Ухвала суду № 62792154, 17.11.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/6735/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Панасенков В. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.11.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Панасенкова В.О.

суддів: Парапана В.Ф.

ОСОБА_2

при секретарі: Томашевській К.В.,

за участю: представника заявника ОСОБА_3 ОСОБА_4, представника заінтересованої особи, Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області, - ОСОБА_5, та представників ОСОБА_6 ОСОБА_7, ОСОБА_8,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_6 ОСОБА_7, на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 09 листопада 2015 року за клопотанням представника ОСОБА_3 ОСОБА_4, заінтересована особа: Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області, про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню,

в с т а н о в и л а:

02 листопада 2015 року представник ОСОБА_3 ОСОБА_4, звернулася до суду з вказаним клопотанням, у якому просила суд визнати в Україні апеляційну ухвалу Московського міського суду Російської федерації від 06 липня 2015 року по цивільній справі №33-23239 в частині визнання за ОСОБА_3 право власності на ? частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: Україна, м. Одеса, вул. Ялинкова, 5/10, посилаючись на те, що згідно із ст. 399 ЦПК України та ст. 52 Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, ратифікованої Верховною ОСОБА_2 України 10 листопада 1994 року, яка набрала чинності для України 14 квітня 1995 року, є законні підстави для задоволення цього клопотання.

Ухвалою суду першої інстанції клопотання представника ОСОБА_3 ОСОБА_4, про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, задоволено. Суд визнав В Україні апеляційну ухвалу, постановлену Московським міським судом по цивільній справі №33-23239 за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Черьомушкінського районного суду м. Москви від 18 листопада 2014 року про розподіл спільно нажитого майна за період шлюбу між ОСОБА_6 та ОСОБА_3, в якому визнати за ОСОБА_9 право власності на ? частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: Україна, м. Одеса, вул. Ялинкова, 5/10.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 17 травня 2016 року задоволена заява представника ОСОБА_3 ОСОБА_4, про виправлення описки. Суд виправив описку у в резолютивній частині ухвали Київського районного суду м. Одеси від 09 листопада 2015 року та зазначив в резолютивній частині ухвали: «Визнати за ОСОБА_3 право власності на ? частину дачних будівель, розташованих за адресою: Україна, м. Одеса, вул. Ялинкова, 5/10.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_6 ОСОБА_7, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати й постанови нову ухвалу про відмову у задоволенні клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, мотивуючи тим, що ухвала суду першої інстанції стосується її прав та обовязків, оскільки вона є стороною у справі і повинна бути залучена до участі у справі.

В запереченні на апеляційну скаргу представник заявника ОСОБА_3 ОСОБА_4, просить скаргу відхилити у звязку з безпідставністю її доводів.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги представник ОСОБА_6 ОСОБА_7, пояснення на апеляцію представника заявника ОСОБА_3 ОСОБА_4, представника заінтересованої особи, Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області, - ОСОБА_5, та представників ОСОБА_6 ОСОБА_7, ОСОБА_8, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга заявника підлягає задоволенню частково за таких підстав.

Згідно з п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Конституційний Суд України у рішенні від 11 грудня 2007 року зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту З мотивувальної частини).

Конституційні гарантії захисту прав і свобод людини і громадянина в апеляційній та касаційній інстанціях конкретизовано в главах 1, 2 розділу V ЦПК України, де врегульовано порядок і підстави для апеляційного та касаційного оскарження рішень і ухвал суду в цивільному судочинстві.

Частиною 1 ст. 292 ЦПК України передбачено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обовязки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до розяснень Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку" від 24 жовтня 2008 року, викладених у п. 8 постанови № 12, при поданні апеляційної скарги особою, яка не має передбаченого статтею 292 ЦПК права на апеляційне оскарження, у тому числі особою, яка не брала участі у справі, про права та обовязки якої суд першої інстанції питання не вирішував, подання скарги на ухвалу суду, що не підлягає апеляційному оскарженню, суддя-доповідач відповідно до цієї норми та частини третьої статті 297 ЦПК постановляє ухвалу про відмову в прийнятті апеляційної скарги. Якщо зазначені обставини будуть встановлені після прийняття апеляційної скарги до розгляду, апеляційний суд постановляє ухвалу про закриття апеляційного провадження у справі за такою скаргою.

