Ухвала суду № 62792093, 16.11.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/7444/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Комлева О. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.11.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:

Головуючого-судді Комлевої О.С.

суддів Журавльова О.Г., Кравця Ю.І.

при секретарі Ліснік Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_2» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 19 серпня 2016 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_2» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и л а:

У серпні 2015 року ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_2» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ОСОБА_3 звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 28 серпня 2006 року між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № 162/06ф, згідно якого останній отримав кредит на споживчі потреби в розмірі 30000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14%, а з 15.12.2008 року 17% річних терміном до 28 серпня 2012 року.

Позивач виконав умови кредитного договору в повному обсязі, однак відповідач в свою чергу зобовязання по кредитному договору належним чином не виконав, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед банком, яка станом на 06 липня 2015 року становить 52956,72 долари США, що складає 1112406,80 грн., та до яких нарахована неустойка в розмірі 350252,95 грн.

На підставі вищевикладеного позивач просив суд стягнути з відповідача на користь ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_2» заборгованість за кредитним договором.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, а також просив суд визнати пропуск строку позовної давності таким, що відбувся з поважних причин.

Представник відповідача у судовому засіданні наголошував на пропуску банком строків позовної давності що до кожного строкового платежу, крім платежу за серпень 2012 року в розмірі 420 доларів США.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 19 серпня 2016 року позов ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_2» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволений частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 420 доларів США, що за курсом НБУ складає 10571,40 грн., а також судовий збір в розмірі 243,60 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_2» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ОСОБА_3 подало апеляційну скаргу, в якої просить рішення суду скасувати, постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на те, що судом неповно зясовані усі фактичні обставини справи, не досліджені наявні в матеріалах справи докази, а також, що судом порушені норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.

Згідно п. 3 ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд згідно ст.11 ЦПК України, розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив матеріали справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом першої інстанції встановлено, що 28 серпня 2006р. між ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_2» та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № 162/06ф, згідно якого останній отримав кредит на споживчі потреби в розмірі 30000,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14% (А з 15.12.2008 року, на підставі додаткової угоди №3 17%) річних на термін до 27 серпня 2012р.

Згідно з пунктами 2.1-2.3, 2.4.4 кредитного договору відповідач зобов'язався щомісячно до дати, встановленої в графіку, наведеному в додатку № 1 до цього Договору поповнювати свій Поточний рахунок шляхом внесення готівкових коштів через касу банку або безготівковими перерахуваннями у сумі не менш суми чергового погашення відповідної частини кредиту, відсотків та інших плат, встановлених в графіку.

Додатковою угодою за №01 від 28 серпня 2006р. у пункті 1 встановлено графік повернення кредиту: щомісяця не пізніше останнього робочого дня з вересня 2006р. по липень 2012р. по 416,67 долари США, не пізніше 27 серпня 2012р. 416,43 долари США.

Додатковою угодою за №02 від 12 вересня 2006р. у пункті 1 встановлено графік повернення кредиту: щомісяця не пізніше останнього робочого дня з грудня 2006р. по липень 2012р. по 435,00 долари США, не пізніше 27 серпня 2012р. 420 долари США.

Позивач зі своєї сторони виконав договірні зобов'язання в повному обсязі, що сторона відповідача визнає, відповідач в свою чергу зобов'язання по кредитному договору належним чином не виконує, у зв'язку з чим станом на 06 липня 2015р. заборгованість відповідача перед банком становить 1462659,75 грн., з яких:

заборгованість за кредитом 26812,40 дол. США, заборгованість по сплаті відсотків 26144,32 дол. США, а разом 52956,72 дол. США, що за курсом НБУ еквівалентні до 1112406,80грн., та неустойка за несвоєчасне погашення кредиту в розмірі 350252,95 грн.

Разом з тим, з наданого суду розрахунку заборгованості на вбачається, що останній платіж по кредиту ОСОБА_4 сплатив у січні 2009 року в сумі 2122,09 доларів США.

Задовольняючи частково позов ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_2» про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції виходив з того, що позивач зі своєї сторони виконав договірні зобов'язання в повному обсязі, відповідач перестав виконувати належним чином щомісячні зобов'язання з погашення кредиту та відсотків за користування кредитом з лютого 2009р., у звязку з чим у останнього виникла заборгованість перед банком у сумі 1462659,75 грн., однак банком пропущено строк позовної давності за всіма черговими платежами окрім платежу за серпень 2012 року, а тому з відповідача підлягає стягненню на користь банку заборгованість за кредитним договором у розмірі 420,00 доларів США, що за курсом НБУ складає 10571,40 грн.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Стаття ст. 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. ст. 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 2.3, п. 2.4.4 кредитного договору позичальник зобов'язаний щомісячно повертати частини кредитних коштів, згідно з умовами визначеними розділом 2 кредитного договору.

Позичальник зобов'язаний здійснювати повернення кредиту частинами (щомісячними платежами) у розмірі та строки, визначені додатковими угодами до договору і щомісяця сплачувати проценти за користування кредитом, а також сплатити пеню за порушення строків повернення кредиту та процентів за користування ним.

Відповідно до п.п. 1.1.2 кредитного договору термін користування кредитом встановлений до 27 серпня 2012 року.

В той же час, відповідач перестав виконувати належним чином щомісячні зобов'язання з погашення кредиту та відсотків за користування кредитом з лютого 2009р. Останній платіж відповідачем був зроблений у січні 2009 році.

Згідно ст. ст. 256, 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, суд прийшов до обґрунтованого висновку про те, що відповідач здійснив останній платіж у січні 2009 року, отже у позивача виникло право на дострокове виконання зобов'язання, яке він не реалізував, оскільки позов до суду представник банку пред'явив через пошту 14 серпня 2015р. (згідно штемпелю на конверті).

Постановою Верховного Суду України від 19 березня 2014р., у справі №6-14-цс 14 висловлено правову позицію, щодо строку позовної давності в кредитних правовідносинах, зокрема зазначено, що у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Судова колегія погоджується з вказаними висновками суду, та не находить підстав для задоволення апеляційної скарги.

Більш того, вищевказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 19.03.2014 року по справі № 6-14цс14 та від 29 червня 2016 року по справі за № 6-1188цс16 наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування норм матеріального права.

Частиною 1 статті 360-7 ЦПК України передбачено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обовязковим для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобовязані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Доводи апеляційної скарги ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_2» про те, що останній платіж відповідач здійснив у розмірі 1000 доларів США за відсотки користування кредитом 12.12.2011 року відповідно до наданого розрахунку заборгованості тому застосовуючи початок перебігу строку позовної давності від дати попереднього платежу, а не останнього платежу, призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення суду не приймаються до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи, а саме тим, що відповідно до умов договору початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку погашення позичальником кожного із зобовязань, тобто тіла кредиту, а не відсотки котрі нараховуються за користування кредиту.

Інші доводи апеляційної скарги також не приймаються до уваги, оскільки вони також спростовуються матеріалами справи, а письмових доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги до суду надано не було.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційної скарги доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги на увагу не заслуговують, та задоволенню не підлягають, підстав для ухвалення нового рішення - не має.

Судова колегія, розглянувши справу прийшла до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в звязку з чим апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 19 серпня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий ________ О.С. Комлева

Судді ________ О.Г. Журавльов

________ ОСОБА_5