Постанова № 62796061, 07.11.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2016 р. Справа № 805/3445/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Тарасенка І.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Донецькій області про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити певні дії щодо надання земельної ділянки за кадастровим номером 1420386600:01:002:0409 у тимчасове користування,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Донецькій області про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити певні дії щодо надання земельної ділянки за кадастровим номером 1420386600:01:002:0409 у тимчасове користування.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що вона звернулась до начальника ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Донецькій області із клопотанням про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 1420386600:01:002:0409) для ведення фермерського господарства в довгострокову оренду. ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Донецькій області від 06 червня 2016 року № Т-1816/0-1436/6-16 їй було повідомлено, що вказану земельну ділянку, відповідно до Наказу Держземагенства України від 22 жовтня 2014 року № 343 «Про методичні рекомендації щодо підготовки територіальними органами Держземагенства до продажу на земельних торгах прав на земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності за рахунок коштів виконавців земельних торгів», включено до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права на які можуть бути виставлені на земельні торги, через що передача земельної ділянки в оренду не представляється можливим.

Відповідно позивач зазначає, що відповідач у вищезазначеному листі не послався на жоден з наказів ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Донецькій області про затвердження переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення, права на які можуть бути продані на земельних торгах у 2016 році.

Також, позивач в обґрунтування своїх вимог посилається на те, що у ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Донецькій області від 06 червня 2016 року № Т-1816/0-1436/6-16 не наведено жодних даних щодо невідповідності наданої ОСОБА_1 технічної документації нормам чинного земельного законодавства.

Крім того, позивач зазначає, що наказ Держземагенства України від 22 жовтня 2014 року № 343 «Про методичні рекомендації щодо підготовки територіальними органами Держземагенства до продажу на земельних торгах прав на земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності за рахунок коштів виконавців земельних торгів» не пройшло обовязкову реєстрацію у Міністерстві юстиції України та не може відноситися до нормативно-правових актів, дія якого повинна розповсюджуватися на громадян України.

Не погоджуючись із відмовою у видачі земельної ділянки в оренду, позивач звернулась до суду із даним позовом, просила визнати протиправною відмову ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Донецькій області від 06 червня 2016 року № Т-1816/0-1434/6-16 щодо передачі їй в оренду земельної ділянки (кадастровий номер 1420386600:01:002:0409), а також просила зобовязати Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області повторно розглянути її клопотання про затвердження проекту землеустрою та надання земельної ділянки (кадастровий номер 1420386600:01:002:0409) в оренду.

Представник позивача через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження без його участі та участі позивача.

Представник відповідача до судового засідання не зявився, про місце, дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, через канцелярію суду надав заперечення проти адміністративного позову.

Згідно ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, на підставі ст. 128 КАС України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

07 вересня 2011 року ОСОБА_1 звернулась до Голови Олександрівської районної державної адміністрації із клопотанням про надання їй дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду.

Розпорядженням Голови Олександрівської районної державної адміністрації від 13 вересня 2011 року № 302 зі змінами, внесеними розпорядженням голови Олександрівської райдержадміністрації від 27 вересня 2012 року № 34, ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 195,58 га, у тому числі, спірної земельної ділянки (кадастровий номер 1420386600:01:002:0409) площею 23,6800 га, розташованої за межами населених пунктів Петровської Другої сільської ради в довгострокову оренду для ведення фермерського господарства строком на 50 років.

02 лютого 2016 року висновком відділу Держгеокадастру в Олександрівському районі Донецької області № 40-03/25 погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства в довгострокову оренду із земель сільськогосподарського призначення державної власності (запасу), розташованих за межами населених пунктів Петровської Другої сільської ради Олександрійського району Донецької області (кадастровий номер 1420386600:01:002:0409).

Рішенням Олександрівської районної ради від 20 квітня 2016 року № 7/6-71 затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки вказаної земельної ділянки (кадастровий номер 1420386600:01:002:0409).

ОСОБА_1 згідно із вимогами ст. 123 Земельного Кодексу України звернулась із клопотанням про затвердження проекту землеустрою та прийняття рішення про надання земельної ділянки (кадастровий номер 1420386600:01:02:0409) у довгострокову оренду до ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Донецькій області.

ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Донецькій області № Т-1816/0-1434/6-16 від 06.06.2016 року позивачу відмовлено у передачі в оренду земельної ділянки, у звязку із тим, що відповідно до наказу Держземагенства України від 22 жовтня 2014 року № 343 «Про методичні рекомендації щодо підготовки територіальними органами Держземагенства до продажу на земельних торгах прав на земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності за рахунок коштів виконавців земельних торгів» земельну ділянку включено до переліку таких, права на які можуть бути виставлені на земельні торги, отже, надати зазначену земельну ділянку в оренду позивачу не вбачається за можливе.

