Постанова № 62796064, 07.11.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2016 р. Справа №805/2821/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови: 15 година 30 хвилин

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кравченко Т.О.

за участю секретаря судового засідання Проніна Д.С.

представника позивача не зявився

представника відповідача не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Шахта імені ОСОБА_1» до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, -

встановив:

25 серпня 2016 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов публічного акціонерного товариства «Шахта імені ОСОБА_1» (далі позивача бо ПАТ «Шахта імені ОСОБА_1») до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області (далі відповідач або ДПІ у м. Краматорську), в якому позивач просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення ДПІ у м. Краматорську від 26 квітня 2016 року № 0004221302/3006 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на суму штрафу та пені 971 008,43 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив наступне.

Рішенням ДПІ у м. Краматорську від 26 квітня 2016 року № 0004221302/3006 до відокремленого підрозділу «Служба геологорозвідувальних робіт та поверхневої дегазації» ПАТ «Шахта імені ОСОБА_1» (далі ВП «СГРПД ПАТ «Шахта імені ОСОБА_1») за несвоєчасну сплату єдиного внеску застосований штраф та нарахована пеня на загальну суму 971 008,43 грн.

Не погодившись з цим рішенням, ВП «СГРПД» ПАТ «Шахта імені ОСОБА_1» подав скаргу до Головного управління ДФС у Донецькій області, яка залишена без розгляду рішенням від 25 червня 2016 року.

31 травня 2016 року ВП «СГРПД» ПАТ «Шахта імені ОСОБА_1» припинений, у звязку з цим зі скаргою на рішення ДПІ у м. Краматорську до Державної фіскальної служби України звернулося ПАТ «Шахта імені ОСОБА_1». Однак, рішенням Державної фіскальної служби України від 11 серпня 2016 року скарга позивача залишена без розгляду.

Посилаючись на абз. 1 ст. 2, ст. 11 Закону України «Про тимчасової заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року № 1669-VII (далі Закон № 1669), п. 9-4 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI (далі Закон № 2464), позивач стверджував, що ВП «СГРПД» ПАТ «Шахта імені ОСОБА_1» належав до категорії платників єдиного внеску, які звільнені від виконання обовязків, передбачених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464 на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, а тому наполягав на задоволенні позовних вимог (том 1 а.с. 4-7).

В додаткових поясненнях позивач зазначив, що в період з 21 січня по 14 квітня 2014 року ВП «СГРПД» ПАТ «Шахта імені ОСОБА_1» належним чином виконував свої зобовязання зі сплати єдиного внеску, а тому застосування штрафних санкцій та пені за цей період є неправомірним (том 5 а.с. 124-126).

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, викладених в адміністративному позові, надав пояснення, аналогічні тим, що наведені у позовній заяві, просив задовольнити позов.

Відповідач ДПІ у м. Краматорську позовні вимоги не визнав, надав письмові заперечення, сутність яких полягала у наступному.

ВП «СГРПД» ПАТ «Шахта імені ОСОБА_1» несвоєчасно сплатив єдиний внесок за грудень 2013 року, серпень, жовтень-грудень 2014 року, січень-грудень 2015 року та січень 2016 року, тому на підставі ч. 10 та п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону № НОМЕР_1 у м. Краматорську прийнято рішення від 26 квітня 2016 року № 0004221302/3006.

Відповідач доводив, що штрафні санкції застосовані, а пеня нарахована з дотриманням вимог Закону № 2464 та Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449.

Посилаючись на ст. 10 Закону № 1669, відповідач стверджував, що протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та допустимим документом, на підтвердження настання обставин непереборної сили (форм-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підставі для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобовязань, є сертифікат Торгово-промислової палати України. Однак такий сертифікат страхувальником не наданий.

Крім того, відповідач наголошував, що п. 28 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911-VIII пп. 8 п. 4 ст. 11 Закону № 1669 виключений.

З урахуванням наведеного просив відмовити в позові (том 5 а.с. 107-111).

В судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнала, надала пояснення, аналогічні тим, що викладені у запереченнях, просила відмовити в позові.

Про дату, час і місце судового розгляду сторони повідомлені належним чином з дотриманням вимог ст.ст. 33-36, 38 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

Сторони явку своїх представників до судового засідання, призначеного на 07 листопада 2016 року, не забезпечили, надали клопотання про розгляд справи за відсутності їх представників.

