Ухвала суду № 62795299, 04.11.2016, Апеляційний суд Хмельницької області

копія

Провадження № 11-кп/792/93/16 Головуюча в 1-й інстанції

Справа № 677/161/14-к ОСОБА_1

Категорія: ч.1 ст.115, ч.1 ст 396 КК України Доповідач Матущак М. С.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2016 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Хмельницької області у складі:

головуючого-судді Матущака М.С.,

суддів Барчука В.М.. ОСОБА_2,

за участю секретарів: Лукянчук О.М., Крисюк В.С.,

прокурора Гунька О.Б.,

потерпілих-цивільних позивачів: ОСОБА_3, ОСОБА_4,

представника потерпілих ОСОБА_5,

захисників: ОСОБА_6, ОСОБА_7,

виправданих: ОСОБА_8, ОСОБА_9,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальне провадження за апеляційними скаргами потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4, процесуального керівника у кримінальному провадженні старшого прокурора відділу прокуратури Хмельницької області області ОСОБА_10, захисника ОСОБА_11 в інтересах виправданого ОСОБА_8 на вирок Красилівського районного суду від 23 червня 2014 року,

у с т а н о в и л а :

Цим вироком

ОСОБА_8,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодружений, не працює, невійськовозобовязаний,

виправданий за ч.1 ст.115 КК України на підставі п.2 ч.1 ст.373 КПК України у звязку з недоведенням вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення;

ОСОБА_9,

ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженець та житель ІНФОРМАЦІЯ_5, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одружений, на утриманні двоє малолітніх дітей, не працює, невійськовозобовязаний,

виправданий за ч.1 ст.396 КК України на підставі п.2 ч.1 ст.373 КПК України у звязку з недоведенням вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення.

Судові витрати в сумі 48 592,28 грн. віднесено на рахунок держави.

Цивільні позови потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди залишено без розгляду.

Питання стосовно речових доказів вирішено відповідно до вимог ст.100 КПК України.

Органом досудового розслідування ОСОБА_8 та ОСОБА_9 обвинувачувались в тому, що 08 січня 2011 року зустрілись у м. Старокостянтинові, протягом дня спільно вживали алкогольні напої в різних місцях даного міста. Зокрема, в період приблизно з 19-ї до 24-ї години вони вживали спиртні напої в барі «Гамбрінус», що по вул. Софіївській, 1 «а». Після цього ОСОБА_8 та ОСОБА_9 вийшли з вказаного бару та сіли у автомобіль під керуванням невстановленого слідством водія.

09 січня 2011 року близько 01-ї години, рухаючись автомобілем вулицями м. Старокостянтинова, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 вирішили придбати цигарки, для чого зупинились на проїзній частині дороги біля торгівельного кіоску № 6 по вул. Попова, 28. У цей час ОСОБА_8 побачив ОСОБА_12, яка йшла в його напрямку із кіберспортивного клубу «Бункер», розташованого по вул. Софіївській, 2, рухаючись по тротуарній доріжці зі сторони алеї Хохтіф до місця свого проживання ІНФОРМАЦІЯ_6. Коли ОСОБА_12 проходила повз автомобіль, ОСОБА_8 запропонував їй проїхатися з ним та ОСОБА_9 на автомобілі, на що вона погодилась. Після цього ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_12 сіли в автомобіль та поїхали вулицями м. Старокостянтинова. Близько 02-ї години вони приїхали до поля колишнього військового радгоспу, яке розташоване за містом поблизу вул. Заїкіна м. Старокостянтинова, на відстані близько 700 м від межі міста. ОСОБА_9, ОСОБА_8 та ОСОБА_12 вийшли з автомобіля, який одразу ж поїхав у невідомому напрямку.

ОСОБА_9 через погане самопочуття внаслідок вживання надмірної кількості алкоголю відійшов у сторону. ОСОБА_8 розмовляв з ОСОБА_12, під час чого між ними на грунті раптових неприязних відносин виникла сварка.

У ході даного конфлікту ОСОБА_8А, перебуваючи в стані алкогольного спяніння, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та їх тяжкі наслідки, маючи значну перевагу у фізичній силі над неповнолітньою ОСОБА_12, з метою вбивства, умисно, кистю правої руки схопив її за шию і шляхом її стиснення із прикладанням значного фізичного зусилля, перекрив доступ повітря до життєво важливих органів та утримував ОСОБА_12 до того часу, поки вона не перестала здійснювати активні дії, після чого поклав її на землю.

Унаслідок цих дій ОСОБА_8 потерпілій ОСОБА_12 спричинено тілесні ушкодження у вигляді механічної асфіксії шляхом стиснення органів шиї, переломів під'язикової кістки-відкритого згинального перелому зовнішньої поверхні правого великого ріжка, крововиливів в мякі тканини шиї в проекції під'язикової кістки справа та передньо-зовнішніх поверхнях в проекції щитовидного хряща зліва, які могли утворитися одномоментно від примусового здавлення дистального кінця правого великого ріжка у внутрішньому напрямку, а верхнього кінця правого малого ріжка у зовнішньому напрямку, під час сторонньої, спрямованої у напрямку ззовні-досередини дії на праву бокову поверхню шиї ОСОБА_12 та відповідно до висновку судово-медичного експерта №11 від 22.03.2011 року мають ознаки тяжкого тілесного ушкодження, яке безпосередньо перебуває у прямому причинному звязку із настанням смерті потерпілої ОСОБА_12

У подальшому після вчинення вбивства ОСОБА_12, ОСОБА_8 з метою приховування слідів злочину та, не бажаючи бути викритим у його вчиненні, попросив ОСОБА_9, який на момент вчинення даного злочину знаходився неподалік, допомогти йому віднести тіло ОСОБА_12 углиб незібраного соняшникового поля, на що той погодився. ОСОБА_9, узявши труп потерпілої за ноги, а ОСОБА_8 попід пахви рук ззаду, перенесли тіло ОСОБА_12 углиб вказаного поля. ОСОБА_8 дістав з кишені одягу потерпілої належний їй мобільний телефон «Samsung gts 3010» та вимкнув його. Після цього вони покинули місце події.

