Ухвала суду № 62791983, 15.11.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/5845/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Гайворонський С. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.11.2016 року м. Одеса

Судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Гайворонського С.П.

суддів Сегеди С.М.

ОСОБА_2

при секретарі Цихиселі Л.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до головного територіального управління юстиції в Одеській області, держави України (в особі Управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції в Одеській області), державної казначейської служби України (в особі головного управління державної казначейської служби України в Одеській області) про відшкодування моральної шкоди, завданої протиправною поведінкою субєкта владних повноважень за апеляційною скаргою ОСОБА_3, представника ОСОБА_4 (в інтересах головного територіального управління юстиції в Одеській області), представника ОСОБА_5 ( в інтересах Державної казначейської служби України в особі Головного управління Державної Казначейської служби України в Одеській області) на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 21 червня 2016 року,

встановила:

ОСОБА_3 звернулась з позовною заявою до головного територіального управління юстиції в Одеській області, держави України (в особі Управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції в Одеській області), державної казначейської служби України (в особі головного управління державної казначейської служби України в Одеській області) про відшкодування моральної шкоди, завданої протиправною поведінкою субєкта владних повноважень, посилаючись на те, що в провадженні відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного управління юстиції в Одеській області перебував виконавчий лист № 2а-3571/11 від 25 серпня 2011 року, виданий 31 травня 2012 року Іллічівським міським судом Одеської області про зобовязання виконавчого комітету Іллічівської міської Ради провести безоплатно ремонт квартири АДРЕСА_1 місті Іллічівськ Одеської області.

Провадження за яким позивачка була стягувачем відкрито 16 липня 2012 року, проте в порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження», зазначене рішення суду не виконане.

05 грудня 2013 року позивачка була вимушена звернутися зі скаргою за урядовою гарячою лінією з приводу невиконання рішення суду.

Лише після цього їй повідомили про закінчення виконавчого провадження 28 вересня 2012 року.

Наприкінці грудня 2013 року їй стало відомо, що згідно постанови державного виконавця від 28 вересня 2012 року виконавче провадження закрито згідно п. 11 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження».

Постановою Іллічівського міського суду Одеської області від 01 жовтня 2015 року, яка набула чинності 27 жовтня 2015 року в адміністративній справі № 501/2394/15-а (2-а/501/43/15) було задоволено її адміністративний позов та; 1) визнано протиправними дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області ОСОБА_6, щодо визнання поважною причину невиконання виконавчим комітетом Іллічівської міської Ради Одеської області постанови Іллічівського міського суду від 25 серпня 2011 року в адміністративній справі щодо безоплатного ремонту квартири АДРЕСА_2 м. Іллічівська на користь ОСОБА_3; 2) визнано незаконною та скасовано постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області ОСОБА_6 від 28 вересня 2012 року про закінчення виконавчого провадження за виконавчим листом № 2-а/3571/2011, виданого 31 травня 2012 року.

Таким чином, протягом тривалого часу старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного управління юстиції в Одеській області діяв неправомірно, несвоєчасно та не в повному обсязі, що призвело до затягування виконання рішення суду, чим спричинив їй моральну шкоду.

Моральну шкоду обґрунтовує тим, що тривале невиконання рішення суду порушило її майнові права, позбавило можливості жити у приміщенні, яке мало б бути відремонтованим згідно з рішенням суду. Позивачка вказувала, що зазначала душевних і моральних страждань, повязаних із тим, що її багаторічні намагання добитися правди, зійшли нанівець, бо вже маючи рішення суду на її користь (судова тяганина з виконкомом почалася ще у 2002 році), знову ж таки мала добиватися інформації від державного виконавця про хід виконавчого провадження, через безкінечні скарги примушувати виконавчу службу надавати їй відповіді та документи, доводити правомірність судового рішення та через суд доводити неправомірність дій державного виконавця. Позивачка вказує, що все це не мало результату, бо її мати яку вона доглядала та яка на протязі двох років не виходила з квартири, так і померла не дочекавшись поліпшення умов проживання, проведення ремонту. Їй було соромно знов та знов звертатися до виконавчої служби та чути у відповідь, що сама винна у закритті виконавчого провадження бо не пояснила виконавцю обставини справи. Все це викликало в неї почуття безнадійності у верховенстві закону, нікчемності перед посадовими особами виконавчої служби, що призводило до погіршення самопочуття, психологічного дискомфорту, змін усталеного способу життя. З цих підстав ОСОБА_3 звернулася до суду за захистом своїх прав і вимагає стягнення моральної шкоди у розмірі 100 000 гривень.

В судовому засіданні:

- позивачка данні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, посилаючись на викладене в позовній заяві;

- представник відповідача - головного територіального управління юстиції в Одеській області проти позову заперечував, посилаючись на те, що відповідно до частини 3 статті 11 Закону України «Про державну виконавчу службу», шкода заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку передбаченому законом за рахунок держави;

- представник управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції в Одеській області позов ОСОБА_3 не визнав;

- представник відповідача - державної казначейської служби України в судове засідання не з'явився.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси вищевказаний позов задоволено частково.