На підставі ч. 4 ст. 122 КАС України справа розглянута за відсутності представників сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Зясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

Відповідач Державна податкова інспекція у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області (ідентифікаційний код 39900454) зареєстрована як юридична особа 17 липня 2015 року, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений запис за номером 1 270 102 0000 005379; в стані припинення не перебуває (том 1 а.с. 28-29).

Позивач публічне акціонерне товариство «Шахта імені ОСОБА_1» (ідентифікаційний код 00174846) зареєстроване як юридична особа 14 травня 1996 року, про що 22 липня 2011 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений запис за номером 1 266 145 0000 039254; в стані припинення не перебуває.

Місцезнаходження ПАТ «Шахта імені ОСОБА_1» зареєстроване за адресою: 86065, Донецька обл., м. Авдіївка, проїзд Індустріальний, буд. 1.

В структуру ПАТ «Шахта імені ОСОБА_1» входить низка відокремлених підрозділів без статусу юридичної особи, зокрема відокремлений підрозділ «Служба геологорозвідувальних робіт та поверхневої дегазації» ПАТ «Шахта імені ОСОБА_1» (ідентифікаційний код 37790752, місцезнаходження: 84333, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Транспортна, буд. 2).

ВП «СГРПД» ПАТ «Шахта імені ОСОБА_1» перебував на обліку у ДПІ у м. Краматорську з 01 серпня 2011 року за № 8852.

Ці обставини встановлені на підставі відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (том 1 а.с. 22-27), витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 21973742 від 30 травня 2016 року (том 5 а.с. 127-135), довідки АА № 468309 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) (том 5 а.с. 136), довідки про взяття на облік платника податків від 19 вересня 2016 року № 1605151400412 (том 5 а.с. 175).

Засобами електронної пошти як страхувальник ВП «СГРПД» ПАТ «Шахта імені ОСОБА_1» надавав Звіти про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообовязкове держане соціальне страхування:

15 січня 2014 року поданий Звіт за грудень 2013 року, відповідно до якого загальна сума єдиного внеску, що підлягає сплаті, становила 707 274,08 грн. (том 1 а.с. 37-90);

11 лютого 2014 року поданий Звіт за січень 2014 року, відповідно до якого загальна сума єдиного внеску, що підлягає сплаті, становила 667 066,27 грн. (том 1 а.с. 91-145);

11 березня 2014 року поданий Звіт за лютий 2014 року, відповідно до якого загальна сума єдиного внеску, що підлягає сплаті, становила 711 188,20 грн. (том 1 а.с. 146-199);

08 квітня 2014 року поданий Звіт за березень 2014 року, відповідно до якого загальна сума єдиного внеску, що підлягає сплаті, становила 727 246,68 грн. (том 1 а.с. 200-250, том 2 а.с. 1-5);

12 травня 2014 року поданий Звіт за квітень 2014 року, відповідно до якого загальна сума єдиного внеску, що підлягає сплаті, становила 705 134,77 грн. (том 2 а.с. 6-65);

10 червня 2014 року поданий Звіт за травень 2014 року, відповідно до якого загальна сума єдиного внеску, що підлягає сплаті, становила 685 793,18 грн. (том 2 а.с. 66-121);

08 липня 2014 року поданий Звіт за червень 2014 року, відповідно до якого загальна сума єдиного внеску, що підлягає сплаті, становила 682 897,79 грн. (том 2 а.с. 122-178);

12 серпня 2014 року поданий Звіт за липень 2014 року, відповідно до якого загальна сума єдиного внеску, що підлягає сплаті, становила 656 024,37 грн. (том 2 а.с. 179-236);

11 вересня 2014 року поданий Звіт за серпень 2014 року, відповідно до якого загальна сума єдиного внеску, що підлягає сплаті, становила 587 925,58 грн. (том 3 а.с. 1-54);

14 жовтня 2014 року поданий Звіт за вересень 2014 року, відповідно до якого загальна сума єдиного внеску, що підлягає сплаті, становила 522 433,76 грн. (том 3 а.с. 55-104);

11 листопада 2014 року поданий Звіт за жовтень 2014 року, відповідно до якого загальна сума єдиного внеску, що підлягає сплаті, становила 503 940,49 грн. (том 3 а.с. 105-147);

10 грудня 2014 року поданий Звіт за листопад 2014 року, відповідно до якого загальна сума єдиного внеску, що підлягає сплаті, становила 528 437,28 грн. (том 3 а.с. 148-188);