Також ОСОБА_9, достовірно знаючи про те, що ОСОБА_8 вчинив умисне вбивство ОСОБА_12, а також про обставини вчинення даного злочину та місце залишення трупа потерпілої, умисно нікому про це не повідомляв, не бажаючи щоб сам факт злочину і особа, яка його вчинила, стали відомі правоохоронним органам.

15 січня 2011 року біля 16-ї години труп ОСОБА_12 виявлено жителем м. Старокостянтинова ОСОБА_13

Потерпілі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в апеляційній скарзі просили виправдувальний вирок суду скасувати, ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_8 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, та призначити йому покарання у виді 15 років позбавлення волі; ОСОБА_9 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.396 КК України, та призначити йому покарання у виді 3 років позбавлення волі; предявлені ними цивільні позови до обвинувачених задовольнити у повному обсязі.

Уважали вирок незаконним через невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону; висновки суду не підтверджуються належними, допустимими доказами, дослідженими під час судового розгляду; в судовому рішенні не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші.

На досудовому слідстві обвинувачені ОСОБА_8 та ОСОБА_9 повністю визнавали свою вину і доказів того, що це вони зробили в результаті застосування до них недозволених методів слідства, немає.

На думку апелянтів, вина обвинувачених підтверджена висновками судово-медичних, медико-криміналістичної експертиз, експертизи волокон та волокнистих нашарувань, судово-психологічних експертиз, однак суд першої інстанції не дав їм належної правової оцінки.

Під час вчинення злочину ОСОБА_8 та ОСОБА_9 були дуже пяними, тому існують розбіжності в їхніх показаннях, що суд критично не оцінив.

ОСОБА_8 та ОСОБА_9 давали показання, що на час вчинення вбивства перебували в інших місцях, ніж зазначено в обвинуваченні, тим самим створювали собі алібі, яке спростовується матеріалами ПрАТ «Київстар», чому суд теж не дав належної оцінки.

В апеляційній скарзі процесуальний керівник у кримінальному провадженні старший прокурор відділу прокуратури Хмельницької області ОСОБА_10 просив виправдувальний вирок місцевого суду скасувати та ухвалити новий, яким ОСОБА_8 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, та призначити йому покарання у виді 15 років позбавлення волі; ОСОБА_9 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.396 КК України, та призначити йому покарання у виді 3 років позбавлення волі.

На думку прокурора, оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню у звязку з неповнотою судового розгляду, невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

В основу виправдувального вироку суд першої інстанції поклав показання обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 про застосування до них недозволених методів слідства, в результаті чого вони обмовили себе, однак це не знайшло свого підтвердження в ході проведення прокуратурою відповідних перевірок.

У вироку не зазначено показань потерпілих, ряду свідків, яким не дана належна правова оцінка, хоча вони підтверджують вину обвинувачених.

Судом не дана оцінка доказам, зібраним в результаті проведення оперативно-розшукових заходів, де обвинувачені визнавали свою вину.

Згідно з пред'явленим обвинуваченням, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 вчинили злочини, перебуваючи в стані сильного алкогольного спяніння, а тому суд першої інстанції повинен був врахувати зазначені обставини, критично віднестись до розбіжностей в показаннях обвинувачених про те, як вони провели час у ніч з 08 на 09 січня 2011 року, як зустрілись з ОСОБА_14, як і куди їхали з нею, як її було позбавлено життя, як вони приховували злочин.

Захисник ОСОБА_11 в апеляційній скарзі, поданій в інтересах виправданого ОСОБА_8, просив вирок суду першої інстанції скасувати у звязку з неправильністю мотивів та підставою виправдання ОСОБА_8 і ОСОБА_9; ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_8 визнати невинним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, ОСОБА_9 визнати невинним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.396 КК України, кримінальне провадження відносно них закрити з підстав, встановлених п.2 ч.1 ст.284 КПК України; виділити із матеріалів кримінального провадження № 12013240220000145 матеріали за фактом вбивства ОСОБА_14 в окреме провадження та скерувати ці матеріали прокурору для організації розслідування.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду з коротким викладом змісту судового рішення та доводів апеляційних скарг; пояснення потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4 та їхнього представника ОСОБА_5, прокурора, які, кожен зокрема, підтримали свої апеляційні скарги про скасування вироку з викладених у них мотивів і заперечили проти апеляційної скарги захисника ОСОБА_11; пояснення виправданого ОСОБА_8А та його захисника ОСОБА_6, виправданого ОСОБА_9 та його захисника ОСОБА_7, які, кожен зокрема, підтримали апеляційну скаргу захисника ОСОБА_11 і заперечили проти задоволення апеляційних скарг прокурора та потерпілих; вивчивши матеріали кримінального провадження з погляду дотримання процесуального та матеріального права, допитавши виправданих, потерпілих та свідків, повторно частково дослідивши обставини, встановлені кримінальним провадженням, на які в апеляційних скаргах посилались прокурор та потерпілі; перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів уважає, що вони не підлягають задоволенню.

Як видно з матеріалів кримінального провадження, 15 січня 2011 року о 16-й годині на незібраному від соняшника полі, яке розташоване на відстані близько 700 м від м. Старокостянтинова, поблизу вулиці Заїкіна, виявлено труп неповнолітньої ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_7, з ознаками насильницької смерті.

Ці обставини, що свідчать про факт вчинення злочину, підтверджені відомостями протоколів огляду місця події від 15 та 16 січня 2011 року; показаннями свідка ОСОБА_13, який виявив труп; показаннями свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_16, які проводили огляд місця події; показаннями потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4 щодо зникнення та смерті їх дочки ОСОБА_12; показаннями судово-медичного експерта ОСОБА_17 та висновком судово-медичної експертизи № 11 від 22 березня 2011року щодо причин смерті ОСОБА_12 та орієнтовного часу настання смерті з 09 по 11 січня 2011 року.

