Постанова № 62796078, 14.11.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2016 р. Справа №805/1283/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд

у складі судді Кірієнко В.О.,

при секретарі Шерстюк Н.А.,

за участю представників сторін

представника позивача не зявився,

представників відповідача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

ОСОБА_3,

прокурора Буяновського В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеценергомонтаж» до Маріупольської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення №0000211401 від 30.03.2016року,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Спеценергомонтаж», звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Маріупольської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення №0000211401 від 30.03.2016року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Жовтневою обєднаною державною податковою інспекцією м. Маріуполя Головного управління ДФС у Донецькій області було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеценергомонтаж» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Секвойя-СК» та ТОВ «Констракшн Лайн» за період з 01.01.2013року по 31.12.2015року. За результатами перевірки відповідачем складно акт від 11.03.2016 року №1/05-81-14-01/30346867, за результатами чого прийняте податкове повідомлення-рішення №0000211401 від 30.03.2016року, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 3 515 451грн. і застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1 757 725,50грн. Позивач вважає висновки акту перевірки необґрунтованими, а податкове повідомлення-рішення, прийняте на підставі його висновків, неправомірними та такими що підлягає скасуванню. Просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення №0000211401 від 30.03.2016року.

Представник позивача надав через канцелярію суду клопотання, відповідно до якого просив суд справу розглянути без участі представника товариства.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечували, в матеріалах справи наявні письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що актом від 11.03.2016 року №1/05-81-14-01/30346867 встановлені порушення позивачем п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до Державного бюджету України у сумі 3 515 451грн., у тому числі за липень 2014року у сумі 85 146грн., за серпень 2014року у сумі 46 305грн., за жовтень 2014року у сумі 3 384 000грн. за операціям з придбання товару у ТОВ «Секвойя-СК» та ТОВ «Констракшн Лайн». Порушення позивачем діючого законодавства, виникли з підстав недотримання законодавства його контрагентами - постачальниками ТОВ «Секвойя-СК» та ТОВ «Констракшн Лайн». Вказували на дефектність в оформленні первинних документів, наданих в підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Секвойя-СК» та ТОВ «Констракшн Лайн». Просив відмовити в позовних вимогах в повному обсязі.

Прокурор в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, надав суду письмові пояснення, згядно яких зазначив, що вироком Київського районного суду м. Харкова від 13.05.2016року по кримінальному провадженню №640/11397/15-к встановлено, що досліджені договори, податкові накладні та інші бухгалтерські документи підписані ні директором ТОВ "Констракшен Лайн" ОСОБА_4, а іншою особою. Посилаючись на приписи ч.4 ст.72 КАС України просив врахувати зазначені обставини та вказав на те, що зі змісту ст.205 Кримінального кодексу України злочинна діяльність особи, яка вчинила фіктивне підприємництво не обмежується операціями з окремими субєктами господарювання, а охоплює всю діяльність та свідчить про використання фіктивного підприємництва. Просив не приймати до уваги рішення Господарського суду Донецької області від 05.08.2016року по справі №905/2218/16, яким ТОВ «Спеценергомонтаж» було відмовлено в спонуканні виконати зобовязання на суму 5000грн. за договором №0110-1 від 01.10.2014року з боку ТОВ «Констракшн Лайн», оскільки дане рішення прийнято судом без урахування судової практики з розгляду справ такої категорії судами вищих інстанцій.

В позовних вимогах просив відмовити в посному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідача, прокурора, встановив наступне.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Спеценергомонтаж», є юридичною особою, зареєстровано в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за кодом ЄДРПОУ 30346867, що не є спірним у справі.

Відповідач, Маріупольська обєднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Донецькій області, є юридичною особою та у відповідності до норм Податкового кодексу України є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за своєчасністю, достовірністю,повнотою нарахування і сплати податків та зборів, установлених цим Кодексом, а також перевіряти достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків та зборів.