16 січня 2015 року поданий Звіт за грудень 2014 року, відповідно до якого загальна сума єдиного внеску, що підлягає сплаті, становила 507 972,01 грн. (том 3 а.с. 189-232);

13 лютого 2015 року поданий Звіт за січень 2015 року, відповідно до якого загальна сума єдиного внеску, що підлягає сплаті, становила 462 569,49 грн. (том 4 а.с. 1-40);

18 березня 2015 року поданий Звіт за лютий 2015 року, відповідно до якого загальна сума єдиного внеску, що підлягає сплаті, становила 364 635,38 грн. (том 4 а.с. 41-86);

16 квітня 2015 року поданий Звіт за березень 2015 року, відповідно до якого загальна сума єдиного внеску, що підлягає сплаті, становила 219 005,66 грн. (том 4 а.с. 87-111);

20 травня 2015 року поданий Звіт за квітень 2015 року, відповідно до якого загальна сума єдиного внеску, що підлягає сплаті, становила 213 433,88 грн. (том 4 а.с. 112-140);

19 червня 2015 року поданий Звіт за травень 2015 року, відповідно до якого загальна сума єдиного внеску, що підлягає сплаті, становила 159 585,08 грн. (том 4 а.с. 141-166);

15 липня 2015 року поданий Звіт за червень 2015 року, відповідно до якого загальна сума єдиного внеску, що підлягає сплаті, становила 141 348,39 грн. (том 4 а.с. 167-188);

18 серпня 2015 року поданий Звіт за липень 2015 року, відповідно до якого загальна сума єдиного внеску, що підлягає сплаті, становила 128 066,54 грн. (том 4 а.с. 189-208);

16 вересня 2015 року поданий Звіт за серпень 2015 року, відповідно до якого загальна сума єдиного внеску, що підлягає сплаті, становила 142 380,78 грн. (том 4 а.с. 209-233);

16 жовтня 2015 року поданий Звіт за вересень 2015 року, відповідно до якого загальна сума єдиного внеску, що підлягає сплаті, становила 153 361,69 грн. (том 4 а.с. 234-250, том 5 а.с. 1);

18 листопада 2015 року поданий Звіт за жовтень 2015 року, відповідно до якого загальна сума єдиного внеску, що підлягає сплаті, становила 161 898,82 грн. (том 5 а.с. 2-19);

17 грудня 2015 року поданий Звіт за листопад 2015 року, відповідно до якого загальна сума єдиного внеску, що підлягає сплаті, становила 171 236,44 грн. (том 5 а.с. 20-37);

20 січня 2016 року поданий Звіт за грудень 2015 року, відповідно до якого загальна сума єдиного внеску, що підлягає сплаті, становила 181 108,60 грн. (том 5 а.с. 38-55);

16 лютого 2016 року поданий Звіт за січень 2016 року, відповідно до якого загальна сума єдиного внеску, що підлягає сплаті, становила 87 985,52 грн. (том 5 а.с. 56-71);

12 березня 2016 року поданий Звіт за лютий 2016 року, відповідно до якого загальна сума єдиного внеску, що підлягає сплаті, становила 89 892,35 грн. (том 5 а.с. 72-87);

18 квітня 2016 року поданий Звіт за березень 2016 року, відповідно до якого загальна сума єдиного внеску, що підлягає сплаті, становила 94 603,65 грн. (том 5 а.с. 88-105).

26 квітня 2016 року заступник начальника ДПІ у м. Краматорську ОСОБА_2 на підставі ч. 10 та п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464 прийняла рішення № 0004221302/3006 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Цим рішенням за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску до ВП «СГРПД» ПАТ «Шахта імені ОСОБА_1» застосований штраф у розмірі 159 038,24 грн. (10% до 01 січня 2015 року) за період з 21 січня 2014 року до 27 лютого 2015 року; штраф у розмірі 618 313,66 грн. (20% з 01 січня 2015 року) за період з 21 січня 2015 року до 26 лютого 2016 року та нарахована пеня у розмірі 193 656,53 грн. (0,1% від суми недоїмки), всього належало сплатити 971 008,43 грн. (том 1 а.с. 8, том 5 а.с. 112).

Як свідчить розрахунок штрафної санкції та пені до рішення від 26 квітня 2016 року № 0004221302/3006, за грудень 2013 року сума єдиного внеску, яку належало сплатити, становила 707 274,08 грн.