16 січня 2011 року слідчий СВ СУ УМВС України в Хмельницькій області ст.лейтенант міліції ОСОБА_16 порушив кримінальну справу № 15/4229 за ч.1 ст.115 КК України за фактом убивства ОСОБА_14

Справа судами різних інстанцій розглядалась неодноразово.

Постановою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 28 листопада 2012 року кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_8 за ч.1 ст.115 КК України та ОСОБА_9 за ч.1 ст.396 КК України була повернута прокурору для організації додаткового розслідування з підстав однобічності і неповноти досудового слідства.

Після його проведення вироком Красилівського районного суду від 23 червня 2014 року ОСОБА_8 за ч.1 ст.115 КК України, а ОСОБА_9 за ч.1 ст.396 КК України було виправдано з підстав недоведення вчинення ними інкримінованих злочинів.

Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 01 грудня 2014 року цей вирок залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 листопада 2015 року цю ухвалу апеляційного суду скасовано з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, яке полягало в ухваленні судового рішення незаконним складом суду, з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Колегія суддів звертає увагу на те, що провадження в суді апеляційної інстанції проводилося більше ніж через пять років з моменту вчинення злочинів, які були поставлені у провину ОСОБА_8 та ОСОБА_9, а відтак кожний доказ (докази) мав бути чи не найголовнішим для встановлення істини у справі.

Кожен факт причетності особи до вчинення злочину та винності має бути підтверджений повнотою зібраних доказів, а переконливість кожного доказу доводиться у змагальній процедурі безпосередньо перед тим складом суду, який дає цьому доказу юридично значущу оцінку.

Відповідно до ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Під час судового слідства обвинувачені відмовились від своїх попередніх показань, в яких вони визнали свою вину, зокрема, і від написаних ними власноручно явок з повинною, мотивуючи це тим, що до них застосовувались недозволені методи слідства.

В обґрунтування вини обвинувачених прокурор посилався на визнання ними своєї вини під час досудового слідства, зазначаючи, що зізнавальні показання ОСОБА_8 та ОСОБА_9 були дані у 2011 році, і відповідно до положень КПК України в редакції закону 1960 року є доказами.

Однак відповідно до ч.2 ст.74 КПК України (в редакції закону 1960р.) визнання обвинуваченим своєї вини може бути покладено в основу обвинувачення лише при підтвердженні цього визнання сукупністю доказів, що є в справі.

ОСОБА_8, як у місцевому, так і в апеляційному судах, вину в умисному вбивстві потерпілої ОСОБА_14 не визнав. Потерпілу він не знав, був знайомий з її братом ОСОБА_18. Показав, що всередині лютого 2011 року та на початку березня 2011 року його викликали в Старокостянтинівський райвідділ міліції, де показували фотографію загиблої, яку він не опізнав. Тоді він розповів, що по факту вбивства ОСОБА_14 йому відомо лише те, про що говорять люди в м. Старокостянтинові.

06 квітня 2011 року приблизно о 15-й годині йому зателефонували міліціонери і попросили підійти до райвідділу міліції. Коли він прийшов, то його посадили в автомобіль, де крім нього знаходилось ще троє незнайомих йому чоловіків. Вони наділи йому на руки кайданки, на голову темну шапку і вивезли в поле за межі м. Старокостянтинова. На полі його били, на пальці рук і ніг надівали клеми і по них пропускали струм, від чого він відчував сильний біль. Окрім того, йому словесно погрожували, чим змусили визнати себе винним у вчиненні вбивства ОСОБА_12

Однак вбивства він не вчиняв. Вину на досудовому слідстві визнавав через застосування фізичного та психологічного тиску з боку працівників міліції. Попередній адвокат, призначений йому слідством, також переконував його визнавати вину.

Про факт застосування до нього психологічного тиску та фізичного насильства відразу після затримання нікому не повідомляв, бо був дуже наляканий, боявся за своє життя, за безпеку близьких родичів.

07 січня 2011 року він був вдома, до нього зайшли двоє знайомих ОСОБА_19 і ОСОБА_20, з якими він відпочивав у кафе «Веселка». 08 січня 2011 року він приблизно до 22-ї години був у ОСОБА_21, дивились телевізор. Потім він пішов додому, повечеряв і дивився телевізор. З ОСОБА_9 він перебуває у дружніх стосунках, 08 січня 2011 року вони не бачились.

На зводинах віч на віч з ОСОБА_9, при відтворенні обстановки та обставин події повторював те, що його змусили говорити працівники міліції, оскільки боявся за своє життя. Сказав, що сам вбив ОСОБА_12, не хотів оговорювати ОСОБА_9 Місце вчинення злочину показав на власний розсуд, вказавши на узбіччя дороги. Сказав, що тіло переніс на поле, однак місця, де знайшли ОСОБА_12, він не знав. Вбивства ОСОБА_12 він не вчиняв, її ніколи не бачив і не знав.

Обвинувачений ОСОБА_9 заперечив винуватість у вчиненні злочину, передбаченому ч.1 ст.396 КК України, відмовився від своїх зізнавальних показань.

Пояснив, що 06 квітня 2011 року займався по господарству у себе вдома в с. Коржівка Старокостянтинівського району. Біля 11-ї години до його господарства підїхав автомобіль, до якого його запросили сісти працівники міліції. Потім йому наділи на голову темну шапку, а на руки кайданки і привезли на якесь поле. По дорозі його били по голові пластмасовою пляшкою з водою. Коли привезли на поле, то вдарили у груди, від чого він впав на землю. Тоді його стали бити ногами, запитували, де він був 08 січня 2011 року, на що він відповів, що був у с.Григорівка у своїх знайомих ОСОБА_22. Ще питали, кого він знає із м. Старокостянтинова. Він відповів, що знає ОСОБА_15 „Лома. Його примушували зізнатись, що він разом із ОСОБА_15 „Ломом вбив ОСОБА_12 Коли він лежав на землі, то відчував, що на мізинці ніг йому одягали дріт і підключали електричний струм, від чого він відчував сильний біль, який час від часу повторювався. Це тривало близько однієї години. Під час тортур його змушували зізнатись у співучасті у вбивстві ОСОБА_12, наголошували, що це тільки початок і згодом буде набагато гірше. Коли він погодився визнати себе причетним до скоєння вбивства ОСОБА_12, йому розповіли про обставини вчинення злочину, розповіли, що говорити слідчому та налили горілки. Після цього його відвезли до райвідділу міліції, де він розповів слідчому те, що йому сказали говорити на полі; не читаючи, підписав протокол.

