Ухвала суду № 62792035, 17.11.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/6896/16

Головуючий у першій інстанції Гусєва Н. Д.

Доповідач Панасенков В. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.11.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Панасенкова В.О.

суддів: Парапана В.Ф.

Громіка Р.Д.

при секретарі: Томашевській К.В.,

за участю: представника заявника ОСОБА_3 - ОСОБА_4, представника ОСОБА_5, ОСОБА_6 - ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5, ОСОБА_6 на рішення Арцизького районного суду Одеської області від 28 липня 2016 року за заявою ОСОБА_3, заінтересовані особи: ОСОБА_8, що діє від свого імені та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, Арцизький районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеської області, про встановлення факту батьківства,

в с т а н о в и л а:

16 червня 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду з вказаною заявою, у якій просила суд встановити факт батьківства ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 та внести до актового запису про народження №10 від 14 січня 1991 року, складеного Арцизьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області на ім'я ОСОБА_3 наступні зміни: у графі «Відомості про батька» зазначити прізвище батька «ОСОБА_10», ім'я батька «ОСОБА_10», по батькові батька «ОСОБА_10», дата народження батька - «ІНФОРМАЦІЯ_2», громадянство батька - «Громадянин України», місце проживання батька - «помер ІНФОРМАЦІЯ_4, у графі «По батькові» дитини зазначити - «ОСОБА_3», інші відомості залишити без змін.

Рішенням суду першої інстанції заява ОСОБА_3 задоволена. Суд встановив факт батьківства ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 та вніс до актового запису про народження №10 від 14 січня 1991 року, складеного Арцизьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області на ім'я ОСОБА_3 наступні зміни: у графі «Відомості про батька» зазначити прізвище батька «ОСОБА_10», ім'я батька «ОСОБА_10», по батькові батька «ОСОБА_10», дата народження батька - «ІНФОРМАЦІЯ_2», громадянство батька - «Громадянин України», місце проживання батька - «помер ІНФОРМАЦІЯ_4, у графі «По батькові» дитини зазначити - «ОСОБА_3», інші відомості залишити без змін.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5, ОСОБА_6 просить рішення суду першої інстанції скасувати, залишити заяву ОСОБА_3 про встановлення факту батьківства без розгляду, мотивуючи тим, що рішення суду першої інстанції стосується їх прав та обов'язків, оскільки вони є дітьми померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_10 й подали заяви про прийняття спадщини після його смерті, це рішення зменшує їх частку в спадщині, тому в наявності спір про право.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ОСОБА_5, ОСОБА_6, пояснення на апеляцію представника заявника ОСОБА_3 - ОСОБА_4, представника ОСОБА_5, ОСОБА_6 - ОСОБА_7, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах заяви та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга заявника підлягає задоволенню за таких підстав.

Згідно з п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Конституційний Суд України у рішенні від 11 грудня 2007 року зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту З мотивувальної частини).

Конституційні гарантії захисту прав і свобод людини і громадянина в апеляційній та касаційній інстанціях конкретизовано в главах 1, 2 розділу V ЦПК України, де врегульовано порядок і підстави для апеляційного та касаційного оскарження рішень і ухвал суду в цивільному судочинстві.

Частиною 1 ст. 292 ЦПК України передбачено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку" від 24 жовтня 2008 року, викладених у п. 8 постанови № 12, при поданні апеляційної скарги особою, яка не має передбаченого статтею 292 ЦПК права на апеляційне оскарження, у тому числі особою, яка не брала участі у справі, про права та обов'язки якої суд першої інстанції питання не вирішував, подання скарги на ухвалу суду, що не підлягає апеляційному оскарженню, суддя-доповідач відповідно до цієї норми та частини третьої статті 297 ЦПК постановляє ухвалу про відмову в прийнятті апеляційної скарги. Якщо зазначені обставини будуть встановлені після прийняття апеляційної скарги до розгляду, апеляційний суд постановляє ухвалу про закриття апеляційного провадження у справі за такою скаргою.

Отже за змістом зазначеної статті та роз'яснень Верховного Суду України право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі у справі, проте ухвалене судове рішення завдає їм шкоди, що виражається у несприятливих для них наслідках.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 03 лютого 2016 року у справі № 6-885цс15, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Заявниками доданими до апеляційної скарги документами доведено те, що рішення суду першої інстанції стосується їх прав та обов'язків (а.с. 46-54), тому вони мають право на апеляційне оскарження судового рішення.

Задовольняючи заяву про встановлення факту батьківства, суд першої інстанції виходив з того, що є законні підстави для встановлення цього факту.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції погодитися неможливо, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 234 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 234 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Факти, що мають юридичне значення - це факти, з якими закон пов'язує виникнення, зміну або припинення правовідносин. Справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду у порядку окремого провадження, зокрема, за умови, що факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав фізичних та юридичних осіб.

У п. 1 ч. 1 ст. 258 ЦПК України вказано, що у заяві повинно бути зазначено, який факт заявник просить встановити та з якою метою.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" від 31 березня 1995 року, викладених у п. 1 постанови № 5, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо:

- згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян;

- чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення;

- заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення;

- встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.

Як вже зазначалось вище, заявники ОСОБА_5, ОСОБА_6 є дітьми померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_10 й звернулись до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, що підтверджується наданими ними письмовими доказами.

Отже, суд першої інстанції не визначився з колом заінтересованих осіб й не залучив до участі у справі заявників ОСОБА_5, ОСОБА_6, чим суттєво порушив їх права на спадщину.

Крім того, заявником не зазначено в заяві те, з якою метою встановлюються вказаний факт та в судовому засіданні суду першої інстанції не доведено те, що встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.

Відповідно до ч. 4 ст. 256 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

За таких обставин, виконуючи повноваження апеляційного суду, колегія суддів дійшла висновку про те, що у даному випадку виник спір про право на спадщину, який підлягає розгляду в порядку позовного провадження, й згідно із ст. 310 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а заява ОСОБА_3 - залишенню без розгляду.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 4, 310, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5, ОСОБА_6 задовольнити, рішення Арцизького районного суду Одеської області від 28 липня 2016 року скасувати.

Заяву ОСОБА_3 про встановлення факту батьківства залишити без розгляду.

Роз'яснити ОСОБА_3 та ОСОБА_5, ОСОБА_6, що вони мають право вирішити спір в порядку позовного провадження.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою.

Судді апеляційного суду Одеської області: В.О. Панасенков

В.Ф. Парапан

Р.Д. Громік