Посадовими особами відповідача у період з 19.02.2016 року по 03.03.2016 року відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.75.1.2 ст.75, п.78.1.11 п.78.1 ст.78, п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України проводилась позапланова невиїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Секвойя-СК» та ТОВ «Констракшн Лайн» за період з 01.01.2013року по 31.12.2015року, за результатами якої складено акт від 11.03.2016 року №1/05-81-14-01/30346867.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем:

- п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до Державного бюджету України у сумі 3 515 451грн., у тому числі за липень 2014року у сумі 85 146грн., за серпень 2014року у сумі 46 305грн., за жовтень 2014року у сумі 3 384 000грн. за операціям з придбання товару у ТОВ «Секвойя-СК» та ТОВ «Констракшн Лайн».

Зі змісту акту перевірки вбачається що, порушення позивачем діючого законодавства, виникли з підстав недотримання законодавства його контрагентами - постачальниками ТОВ «Секвойя-СК» та ТОВ «Констракшн Лайн».

Зокрема зазначено, що джерелом встановлення обставин та висновків контролюючого органу стосовно безтоварності господарських операцій позивача та його контрагентів постачальників ТОВ «Секвойя-СК» та ТОВ «Констракшн Лайн» були висновок експерта з судово-почеркознавчої експертизи від 01.03.2016року за №4-05/109, яким встановлено, що підписи від імені ОСОБА_4 (директора ТОВ «Констракшн Лайн») в графах «підрядник» двох примірників договору №0110-1 від 01.10.2014року, укладеного між ТОВ «Спеценергомонтаж» та ТОВ «Констракшн-Лайн», та графах «підпис і прізвище особи, яка склала податкову накладну» в податкових накладних від 31.10.2014року за №3060 та №3062, виконані не ОСОБА_4, а іншою особою.

Також, в якості підстав, що свідчать про нереальність здійснення господарських операцій позивача з контрагентами постачальниками (ТОВ «Секвойя-СК» та ТОВ «Констракшн Лайн») в акті перевірки, зазначено про дефектність в оформленні первинних документів, а саме, актів приймання виконаних будівельних/підрядних робіт (форма КБ-2в) та про не повязаність номенклатури придбаних контрагентами постачальниками позивача товарів/послуг з виконанням будівельних, монтажних, ремонтних робіт. Також, контролюючим органом в акті перевірки було зазначено про відсутність у контрагентів-постачальників позивача необхідних трудових ресурсів, технічного персоналу, власних основних засобів та залучених виробничих потужностей, що мають забезпечити виконання будівельних, монтажних, ремонтних робіт.

За висновками акту перевірки контролюючим органом прийнято спірне податкове повідомлення-рішення №0000211401 від 30.03.2016року, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 3 515 451грн. і застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1 757 725,50грн.

Судом встановлено, що 02 липня 2014 року між позивачем як замовником та Товариством з обмеженою відповідальністю Секвойя-СК як підрядником укладений договір № 0207-1 про виконання згідно умов цього Договору будівельні, монтажні, ремонтні роботи з використанням своїх матеріалів або матеріалів замовника. При цьому, обєкт та обєми робот визначаються в кошторисній документації (т.4 арк.с.99-102).

Сума за Договором за попередньою згодою сторін складає 12 600 000грн., в тому числі ПДВ в розмірі 2 100 000грн. (п.2.1 Договору).

Згідно з умовами договору позивачем були отримані податкові накладні за №9 від 21.08.2014року на суму 277 828грн., в тому числі ПДВ в розмірі 46 304,67грн., за №19 від 30.07.2014року на суму 196 765грн., в тому числі ПДВ в розмірі 32 794,17грн., за №18 від 29.07.2014року на суму 248 425грн., в тому числі ПДВ в розмірі 41404,17грн., за №15 від 25.07.2014року на суму 65 688грн., в тому числі ПДВ в розмірі 10948грн. (т.4 арк.с.103-106).

Вищезазначені завірені належним чином копії первинних документів були отримані судом на запит від Головного управління Генеральної прокуратури України листом від 04.07.2016року за №17/1/1-32832-14.

Розрахунки між сторонами за правочином проводились в безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками та не заперечується сторонами по справі.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 01 жовтня 2014 року між позивачем як замовником та Товариством з обмеженою відповідальністю Констракшн-Лайн як підрядником укладений договір № 0110-1 про виконання згідно умов цього Договору будівельно - монтажні, ремонтні роботи з використанням своїх матеріалів або матеріалів замовника. При цьому, обєкт, склад та обсяги робіт визначаються в кошторисній документації (т.2 арк.с.9-12).

