Рішення № 62792622, 09.11.2016, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 648/1525/15-ц

Номер провадження 22-ц/791/2141/16 Головуючий в І інстанції Коваленко А.В.

Категорія Доповідач: Колісниченко А.Г.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Херсонської області в складі:

ГоловуючогоОСОБА_1,суддів:ОСОБА_2, ОСОБА_3,за участю секретаряОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 02.09.2016 року у справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 про стягнення матеріальної і моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2015 року до суду із зазначеним позовом звернувся ОСОБА_7, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 21.02.2014 року між ним та ОСОБА_5 був укладений попередній договір купівлі-продажу належного позивачу житлового будинку та земельної ділянки розташованих за адресою: Херсонська область, Білозерський район, с. Кізомис, вул. Івана Собка,4, посвідчений приватним нотаріусом Білозерського районного нотаріального округу в Херсонській області ОСОБА_13 за реєстровим номером 179. Після чого відповідачі почали приводити житловий будинок і земельну ділянку в той стан, який вважали необхідним для свого користування, без отримання на це згоди позивача, в результаті чого ними було знищено 45 кущів винограду, 16 фруктових дерев, зруйновано будівлі, вивезені меблі та інше майно. У подальшому договір купівлі-продажу укладений не був, однак діями відповідачів йому заподіяно матеріальну та моральну шкоду. Просив стягнути з відповідачів матеріальну шкоду за знищення фруктових насаджень та будівель на загальну суму 307898 грн., за знищені меблі 20000 грн., моральну шкоду в сумі 20000 грн.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції неодноразово збільшував позовні вимоги, остаточно просив стягнути з відповідачів матеріальну шкоду за знищення багаторічних плодових дерев та винограду в сумі 328158 грн., за знищення меблів 20000 грн., за зруйновані будівлі 15272 грн., а також 20000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Білозерського районного суду Херсонської області від 02.09.2016 року позов ОСОБА_7 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5, ОСОБА_6 солідарно на користь ОСОБА_7 матеріальну шкоду в сумі 35532 грн. моральну шкоду в сумі 5000 грн. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 852,60 грн., судові витрати повязані з розглядом судової справи в сумі 8882,10 грн. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 852,60 грн., судові витрати повязані з розглядом судової справи в сумі 8882,10 грн. В частині задоволення позову ОСОБА_7 до ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 про стягнення матеріальної і моральної шкоди повністю відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням ОСОБА_5 та ОСОБА_6 подали апеляційну скаргу, у якій посилались на те, що ухвалюючи рішення суд першої інстанції не визначив, які саме дії (бездіяльність) вчинили ОСОБА_5 та ОСОБА_6, чи є ці дії протиправними, чи безпосередньо вони зруйнували господарські будівлі та знищили насадження, чи були ці дії вчиненні із умислом заподіяти шкоду позивачу, не встановив причинний зв'язок між укладенням попереднього договору та знищенням майна, не перевірив наявність правових підстав для покладення солідарної відповідальності на відповідачів за завдану майнову шкоду. Намір укласти договір купівлі-продажу не свідчить про наявність умислу на знищення майна та спричинення матеріальної шкоди відповідачу. В якості доказу існування моральних страждань позивачем надана довідка з лікарні із діагнозом ДДЗХ шийно грудного відділення, що є дегенаративно-дистрофічним захворюванням хребта тобто остеохондроз. Однак, зазначена хвороба ніяк не може бути отримана внаслідок якихось душевних страждань із-за дерев чи кущів винограду. У звязку з чим, просили скасувати рішення суду, в частині стягнення з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 солідарно на користь ОСОБА_7 матеріальної шкоди 35532 грн. 5000 грн. моральної шкоди та судових витрат та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в зазначеній частині. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_7 судовий збір за подання апеляційної скарги.

ОСОБА_5 та її представниця ОСОБА_14, у судовому засіданні, на задоволенні апеляції наполягали, з підстав зазначених у скарзі.

Представниці ОСОБА_7 ОСОБА_15 та ОСОБА_16, у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечували, вважаючи рішення суду законним та обґрунтованим.

Інші учасники процесу до суду не зявилися, про причини неявки не повідомили,заяв про розгляд справи за їх відсутності не подали. За таких обставин, колегія суддів, вважає за можливе розглянути справу без їх участі на підставі ч. 2 ст. 305 ЦПК України.