Станом на 20 січня 2016 року у платника існувала переплата 555 441,87 грн., зарахована в рахунок погашення єдиного внеску за грудень 2013 року. Станом на 21 січня 2013 року виникла недоїмка зі сплати єдиного внеску за грудень 2013 року 151 832,21 грн.

Платіжним доручення від 30 січня 2016 року № 4791 сплачено 15,37 грн., кількість днів прострочення 10, розмір штрафної санкції (10% від несвоєчасно сплаченої суми внеску) - 1,54 грн., пеня (0,1% суми несплати за кожен день прострочення платежу) 0,15 грн.

Платіжним доручення від 30 січня 2016 року № 4794 сплачено 191,36 грн., кількість днів прострочення 10, розмір штрафної санкції (10% від несвоєчасно сплаченої суми внеску) 19,14 грн., пеня (0,1% суми несплати за кожен день прострочення платежу) 1,91 грн.

Платіжним дорученням від 30 січня 2016 року № 4790 сплачено 24 771,32 грн., кількість днів прострочення 10, розмір штрафної санкції (10% від несвоєчасно сплаченої суми внеску) 2 477,13 грн., пеня (0,1% суми несплати за кожен день прострочення платежу) 247,71 грн.

Платіжним дорученням від 30 січня 2016 року № 4792 сплачено 254 645,06 грн., кількість днів прострочення 10, розмір штрафної санкції (10% від несвоєчасно сплаченої суми внеску) 12 685,42 грн., пеня (0,1% суми несплати за кожен день прострочення платежу) 1 268,54 грн.

Згідно з розрахунком штрафної санкції та пені до рішення від 26 квітня 2016 року № 0004221302/3006 до ВП «СГРПД» ПАТ «Шахта імені ОСОБА_1» застосовані штрафні санкції та нарахована пеня також за серпень, жовтень-грудень 2014 року, січень-грудень 2015 року та січень 2016 року, тобто за періоди, що мали місце після початку проведення антитерористичної операції.

За період січень-липень, вересень 2014 року до ВП «СГРПД» ПАТ «Шахта імені ОСОБА_1» штрафні санкції на застосовувались, а пеня не нараховувалась (том 5 а.с. 113-114).

За твердженням позивача, спірним рішенням до ВП «СГРПД» ПАТ «Шахта імені ОСОБА_1» застосовані штрафні санкції та нарахована пеня за період з 21 січня 2014 року по 14 квітня 2014 року.

Доводячи безпідставність застосування штрафних санкцій та нарахування пені за цей, позивач посилався на наступне.

За грудень 2013 року належало сплати 707 274,08 грн.

Платіжним дорученням від 12 грудня 2013 року № 42 сплачено 114,34 грн., від 12 грудня 2013 року № 3104 - 1 898,05 грн., від 13 грудня 2013 року № 45 - 47,53 грн., від 13 грудня 2013 року № 3142 - 789,03 грн., від 27 грудня 2013 року № 3649 - 59,40 грн., від 27 грудня 2013 року № 3650 - 612,65 грн., від 14 січня 2014 року № 4224 - 6 889,40 грн., від 14 січня 2014 року № 4223 - 667,97 грн., від 16 січня 2014 року № 4 - 193,81 грн., від 16 січня 2014 року № 4319 - 3 217,19 грн., від 20 січня 2014 року № 4409 - 62 166,91 грн., від 20 січня 2014 року № 4410 - 96,26 грн., від 20 січня 2014 року № 4411 - 387,82 грн., від 20 січня 2014 року № 4412 - 1 305,24 грн., від 20 січня 2014 року № 4413 - 42 294,75 грн., від 20 січня 2014 року № 5828 - 57 925,47 грн., від 20 січня 2014 року № 5829 - 169,31 грн., від 20 січня 2014 року № 5830 - 602 332,98 грн.

За розрахунком позивача, в період з 12 грудня 2013 року по 20 січня 2014 року його відокремленим підрозділом сплачено 781 168,11 грн., а тому станом на 21 січня 2014 року існувала переплата 73 894,03 грн.

За січень 2014 року належало сплатити 667 066,27 грн.

Платіжним дорученням від 20 січня 2014 року № 5831 сплачено 689,91 грн., від 20 січня 2014 року № 5832 - 1 869,63 грн., від 18 лютого 2014 року № 5652 - 590 612,70 грн.