Статтею 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про землеустрій» визначає правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрою і спрямований на регулювання відносин, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпечення сталого розвитку землекористування.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про землеустрій» встановлено, що суб'єктами землеустрою є: органи державної влади, Верховна ОСОБА_3 Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування; юридичні та фізичні особи, які здійснюють землеустрій; землевласники та землекористувачі.

Статтею 5 Закону України «Про землеустрій» передбачено, що об'єктами землеустрою є: територія України; території адміністративно-територіальних одиниць або їх частин; території землеволодінь та землекористувань чи окремі земельні ділянки.

Згідно із ст. 8 Закону України «Про землеустрій», регулювання у сфері землеустрою здійснюють Верховна ОСОБА_3 України, Верховна ОСОБА_3 Автономної Республіки Крим, Кабінет Міністрів України, ОСОБА_3 міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, місцеві державні адміністрації, а також центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин, центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у межах повноважень, встановлених законом.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державне агентство земельних ресурсів України, затвердженого Указом Президента України від 8 квітня 2011 року № 445, Державне агентство земельних ресурсів України (Держземагентство України) є центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів та топографо-геодезичної і картографічної діяльності, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері земельних відносин та топографо-геодезичної і картографічної діяльності.

Згідно із п. 7 згаданого Положення, Держземагентство України здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, а також через міськрайонні, міжміські, міжрайонні територіальні органи.

Статтею 1 Закону України зазначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Приписами статті 80 Земельного Кодексу України визначено, що суб'єктами права власності на землю є: громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Згідно ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Частиною 4 статті 122 Земельного Кодексу України передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 Земельного Кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною ОСОБА_3 Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).

Відповідно до частини 2 ст. 123 Земельного Кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). ОСОБА_3 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства врегульовано статтею 7 Закону України «Про фермерське господарство» від 19 червня 2003 року № 973-IV.

Відповідно до приписів статті 1 Закону України «Про фермерське господарство» для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 07 вересня 2011 року звернулась до Голови Олександрівської районної державної адміністрації із заявою, в якій просила надати їй дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду строком на 50 років для ведення фермерського господарства.

Абзацом 1 частини 2 статті 7 Закону України «Про фермерське господарство» визначено, що заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки.

Розпорядженням Голови Олександрівської районної державної адміністрації від 13 вересня 2011 року № 302 із змінами, про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства надано ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, загальною площею 195,58 га.

У письмових запереченнях на позовну заяву, які надані відповідачем до суду, представник відповідача ставить питання, що позивачем та стороною по договору про розробку документації з землеустрою не дотримано вимог щодо строку складання проектної документації з посиланням на статтю 28 Закону України «Про землеустрій» як підставу для відмови у затвердженні проекту землеустрою.

Згідно з п. «г» ч. 2 ст. 28 Закону України «Про землеустрій» розробники документації із землеустрою зобов'язані виконувати роботи із складання документації із землеустрою у строк, передбачений договором. Максимальний строк складання документації із землеустрою не повинен перевищувати шести місяців з моменту укладення договору.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 вказаної статті, розробники документації із землеустрою несуть відповідно до закону відповідальність за достовірність, якість і безпеку заходів, передбачених цією документацією. У разі невиконання або неналежного виконання умов договору при здійсненні землеустрою, розробники документації із землеустрою несуть відповідальність, передбачену договором і законом.

Аналізуючи норми, наведені у запереченнях, відповідач зазначає, що з часу отримання позивачем дозволу на відведення земельної ділянки до часу звернення з клопотанням про затвердження проекту землеустрою до управління пройшов тривалий час. Тобто, позивачем як стороною по договору не дотримано вимог щодо строків складання документації із землеустрою. За характером вказаних норм вони спрямовані на дотримання законодавства розробниками документації із землеустрою та не стосуються замовників.

Отже, суд критично ставиться до посилань відповідача на ці норми у контексті невиконання їх приписів позивачем як на підставу для відмови у затвердженні проекту землеустрою, оскільки за характером цих норм вони спрямовані на дотримання законодавства розробниками документації із землеустрою та не стосуються замовників, зокрема, в частині відповідальності за порушення відповідних обов'язків.