Заслухавши доповідача, учасників процесу, які зявилися до суду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у визначених цивільно-процесуальним законом межах, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_7 та покладаючи солідарну відповідальність за заподіяння матеріальної та моральної шкоди позивачу, яка спричинена знищенням будівель, фруктових дерев та кущів винограду на ОСОБА_5 та її чоловіка ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки ОСОБА_5 було укладено попередній договір за згодою її чоловіка ОСОБА_6 і в інтересах їх сім'ї , то саме вони мають нести солідарну цивільно-правову відповідальність за заподіяну шкоду. Однак, з такими висновками колегія суддів повною мірою погодитись не може, оскільки обставини справи, які суд вважав встановленими не є доведеними, а окрім того судом порушено норми матеріального та процесуального права. Тому колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення, підлягає скасуванню, в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_7 про солідарне стягнення матеріальної та моральної шкоди та судових витрат з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з ухваленням у зазначеній частині нового рішення на підстав п.п.2,4 ч.1 ст.309 ЦПК України.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 26.12.2013 року, виданого приватним нотаріусом Білозерського районного нотаріального округу Херсонської області ОСОБА_13 та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, виданого 03.12.2014 року Реєстраційною службою Білозерського районного управління юстиції Херсонської області позивачу ОСОБА_7 на праві власності належить житловий будинок та земельна ділянка площею 0,2277 га по вул. Івана Собка,4 в с. Кізомис Білозерського району Херсонської області.

21.02.2014 року між ОСОБА_7 і ОСОБА_5 укладено попередній договір до договору купівлі продажу житлового будинку та земельної ділянки по вул. Івана Собка, 4 в с. Кізомис Білозерського району Херсонської області із зобовязанням сторін в строк до 30.12.2014 року оформити договір купівлі-продажу. Однак, в обумовлений сторонами у попередньому договорі строк укладення договору купівлі-продажу не відбулось. Рішенням Білозерського районного суду Херсонської області від 16.04.2015 року частково задоволено позов ОСОБА_5 до ОСОБА_7 та стягнуто з відповідача 43926 грн. в рахунок сплаченого за попереднім договором авансу, та 43926 грн. штрафу, а також судові витрати. Це рішення ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 17.03.2016 року залишено без змін(т.2 а.с.59-60).

Попереднім договором від 21.02.2014 року, укладеним між ОСОБА_5 та ОСОБА_17 було передбачено, що продавець передає будинок та земельну ділянку покупцю з дня посвідчення основного договору (п.12). Однак, фактична передача майна ОСОБА_5 відбулась навесні 2014 року. Після отримання доступу до домоволодіння позивача ОСОБА_17 родичі ОСОБА_5 без дозволу позивача розпочали на свій розсуд впорядкування будинку та земельної ділянки по вул. І.Собка,4 у с. Кізомис.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги ОСОБА_17 посилався на те, що після укладення між ним та ОСОБА_5 попереднього договору купівлі-продажу належного йому будинку та земельної ділянки відповідачка, її чоловік та їх родичі ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 спиляли та викорчували на його земельній ділянці без його дозволу 16 фруктових дерев та 45 кущів винограду, а окрім того протиправно знесли будівлі сараїв, навіс, туалет, літній душ та пошкодили будівлю лазні.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правами фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдану майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином умовою відповідальності у вигляді відшкодування шкоди є встановлення факту її заподіяння, протиправними та винними діями відповідачів, а також причинний зв'язок між їх діями та наслідками, що настали . При цьому на позивача покладається обов'язок доведення факту заподіяння шкоди, її розміру та причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідачів та негативними наслідками, що настали в їх результаті. На відповідача ж покладається обовязок довести відсутність своєї вини у заподіянні шкоди.

Відповідно до ч. 3 ст.10, ч. 1 ст.60 ЦК Україникожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановленихстаттею 61 цього Кодексу.

Згідно із ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

На клопотання позивача судом першої інстанції була призначена та проведена оціночна земельна експертиза. Проведення експертизи було доручено судовому експерту ОСОБА_18 Перед експертом були поставлені наступні питання : яка ринкова вартість зрізаних плодових дерев та кущів винограду на земельній ділянці, а саме 1 черешні, 2 горіхів,2 груш,1 абрикоса,6 яблунь та 45 кущів винограду, а також питання щодо суми неодержаних доходів, внаслідок зносу цих дерев та кущів винограду.