Коли відбувалось відтворення обстановки та обставин події, зводини віч на віч з обвинуваченим ОСОБА_8, він розповідав і показував те, що йому попередньо було сказано працівниками міліції.

Він вказав, за якою адресою проживала ОСОБА_12, бо в лютому 2011 року перебував у свого знайомого і той показав йому будинок, де проживала дівчина, яку мертвою знайшли на полі за Старокостянтиновом.

У барі «Гамбрінус» він з ОСОБА_8 відпочивав у грудні 2010 року, а не 08 січня 2011 року.

У знайомих ОСОБА_22 він перебував з 06 до 10 січня 2011 року. 08 січня 2011 року приходили колядники, потім чоловік ОСОБА_22 пішов спати, а він ще сидів із його дружиною, розмовляв. У ніч з 08 на 09 січня близько третьої години ночі ОСОБА_22 шукала свій мобільний телефон і він їй телефонував зі свого телефона, щоб вона швидше його знайшла. 10 січня від ОСОБА_22 він поїхав на роботу в м. Хмельницький, однак ОСОБА_22 не хочуть цього підтвердити. Жодного відношення до вбивства ОСОБА_12 він не має. Обвинуваченого ОСОБА_8 і себе він оговорив після погроз і тортур працівників міліції, боявся за своє життя та безпеку своїх рідних.

Як установлено судом, за відсутності законних приводів і підстав ОСОБА_8 без попереднього виклику до слідчого було доставлено до Старокостянтинівського районного відділу міліції (далі Старокостянтинівський РВ) у проміжок часу між 15-ю і 16-ю годинами 06 квітня 2011 року і тоді ж було фактично затримано. Аналогічно ОСОБА_9 було фактично затримано об 11-й годині 06 квітня 2011 року за місцем його проживання в ІНФОРМАЦІЯ_8.

Відтак, є вагомі підстави вважати, що з цього часу вони перебували під контролем держави.

Того ж дня у період часу з 16 години 08 хвилин до 17 години 15 хвилин слідчий СВ СУ УМВС України в Хмельницькій області ст.лейтенант міліції ОСОБА_16 допитав ОСОБА_9 як свідка (т.8, а.с.26-31). ОСОБА_9 повідомив, що ОСОБА_8 (ОСОБА_15 „Лом) вбив ОСОБА_14 у його присутності. Зокрема, ОСОБА_9М пояснив, що 08 січня 2011 року він зустрівся із ОСОБА_15 „Ломом (ОСОБА_8А.) і в кафе «Гамбрінус» вони розпивали спиртні напої. Потім ОСОБА_15 „Лом взяв «таксі» і вони поїхали в мікрорайон «пятачок», де з підїзду житлового будинку вийшла дівчина, поспілкувалась з ОСОБА_15 і всі разом вони повернулись в «Гамбрінус», де вживали спиртне.

ОСОБА_23 домовився з таксистом і вони всі разом кудись поїхали. Коли вийшли з автомобіля, йому стало погано від надмірно вжитого спиртного, він почав блювати, а ОСОБА_23 з дівчиною відійшли в сторону, «таксі» поїхало. Коли він повернувся, то побачив, що дівчина падає біля ОСОБА_23, не подає ознак життя. Саша пригрозив йому, що зробить з його дітьми те саме, що з дівчиною, якщо він комусь розповість про вчинене. Вони взяли дівчину за руки та ноги і перенесли на поле, де залишили. Після цього вони пішли до ОСОБА_23 додому, де ще випили горілки.

Цей же слідчий там же у період часу з 19-ї години 22 хвилини до 20-ї години 58 хвилин допитав ОСОБА_8 як свідка (т.8, а.с.34-36), який заперечив свою причетність до вбивства ОСОБА_14

Тоді ж відносно ОСОБА_8 було порушено кримінальну справу за ч.1 ст.115 КК України (т.8, а.с.44). Приводом до її порушення послужило повідомлення в чергову частину Старокостянтинівського РВ про виявлення трупа ОСОБА_14 з тілесними ушкодженнями, а підставою наявність в діях ОСОБА_8 ознак складу цього злочину.

07 квітня 2011 року в період часу з 00 годин 20 хвилин до 00 годин 40 хвилин було складено протокол про затримання ОСОБА_8 як підозрюваного за ч.1 ст.115 КК України (т.8, а.с.47-48). При цьому ОСОБА_8 відмовився від участі захисника, а з приводу затримання пояснив, що вбив ОСОБА_14 ненавмисно, бо вона його образила. Про участь ОСОБА_9 не повідомляв.

07 квітня 2011 року в період часу з 01 години 10 хвилин до 01 години 20 хвилин слідчий Ладанський Ю.В. без участі захисника провів допит підозрюваного ОСОБА_8, який пояснив, що був дуже пяний і через образу відштовхнув когось від себе і вдарив у груди (т.8, а.с.57-58). Про роль ОСОБА_9 не згадував.