Суд, також, звертає увагу, що пунктом «г» ч. 2 ст. 28 Закону України «Про землеустрій» встановлюється лише максимальний строк складання проектної документації земельної ділянки, а не строк, впродовж якого замовнику проекту землеустрою необхідно звернутись до управління Держгеокадастру з клопотання про затвердження проекту землеустрою.

Крім цього, підстава щодо неможливості затвердити проект землеустрою, у звязку з пропуском позивачем строку на його розроблення взагалі не вказувались відповідачем у спірній відмові, наданій позивачу.

Частиною 4 ст. 123 Земельного Кодексу України передбачено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Згідно ч. 6 ст. 186 Земельного Кодексу України, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, і затверджуються Верховною ОСОБА_3 Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 50 Закону України «Про землеустрій», проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України. Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають ряд необхідних елементів, серед яких останнім у виключному переліку, встановленому частиною 3 вказаної статті, є матеріали погодження проекту землеустрою.

Тобто, матеріали погодження проекту землеустрою є невідємною частиною проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Відповідно до ч. 1 ст. 186-1 Земельного Кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно з частинами 4, 5, 6 статті 186-1 ЗК України розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту, а щодо земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, розробник подає оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на погодження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а до органів, зазначених у частині третій цієї статті, - завірені ним копії проекту. Органи, зазначені в частинах першій третій цієї статті, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Аналіз наведених вище норм закону дає підстави для висновку, що розглядаючи питання про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідний суб'єкт владних повноважень може прийняти одне з двох рішень: або погодити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у разі відповідності його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації, або ж відмовити у погодженні, проте, лише у разі невідповідності проекту наведеним вимогам.

Згідно висновку відділу Держгеокадастру в Олександрівському районі Донецької області від 02 лютого 2016 року № 40-03/25 до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, відділ Держгеокадастру в Олександрівському районі Донецької області погодив проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства в довгострокову оренду із земель сільськогосподарського призначення державної власності (запасу) розташованих за межами населених пунктів Петрівської другої сільської ради Олександрівського району Донецької області.

За таких обставин, вказаним висновком відділу Держгеокадастру в Олександрівському районі Донецької області від 02 лютого 2016 року № 40-03/25 підтверджено відповідність положень проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно правових актів, документації із землеустрою, містобудівній документації, наявність у ньому усіх необхідних елементів, встановлених ч. 2 ст. 50 Закону України «Про землеустрій».

Таким чином, питання відповідності положень проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою, містобудівній документації не є спірним, підтверджується належними та допустимими доказами.

З аналізу наведеного вбачається, що процедура погодження проекту землеустрою безпосередньо пов'язана із процедурою затвердження такого проекту.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 звернулась до відповідача із клопотанням про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства в довгострокову оренду із земель сільськогосподарського призначення та просила надати земельну ділянку в оренду строком на 50 років (кадастровий номер 1420386600:01:002:0409) площею 23,6800 га пасовища державної власності (запасу), розташовану за межами населених пунктів на території Петрівської другої сільської ради Олександрівського району Донецької області.

Відповідно до ч. 6 ст. 123 Земельного Кодексу України (тут і далі у редакції, яка діяла станом на час прийняття відповідачем спірної відмови у затвердженні проекту землеустрою), відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

При цьому, згідно з ч. 10 вказаної статті рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються: затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Частиною 13 цієї статті передбачено, що підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

З системного аналізу вказаних норм та з урахуванням ч. 6 ст. 186-1 Земельного Кодексу України суд дійшов висновку, що підставою для відмови у затвердженні проекту може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а отже, відмовлено у затвердженні проекту може бути лише за умови його непогодження та відсутності у ньому елементів, передбачених ч. 2 ст. 50 Закону України «Про землеустрій».

Виходячи з аналізу вищенаведених правових норм, у разі подання відповідному органу виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка погоджена у встановленому порядку, та відповідно, узгоджується з вимогами законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, такий орган, фактично, зобов'язаний затвердити поданий йому проект землеустрою (у разі відсутності необхідності отримання документів, необхідність яких передбачена частинами 7-9 ст. 123 Земельного Кодексу України).

Всупереч наведеному, відповідачем за наслідком розгляду клопотання позивача про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства в довгострокову оренду листом від 06 червня 2016 року № Т-1816/0-1436/6-16 повідомлено, що передати ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку не представляється можливим через те, що відповідно до наказу Держземагентства України від 22 жовтня 2014 року № 343 «Про методичні рекомендації щодо підготовки територіальними органами Держземагентства до продажу на земельних торгах прав на земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності за рахунок коштів виконавців земельних торгів», витребувану позивачем земельну ділянку на території Петрівської Другої сільської ради Олександрівського району Донецької області включено до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення дeржавної власності, права на які можуть бути виставлені на земельні торги.