За розрахунком позивача, в період з 20 січня по 18 лютого 2014 року його відокремленим підрозділом сплачено 667 066,27 грн.

За лютий 2014 року належало сплатити 711 188,20 грн.

Платіжним дорученням від 03 березня 2014 року № 8 сплачено 216,28 грн., від 03 березня 2014 року № 6317 - 3 590,35 грн., від 19 березня 2014 року № 6804 - 62 671,81 грн., від 19 березня 2014 року № 6805 - 64,54 грн., від 19 березня 2014 року № 6806 - 642 749,29 грн., 19 березня 2014 року № 6807 - 824,60 грн., від 19 березня 2014 року № 6808 - 1 071,32 грн.

За розрахунком позивача, в період з 03 по 19 березня 2014 року його відокремленим підрозділом сплачено 711 188,19 грн.

За березень 2014 року належало сплатити 727 246,68 грн.

Платіжним доручення від 13 березня 2014 року № 12 сплачено 170,88 грн., від 13 березня 2014 року № 6509 - 2 836,34 грн., від 22 квітня 2014 року № 8242 - 63 867,85 грн., від 22 квітня 2014 року № 8243 - 252,55 грн., від 22 квітня 2014 року № 8244 - 655 453,16 грн., від 22 квітня 2014 року № 8245 - 832,10 грн., від 22 квітня 2014 року № 8246 - 3 833,80 грн.

За розрахунком позивача, в період з 13 березня по 22 квітня 2014 року його відокремленим підрозділом сплачено 727 246,68 грн. (том 5 а.с. 137-158).

На підставі інтегрованої картки платника встановлено, що станом на 31 грудня 2013 року у ВП «СГРПД» ПАТ «Шахта імені ОСОБА_1» існувала переплата 6 603,43 грн.

Сплата страхувальником в період з 03 по 20 січня 2014 року (платіжні доручення №№ 3996, 3999, 3995, 3998, 3997, 4219, 4220, 4223, 4224, 4319, 4, 4412, 4411, 4413, 4409, 4410) грошових коштів призвела до виникнення станом на 20 січня 2014 року переплати 555 441,87 грн.

20 січня 2014 року відбулось нарахування єдиного внеску за грудень 2013 року у розмірі 707 274,08 грн.

Існуюча переплата 555 441,87 грн. зарахована в рахунок погашення єдиного внеску за грудень 2013 року. Після чого станом на 20 січня 2014 року залишилась недоїмка у сумі 151 832,21 грн., яка повністю погашена 30 січня 2014 року платіжними дорученнями №№ 4791, 4794, 4790, 4792.

Нарахування штрафної санкції та пені за січень-липень та вересень 2014 року не проводилось (том 5 а.с. 176-181).

Рішення від 26 квітня 2016 року № 0004221302/3006 ВП «СГРПД» ПАТ «Шахта імені ОСОБА_1» отримав 29 квітня 2016 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (том 5 а.с. 115).

16 травня 2016 року ВП «СГРПД» ПАТ «Шахта імені ОСОБА_1» звернувся до Головного управління ДФС у Донецькій області зі скаргою від 13 травня 2016 року № 15/446, в якій просив скасувати рішення ДПІ у м. Краматорську від 26 квітня 2016 року № 0004221302/3006 (том 1 а.с. 9-10).

15 червня 2016 року в.о. начальника Головного управління ДФС у Донецькій області ОСОБА_3 за результатами розгляду скарги від 13 травня 2016 року № 15/446 (вх. № 2798/10 від 24 травня 2016 року) прийняла рішення № 3261/10/05-99-10-01-12-1 про залишення скарги без розгляду (том 1 а.с. 11-12).

08 липня 2016 року ПАТ «Шахта імені ОСОБА_1» звернулося до Державної фіскальної служби України зі скаргою № 15/567, в якій просило скасувати рішення ДПІ у м. Краматорську від 26 квітня 2016 року № 0004221302/3006 (том 1 а.с. 13-14).

11 серпня 2016 року голова Державної фіскальної служби України ОСОБА_4 за результатами розгляду скарги від 08 липня 2016 року № 15/567 (вх. № 17453/6 від 12 липня 2016 року) прийняв рішення № 17412/6/99-99-11-02-02-25 про залишення скарги без розгляду (том 1 а.с. 15).