Згідно явки з повинною ОСОБА_8, задокументованої відповідним протоколом 07 квітня 2011 року в період часу з 09 години 50 хвилин до 10 години 30 хвилин (т.8, а.с.59-60), близько 21-ї години 08 січня 2011 року він був у барі «Гамбрінус» м. Старокостянтинова із знайомими ОСОБА_24 та ОСОБА_25 Згодом йому зателефонував його знайомий ОСОБА_9, який підійшов до них. Вони разом вживали спиртні напої, потім взяли «таксі» і поїхали до кіоска, де ОСОБА_9 купив цигарки, а він вийшов з машини і побачив дівчину, яка йшла зі сторони «болгарських» будинків. Він переговорив з нею, вона назвалась ОСОБА_14. Він запропонував їй поїхати у напрямку соняшникового поля, бо вони домовились про статевий звязок. Біля поля між ними виник конфлікт. Він відштовхнув дівчину, вона почала його ображати, він взяв її за горло і вона впала на сніг. Він злякався, оскільки вона не подавала ознак життя, переніс її в інше місце, куди саме не памятає. Не пояснював про причетність до вбивства ОСОБА_9

У період часу з 13 години 40 хвилин до 14 години 00 хвилин 07 квітня 2011 року ОСОБА_8 був допитаний як підозрюваний за участю захисника ОСОБА_26 (т.8, а.с.69-72), давав показання щодо обставин, які він зазначив у явці з повинною. Показав, що коли вони на автомобілі «таксі» прибули до поля, він з дівчиною вийшов з автомобіля, а ОСОБА_9 поїхав на ньому далі. При вбивстві дівчини ОСОБА_9 на місці злочину не було. Після вбивства дівчини він сам переніс її тіло вглиб поля.

07 квітня 2011 року слідчий СВ СУ УМВС України в Хмельницькій області ст.лейтенант міліції ОСОБА_16 порушив кримінальну справу за ч.1 ст.396 КК України відносно ОСОБА_9 (т.8, а.с.62). Приводом до її порушення стало безпосереднє виявлення органом дізнання та слідчим ознак злочину, а підставою достатність даних, які вказували на наявність в діях ОСОБА_9 ознак складу цього злочину.

У період часу з 14 години 38 хвилин до 15 години 21 хвилини 07 квітня 2011 року ОСОБА_9 був допитаний як підозрюваний за участю захисника ОСОБА_27 (т.8, а.с.77-82), дав аналогічні за своїм змістом показання як при допиті його як свідка (т.8, а.с.26-31).

У ході проведення в період часу з 16 години 30 хвилин до 18 години 21 хвилини 07 квітня 2011 року відтворення обстановки та обставин події ОСОБА_9 підтвердив надані раніше показання (т.8, а.с.86-94). У зазначеному протоколі слідчої дії зроблено примітку, що оскільки підозрюваний ОСОБА_9 не зміг зорієнтуватись на місцевості, то цю слідчу дію було перенесено на територію Старокостянтинівського РВ з наближеним рельєфом місцевості.

Наведеній хронології подій передували повязані з ними обставини того, що 02 лютого 2011 року слідчий СВ Хмельницького МВ УМВС України в Хмельницькій області лейтенант міліції ОСОБА_28 порушив кримінальну справу № 27/3158 за ч.3 ст.185 КК України за фактом викрадення в період часу з 20-ї години 31 січня по 09-у годину 01 лютого 2011 року невстановленою особою, шляхом проникнення до токарного цеху по пров. Кобилянської, 29/1 у м. Хмельницькому зварювального апарата фірми «Кайзер», вартістю 800 грн., що належав ОСОБА_29 (т.8, а.с.118).

17 березня 2011 року на підставі заяви потерпілого ОСОБА_29 та явки з повинною ОСОБА_9 (т.8, а.с.157) слідчий СВ Хмельницького МВ УМВС України в Хмельницькій області лейтенант міліції ОСОБА_30 порушила кримінальну справу щодо ОСОБА_9 за ч.3 ст.185 КК України (т.8, а.с.160) і того ж дня після його допитів як свідка та підозрюваного винесла постанову про обрання йому запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд з посиланням на те, що він має постійне місце проживання і зобовязується не ухилятися від органів слідства та суду (т.8, а.с.166).

Після прийняття 18 березня 2011 року кримінальної справи до свого провадження, аналогічне рішення 28 березня 2011 року з таких же підстав щодо запобіжного заходу було прийняте слідчим Замлинським М.О., тобто після предявлення ОСОБА_9 обвинувачення і його допиту як обвинуваченого (т.8, а.с.174).

Цьому рішенню передувала заява потерпілого ОСОБА_29 від 22 березня 2011 року про відсутність матеріальних претензій до ОСОБА_9 у звязку з повним відшкодуванням ним завданих збитків (т.8, а.с.173).

Після цього до матеріалів цієї кримінальної справи було долучено лише протокол допиту свідка ОСОБА_31 від 05 квітня 2011 року (т.8, а.с181).

Як зазначено вище, ОСОБА_9 було фактично затримано об 11-й годині 06 квітня 2011 року за місцем його проживання. Того ж дня у період часу з 16 години 08 хвилин до 17 години 15 хвилин у приміщенні Старокостянтинівського РВ слідчий СВ СУ УМВС України в Хмельницькій області ст.лейтенант міліції ОСОБА_16 допитав ОСОБА_9 як свідка. Відомості про подальше його перебування протягом 06 квітня 2011 року орган обвинувачення процесуально не оформив.

Разом з тим, за відсутності законних приводів і підстав, за невстановлених обставин ОСОБА_9 було доставлено у приміщення Хмельницького МВ УМВС України в Хмельницькій області, де о 00 годин 20 хвилин 07 квітня 2011 року слідчим Замлинським М.О. відповідно до ст.115 КПК України 1960 року затримано ОСОБА_9 як підозрюваного у вчиненні злочину за ч.3 ст.185 КК України; зазначена підстава затримання: коли очевидці, в тому числі й потерпілі, прямо вкажуть на дану особу, що саме вона вчинила злочин; мотив затримання: попередження можливості сховатися від слідства й суду, забезпечення виконання вироку (т.8, а.с.182-185).