Відповідно до ч. 3 ст.10 Закону України «Про судову експертизу» до проведення судових експертиз, крім тих, що проводяться виключно державними спеціалізованими установами, можуть залучатися також судові експерти, які не є працівниками цих установ, за умови, що вони мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України, атестовані та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності у порядку, передбаченому цим Законом.

Як вбачається з картки атестованого судового експерта, судовий експерт ОСОБА_18 атестована та має кваліфікацію судового експерта зі спеціальностей - 10.6 «дослідження обєктів нерухомості,будівельних матеріалів, конструкцій та відповідних документів; 10.7 «розподіл земель та визначення порядку користування земельними ділянками»; 10.10 «визначення оціночної вартості будівельних обєктів та споруд»; 10.14 «оцінка земельних ділянок» (т.2 а.с.134,136).

З дослідницької частини висновку оціночно-земельної експертизи № 21/16 від 11.07.2016 року вбачається, що одним із джерел інформації щодо кількості, виду, віку та сортності плодових дерев та кущів винограду є аналітична довідка, складена завідуючим кафедрою агробізнесу та права, доктором сільськогосподарських наук ОСОБА_19 та список, складений самим позивачем ОСОБА_7

Як пояснював суду першої інстанції сам ОСОБА_19 він склав свою аналітичну довідку на підставі списку, складеного самим позивачем. Сам він на земельну ділянку не виїжджав і огляд на місці не проводив.

З інформації на запит, наданої за підписом ректора Херсонського державного аграрного університету від 26.06.2015 року вбачається, що зазначена аналітична довідка була видана ОСОБА_7 на його прохання на основі вихідних даних, наданих також ОСОБА_7В.(т.1 а.с.102).

Судовий експерт ОСОБА_18, допитана і судом першої інстанції і апеляційним судом пояснювала, що у своїх дослідженнях та висновках вона спиралась значною мірою саме на інформацію, яка містилась в аналітичній довідці. Окрім того, експерт не змогла належно пояснити суду чи є у неї необхідні знання для визначення віку, виду та сорту дерев та кущів винограду, а також визначення того, чи не були зрубані дерева та кущі вже сухими чи живими на час їх знесення на основі огляду їх пеньків. При цьому навіть свідок ОСОБА_19, який має відповідну освіту, знання та наукову ступінь у галузі сільського господарства у суді першої інстанції пояснював, що сорти рослин за пеньками та іншими залишками встановити неможливо. Оскільки встановлення вказаних даних є визначальним у питанні з'ясування розміру шкоди заподіяної знесенням плодових дерев та кущів винограду на земельній ділянці позивача, а на думку колегії суддів сама компетенція та висновки експерта щодо цього є вкрай сумнівними та непереконливими, то висновок оціночно-земельної експертизи № 21/16 від 11.07.2016 року не може братись до уваги у якості доказу розміру шкоди, заподіяної позивачу знесенням плодових дерев та кущів винограду.

На підтвердження своїх вимог про відшкодування шкоди завданої внаслідок знесення плодових дерев та кущів винограду ОСОБА_7 також посилався на показання свідків, які були допитані судом першої інстанції. Однак, і допитані судом свідки не змогли несуперечливо,послідовно і беззаперечно підтвердити кількість, вид, сорт, вік та стан знесених дерев та кущів.

Відтак, колегія суддів вважає, що позивачем не було належно доведено суду розмір збитків, заподіяних йому знесенням плодових дерев та кущів винограду, а тому такі вимоги ОСОБА_7 задоволені бути не можуть. Суд першої інстанції на наведене уваги не звернув і дійшов помилкового висновку про доведеність вказаних позовних вимог.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що факт шкоди, заподіяної позивачу знесенням будівель на його земельній ділянці та її розмір доведені ОСОБА_7 у передбачений процесуальним законом спосіб.

Так, згідно висновку № 16/15 від 14.01.2016 року судово-будівельної експертизи вбачається, що в період з 07.12.2011 року по 21.10.2015 року на території домоволодіння під № 4 по вул. Івана Собка, в с. Кізомис, Білозерського району, Херсонської області виконано демонтаж сараїв літ. «З», «И», «К», туалету літ. «Е» та навісу літ. «Ж». Кошторисна вартість відновлювальних будівельних робіт сараїв літ. «З», «И», «К», туалету літ. «Е» та навісу літ. «Ж», які були розташовані у домоволодінні № 4 по вул. Собка Івана в с. Кізомис, Білозерського району, Херсонської області становить 15272 грн.