Сума за Договором за попередньою згодою сторін складає 24 600 000грн., в тому числі ПДВ в розмірі 4 100 000грн. (п.2.1 Договору).

В якості доказів отримання послуг за договором, судом досліджені завірені належними чином копії актів здавання-приймання виконаних робіт, кошторисів відновлюваних робіт та заміни деталей, кошторисів модернизації турбіни (монтаж турбоагрегата), кошторисів стосовно ремонту металоконструкцій крівлі котельного відділення, кошторисів обстеження технічного стану трасування та опорно-підвісних систем трубопроводів горячого промперегріву та холодного промперегріву, кошторисів на ремонт трубопроводів регулювання, кошторисів на монтаж трубопроводу відсосу паровітряної суміши з ущільнення турбіни, кошторисів вхідного контролю, кошторисів капітального ремонту блоку №8, кошторисів вхідного контролю лопаток, кошторисів капітального ремонту турбоагрегату, кошторисів монтажних робіт, калькуляції, довідки про варітсь виконаних будівельних робіт та затрат, (т.2 арк.с.17-378, т.3 арк.с.6-351)

Вищезазначені завірені належним чином копії первинних документів були отримані судом на запит від Головного управління Генеральної прокуратури України листом від 04.07.2016року за №17/1/1-32832-14.

Згідно з умовами договору позивачем були отримані податкові накладні за №3062 від 31.10.2014року на суму 4 444 000грн., в тому числі ПДВ в розмірі 740666,67грн. (т.4 арк.с.194), за №3060 від 31.10.2014року на суму 15 850 000грн., в тому числі ПДВ в розмірі 2 643 333грн. (т.8 арк.с.20).

Розрахунки між сторонами за правочином проводились в безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками та не заперечується сторонами по справі.

Суми податку на додану вартість по вказаних податкових накладних було включено до складу податкового кредиту спірного податкового періоду та відображено у реєстрі отриманих податкових накладних за вказаний період.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обовязки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обовязки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.п. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16 Податкового Кодексу України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.

Згідно з п.п. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 Податкового Кодексу України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до п.46.1 ст. 46 Податкового Кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках,визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання,чи документ, що свідчить про суми доходу,нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Разом з тим, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють Платника податків про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України, в редакції, що була чинна на момент здійснення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Суд вказує, на те, що відповідачем не надано суду доказу щодо наявності на момент вчинення господарських операцій дефекту у правовому статусі контрагентів позивача. Під час перевірки позивача відповідачем не перевірявся рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами - постачальниками.

Суд звертає увагу, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат позивача не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Таким чином, недотримання контрагентами позивача податкової дисципліни (що відповідачем суду не доведено) має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 29.01.2014 №К/9991/81114/11, від 22.01.2014 № К/9991/37637/12, від 17.02.2014 № К/800/50945/13, від 19.02.2014 № К/800/61338/13, від 11.03.2014 №К/800/1128/14, від 03.03.2014 № К/800/12888/13, від 02.06.2014 №К/800/6497/13, від 20.05.2014 №К/800/53111/13, від 05.06.2014 №К/800/1816/13, від 11.11.2014 №К/800/1336/14.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Судом не беруться до уваги висновки за судово-почеркознавчими експертизами від 01.03.2016року за №4-05/109 та від 04.07.2016року за №19/4-05/286, якими встановлено, що підписи від імені директора ТОВ «Констракшн Лайн» ОСОБА_4 на договорі від 0110-1 від 01.10.2014року, на податкових накладних від 31.10.2014року за №3060 та №3062 та інших первинних доументах (акти здавання-приймання робіт, котшориси, довідки про вартість послуг), виконані іншою особою, оскільки експертом були порушений порядок проведення подчеркознавчої експертизи в частині відбору зразків почерку особи для проведення експертизи.

