Ухвала суду № 62792044, 17.11.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/7053/16

Головуючий у першій інстанції Рідник І. Ю.

Доповідач Панасенков В. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.11.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Панасенкова В.О.

суддів: Парапана В.Ф.

Громіка Р.Д.,

при секретарі: Томашевській К.В.,

за участю: представника позивача, в/ч А3438, - Фалко В.В., та відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Військової частини А3438 на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 16 лютого 2016 року за позовом Військової частини А3438 до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої державі військовослужбовцем,

в с т а н о в и л а:

06 липня 2015 року в/ч А3438 звернулася до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що в ході проведення територіальним Південним управлінням внутрішнього аудиту та контролю Департаменту внутрішнього аудиту та фінансового контролю Міністерства оборони України у військовій частині А3438 внутрішнього фінансового аудиту та аудиту відповідності фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2012 по 31.03.2014 роки, під час обстеження стану використання земельної ділянки, будівель, споруд та мереж, закріплених за військовою частиною А3438, було виявлено відсутність господарчої будівлі за генеральним планом (далі - ГП) НОМЕР_1 (свинарника) військового містечка Красносілка-10 та знаходження на її місці збудованої одноповерхової житлової будівлі на одну родину, показники загальної площі якої менше на 2м2, а площі покрівлі даху із металевих листів менше на 26м2 ніж в облікових документах на будівлю за ГПНОМЕР_1. Згідно індивідуальної картки обліку будівель форми 400, господарська будівля за ГПНОМЕР_1 - 1983 року забудови, одноповерхова, загальною площею 210 кв.м., стіни із каменю ракушняка, площа покрівлі з азбестових листів 294 кв.м., тобто, знов зведена будівля не має нічого спільного з будівлею, що знаходиться на обліку згідно ГПНОМЕР_1. Відповідно довідки КЕВ м. Одеси від 21.04.2015 року, станом на 01.01.2014 року балансова вартість будівлі за ГПНОМЕР_1 складає 86106.00 грн., залишкова вартість - 26377.51 грн. Матеріалами Аудиторського звіту від 10.07.2014 року №234/3/4/56/аз встановлено, що замість безпідставно розібраної господарської будівлі за ГПНОМЕР_1 капітаном ОСОБА_4, який проходить військову службу у військовій частині А3438, була фактично збудована нова житлова будівля (дім). Таким чином, неправомірними діями капітана ОСОБА_4, який проводив будівельні роботи у господарській будівлі за ГПНОМЕР_1 військового містечка Красносілка-10 без оформлення належних документів на виконання робіт, в наслідок чого трапилось руйнування самої будівлі, військової частини А3438 заподіяно пряму дійсну шкоду, яка визначається виходячи із залишкової вартості будівлі, облікованої по бухгалтерському обліку КЕВ м.Одеси в розмірі 26377.51 гривень. Роботи по переобладнанню будівлі капітан ОСОБА_4 проводив у вільний від служби час.

Посилаючись на ці обставини, та на ст. 1166 ЦК України, представник позивача просив суд стягнути з ОСОБА_4 на користь держави - Міністерства оборони України в особі військової частини А3438, грошові кошти в розмірі 26377.51 гривень на відшкодування заподіяних державі збитків, та стягнути витрати по сплаті судового збору (а.с. 3-7).

Відповідач ОСОБА_4 позов визнав частково та у своїх поясненнях зазначав, що проходить військову службу у в/ч А3438 військового містечка Красносілка-10 з 24.10.2003 року. На квартирному обліку перебуває з 2001 року. В 2010 році він звернувся до командира військової частини А3438 з рапортом про надання дозволу на переобладнання господарської будівлі за ГПНОМЕР_1 в тимчасове житло, який в подальшому було погоджено з начальником КЕВ м. Одеси. Отримавши дозвіл на переобладнання господарської будівлі за ГПНОМЕР_1 під тимчасове житло, він почав у вільній від служби час та за особисті кошти проводити ремонтні роботи. В ході проведення ремонту даху, дерев'яні елементи конструкції стропил якого були в аварійному стані - пошкоджені гниллю, та було пошкоджено покриття даху з азбестових листів - тріщини та розломи, відбулося часткове руйнування стін. Ним були проведені роботи по відновленню стін та їх посилення, встановлена нова конструкція стропил та укладена крівля з листів металочерепиці. План переобладнання господарчої будівлі під тимчасове житло було затверджено начальником КЕВ м. Одеси. Тобто, ним повністю за власні кошти була відновлена будівля позивача, яка на сьогодні коштує набагато більше тої суми, на яку до нього пред'явлено позов. По документах ця будівля так і рахується як господарча, статус житла цієї будівлі не надано. За викладених обставин, він вважав, що повністю відшкодував позивачу збитки шляхом відновлення пошкодженого майна. Чому площа відновленої будівлі менше, пояснити не може, оскільки технічної документації на будівлю не було, а роботи по її переобладнанню в житло ним робились по затвердженому керівництвом плану. Про те, що на переобладнання господарської будівлі йому ще, окрім дозволу та затвердженого плану, необхідно отримати відповідну документацію, його ніхто не повідомив, тому ним переобладнання господарчої будівлі проводилося без отримання такої документації.