Після цього з 00 годин 45 хвилин до 01 години 10 хвилин складено протокол додаткового допиту як обвинуваченого ОСОБА_9 (т.8, а.с.189); зміст якого автоматично перенесений з однакових попередніх допитів ОСОБА_9 від 17 та 28 березня 2011 року (т.8, а.с.163, 165, 179-180).

Цим же слідчим 07 квітня 2011 року винесено постанову про направлення кримінальної справи № 27/3158 за обвинуваченням ОСОБА_9 за ч.3 ст.185 КК України прокурору м. Хмельницького для направлення за підслідністю прокурору Старокостянтинівського району Хмельницької області та подальшого направлення слідчому СВ СУ УМВС України в Хмельницькій області, у провадженні якого знаходиться кримінальна справа № 15/4229, порушена за фактом вбивства неповнолітньої ОСОБА_14, у якій щодо ОСОБА_9 порушено кримінальну справу за ч.1 ст.396 КК України, з метою найбільш швидкого і повного розслідування (т.8, а.с.191).

07 квітня 2011 року слідчий Ладанський Ю.В. виніс відповідно постанови про прийняття справи до провадження і обєднання обох кримінальних справ у одне провадження (т.8, а.с.193, 197).

У звязку з цим слід наголосити на незясовані обставини доставлення ОСОБА_9 з м. Старокостянтинова після вже згадуваного допиту слідчим Ладанським Ю.В., який закінчився о 17 годині 15 хвилин 06 квітня 2011 року, до м. Хмельницького, де він був затриманий о 00 годин 20 хвилин 07 квітня 2011 року слідчим Замлинським М.О. у приміщенні Хмельницького МВ УМВС України в Хмельницькій області, та у зворотньому напрямку до м. Старокостянтинова.

У подальшому з 14 години 38 хвилин до 15 години 21 хвилини 07 квітня 2011 року ОСОБА_9 був допитаний як підозрюваний за ч.1 ст.396 КК України за участю захисника ОСОБА_27 (т.8, а.с.77-82) у приміщенні Старокостянтинівського РВ слідчим Ладанським Ю.В., а з 16 години 30 хвилин до 18 години 21 хвилини 07 квітня 2011 року з ОСОБА_9 проводилось відтворення обстановки та обставин події в межах м. Старокостянтинова.

08 квітня 2011 року ОСОБА_9 власноручно написав явку з повинною(т.8, а.с.194-196), в якій підтвердив раніше дані показання.

Відтак, колегія суддів звертає увагу на проведення упродовж 06 07 квітня 2011 року великої кількості слідчих дій з обома фігурантами, зокрема й у нічний час, з порушеннями їх права на захист, намагання органу досудового слідства на час проведення цих дій обмежити ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у свободі пересування, щоб у найкоротший строк добитися від них зізнавальних показань, а також створити достатні підстави для обрання запобіжного заходу лише у виді тримання під вартою.

Згадані вище істотні суперечності в показаннях ОСОБА_8 та ОСОБА_9 щодо обставин їх зустрічі з потерпілою, щодо їх подальшого спільного проведення часу та їх перебування на місці вчинення злочину не були усунуті протягом досудового слідства та не спростовані прокурором під час розгляду кримінального провадження судом першої та апеляційної інстанції.

Тому ці суперечності викликають обґрунтований сумнів у добровільності, щирості та правдивості зізнавальних показань ОСОБА_8 та ОСОБА_9, а звідси й достовірності і допустимості їх як доказів, а також належності інших зібраних у кримінальному провадженні доказів.

З протоколів відтворення обстановки і обставин події за участю ОСОБА_8 та ОСОБА_9 випливає, що вказані слідчі дії були проведені з порушенням вимог ст.194 КПК України в редакції 1960 року, яка передбачала, що така слідча дія проводиться за обстановки та умов, в яких ця подія відбулась в дійсності.

Незважаючи на те, що зі слів підозрюваних події відбувались у нічний час, вказані відтворення проводились у денний час. При відтворенні вимірювання відстаней між учасниками події і хронометраж останньої не проводились, а тому неможливо зробити висновок, що міг бачити ОСОБА_9 в момент вбивства.

Крім цього, відтворення за участю ОСОБА_9 обставин, які з його слів мали місце на соняшниковому полі, фактично проводилось на спортивному майданчику м. Старокостянтинова, а тому неможливо зробити висновок, чи орієнтувався він на місці вчинення вбивства.

За таких обставин місцевий суд обґрунтовано визнав недопустимими докази, здобуті під час проведення відтворень обстановки та обставин події за участю ОСОБА_32 та ОСОБА_9

Показання ОСОБА_9 щодо залишення трупа ОСОБА_12 на спині обличчям догори, суперечать обставинам, установленим при виявленні трупа ОСОБА_12 15 січня 2011 року, оскільки останній виявлений в положенні на животі обличчям до землі, що також обґрунтовано викликає сумнів у добровільності та правдивості зізнавальних показань ОСОБА_9

Згідно роздруківки інформації, наданої ПрАТ «Київстар» (т.9, а.с.152-158; т.17, а.с.20, 25), телефонних зєднань між абонентськими номерами: 06786252287, яким користувався ОСОБА_9, та НОМЕР_1, яким користувався ОСОБА_8, за період з 17-ї години 30 хвилин 03 січня 2011 року до 17-ї години 47 хвилин 17 січня 2011 року, не відбувалось, у звязку з чим зізнавальні показання ОСОБА_8 та ОСОБА_9, що вони спілкувались по телефону між собою 08 січня 2011 року та домовлялись про зустріч цього ж дня, обґрунтовано визнані місцевим судом сумнівними.