Докази, які б спростовували наведені вище обставини, суду не надані.

З приводу дотримання позивачем строку для звернення до суду із вказаним позовом суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 99 КАС України, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то для звернення до адміністративного суду встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався про рішення субєкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність субєкта владних повноважень.

Судом встановлено, що позивач та його відокремлений підрозділ скористалося досудовим порядком оскарження, передбаченим ч. 4 ст. 25 Закону № 2464.

Правова норма, що міститься у ч. 4 ст. 99 КАС України, повязує початок перебігу строку звернення до суду з днем, коли позивач дізнався про рішення субєкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги (незалежно від того чи розглянув субєкт владних повноважень таку скаргу по суті, чи прийняв рішення про залишення її без розгляду).

Із вказаним позовом ПАТ «Шахта імені ОСОБА_1» звернулося до суду 22 серпня 2016 року, тобто в межах місячного строку, визначеного ч. 4 ст. 99 КАС України.

Вирішуючи справу по суті, до спірних правовідносин суд застосовує наведені нижче правові норми.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства, крім іншого, є захист прав, свобод та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, їхніх посадових і службових осіб при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку, що передбачено ч. 3 ст. 2 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464).

Закон № 2464 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачав наступне.

П. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464 визначено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, що визначено п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464.

Ч. 1 ст. 2 Закону № 2464 встановлено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, повязаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Збір та ведення обліку єдиного внеску здійснюються за принципами: законодавчого визначення умов і порядку його сплати; обов'язковості сплати; законодавчого визначення розміру єдиного внеску; прозорості та публічності діяльності органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску; захисту прав та законних інтересів застрахованих осіб; державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску; відповідальності платників єдиного внеску та органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов'язків, що визначено ч. 1 ст. 3 Закону № 2464.

Платники єдиного внеску визначені ст. 4 Закону № 2464.

Так, відповідно до абз. 2 п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464, крім іншого, платниками єдиного внеску є роботодавці підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону № 2464 платники єдиного внеску, зазначені в пункті 1 частини першої цієї статті, є страхувальниками для платників єдиного внеску, зазначених у пунктах 2, 3, 6-14 частини першої цієї статті.

Права та обовязки платників єдиного внеску визначені ст. 6 Закону № 2464.

Відповідно до п.п. 4-5 ч. 1 ст. 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску має право оскаржувати в установленому законом порядку рішення органу доходів і зборів та Пенсійного фонду та дії, бездіяльність його посадових осіб; захищати свої права та законні інтереси, а також права та інтереси застрахованих осіб, на користь яких він сплачує єдиний внесок, у тому числі в суді.

П.п. 1, 4 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464 встановлено, що платник єдиного внеску зобовязаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообовязкового державного соціального страхування.

Ст. 25 Закону № 2464 регламентовані заходи впливу та стягнення за порушення вимог цього Закону.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 25 Закону № 2464 рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Згідно з ч. 10 ст. 25 Закону № 2464 на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464 орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум (в редакції від 01 січня 2015 року у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум).

Ч. 14 ст. 25 Закону № 2464 передбачено, що про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа органу доходів і зборів у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.

Аналіз наведених вище положень Закону № 2464 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, зумовлює висновок, що за загальним правило платники єдиного внеску, в тому числі юридичні особи, які використовують найману працю, зобовязані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Невиконання цього обовязку має наслідком застосування до платника єдиного внеску штрафу у розмірі 10 відсотків своєчасно несплачених сум, а починаючи з 01 січня 2015 року у розмірі 20 відсотків, а також нарахування пені з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу, про що посадовою особою органу доходів і зборів приймається відповідне рішення.

Разом з цим, 02 вересня 2014 року Верховною ОСОБА_4 України прийнятий Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі Закон № 1669), який визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки субєктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Ст. 1 Закону № 1669 встановлено, що період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення ОСОБА_4 національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення ОСОБА_4 національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Ч. ч. 2-3 ст. 11 Закону № 1669 встановлено, що дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення. Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

На підставі пп. «б» пп. 8 п. 4 ст. 11 Закону № 1669 внесені зміни до Закону № 2464, а саме розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» доповнений пунктом 9-3 такого змісту:

«9-3. Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення ОСОБА_4 національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обовязків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обовязків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення ОСОБА_4 національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу».

