Ухвала суду № 62792129, 16.11.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/5658/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Артеменко І. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.11.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Артеменка І.А.,

суддів Сватаненка В.І.,

ОСОБА_2,

при секретарі Фабіжевській Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 ОСОБА_4 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14 червня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_5 районної адміністрації Одеської міської ради до ОСОБА_3, треті особи: Управління культури, національностей, релігій та охорони обєктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про приведення самовільно реконструйованої квартири у попередній стан,-

встановила:

У серпні 2015 року позивач ОСОБА_5 районної адміністрації Одеської міської ради (уточнюючи свої позовні вимоги) звернулася до суду з зазначеним позовом, в якому просила зобовязати ОСОБА_3 привести квартиру № 9а, розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Л. Толстого, 32, в первинний стан у відповідності до технічного паспорту, виготовленого КП «Міське агентство з приватизації житла».

Свої вимоги позивач мотивує тим, що відповідачкою самовільно, без належного дозволу й оформленої проектної документації здійснено внутрішню реконструкцію належної їй на праві власності квартири № 9а, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Л. Толстого, 32, чим значно погіршила житлово-побутові умови мешканців суміжних квартир та технічний стан будинку.

У відповідачки відсутня проектна документація на будівельні роботи, які вона провела, і які повинні бути узгоджені органами держнагляду.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 14 червня 2016 року позовні вимоги задоволено.

Зобовязано ОСОБА_3 привести квартиру № 9а, розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Л. Толстого, 32, в первинний стан у відповідності до технічного паспорту, виготовленого КП «Міське агентство з приватизації житла». Вирішено питання судових витрат.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, представник ОСОБА_3 ОСОБА_4 подала до суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, ухвалити по справі нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом норм права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст рішення, яке оскаржено, доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинні здійснюватись перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, вислухавши думку учасників процесу, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відхилити, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу та залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті та справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5 районної адміністрації Одеської міської ради, суд першої інстанції виходив з того, що реконструкція квартири проводилась ОСОБА_3 без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини, що є порушенням ст. 26 ЗУ «Про охорону культурної спадщини». Реконструкція квартири здійснена без належного оформлення, тому суд зобовязав відповідачку за власні кошти привести приміщення квартири у попередній стан.

Вирішуючи спір по суті, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює.

Так, апеляційним судом встановлено, підтверджено матеріалами справи та не спростовується сторонами, що відповідно до договору купівлі продажу від 13.08.2013 року ОСОБА_3 на праві власності належить квартира № 9а у будинку № 32 по вул. Л. Толстого у м. Одесі.

На підставі документів, наданих КП ЖКС «Фонтанський», встановлено, що ОСОБА_3 самовільно виконала роботи з внутрішньої реконструкції зазначеної квартири, чим значно погіршила житлові, побутові умови мешканців суміжних квартир та технічний стан будинку, що також підтверджується актом обстеження від 23.10.2014 року (а.с.16).

23.10.2014 року ОСОБА_3 був вручений припис про приведення квартири в первинний стан (а.с.17), який станом на теперішній час не виконаний.

Оскільки припис не був виконаний, то ОСОБА_5 районною адміністрацією Одеської міської ради було прийнято розпорядження № 739 від 26.11.2014 року «Про приведення самовільно реконструйованої квартири № 9а, яка розташована в житловому будинку за адресою: м. Одеса, вул. JI. Толстого, 32, в первинний стан» (а.с.6).

Вказане розпорядження власником квартири виконано не було.

07.08.2015 року КП «ЖКС «Фонтанський» була проведена повторна перевірка обєкту, та складений акт, з якого вбачається про наявність самовільної реконструкції (а.с.112).

Крім того, відповідно до рішення виконавчого комітету Одеської обласної ради народних депутатів від 27.12.1991 року за № 580 «Про затвердження списку обєктів, які підлягають взяттю під охорону як памятники містобудування та архітектури місцевого значення», будинок № 32 по вул. Л. Толстого в м. Одесі «Доходный дом», збудований у 1899 році за проектом арх. ОСОБА_9 (а.с.86-87), взятий під охорону як памятник містобудування та архітектури місцевого значення.