При цьому, жодних посилань на невідповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, що є єдиною законною підставою для відмови, спірна відмова відповідача не містить.

Тобто, спірна відмова не містить ключового, необхідного та єдино достатнього обґрунтування, що не відповідає вимогам ч. 13 ст. 123 Земельного Кодексу України.

Суд, до цього ж, зазначає, що Методичні рекомендації за своєю правовою природою не є нормативно-правовим актом, вони не містять правових норм, проте можуть нести виключно рекомендаційний, розяснювальний та інформаційний характер.

Крім цього, станом на час судового розгляду даної справи наказ Держземагентства України від 22 жовтня 2014 року № 343 «Про методичні рекомендації щодо підготовки територіальними органами Держземагентства до продажу на земельних торгах прав на земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності за рахунок коштів виконавців земельних торгів» втратив чинність на підставі наказу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 23 червня 2016 року № 178.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів» передбачено, що фізичні та юридичні особи, які до дня набрання чинності цим Законом одержали в установленому порядку дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок або технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для передачі у власність або користування земельних ділянок державної та комунальної власності, мають право на отримання таких земельних ділянок без проведення земельних торгів у випадках, визначених положеннями частини другої статті 134 Земельного кодексу України, що виключаються цим Законом.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування врегульовано ст. 123 Земельного Кодексу України та полягає у наступних етапах: отримання дозволу на розробку проекту землеустрою; розробка проекту землеустрою; погодження такого проекту; прийняття субєктом владних повноважень рішення про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення, яким здійснюються: затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Отже, отримавши 13 вересня 2011 року дозвіл на розробку проекту землеустрою, позивачем розпочато провадження дій, спрямованих на отримання у користування земельної ділянки, права на які, станом на час отримання позивачем дозволу на розробку проекту землеустрою, взагалі не підлягали продажу на конкурентних засадах.

Відповідачем під час розгляду справи не доведено включення земельної ділянки (кадастровий номер 1420386600:01:002:0409) до переліку тих, права на які можуть бути виставлені на торги, з дотриманням вимог ч. 2 ст. 136 ЗК України.

Також, не надано суду, зокрема, матеріалів маркетингових досліджень, інвестиційної привабливості, які б обумовлювали доцільність та необхідність включення вказаної земельної ділянки до наведеного переліку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналізуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідачем не надано під час розгляду жодних належних та допустимих доказів по суті спору на підтвердження правомірності прийнятої відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Відповідно до ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; зобов'язання відповідача вчинити певні дії; зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; стягнення з відповідача коштів; тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Крім того, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача є саме зобовязання відповідача повторно розглянути клопотання позивача про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства в довгострокову оренду із земель сільськогосподарського призначення та надання земельної ділянки в оренду строком на 50 років (кадастровий номер 1420386600:01:002:0409) площею 23,6800 га, розташованої за межами населених пунктів на території Петрівської Другої сільської ради Олександрівського району Донецької області.

Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Донецький окружний адміністративний суд, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, вважає адміністративний позов Маріупольської міської ради таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Статтею 2 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що платники судового збору громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Законом України «Про судовий збір», в редакції чинній на момент подання позовної заяви, позивача не звільнено від сплати судового збору.

Відповідно до квитанції від 09.09.2016 р. № 81 позивачем сплачено судовий збір за подання адміністративного позову майнового характеру у розмірі 1102,40 грн.

Статтею 98 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.

За приписами ч. 2 та ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Таким чином, поверненню позивачу підлягає сума сплаченого судового збору у розмірі 1102,40 грн.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Донецькій області про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити певні дії щодо надання земельної ділянки за кадастровим номером 1420386600:01:002:0409 у тимчасове користування задовольнити.

Визнати протиправною відмову ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Донецькій області від 06 червня 2016 року № Т-1816/0-1434/6-16 у передачі ОСОБА_1 в оренду земельної ділянки (кадастровий номер 1420386600:01:002:0409).

Зобовязати головне управління Держгеокадастру у Донецькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою та надання земельної ділянки (кадастровий номер 1420386600:01:002:0409).

Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_2 управління Держгеокадастру (код ЄДРПОУ 39767332, юридична адреса: 85102, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Європейська, буд. 13) суму судових витрат у розмірі 1102 (одна тисяча сто дві) грн. 40 коп

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 КАС України, і може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд у порядку, визначеному статтею 186 КАС України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Тарасенко І.М.