Так, згідно п.1.1 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвержених Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998року за № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012року за № 1950/5) основним завданням почеркознавчої експертизи є ідентифікація виконавця рукописного тексту, обмежених за обсягом рукописних записів (буквених та цифрових) і підпису. Цією експертизою вирішуються і деякі неідентифікаційні завдання (установлення факту виконання рукопису під впливом будь-яких (природних, штучних) збиваючих факторів; у незвичних умовах або в незвичайному стані виконавця, навмисно зміненим почерком, з наслідуванням почерку іншої особи; визначення статі виконавця, а також належності його до певної групи за віком тощо).

Для проведення почеркознавчих досліджень рукописних записів та підписів надаються оригінали документів.

Для проведення досліджень орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), повинен(на) надати експерту вільні, умовно-вільні та експериментальні зразки почерку (цифрових записів, підпису) особи, яка підлягає ідентифікації.

Вільними зразками є рукописні тексти, рукописні записи (буквені та цифрові), підписи, достовірно виконані певною особою до відкриття кримінального провадження, провадження в справах про адміністративні правопорушення, цивільних, адміністративних чи господарських справах і не пов'язані з їх обставинами; умовно-вільними є зразки почерку, виконані певною особою до відкриття провадження у справі, але пов'язані з обставинами цієї справи, або виконані після відкриття провадження у справі, але не в зв'язку з її обставинами; експериментальні зразки почерку - це такі, що виконані за завданням органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), у зв'язку з призначенням даної експертизи (П.1.3 Рекомендацій).

Перед приєднанням вільних та умовно-вільних зразків до матеріалів справи орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), повинен(на) пред'явити їх особі, яка підлягає ідентифікації, а потім позначити кожний зразок, тобто указати, що це вільний зразок почерку (підпису) певної особи (указати її прізвище, ім'я, по батькові), та посвідчити це своїм підписом (П.1.4 Рекомендацій).

Відбирати експериментальні зразки почерку необхідно у два етапи. На першому етапі особа, почерк якої підлягає ідентифікації, виконує текст за тематикою, близькою до досліджувального об'єкта, у звичних умовах (сидячи за столом, із звичним приладдям письма, при денному освітленні). На другому етапі зразки відбираються під диктовку тексту, аналогічного за змістом тому, що досліджується, або спеціально складеного тексту, який містить фрази, слова і цифри, узяті з рукописного тексту, що досліджується. На цьому етапі зразки відбираються в умовах, що максимально наближаються до тих, у яких виконувався рукописний текст, що досліджується, тобто в тій самій позі (лежачи, стоячи тощо), таким самим приладдям письма та на папері того самого виду (за розміром, лінуванням, характером поверхні тощо), що й документ, який досліджується. Якщо буде помічено, що той, хто пише, намагається змінити свій почерк, темп диктовки слід прискорити.

У разі коли тексти, що досліджуються, і особливо підписи виконувались на бланках (касові ордери, квитанції, поштові перекази, платіжні відомості тощо), експериментальні зразки слід відбирати на таких самих бланках або на папері, що розграфлений відповідно до бланка.

Якщо розташування підпису, що досліджується, не визначається характером документа, експериментальні зразки відбираються на окремих аркушах як лінованого, так і нелінованого паперу.

Після нанесення 10 - 15 експериментальних підписів аркуші паперу треба міняти.

Переписування з документа, що досліджується, або з машинописного (друкарського) тексту неприпустиме.

Якщо дослідженню підлягає рукописний текст, то вільні та експериментальні зразки надаються у вигляді текстів. При дослідженні підписів та обмежених за обсягом рукописних записів (буквених та цифрових) вільні та експериментальні зразки надаються як у вигляді відповідних текстів (записів), так і у вигляді підписів (П.1.6 Рекомендацій).

Як вільні, так і експериментальні зразки буквеного або цифрового письма бажано надавати не менше ніж на 15 аркушах. Чим коротший досліджуваний текст (запис), тим більша потреба у вільних зразках. Вільні зразки підпису надаються по змозі не менше ніж на 15 документах, експериментальні - у кількості не менше 5 - 8 аркушів (П. 1.8).

Так, експертом взагалі не зазначено, які саме експерементальні зразки підпису ОСОБА_4 ним використовувались під час проведення експертиз, та яким чином вони відбирались (поетапно), що униможливлює встановити чи були вони виконані на бланках (договір про надання послуг, податкові накладні), таких самих, що надані експерту на дослідження та за тематикою, близькою до досліджувального об'єкта.