Обгрунтовано, на переконання колегії суддів, місцевий суд не взяв до уваги показання свідка ОСОБА_33 Зокрема, її показання в частині того, що вона бачила ОСОБА_14 живою в обідню пору 09 січня 2011 року, суд спростував показаннями свідків ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, які узгоджуються між собою та іншми матеріалами провадження, не довіряти показанням яких у суду не було підстав,

Згідно матеріалів кримінального провадження не доведено, що ОСОБА_14, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 були між собою знайомі, що дає додаткові підстави сумніватись у правдивості зізнавальних показань ОСОБА_8 та ОСОБА_9

Посилання обвинувачення на те, що при дослідженні телефонних зєднань ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в період з 08 січня 2011 року по 16 січня 2011 року вони ймовірно могли знаходитись неподалік місця виявлення трупа ОСОБА_14 є припущенням і жодним чином прямо не свідчить про те, що саме вони вчинили інкриміновані їм злочини.

Спростовуючи алібі ОСОБА_9, слідство також посилалось лише на телефонні зєднання ОСОБА_9 о 03 години 38 хвилини 17 секунд 09 січня 2011 року, не перевіривши інших телефонних зєднань, які відбулись у той час (а їх було 7) з мобільного телефону останнього, і в зоні дії якої базової станції вони відбулись слідством встановлено не було.

З наявних у матеріалах кримінального провадження висновків психологічних експертиз №1519/13-32 від 18 квітня 2013 року та №1518/13-32 від 07 липня 2013 року відносно ОСОБА_8 та ОСОБА_9 вбачається, що тиск на ОСОБА_8 та ОСОБА_9 під час проведення відтворення обстановки та обставин події з боку інших учасників слідчої дії не чинився. Водночас ці висновки жодним чином не спростовують твердження обвинувачених про застосування до них недозволених методів слідства до початку проведення цих слідчих дій. Самі обвинувачені не стверджували, що такий тиск відбувався саме під час проведення відтворення.

Колегія суддів погоджується з думкою місцевого суду про те, що висновки експертизи волокон та волокнистих матеріалів, проведеної експертом ОСОБА_38 (т.6, а.с.111-120), не можуть вважатись достатнім доказом вини ОСОБА_8 Цей висновок зроблений щодо виявлення волокон на куртці ОСОБА_8, які за родовими ознаками мають спільну групову належність із волокнами куртки загиблої ОСОБА_12, однак, зважаючи на відсутність індивідуалізуючих ознак порівняльних обєктів, не мають достатнього підґрунтя для категоричного висновку щодо походження зазначених волокон саме від куртки ОСОБА_12

Підставою для дачі дозволу на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_9 та його батьків став рапорт оперуповноваженого ОСОБА_39 від 04 квітня 2011 року, згідно якого ОСОБА_9 вчиняв насильницькі дії щодо ОСОБА_40, погрожуючи їй по телефону та вимагаючи зустрічі, приїжджаючи до її місця проживання, де міг зустріти ОСОБА_12 Окрім того, його телефон зафіксований у моніторингу зєднань стільникового звязку на місці виявлення трупа ОСОБА_12 Однак, мобільний телефон ОСОБА_9 був вилучений лише при його затриманні 06 квітня 2011 року і тільки тоді було встановлено номер його сім-карти.

На підтвердження викладених у вказаному рапорті обставин прокурор жодних доказів не надав і відмовився від допиту у судовому засіданні суду першої інстанції свідка ОСОБА_40

Ураховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що у досудового слідства не було обєктивних даних уважати, що ОСОБА_9 причетний до вбивства ОСОБА_14, не було підстав проводити обшук за місцем його проживання та для його фактичного затримання.

Також залишилось невстановленим, яким чином ОСОБА_9 прибув у Старокостянтинівський РВ 06 квітня 2011 року, тоді як у журналі обліку відвідувачів та запрошених до Старокостянтинівського РВ УМВС України в Хмельницькій області, який був досліджений судом, 06 квітня 2011 року його взагалі не зазначено, не зареєстровано.

Як видно з висновків судово-медичних експертиз № 89 та № 90 від 06 квітня 2011 року, в них не зазначено в котрій годині і в чиїй присутності розпочато огляд ОСОБА_8 та ОСОБА_9, номер приміщення в Старокостянтинівському РВ УМВС України, де такий огляд проводився.

Обвинуваченням так і не надано доказів, в якій годині та з яких підстав слідчим 06 квітня 2011 року були призначені судово-медичні експертизи, а також в який період часу, де і в чиїй присутності вони проводились.

Вказані експертизи були призначені за відсутності будь-яких скарг від ОСОБА_8 та ОСОБА_9

З протоколами оголошення обвинуваченим (підозрюваним) про призначення вище вказаних експертиз і ознайомлення їх з постановою про їх призначення ОСОБА_9 та ОСОБА_8 ознайомлено лише 20-21 червня 2011 року (т.6, а.с.23, 24, 30, 31), чим грубо порушено їх право на захист, бо вони були позбавлені можливості поставити експерту ряд запитань з приводу наявності у них тілесних ушкоджень, часу та механізму їх спричинення.

Ці обставини вказують на те, що у слідчого Ладанського Ю.В. вже при першому спілкуванні з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 виникли сумніви у добровільності їх зізнавальних показань.

Як у суді першої інстанції, так і в апеляційному суді ОСОБА_9 та ОСОБА_8 неодноразово стверджували про застосування до них незаконних методів дізнання та слідства.

Перевіривши матеріали за заявою ОСОБА_8 про неправомірні дії працівників Старокостянтинівського РВ УМВС України, судом першої інстанції правильно встановлено, що перевірка проводилась Старокостянтинівською міжрайонною прокуратурою, тобто органом, який контролював дане розслідування, що може свідчити про можливу упередженість проведеної перевірки, оскільки така повинна проводитись ефективно незацікавленим прокурором.

Згідно матеріалів перевірки прокурором не встановлено, хто і коли здійснив фактичне затримання та доставку ОСОБА_9 і ОСОБА_8 до Старокостянтинівського РВ, хто утримував їх у цьому приміщені до проведення допиту слідчим, що свідчить про неповноту проведеної перевірки.