Суд відзначає, що пп. 8 п. 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» від 12 серпня 2014 року № 1636-VII (далі Закон № 1636) внесені зміни до Закону № 2464, а саме розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 доповнено пунктом 9-3.

Внаслідок цього зміни до Закону № 2464, внесені на підставі пп. «б» пп. 8 п. 4 ст. 11 Закону № 1669, включені до розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 як пункт 9-4.

Аналіз абз. 1 п. 9-4 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 зумовлює висновок, що правові норми, закріплені у цьому пункті, поширюються на платників єдиного внеску, визначених ст. 4 Закону № 2464, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у ст. 2 Закону № 1669, де проводилася антитерористична операція.

Абз. 1 п. 9-4 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 передбачає звільнення таких платників єдиного внеску від виконання своїх обовязків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою звільнення платників єдиного внеску, згаданих у абз. 1 п. 9-4 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464, є заява, подана ними до органу доходів і зборів, про що свідчить абз. 2 п. 9-4 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464.

Крім того, в силу положень абз. 3 п. 9-4 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 до платників єдиного внеску, зазначених у абз. 1 п. 9-4 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464, не застосовується відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені Законом № 2464 за невиконання обовязків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції.

При цьому, на відміну від звільнення від виконання обовязків, передбачених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464, незастосування до платників єдиного внеску, зазначених в абз. 1 п. 9-4 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464, відповідальності, штрафних та фінансових санкцій за невиконання обовязків платника єдиного внеску законодавець не обумовлював додатковими умовами, зокрема необхідністю подання відповідної заяви чи отриманням сертифікату (висновку) Торгово-промислової палати України.

На виконання абз. 3 п. 5 ст. 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1669 п. 1 розпорядження Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком.

Місто Краматорськ включене до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Предметом спору у справі є рішення ДПІ у м. Краматорську від 26 квітня 2016 року № 0004221302/3006, яким за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску до ВП «СГРПД» ПАТ «Шахта імені ОСОБА_1» застосований штраф у розмірі 159 038,24 грн. (10% до 01 січня 2015 року) за період з 21 січня 2014 року до 27 лютого 2015 року; штраф у розмірі 618 313,66 грн. (20% з 01 січня 2015 року) за період з 21 січня 2015 року до 26 лютого 2016 року та нарахована пеня у розмірі 193 656,53 грн. (0,1% від суми недоїмки), всього належало сплатити 971 008,43 грн.

На час виникнення спірних правовідносин як платник єдиного внеску ВП «СГРПД» ПАТ «Шахта імені ОСОБА_1».

Отже, в силу положень абз. 3 п. 9-4 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 з 14 квітня 2014 року відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені Законом № 2464 за невиконання обовязків платника єдиного внеску, до ВП «СГРПД» ПАТ «Шахта імені ОСОБА_1» не застосовуються.

Правові та фактичні підстави для скасування рішення ДПІ у м. Краматорську від 26 квітня 2016 року № 0004221302/3006 в частині застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за грудень 2013 року (штраф у розмірі 15 183,23 грн. (1,54 + 19,14 + 2 477,13 + 12 685,42) та пені у розмірі 1 518,31 грн. (0,15 + 1,91 + 247,71 + 1 268,54)) відсутні, оскільки зобовязання зі сплати єдиного внеску за цей період ВП «СГРПД» ПАТ «Шахта імені ОСОБА_1» мав виконати до 14 квітня 2014 року, тобто до початку проведення антитерористичної операції.

Правомірність застосування штрафних санкцій та нарахування пені за грудень 2013 року підтверджена розрахунком штрафної санації та даними інтегрованої картки платника.

Як наслідок, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Таким чином, рішення ДПІ у м. Краматорську від 26 квітня 2016 року № 0004221302/3006 в частині застосування до ВП «СГРПД» ПАТ «Шахта імені ОСОБА_1» штрафних санкцій за серпень, жовтень-грудень 2014 року, січень-грудень 2015 року та за січень 2016 року в сумі 762 168,67 грн. (159 038,24 грн. + 618 313,66 грн. 15 183,23) та пені в сумі 192 138,22 грн. (193 656,53 грн. 1 518,31 грн.) підлягає визнанню протиправним і скасуванню, а позовні вимоги в цій частині - задоволенню.

Щодо можливості застосування до спірних правовідносин п. 28 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911-VIII (далі Закон № 911) суд зазначає наступне.