Рішенням суду першої інстанції у задоволенні позову відмовлено (а.с. 83).

В апеляційній скарзі позивач, в/ч А3438, просить рішення суду першої інстанції скасувати й ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі, мотивуючи тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права (а.с. 86-88).

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги позивач, в/ч А3438, пояснення на апеляцію представника позивача, в/ч А3438, - Фалко В.В., та відповідача ОСОБА_4, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає, оскільки рішення суду першої інстанції постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 1 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців, затвердженого постановою Верховної Ради України №243/95-вр від 23.06.1995 року, за шкоду, заподіяну державі не під час виконання службових обов'язків, військовослужбовці несуть матеріальну відповідальність у порядку, передбаченому цивільним законодавством України.

Частинами 1 та 2 ст. 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, яка підлягає застосуванню до спірних відносин, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За змістом ст. 1192 ЦК України, коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди.

Таким чином, коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_4 з 24.10.2003 року проходить військову службу у в/ч А3438 с. Красносілка Одеської області (а.с.65).

В ході роботи аудиторської групи Територіального Південного управління внутрішнього аудиту та контролю Департаменту внутрішнього аудиту та фінансового контролю Міністерства оборони України по проведенню внутрішнього фінансового аудиту та аудиту відповідності фінансово-господарської діяльності військової частини А3438 за період з 01.01.2012 по 31.03.2014 роки, під час обстеження стану використання земельної ділянки, будівель, споруд та мереж, закріплених за військовою частиною А3438, було виявлено відсутність господарчої будівлі за генеральним планом НОМЕР_1 військового містечка Красносілка-10 та знаходження на її місці збудованої одноповерхової житлової будівлі на одну родину, про що було складено акт №883 від 05.06.2014 року та внесено до Аудиторського звіту від 10.07.2014 року за №234/3/4/56/аз (а.с.27-34,59-64).

В ході проведення службового розслідування по факту недостачі основних засобів було встановлено, що керуючись Директивою Міністра оборони України Д-14 від 11.06.2001 року, якою затверджено порядок переобладнання вивільненого фонду Міністерства оборони України під тимчасове житло для безквартирних військовослужбовців, начальником КЕВ м. Одеси полковником Яковенко В.А. було погоджено рапорт командира військової частини А3438 полковника Хусейінова Є.Д. від 19.08.2010 року щодо переобладнання військовослужбовцем військової частини А3438 ОСОБА_4 господарської будівлі за ГПНОМЕР_1 (колишній свинарник) військового містечка Красносілка-10 під тимчасове житло, оскільки господарча будівля не використовувалася за призначенням з 2007 року.

Стан будівлі був незадовільний. За своїми технічними характеристиками будівля знаходилася в аварійному стані. Стіни були зведені на розчині, який за своїми характеристиками морально та технічно застарів та мали численні тріщини. Дерев'яна конструкція стропил була пошкоджена гниллю. Покрівля з азбестових листів була частково зруйнована. На той час відновлення та ремонт будівлі був економічно недоцільним за державні кошти.

Капітан ОСОБА_4 за власний рахунок і в вільний від роботи час зробив фундамент та переклав стіни. Будівля зберегла свої розміри відповідно картки обліку - форма 400. З акту приймання виконаних робіт переобладнання під житло будівлі НОМЕР_1 від 15.09.2014 року, який затверджено т.в.о. начальника КЕВ м. Одеси Яковенко В.А., убачається, що роботи виконані на суму 95805 грн., у тому числі матеріали на суму 94586 грн.

Враховуючи, що відсутність господарчої будівлі за ГПНОМЕР_1 внаслідок несанкціонованого розбирання класифікується як недостача основних засобів, розмір заподіяної державі втрати визначається із залишкової вартості будівлі, облікованої по бухгалтерському обліку КЕВ м. Одеси в розмірі 26377.51 грн. (а.с.9-42).