Спростовуючи показання ОСОБА_9 і ОСОБА_8 щодо застосування до них 06 квітня 2011 року недозволених методів слідства перед проведенням їх перших допитів, сторона обвинувачення не спростувала показання ОСОБА_9 щодо його фактичного затримання цього дня близько 11-ї години. Не пояснила, ким він був фактично затриманий і де перебував з цього часу до першого зявлення до слідчого, яке відбулось 06 квітня 2011 року о 15 годині 50 хвилин. Таким чином, не спростовано його тверджень щодо застосування до нього незаконних методів слідства.

Беручи до уваги, що ОСОБА_9 після його фактичного затримання перебував під контролем держави, обовязок довести в суді обставини незастосування до нього у цей час незаконних методів слідства покладається на сторону обвинувачення, що у даній справі теж не було зроблено.

Також, сторона обвинувачення не спростувала показання ОСОБА_8 щодо його фактичного затримання близько 15-ї години 15 хвилин 06 квітня 2011 року. Сторона обвинувачення не пояснила, ким він був фактично затриманий і де перебував до першого допиту, який почався о 19 годині 20 хвилин 06 квітня 2011року, де він перебував більше трьох годин після цього допиту і до моменту затримання о 00 годин 20 хвилин 07квітня 2011 року, таким чином не спростувала його тверджень щодо застосування до нього теж незаконних методів слідства як і до ОСОБА_9

Беручи до уваги, що ОСОБА_8 після його фактичного затримання перебував під контролем держави, обовязок довести в суді обставини незастосування до нього у цей час незаконних методів слідства покладається на сторону обвинувачення, що у даній справі теж зроблено не було.

У рішенні по справі «Шабельник проти України» від 19 лютого 2009 року Європейський Суд з прав людини звернув увагу на те, що «як правило, вже на початку поліцейських допитів обвинуваченому має надаватися можливість користуватися допомогою захисника. Право на захист буде непоправно порушено, якщо при засудженні його судом використовуватимуться викривальні показання, отримані під час допиту без присутності захисника».

Як пояснив в судовому засіданні слідчий Ладанський Ю.В., перші відомості, які свідчили про причетність ОСОБА_8 та ОСОБА_9 до вбивства ОСОБА_12 він отримав 06 квітня 2011 pоку о 15 годині 50 хвилин зі слів ОСОБА_9, що вказувало на наявність з цього моменту обгрунтованих підозр ОСОБА_8 і ОСОБА_9 у вчиненні вбивства ОСОБА_12 Однак слідством не була забезпечена ОСОБА_8 та ОСОБА_9 можливість під час їх допитів скористатись правовою допомогою, що свідчить про непоправне порушення їх прав на захист.

Даючи оцінку показанням свідків ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, на які посилається сторона обвинувачення, як на доказ вини ОСОБА_8 та ОСОБА_9, місцевий суд дійшов правильного висновку про те, що вони не свідчать про їх причетність до вчинення інкримінованих їм злочинів, не являються прямими доказами їх вини.

Враховуючи викладене, колегія суддів уважає, що місцевим судом у повному обсязі досліджено обставини кримінального провадження, усім зібраним у справі доказам дана належна правова оцінка.

Місцевий суд вказав та обґрунтував у виправдувальному вироку, чому ним взято до уваги одні докази та відхилено інші, в результаті чого дійшов правильного висновку про відсутність в матеріалах кримінального провадження достатніх, належних та допустимих доказів винуватості ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованих їм злочинів.

При розгляді цього кримінального провадження суд виходив з вимог ст.62 Конституції України та передбаченого в ній принципу презумпції невинуватості, згідно якого обвинувачення не може грунтуватися на припущеннях.

Ці положення ст.62 Конституції України узгоджуються з такими ж положеннями ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України ратифікована 17 липня 1997 р. Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (№ 475/97-ВР).

У пункті 1 ст.1 цього Закону зазначено, що «Україна повністю визнає на своїй території дію статті 46 Конвенції щодо визнання обовязковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського Суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції».

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» від 23.02.2006 р. передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права».

Так, місцевий суд послався на справу «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06 грудня 1998 p. (п.146), в якій Європейський Суд з прав людини встановив, що «принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обовязки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обовязок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного. (Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain, judgment of 6 December 1988, Series A no. 146, р.33, § 77).

Виходячи з оцінки наданих суду доказів у їх сукупності та розяснень, даних у постанові Пленуму Верховного Суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» N 9 від 01.11.1996 року, (п.п.18, 19) про те, що Конституція має найвищу юридичну силу, а її норми мають пряму дію (ст.8), суд зобовязаний при розгляді конкретних справ керуватись, насамперед, нормами Конституції.

Суд також виходив з рішення Конституційного Суду України від 20 жовтня 2011 р. у справі щодо офіційного тлумачення положення частини третьої статті 62 Конституції України, де зазначено, що «подані будь-якою фізичною або юридичною особою згідно з частиною другою статті 66 КПК України (в редакції 1960 року) речі або документи (фактичні дані) не відповідають вимогам допустимості доказів, якщо вони одержані з порушенням прав і основоположних свобод людини, закріплених в Конституції України, зокрема, внаслідок цілеспрямованих дій із застосуванням оперативно-розшукових заходів, передбачених Законом» та прямо зазначеного у ч.3 ст.62 Конституції України положення про те, що «обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь».

Виходячи з наведеного, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку, що під час судового розгляду кримінального провадження не встановлені достатні, належні та допустимі докази докази для доведення в суді винуватості ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованих їм злочинів, вичерпані можливості їх отримання, а тому саме на підставі п.2 ч.1 ст.373 КПК України законно постановив щодо них виправдувальний вирок.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а :

Вирок Красилівського районного суду від 23 червня 2014 року стосовно ОСОБА_8 та ОСОБА_9 залишити без змін, а апеляційні скарги потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4, процесуального керівника у кримінальному провадженні старшого прокурора відділу прокуратури Хмельницької області ОСОБА_10, захисника ОСОБА_11 в інтересах виправданого ОСОБА_8 без задоволення.

На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді:/підписи/

Згідно з оригіналом:

Суддя апеляційного суду М.С.Матущак