Також, експертом не враховано, що в якості вільних зразків підпису беруться підписи, достовірно виконані певною особою до відкриття кримінального провадження, та не пов'язані з їх обставинами. Разом з тим, всупереч зазначеній нормі в якості вільних зразків підпису ОСОБА_4 експертом були використані підписи виконані в статуті ТОВ «Констракшн Лайн», копії протоколу зборів учасників ТОВ «Констракшн Лайн», в реєстраційній картці на проведення державної реєстрації юридичної особи ТОВ «Констракшн Лайн», в договорі банківського рахунку ТОВ «Констракшн Лайн» та договорі про дистанційне банківське обслуговування, тобто, в документах, що є повязаними з обставинами, за якими відкрито кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво ТОВ «Констракшн Лайн»).

Суд також критично оцінює висновок експерта за результатами судово-економічної експертизи №24/7 від 20.05.2016року, яким висновки акту перевірки контролюючого органу від 11.03.2016 року №1/05-81-14-01/30346867 були підтверджені у звязку з не врахуванням експертом первинних документів, на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит за результатами господарських операції з ТОВ «Констракшн Лайн» та ТОВ «Секвойя-СК» з посиланням на висновки експерта за судово-почеркознавчою експертизою від 01.03.2016року за №4-05/109 та вироку Київського районного суду м. Харкова від 13.05.2016року по кримінальному провадженню №640/11397/15-к, яким визнано винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.1 ст.205 Кримінального кодексу України, а саме у пособництві у фіктивному підприємництві директора ТОВ «Секвойя-СК», на підставі наступного.

Відповідно до приписів п.2.3 Наказу Міністерства юстиції України від 08.10.98року за № 53/5 «Про затвердження Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень» експерту забороняється: вирішувати питання, які виходять за межі спеціальних знань експерта та зясування питань права і надавати оцінку законності проведення процедур, регламентованих нормативно-правовими актами.

Згідно ч.1 ст.242 Кримінального процесуального кодексу України не допускається проведення експертизи для зясування питань права.

Відповідно до Розділу І п.3 ст.4 Наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження Інструкції про особливості здійснення судово-експертної діяльності атестованими судовими експертами, що не працюють у державних спеціалізованих експертних установах» від 12.12.2011року за №3505/5 судовому експерту забороняється, зокрема, вирішувати питання, які виходять за межі спеціальних знань експерта, а також для зясування питань права і надавати оцінку законності проведення процедур, регламентованих нормативно-правовими актами;

Суд зазначає, що визначення документів недійсними, або їх кваліфікація як нечинних є виключно питанням права та відноситься до компетенції суду.

Таким чином, експерт зобовязаний враховувати при наданні висновку всі бухгалтерські документи, що мають передбачені законодавством реквізити та не визнані в судовому порядку не дійсними.

З урахуванням викладеного, враховуючі наявні порушення, допущені експертом під час проведення судово-економічної експертизи, суд дійшов висновку, що є підстави для визнання експертизи такою, що складена з перевищенням повноважень експерта.

Окрім іншого, суд зазначає, що за приписами Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Разом з тим, відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобовязань платник податку зобовязаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Судом встановлено, що контрагентами - постачальниками позивача було складено податкові накладні в електронній формі з дотриманням умов щодо їх реєстрації у ЄДРПН.

Таким чином, законодавець не ставить у залежність дефектність заповнення податкової накладної на паперовому носії до відсутності підстав для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, не прийняття експертом під час проведення судово-економічної експертизи податкових накладних, виданих ТОВ «Констракшн Лайн» та ТОВ «Секвойя-СК», як підставу для висновку щодо відхилення між показником податкового кредиту, задекларованим у наявній у матеріалах справи податковій декларації з податку на додану вартість ТОВ «Спеценергомонтаж» у липні, серпні, жовтні 2014року та показником, отриманим у результаті дослідження, є неприйнятним та таким, що не грунтується на нормах діючого законодавства.

Стосовно посилань відповідача та прокурора на вирок Київського районного суду м. Харкова від 13.05.2016року по кримінальному провадженню №640/11397/15-к, яким визнано винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.1 ст.205 Кримінального кодексу України, а саме у пособництві у фіктивному підприємництві директора ТОВ «Секвойя-СК» ОСОБА_5, суд зазначає наступне.