Свідки ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22 у суді першої інстанції пояснювали, що на території домоволодіння належного позивачу по вул. І Собка,4 у с. Кізомис ОСОБА_8, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 були здійснено демонтаж сараїв, туалету навісу та душу. Враховуючи це, колегія суддів відхиляє доводи апелянтів про те, що позивачем не доведено, що будівлі на його земельній ділянці були знесені саме у той період, коли відповідачі намагались впорядкувати земельну ділянку на власний розсуд, а не раніше чи пізніше.

Однак, оскільки рішення суду першої інстанції оскаржується апелянтами лише в частині задоволення позовних вимог, звернутих до ОСОБА_5 та ОСОБА_6, а іншими учасниками процесу воно не оскаржується, то колегія суддів, в силу положень ч.1 ст.303 ЦПК України , не переглядає рішення суду, в частині відмови у задоволенні позовних вимог, звернутих до решти відповідачів.

Разом з тим, оцінюючи доводи апелянтів щодо законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції щодо солідарного стягнення матеріальної та моральної шкоди з ОСОБА_6 та ОСОБА_5 колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на таке.

Відповідно до ч.1 ст.1190 ЦК України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

Як розяснив Пленум Верховного Суду України у п. 3 постанови № 6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» «…особи, які спільно заподіяли шкоду, тобто заподіяли неподільну шкоду взаємопов'язаними, сукупними діями, або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілими.»

Таким чином, для виникнення солідарного обовязку з відшкодування шкоди необхідно встановити, що особи діяли з єдністю наміру або заподіяли неподільну шкоду взаємоповязаними сукупними діями.

Покладаючи на ОСОБА_6 та ОСОБА_5 обовязок із солідарного відшкодування шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що укладення попереднього договору ОСОБА_5 стало підставою для розпорядження майном позивача шляхом знесення на його земельній ділянці дерев та будівель, а ОСОБА_6 має нести відповідальність лише в силу надання ним згоди як другим з подружжя на укладення попереднього договору і укладення його в інтересах сім'ї. Однак, така позиція суду першої інстанції не відповідає закону.

Як свідчать матеріали справи у ній відсутні переконливі докази, які б свідчили, що ОСОБА_6 здійснював будь-які дії чи висловлював будь-які наміри щодо знесення будівель та споруд на земельній ділянці позивача. Тому відсутні будь-які підстави стверджувати про єдність дій чи намірів чи заподіяння будь-якої шкоди з боку відповідача ОСОБА_6 ОСОБА_19 по собі згода ОСОБА_6 на укладення попереднього договору не може бути підставою для покладення на нього відповідальності за заподіяну шкоду. Враховуючи це, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 до ОСОБА_6 слід відмовити за необґрунтованістю.

Разом з тим, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, в частині покладення обовязку із відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок знесення будівель та споруд на земельній ділянці позивача на ОСОБА_5 Оскільки вона як особа, яка від свого імені уклала попередній договір і за узгодженням із продавцем отримала доступ до його земельної ділянки без погодження із ним і до отримання права власності на це домоволодіння не повинна була допускати дій її родичів, які направлені на пошкодження власності продавця. Зважаючи на це, стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 підлягає матеріальна шкода, заподіяна знесення будівель та споруд на його земельній ділянці у розмірі 15272 грн.

Також ОСОБА_5 повинна відшкодувати і моральну шкоду, заподіяну позивачу пошкодженням його власності на підставі ст.23,ч.3 ст. 386, ст. 1167 ЦК України. При цьому розмір відшкодування, визначений судом першої інстанції, колегія суддів вважає завищеним і таким, що не повною мірою відповідає засадам справедливості та виваженості. На думку колегії суддів відшкодування моральної шкоди у розмірі 3000 грн. буде достатньою мірою компенсації.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, колегія суддів виходить з положень ч.1 ст.88 ЦПК України і враховує, що позовні вимоги ОСОБА_7 задоволені частково, а тому судові витрати мають бути компенсовані йому пропорційно задоволеним вимогам у сумі 1033 грн.80 коп.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309,316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 та ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 02.09.2016 року, в частині стягнення з ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 матеріальної та моральної шкоди солідарно та судових витрат, скасувати.

Ухвалити, у зазначеній частині, нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 15272 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 3000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

У задоволенні позовних вимог до ОСОБА_6 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 1033,80 грн. в рахунок судових витрат.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає чинності з дня його проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги.

Головуючий А.Г.Колісниченко

Судді: Л.І.Вербицька

ОСОБА_3