Стягнуто на користь ОСОБА_3 за рахунок коштів державного бюджету України на відшкодування моральної шкоди 20000 гривень шляхом безспірного списання вказаних коштів зі спеціально визначеного для цього рахунку державного бюджету України для відшкодування шкоди, завданої органами державної влади чи їх службовими особами.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції в Одеській області - відмовлено.

Стягнуто з головного територіального управління юстиції в Одеській області на користь держави судовий збір у розмірі 551 гривню 20 копійок.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, просить рішення Малиновського районного суду м. Одеси змінити, ухвалити нове рішення про відшкодування моральної шкоди у розмірі 100 000 грн., посилаючись на те, що судом порушені норми матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_4 (в інтересах головного територіального управління юстиції в Одеській області), просить рішення Малиновського районного суду м. Одеси скасувати повністю, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову повністю, посилаючись на те, що судом порушені норми матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі представник представник ОСОБА_5 ( в інтересах Державної казначейської служби України в особі Головного управління Державної Казначейської служби України в Одеській області), просить рішення Малиновського районного суду м. Одеси скасувати повністю, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову повністю, посилаючись на те, що судом порушені норми матеріального та процесуального права.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що зявилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційних скарг, вважає за необхідне в їх задоволенні відмовити.

Згідно зі ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні,в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які буди досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;

5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;

6) як розподілити між сторонами судові витрати;

7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;

8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

У п.п. 2, 3, 8 Постанови № 14 Пленуму Верховного України від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» розяснено, що рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст. 8 ЦПК України, а також правильно витлумачив ці норми.

Як вбачається з положень ст.ст. 10, 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин.

Ухвалене у справі рішення має бути гранично повним, ясним, чітким, викладеним у послідовності, встановленій ст. 215 ЦПК України, і обовязково містити вступну, описову, мотивувальну та резолютивну частини.

Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно з вимогами ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Задовольняючи частково вищевказані позови суд першої інстанції, правильно, на підставі матеріалів даної справи, ст. 56 Конституції України, Закону України «Про державну виконавчу службу», ст.ст. 1167, 1173, 1174 ЦК України, розяснень викладених в постанові № 6 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайної) шкоди № 4 від 31 березня 1995 року (з наступними змінами), положення про управління державної виконавчої служби головних управлінь юстиції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 10 квітня 2012 року № 549/5 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 квітня 2012 року за № 547/20860, постанови Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 року № 45), виходив з наступного.

Постановою Іллічівського міського суду Одеської області в адміністративній справі № 2-а-3571/11 було частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_3 та постановлено зобовязати виконавчий комітет Іллічівської міської Ради безоплатно провести ремонт квартири № 2 у буднику № 1 по вулиці Молодіжній в с. Малодолинське м. Іллічівськ Одеської області.

Ухвалою Одеського Апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2012 року вказану постанову суду залишено без змін.

31 травня 2012 року Іллічівським міським судом Одеської області в адміністративній спра ві № 2-а-3571/видано виконавчий лист на виконання вище зазначеної постанови суду.

16 липня 2012 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції в Одеській області, відповідно до вимог ст.ст. 17, 19, 20, 25 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі зазначеного виконавчого листа, копії якої направлено сторонам виконавчого провадження.

10 вересня 2012 року Постановою державного виконавця відповідно до ст. 35 Закону України « Про виконавче провадження» було відкладення провадження виконавчих дій, у звязку з тим, що станом на 10 вересня 2012 року відсутня інформація щодо виконання або неможливості виконання вимог виконавчого документа.

28 вересня 2012 року на адресу відділу надійшов лист від виконавчого комітету Іллічівської міської Ради Одеської області за вихідним б/н від 24 вересня 2012 року яким повідомлено, що під час підготовки питання щодо виконання вимог виконавчого документа встановлено, що квартира АДРЕСА_1 міста Іллічівська Одеської області не знаходиться у комунальній власності Іллічівської територіальної громади. У листі вказувалося, що здійснення виконавчим комітетом Іллічівської міської ради Одеської області функцій замовника по ремонту житла можливо лише у випадку, коли таке житло належить комунальній власності територіальної громади м. Іллічівська.

28 вересня 2012 року державним виконавцем була винесена постанова про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 11 ст. 49 Закону «Про виконавче провадження».

01 жовтня 2015 року Постановою Іллічівського міського суду Одеської області визнано протиправними дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного управління юстиції в Одеській області ОСОБА_6 щодо визнання поважною причину невиконання виконавчим комітетом Іллічівської міської ради Одеської області постанови Іллічівського міського суду від 25 серпня 2011 року в адміністративній справі № 2-а-3571/11 щодо безоплатного ремонту квартири АДРЕСА_3 м. Іллічівська на користь ОСОБА_3

Постанову державного виконавця від 28 вересня 2012 року визнано незаконною та скасовано.

Згідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України,обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, щодо яких встановлені ці обставини.

Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Державна виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції України і здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб відповідно до законів України. Також, у ст. 3 даного Закону визначені всі органи, які входять до державної виконавчої служби.

Шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.

Збитки, завдані державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час проведення виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, встановленому законом.

При розгляді позовів фізичних чи юридичних осіб про відшкодування завданої шкоди рішеннями, діями чи бездіяльністю державного виконавця під час проведення виконавчого провадження суди повинні виходити з положень ст. 56 Конституції України, ст. 11 Закону «Про державну виконавчу службу», ч. 2 ст. 87 Закону про виконавче провадження, а також з положень ст.ст. 23, 1173, 1174 ЦК України і враховувати, що в таких справах відповідачами є держава в особі відповідних органів державної виконавчої служби, що мають статус юридичної особи, в яких працюють державні виконавці, та відповідних територіальних органів державної казначейської служби України.

Управління державної виконавчої служби головних управлінь юстиції в Автономній республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - управління) є структурним підрозділом головних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі (далі - головне управління юстиції), що забезпечує реалізацію повноважень державної виконавчої служби України ( далі - ДВС України).

До складу управління входить відділ примусового виконання рішень.

Згідно даного положення - управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції в Одеській області не є юридичною особою.

На підставі вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов до обгрунтованого висновку, що відповідачем у даній справі повинен бути лише відповідний орган державної виконавчої служби, а саме головне територіальне управління юстиції в Одеській області, так як до їх складу входять відділи примусового виконання рішення, котрі не визначені Законом України «Про державну виконавчу службу», як самостійні органи виконавчої служби, що виключає можливість їхньої участі як відповідачів по справі.

Не є належним відповідачем по справі - управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції в Одеській області, тому що також є структурним підрозділом головного територіального Управління юстиції в Одеській області, а не самостійною юридичною особою.

Юридичною підставою відповідальності органу державної виконавчої служби є заподіяння шкоди юридичним чи фізичним особам у результаті прийняття незаконних рішень, вчинення неправомірних дій або бездіяльності при здійсненні ними виконань рішень судів, тощо.

Факт неправомірності (незаконності) дій (бездіяльності) державного виконавця, що призвели до завдання шкоди, повинен бути встановлений у передбаченому законом порядку (ухвалою, рішенням, постановою, вироком суду).

Постановою Іллічівського міського суду Одеської області від 01 жовтня 2015 року встановлено факт неправомірної бездіяльності державного виконавця.

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір відшкодування моральної шкоди визначається в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеню вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.

Суд першої інстанції вірно встановив, що неправомірними діями державного виконавця позивачу була заподіяна моральна шкода, оскільки позивачка намагалась на протязі тривалого часу, з 2002 року, довести правомірність своїх вимоги щодо зобовязання провести в квартирі належній територіальній громаді ремонту роботи, які включали і проведення робіт повязаних з ремонтом даху, який знаходився в занедбаному стані, а відповідно і квартира де проживала ОСОБА_3 зі своєю хворою матірю на протязі багатьох років, позивачка розраховувала на виконання рішення щодо проведення ремонту квартири, щоб мати можливість мешкати у більш-менш придатному для проживання приміщенні, але у звязку з тим, що рішення суду тривалий час не виконувалось, остання була позбавлена такої можливості.

На сьогоднішній день позивачка продовжує проживати у квартирі фактично без комунікацій, тому що хоча і рішення суду почали частково виконувати, однак у звязку зі складеним становищем у державі саме на протязі 2014-2015 років, грошей виділених на ремонт не вистачає. Постійні нервування, ходіння по інстанціях, і жахливі умови життя привели до того, що позивачка постійно нервує, а тому зазнала душевних та моральних страждань.

Враховуючи всі обставини по справі, суд правомірно вказав про можливість та необхідність стягнення на користь позивача моральної шкоди саме у розмірі 20 000 грн.

При цьому, згідно положеннями п. 2 ст. 35 порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 року № 45), казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень.

На підставі вищевикладеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційних скарг суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до невірного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 305, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 308, 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 (в інтересах Головного територіального управління юстиції в Одеській області) - відхилити.

Апеляційну скагру представника ОСОБА_5 ( в інтересах Державної казначейської служби України в особі Головного управління Державної Казначейської служби України в Одеській області) - відхилити. Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 21 червня 2016 року по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_3 до головного територіального управління юстиції в Одеській області, держави України (в особі Управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції в Одеській області), державної казначейської служби України (в особі головного управління державної казначейської служби України в Одеській області) про відшкодування моральної шкоди, завданої протиправною поведінкою субєкта владних повноважень - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до касаційного суду України.

Судді апеляційного суду

Одеської області ОСОБА_7

ОСОБА_8

ОСОБА_2