Згідно ч.3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Отже, користуюючись наданим законодавцем правом судом під час розгляду кримінального провадження не були досліджені докази стосовно фактичних обставин справи.

Окрім іншого, спірним господарським операціям між позивачем та його контрагентами-постачальниками ТОВ «Констракшн Лайн» та ТОВ «Секвойя-СК», які полягли в основу акту перевірки від 11.03.2016року, судом не було надано правову оцінку.

Водночас у суду відсутні докази набрання вироком Київського районного суду м. Харкова від 13.05.2016року по кримінальному провадженню №640/11397/15-к законної сили.

Згідно ч.4 ст.72 КАС України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Разом з тим, згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 14.11.2016року ТОВ «Секвойя-СК» зареєстровано в якості юридичної особи, директором якої є ОСОБА_5

Суд зазначає, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку (ст. 80 ЦК України).

Виходячи з принципу публічної достовірності даних державного реєстру, презюмується, що кожна юридична особа створена законно.

Виявлення ознак фіктивності є підставою для звернення до суду з адміністративним позовом про припинення юридичної особи.

Відповідно до приписів ст. 55-1 ГК України ознаки фіктивності, що дають підстави для звернення до суду про припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою - підприємцем, в тому числі визнання реєстраційних документів недійсними:

зареєстровано (перереєстровано) на недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи;

незареєстровано у державних органах, якщо обов'язок реєстрації передбачено законодавством;

зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження;

зареєстровано (перереєстровано) та проваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.

Юридична особа існує до моменту внесення запису про її припинення до державного реєстру. Тому навіть за наявності очевидних ознак її фіктивності, вона залишається правоздатною і дієздатною.

Отже, суд дійшов висновку, що у випадку якщо на час здійснення господарських операцій продавці були включені до ЄДР, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, то покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі.

Окрім того, вирішуючи спір по суті, суд також виходить з того, що субєкт владних повноважень не має права, обгрунтовуючи правомірність свого рішення, посилатися на підстави, які не враховувались ним при прийнятті оспорюваного рішення, тобто, оскаржуване рішення оцінюється судом виходячи з доведеності з боку податкового органу тих обставин (фактичних підстав) і норм права (юридичних підстав), які наведені податковим органом в акті перевірки, що забезпечує дотримання принципу правової визначеності при вирішенні спірних взаємовідносин.

Щодо доводів відповідача про встановлені під час допитів директорів ТОВ «Констракшн Лайн» та ТОВ «Секвойя-СК» обставини щодо здійснення управління юридичними особами в інтересах ініціаторів (інших осіб), суд зазначає, що будь-які свідчення та інші матеріали зібрані в рамках кримінальної справи, повинні бути оцінені судом з урахуванням всіх інших матеріалів, які знаходяться у справі.

Стосовно висновків акту перевірки в частині неможливості здійснення спірних господарських операцій платника податків з контрагентами-постачальниками через відсутність у останніх необхідних трудових ресурсів, власних основних засобів та залучених виробничих потужностей, суд вважає їх передчасними, оскільки укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання робіт чи надання послуг контрагентами. Крім того, податкове законодавство не ставить право платника податків на податковий кредит в залежність від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється виконання робіт чи надання послуг контрагентами.

Водночас, Акт перевірки податкового органу не може свідчити безпосередньо про порушення законодавства без підтвердження жодними доказами, а лише на підставі припущень. Доказів на обґрунтування позиції про неможливість здійснення господарських операцій у спірному періоді позивачем з контрагентами-постачальниками податковим органом не надано.

Таким чином, доводи відповідача, без відповідних доказів, про відсутність реальності поставок товарів (робіт, послуг), які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентом - є тільки припущенням.

Суд зазначає, що документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, оцінюються судом з урахуванням специфіки кожної господарської операції умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають, тощо. При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичних рух активів або зміни у власному капіталі чи зобовязаннях платника податку у звязку з його господарською діяльністю мали місце.

Крім того, чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобовязань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобовязань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обовязку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового органу для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобовязань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини.