За таких обставин, вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що у судовому засіданні не знайшло своє підтвердження те, що внаслідок переобладнання відповідачем господарського приміщення свинарника, який з 2007 року не використувався за призначенням та фактично зруйнувався і находився в аварійному стані державі завдана шкода в розмірі 26377,51 грн.

Таким чином, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції виконав всі вимоги цивільного судочинства і вирішив справу згідно із законом.

Твердження позивача, в/ч А3438, в апеляційній скарзі про те, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам закону, оскільки доведено, що неправомірними діями відповідача державі завдана шкода, не приймаються до уваги, оскільки вони не відповідають дійсності і спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюються на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частинами 3, 4 ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводить мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Відповідно до принципів змагальності та диспозитивності цивільного процесу позивач був зобов'язаний довести в судовому засіданні ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог, а саме те, що завдання державі з вини відповідача майнової шкоди у визначеному у позові розміру.

Відповідно до п. 2 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців, затвердженого постановою Верховної Ради України №243/95-вр від 23.06.1995 року, відшкодуванню підлягає пряма дійсна шкода, заподіяна розкраданням, пошкодженням, втратою чи незаконним використанням військового майна, погіршенням або зниженням його цінності, що спричинило додаткові витрати для військових частин, установ, організацій, підприємств та військово-навчальних закладів (далі - військові частини) для відновлення, придбання майна чи інших матеріальних цінностей або надлишкові виплати.

Військове майно - це державне майно, закріплене за відповідними військовими частинами. До нього належать: всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, паливно-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне та інше майно, а також кошти.

Згідно із п 3 вказаного Положення військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані несуть матеріальну відповідальність за наявності: а) заподіяння прямої дійсної шкоди; б) протиправної їх поведінки; в) причинного зв'язку між протиправною поведінкою і настанням шкоди; г) вини у заподіянні шкоди.

Протиправною визнається така поведінка (дія чи бездіяльність) військовослужбовця або призваного на збори військовозобов'язаного, коли він не виконує (недбало виконує) свої службові обов'язки.

Військовослужбовець або призваний на збори військовозобов'язаний визнається винним у заподіяній шкоді, якщо протиправне діяння вчинене ним умисно чи з необережності.

Із роз'яснень, викладених у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27 березня 1992 року № 6 вбачається, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені нормою статті 1166 ЦК України, відповідно до частин 1 якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовуються особою, яка її завдала, за наявності їх вини.

Предмет та підставу позову визначає виключно позивач (ст. ст. 10, 11 ЦПК України). Саме на ст. 1166 ЦК України посилалась в/ч А3438, обґрунтовуючи свої позовні вимоги.

Статтею 179 ЦПК України встановлено, що предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Для встановлення у судовому засіданні фактів, зазначених у частині першій цієї статті, досліджуються показання свідків, письмові та речові докази, висновки експертів.

Під час вирішення спорів про відшкодування шкоди за ст. 1166 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіюча шкоди і його вина, причинний зв'язок між протиправною дією та негативним наслідками.

Судом першої інстанції з достовірністю встановлено, що переобладнання військовослужбовцем військової частини А3438 ОСОБА_4 господарської будівлі за ГПНОМЕР_1 (колишній свинарник) військового містечка Красносілка-10 під тимчасове житло здійснено рапортом командира військової частини А3438 полковника Хусейінова Є.Д. від 19.08.2010 року погодженого начальником КЕВ м. Одеси полковником Яковенко В.А., що свідчить про те, що дії відповідача не можна вважати протиправними, отже у його діях немає складу цивільного правопорушення і він не може бути притягнутий до цивільної відповідальності.

Колегія суддів вважає, що, перевіривши в судовому засіданні усі докази, надані сторонами у справі, з урахуванням їх переконливості, належності і допустимості, суд першої інстанції дав їм правильну оцінку та з достовірністю встановив, що законних підстав для задоволення позову немає.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК Украйни під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Інших правових доводів апеляційна скарга не містить.

Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи.

Отже, законних підстав для скасування рішення суду першої інстанції й ухвалення нового рішення про задоволення позову немає.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 308, 313, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Військової частини А3438 відхилити, рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 16 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили ухвалою.

Судді апеляційного суду Одеської області: В.О. Панасенков

В.Ф. Парапан

Р.Д. Громік