Отже за змістом зазначеної статті та розяснень Верховного Суду України право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі у справі, проте ухвалене судове рішення завдає їм шкоди, що виражається у несприятливих для них наслідках.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 03 лютого 2016 року у справі № 6-885цс15, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обовязковою для всіх судів України.

Представником заявника доведено те, що ухвала суду першої інстанції стосується прав та обовязків ОСОБА_6, тому вона має право на апеляційне оскарження ухвали суду.

Задовольняючи клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, суд першої інстанції виходив з того, що є законні підстави для його.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції погодитися неможливо, виходячи з наступного.

Згідно із ст. 399 ЦПК України, рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, визнається в Україні, якщо його визнання передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_9 України, або за принципом взаємності.

Статтею 400 ЦПК України передбачено, що клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, подається заінтересованою особою до суду в порядку, встановленому статтями 392-394 цього Кодексу для подання клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду, з урахуванням особливостей, визначених цією главою.

До клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, додаються такі документи: 1) засвідчена в установленому порядку копія рішення іноземного суду, про визнання якого порушується клопотання; 2) офіційний документ про те, що рішення іноземного суду набрало законної сили, якщо це не зазначено в самому рішенні; 3) засвідчений відповідно до законодавства переклад перелічених документів українською мовою або мовою, передбаченою міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_9 України.

Як вже зазначалось згідно апеляційної ухвали Московського міського суду Російської Федерації від 06 липня 2015 року по цивільній справі №33-23239 заявник ОСОБА_6 є стороною у справі (а.с. 22-31).

Отже, суд першої інстанції не визначився з колом заінтересованих осіб й не залучив до участі у справі заявника ОСОБА_6, чим суттєво порушив її права, передбачені ст. ст. 1, 10, 11, 27, 31 ЦПК України.

Крім того, судом першої інстанції не враховано, що до клопотання не залучено офіційний документ про те, що рішення іноземного суду набрало законної сили, як передбачено п. 2 ч. 2 ст. 400 ЦПК України.

Згідно із чч. 1, 2 ст. 221 ЦПК України, якщо рішення суду є незрозумілим для осіб, які брали участь у справі, або для державного виконавця, суд за їхньою заявою постановляє ухвалу, в якій розяснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту.

Подання заяви про розяснення рішення суду допускається, якщо воно ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути предявлене до примусового виконання.

У п. 21 постанови № 14 Пленуму «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року Верховний Суд України розяснив, що, відповідно до статті 221 ЦПК розяснення рішення суду, а не ухвали, можливе тоді, коли воно не містить недоліків, що можуть бути усунені лише ухваленням додаткового рішення, а є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію. Зазначене питання розглядається судом, що ухвалив рішення, і в ухвалі суд викладає більш повно та ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін у суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Розяснення рішення не допускається, якщо воно виконане або закінчився установлений законом строк, протягом якого рішення може бути предявлене до виконання.

Якщо фактично порушено питання про зміну рішення або внесення в нього нових даних, у тому числі й розяснення мотивів ухваленого рішення, суд ухвалою відмовляє в розясненні рішення.

Розглянувши заяву про розяснення судового рішенні, суд першої інстанції не врахував чи не порушено у заяві питання про зміну рішення або внесення в нього нових даних, оскільки у рішенні іноземного суду зазначено про право власності на ? частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: Україна, м. Одеса, вул. Ялинкова, 5/10, а не дачних будівель.

За таких обставин, виконуючи повноваження апеляційного суду, колегія суддів дійшла висновку про те, що вказане клопотання було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права й у відповідності до п. 3 ч.1 ст. 312 ЦПК України ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з передачею питання на новий розгляду до суду першої інстанції. У звязку з скасуванням ухвали суду від 09 листопада 2015 року втрачає чинність й ухвала суду від 17 травня 2016 року.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 2 п. 4, 312 ч. 1 п. 3, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 ОСОБА_7, задовольнити частково, ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 09 листопада 2015 року та ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 17 травня 2016 року скасувати, передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала суду апеляційної інстанції подальшому оскарженню не підлягає.

Судді апеляційного суду Одеської області: В.О. Панасенков

ОСОБА_10

ОСОБА_2