Також матеріали справи містять акти візуального обстеження, складені КП «ЖКС «Фонтанський» від 14.11.2014 року та 30.01.2015 року (а.с.88,90), та акт представників Управління культури, національностей, релігій та охорони обєктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації від 03.12.2014 року (а.с.89), з яких вбачається, що при проведені візуального обстеження будинку-памятки по вул. Л.Толстого, 32, встановлено, що в квартирі 9-а проводились ремонтні роботи, зафіксовано влаштування гіпсокартонних перегородок та вхідного прорізу в перегородці з каменю - черепашнику, порушено конструкцію запасних сходів, вирізано отвори та встановлена каналізаційна труба, встановлено двері, що перешкоджають доступу до горищного приміщення. Зазначені роботи проводились без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини, що є порушенням ст. 26 ЗУ «Про охорону культурної спадщини».

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що реконструкція та будівництво в м. Одесі повинно здійснюватися відповідно до вимог чинного законодавства та з урахуванням громадських інтересів.

Відповідно до ст. 73 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів місцевого самоврядування є обовязковими до виконання усіма підприємствами, установами, організаціями і громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Згідно з п. 3.2.8. Положення про Приморську району адміністрацію Одеської міської ради, затвердженого рішенням Одеської міської ради 13.02.2014 року № 4584-VI, районна адміністрація здійснює контроль за недопущенням самовільного будівництва у районі.

Здійснення робіт без відповідного дозволу на їх виконання вважається самовільним і тягне за собою відповідальність згідно діючого законодавства.

Частиною сьомою ст. 376 ЦПК України передбачено, що у разі істотного порушення будівельних норм і правил, суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво.

Якщо технічна можливість перебудови об'єкта нерухомості відсутня, або забудовник відмовляється від такої перебудови, суд, незалежно від поважності причин відмови, за позовом зазначених органів або особи, права чи інтереси якої порушено таким будівництвом, ухвалює рішення про знесення житлового будинку або іншого нерухомого майна.

Стаття 9 ЗУ «Про архітектурну діяльність» передбачає, що будівництво (реконструкція) об'єкту здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил, місцевих правил забудови населених пунктів, що не було зроблено відповідачкою.

У процесі проведення самовільної будівлі, без узгодження проектної документації й одержання дозволу на її здійснення, ОСОБА_3 порушено ст. 5 ЗУ «Про основи містобудування», ст. 9 ЗУ «Про архітектурну діяльність», ст. ст. 24, 26 «Про планування і забудову території».

Судом встановлено, що ОСОБА_3 не надані документи, які підтверджували б законність виконаної реконструкції квартири.

Посилання апелянта на технічний паспорт на квартиру, що був виготовлений 09.02.2016 року ФОП ОСОБА_10, де міститься помітка технічного інженеру про те, що дані види робіт не належать до самочинного будівництва, та відсутній штамп про наявність будь-якої самовільної реконструкції, перепланування та переобладнання, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки зазначена помітка не є належним та допустимим доказом та спростовується актами про наявність самовільної реконструкції та приписом про приведення квартири в первинний стан, що наявні в матеріалах справи.

Відповідно до п. 4 ч. 1 постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» при розгляді справ зазначеної категорії судам слід мати на увазі, що самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

У п. 5 постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» зазначено, що відповідно до вимог ст. 376 ЦК України право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об'єкта нерухомості мають як органи державної влади, так і органи місцевого самоврядування. У випадках порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК), а також власнику (користувачу) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (ч. 4 ст. 376, ст. 391 ЦК).

Розглядаючи зазначені позови відповідно до вимог вказаної норми та положень частини сьомої статті 376 ЦК, суди мають встановлювати, чи було видано особі, яка здійснила самочинне будівництво, припис про усунення порушень, чи можлива перебудова об'єкту та чи відмовляється особа, яка здійснила самочинне будівництво, від такої перебудови.