Судом також досліджено рішення Господарського суду Донецької області від 05.08.2016року по справі №905/2218/16, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеценергомонтаж» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Констракшн Лайн» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Концерн «Укренергоремонт» м. Донецьк про спонукання виконати зобовязання за договором було відмовлено.

Судом у справі №905/2218/16 було надано правову оцінку первинним документам, за господарськими правовідносинам між позивачем та ТОВ «Констракшн Лайн» за договором №0110-1, та зазначено про виконання сторонами за договором своїх зобовязань у відповідності до узгоджених з замовником умов.

За для всебічного, повного та обєктивного розгляду справи, судом ухвалою суду від 01.08.2016року було призначено судово-економічну експертизу, на вирішення якої були поставлені наступні питання:

1.Чи підтверджується документально висновки акту перевірки Жовтневої обєднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління ДФС у Донецькій області від 11.03.2016року за №1/05-81-14-01/30346867 про порушення ТОВ «Спеценергомонтаж»: п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижена сума ПДВ, що підлягає сплаті до Державного бюджету України у сумі 3 515 451грн., у тому числі за липень 2014року у сумі 85 146грн., серпень 2014року у сумі 46 305грн., за жовтень 2014року у сумі 3 384 000грн., на підставі яких Жовтневою обєднаною державною податковою інспекцією м. Маріуполя Головного управління ДФС у Донецькій області винесено податкове повідомлення-рішення №0000211401 від 30.03.2016року, яким збільшено суму грошового зобовязання ТОВ «Спеценергомонтаж» за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів в розмірі 3 515 451грн. та нараховано штрафні санкції в розмірі 1 757 725,50грн.

2. У випадку документального підтвердження порушень діючого та валютного законодавства обчислити суму податків та фінансових санкцій, які підлягають донарахуванню.

За висновком судового експерта від 16.09.2016року за №418/24, згідно результатів дослідження даних наданих експерту первинних бухгалтерських документів ТОВ «Спеценергомонтаж» встановлено, що висновки акту перевірки Жовтневої обєднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління ДФС у Донецькій області від 11.03.2016 року №1/05-81-14-01/30346867 про порушення ТОВ «Спеценергомонтаж» п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижена сума ПДВ, що підлягає сплаті до Державного бюджету України у сумі 3 515 451грн., у тому числі за липень 2014року у сумі 85 146грн., серпень 2014року у сумі 46 305грн., за жовтень 2014року у сумі 3 384 000грн., на підставі яких Жовтневою обєднаною державною податковою інспекцією м. Маріуполя Головного управління ДФС у Донецькій області винесено податкове повідомлення-рішення №0000211401 від 30.03.2016року, яким збільшено суму грошового зобовязання ТОВ «Спеценергомонтаж» за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів в розмірі 3 515 451грн. та нараховано штрафні санкції в розмірі 1 757 725,50грн. наданими експерту бухгалтерськими документами не підтверджуються.

Відповідно до ч.1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб , які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

В даному випадку, суд приходить до висновку, що відповідач в порядку виконання обовязку, визначеного ч.2 ст.71 КАС України, та з урахуванням приписів ч.1 ст.138 КАС України (щодо предмету доказування), не довів жодними належними та допустимими доказами наявності обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства, наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум податкових вимог, а відтак контролюючим органом не доведено законності та обгрунтованості оскаржуваного рішення.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статі 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтті 72 цього Кодексу.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що у податкового органу були відсутні підстави для визначення позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість та нарахування штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись Конституцією України, ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 45-46, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 160, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеценергомонтаж» до Маріупольської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення №0000211401 від 30.03.2016року задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Жовтневої обєднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління ДФС у Донецькій області №0000211401 від 30.03.2016року, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 3 515 451грн. та нараховані штрафна санкції в розмірі 1 757 725,50грн.

Стягнути з Маріупольської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (за рахунок бюджетних асигнувань) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеценергомонтаж» судові витрати в розмірі 79 097 (сімдесят девять тисяч девяносто сім)грн.65коп.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 14.11.2016 року.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 18.11.2016 року.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд з одночасним надісланням апеляційної скарги особою, яка її подає, до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складання постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Кірієнко В.О.