На підставі п. 28 розділу І Закону № 911 виключений підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

Закон № 911 набрав чинності з 01 січня 2016 року, що передбачено п. 1 розділу ІІ цього Закону.

Суд відзначає, що пп. 8 п. 4 ст. 11 Закону № 1669 є «технічною» нормою, якою вносяться зміни до Закону № 2464 шляхом доповнення розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 пунктом 9-3.

З набранням чинності Законом № 1669 норма пп. 8 п. 4 ст. 11 Закону № 1669 виконала свою функцію внесення змін до Закону № 2464, а п. 9-3 (п. 9-4) став складовою Закону № 2464.

Виключення пунктом 28 розділу І Закону № 911 підпункту 8 пункту 4 статті 11 Закону № 1669 не має наслідком автоматичне виключення пункту 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 чи втрату ним чинності.

Такий висновок суду узгоджується з п. 4 «Правил оформлення проектів законів та основних вимог законодавчої техніки» (Методичні рекомендації Апарату Верховної ОСОБА_4 України, видання четверте, виправлене і доповнене, 2014 рік), відповідно до якого зміни вносяться до оригінального закону, а не до закону про внесення змін до цього закону чи про визнання закону таким, що втратив чинність.

Як на час виникнення спірних правовідносин, так і на час судового розгляду норма пункту 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 є чинною.

З приводу доводів відповідача, які фактично відтворюють зміст розяснення Державної фіскальної служби України від 05 грудня 2014 року № 13656/7/99-99-17-03-01-17, суд зазначає таке.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 КАС України законність є одним із принципів здійснення адміністративного судочинства.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_4 України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Керуючись принципом законності, при вирішенні публічно-правового спору між сторонами, суд не застосовує розяснення Державної фіскальної служби України від 05 грудня 2014 року № 13656/7/99-99-17-03-01-17, оскільки останнє не є законом чи нормативно-правовим актом.

Суд відзначає, що на відміну від звільнення від виконання обовязків, передбачених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464, незастосування до платників єдиного внеску, зазначених в абз. 1 п. 9-4 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464, відповідальності, штрафних та фінансових санкцій за невиконання обовязків платника єдиного внеску законодавець не обумовлював додатковими умовами, зокрема необхідністю подання відповідної заяви та отриманням сертифікату (висновку) Торгово-промислової палати України.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні, беручи до уваги, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд входить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Позивачем документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 14 565,13 грн., про що свідчить платіжне доручення від 18 серпня 2016 року № 5189 (том 1 а.с. 3).

Позивачем заявлені вимоги про скасування рішення відповідача на загальну суму 971 008,43 грн., судовий збір за ці вимоги становить 14 565,13 грн.

Судом задоволені позовні вимоги на суму 954 306,89 грн.

Отже, сума судового збору, пропорційна задоволеній частині позовних вимог, становить 14 314,61 грн. (954 306,13 грн. х 14 565,13 грн. : 971 008,43 грн.).

Таким чином, судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 14 314,61 грн. підлягають присудженню на користь ПАТ «Шахта імені ОСОБА_1» за рахунок бюджетних асигнувань ДПІ у м. Краматорську.

Керуючись Конституцією України, ст.ст. 2-15, 17-20, 23, 26, 69-72, 94, 98, 159-163, 167, 185-186, 254, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, -

постановив:

1. Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Шахта імені ОСОБА_1» до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 26 квітня 2016 року № 00042211302/3006 в частині застосування до відокремленого підрозділу «Служба геологорозвідувальних робіт та поверхневої дегазації» публічного акціонерного товариства «Шахта імені ОСОБА_1» штрафних санкцій у сумі 762 168,67 грн. та пені у сумі 192 138,22 грн.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області (ідентифікаційний код 39900454, місцезнаходження: 84313, Донецька обл., м. Краматорськ, бул. Машинобудівників, буд. 22) на користь публічного акціонерного товариства «Шахта імені ОСОБА_1» (ідентифікаційний код 00174846, місцезнаходження: 86065, Донецька обл., м. Авдіївка, проїзд Індустріальний, буд. 1) судові витрати по сплаті судового збору у сумі 14 314 (чотирнадцять тисяч триста чотирнадцять) гривень 61 копійка.

5. Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступна та резолютивна частина проголошені у судовому засіданні.

6. Повний текст постанови виготовлений 14 листопада 2016 року.

7. Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

8. Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Кравченко Т.О.