У пункті 20 зазначеної Постанови розяснено, що вирішуючи справи про самочинне будівництво (нове будівництво, реконструкцію зі зміною площі та зайняттям земельної ділянки, прибудови, надбудови) об'єкта нерухомості, здійснене у разі відмови у видачі документів, які надають право виконувати будівельні роботи (повідомлення про початок будівельних робіт, реєстрація декларації про початок виконання будівельних робіт, видача технічних умов, видача вихідних даних тощо), але з додержанням державних стандартів, норм і правил, місцевих правил забудови населених пунктів і порядку розгляду цих питань, суд має врахувати, що відмова у наданні дозвільних документів може бути оскаржена до суду заінтересованою особою у порядку адміністративного судочинства.

Знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності (п. 22 Постанови).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в процесі здійснення реконструкції нерухомого майна, відповідачкою були порушені вищезазначені приписи діючого законодавства України, що у свою чергу, необхідно кваліфікувати як здійснення самочинного будівництва, так як жодних дозвільних документів, проекту будівництва, погоджень зі службами міста, розпорядження ОСОБА_5 районної адміністрації щодо переведення реконструкції квартири, тощо відповідачкою суду надано не було.

Судом першої інстанції було встановлено, що ОСОБА_3 придбала квартиру загальною площею 87,5 кв.м. яка в цілому складалась з однієї житлової кімнати площею 20 кв.м., кухня площею 11,6 кв.м., вбиральня площею 12,6 кв.м., підсобних приміщень площею 32,9 кв.м., 5,9 кв.м., 4,5 кв.м. (а.с.9, 34-36), а станом на 09.02.2016 року загальна площа квартири складає 85,8 кв.м., квартира складається з однієї житлової кімнати площею 20 кв.м., кухня площею 11,6 кв.м., два санвузли площею 9,8 кв.м. та 2,4 кв.м., підсобні приміщення площею 10,1 кв.м., 20,2 кв.м., 1,3 кв.м., 5,9 кв.м., 4,5 кв.м. (а.с.57-59). Відповідачкою влаштовані додаткові перегородки, двері та змінено висоту вікон.

Посилання представника ОСОБА_3 на те, що мало місце не реконструкція, а переобладнання та перепланування, тому це не є самовільним будівництвом, колегія суддів до уваги не приймає з наступних підстав.

Реконструкція це зміна технічних характеристик і параметрів обєкта нерухомості, який передбачає зміну поверховості, організацію налаштувань і прибудов, додавання або заміну інженерних систем. Несучі конструкції можуть бути відновлені або відремонтовані, але не замінені.

Перепланування це зміна конфігурацій приміщення: демонтаж і перенесення стін, розширення і додавання віконних і дверних прорізів. Несучі конструкції переносяться, і сам проект майбутніх змін потребує погодження в органах місцевого самоврядування.

Тобто, як реконструкція, так і перепланування потребують погодження в органах місцевого самоврядування, що не було зроблено відповідачкою.

Крім того, судом було встановлено, що на адресу ПРА ОМР надходили численні скарги мешканців будинку № 32 по вул. Л.Толстого в м. Одесі з приводу того, що проведенням зазначеної реконструкції порушуються їх права, як мешканців суміжних квартир, руйнуються квартири та будинок.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що здійснення реконструкції квартири є самовільним будівництвом, тому квартира підлягає приведенню у попередній стан.

Таким чином, аналізуючи зазначене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позову ОСОБА_5 районної адміністрації Одеської міської ради, оскільки вони відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин і закон, який їх регулює.

Викладені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

При таких обставинах, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені фактичні обставини по справі, рішення суду відповідає вимогам ст. ст. 213, 215 ЦПК України, а тому не вбачає підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала колегії суддів набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала колегії суддів може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду Одеської області

ОСОБА_11

ОСОБА_2

ОСОБА_12