Рішення № 62794912, 08.11.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 466/2886/15 Головуючий у 1 інстанції: Кавацюк В.І.

Провадження № 22-ц/783/4476/16 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 Л. Б.

Категорія: 19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого судді Струс Л.Б.

суддів: Шандри М.М., Шумської Н.Л.

секретаря: Бадівської О.О.

за участю: представників ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ПАТ КБ «Приватбанк» на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 24 травня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ПАТ КБ «Приватбанк» про стягнення заборгованості за договором банківського вкладу та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваним рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 24 травня 2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» в користь ОСОБА_4 195209, 02 грн. (сто девяносто пять тисяч двісті дев'ять гривень дві копійки) заборгованості за договором банківського вкладу та 551,20 грн. витрат по оплаті судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено у звязку з їх безпідставністю.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір в дохід держави в розмірі 1400, 89 грн.

Рішення суду оскаржив ПАТ КБ «Приватбанк».

В апеляційній скарзі зазначає, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, через неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими. Апелянт вважає, що судом невірно застосовані положення ст.1059-1061 ЦК України та вказує, що позивач надав документи, які не відповідають вимогам чинного законодавства, тобто які неналежним чином оформлені та нечитабельні. Зазначає, що судом було зобовязано представника позивача надати докази отримання відсотків за договором, але такі надані не були. Апелянт покликається на норми ст. 1060,1066,1068,1071 ЦПК України та вказує, що за наведеними нормами, вклад (проценти) видаються при наявності вимоги вкладника на умовах і в порядку, встановлених договором. Звернень позивача до ПАТ КБ «ПриватБанк» саме щодо розірвання договору суду не надано. З копій заяв наданих суду вбачається відсутність печатки та штампу вхідного ПАТ КБ «Приватбанк», а отже апелянт вважає немає жодного доказу отримання таких відповідачем. Крім цього апелянт зазначає, що з копій відповідей банку вбачається, що позивач звертався лише з питанням розблокування рахунку, а отже, якщо припустити, що такий договір між сторонами існує, то позивачем не виконано вимоги щодо розірвання договору банківського вкладу, а тому порушення відповідачем умов договору відсутнє. Також апелянт не погоджується із стягнутими 3% річних та інфляційних та вважає застосування судом ст. 625 ЦК України неможливим без визначення чи договір закінчився, чи є розірваним та з якої дати. До того ж апелянт вважає, що для застосування відповідальності, передбаченої даною статтею у частині стягнення 3% річних за прострочення виконання грошового зобовязання, позивачу слід довести всі складові цивільно-правової відповідальності відповідача, чого зроблено не було.

Просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 24 травня 2016 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, представників ОСОБА_2, ОСОБА_3, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарг підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_4 районний суд виходив з того, що позивач надав суду належні та допустимі докази відкриття депозитного рахунку у ПАТ КБ «Приватбанк» та знаходження спірної грошової суми на ньому на час розгляду справи, а також докази того, що він у встановленому умовами договору порядку скористався своїм правом отримання суми вкладу, повідомивши письмово відповідача про такий намір.

Колегія суддів не погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Колегією суддів встановлено, що ОСОБА_5 в обґрунтування своїх вимог покликається на те, що 16 вересня 2013 року між ним та ПАТ КБ «Приватбанк» було укладено заяву за № SAMDN25000737662040 на оформлення вкладу Стандарт на 12 місяців на суму 90000 грн. на строк 366 днів по 16 вересня 2014 року включно під 18% річних та копії квитанцій про внесення грошових коштів.

Колегія суддів вважає, що спірні правовідносини регулюються ст.ст. 626-639, 1058, 1059,1068 ЦК України, п.8 глави 2 розділу ІІІ Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 01 червня 2011 року № 174 та п. 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03 грудня 2003 року № 516.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 627 ЦК України, Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається в письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Пунктом 1.4 Положенняпро порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03 грудня 2003 року № 516 передбачено, що залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Пунктом 2.9 глави 2 розділу IV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 01 червня 2011 року № 174 передбачено, що банк (філія, відділення) зобов'язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп вечірні чи післяопераційний час), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.

Аналіз статті 1059 Цивільного кодексу України, пункту 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними та фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 3 грудня 2003 року № 516, пунктів 1.8, 1.10 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 року за № 1172/8493, пункту 8 глави 2 "Приймання банком готівки" розділу ІІІ "Касові операції банків з клієнтами" Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 14 серпня 2003 року № 337, дозволяє дійти такого висновку.

Письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту. Зокрема, такий документ повинен містити: найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час час виконання операції), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, та відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ.

Вищенаведена правова позиція висловлена також в Постанові Верховного Суду України № 6-118цс14 від 29 жовтня 2014 року, яка в силу вимог ст. 360-7 ЦПК України, є обовязковою для всіх судів.

Колегією суддів встановлено, що в матеріалах справи відсутній оригінал договору банківського вкладу. Надання оригіналів квитанцій на суму 90000 грн. в апеляційний суд колегія суддів не бере до уваги, оскільки такі є нечитабельні.

Окрім того ОСОБА_4 не надав суду належних та допустимих доказів відкриття депозитного рахунку у ПАТ КБ «Приватбанк», знаходження залишку спірних грошової суми на депозитному рахунку на час розгляду справи.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобовязання довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Однак ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову та стягнення з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_4 195209, 02 грн. заборгованості та 551,20 грн. витрат по оплаті судового збору, суд на вказані обставини справи та вимоги законодавства уваги не звернув та помилково дійшов висновку про наявність підстав для стягнення грошових коштів з банку на користь позивача.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 щодо відшкодування моральної шкоди ПАТ КБ «Приватбанк» не оскаржується, а тому в силу вимог ч.1 ст. 303 ЦПК України апеляційним судом не перевіряється.

Згідно ч.1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що ОСОБА_4Є не надав належних та допустимих доказів на підтвердження своїх вимог, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення районного суду необхідно скасувати в частині стягнення з ПАТ КБ «Приватбанк» в користь ОСОБА_4 195309, 02 грн. заборгованості за договором банківського вкладу та 551, 20 грн. витрат по оплаті судового збору та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні цих вимог, а в решті рішення залишити без змін.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.209, 303, 304, п.2 ч.1 ст. 307, ст..ст.309, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ПАТ КБ «Приватбанк» задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 24 травня 2016 року скасувати в частині стягнення з ПАТ КБ «Приватбанк» в користь ОСОБА_4 195309, 02 грн. заборгованості за договором банківського вкладу та 551, 20 грн. витрат по оплаті судового збору та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні цих вимог.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

Головуючий Л.Б. Струс

Судді М.М. Шандра

ОСОБА_6