Ухвала суду № 62791414, 15.11.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №489/159/15-ц 15.11.2016 151116 15.11.2016

Провадження №22-ц/784/2537/16 Головуючий у 1-й інстанції - Кокорєв В.В.

Доповідач апеляційного суду Яворська Ж.М

У Х В А Л А

Іменем України

15 листопада 2016 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Яворської Ж.М.,

суддів: Базовкіної Т.М., Кушнірової Т.Б.,

при секретарі судового засідання - Горенко Ю.В,

за участю представника боржника - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи

за апеляційною скаргою

представника ОСОБА_3 - ОСОБА_2

на ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21 жовтня 2016 року

за скаргою

ОСОБА_3 на постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження,

в с т а н о в и в :

05 жовтня 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду зі скаргою на постанову державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області ( далі - відділ ДВС).

В обґрунтування скарги заявник зазначав, що постановою державного виконавця від 26 вересня 2016 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого Ленінським районним судом м. Миколаєва про стягнення з нього на користь ТОВ «Фінанс траст груп» 720 693 грн.22 коп. боргу та 1827 грн. судового збору.

Посилаючись на те, що з заявою про відкриття виконавчого провадження стягувач звернувся 21 вересня 2016 року, тобто після закінчення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання, заявник просив визнати неправомірною та скасувати постанову державного виконавця відділу ДВС від 26 вересня 2016 року про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №2/489/159/15-ц, виданого Ленінським районним судом м. Миколаєва від 12 лютого 2016 року про стягнення з нього 720 693 грн.22 коп. боргу та 1827 грн. судового збору.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21 жовтня 2016 року у задоволенні скарги відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_2, не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування вимог п.1 ч.1 ст.23 Закону України «Про виконавче провадження, помилковість висновку про переривання строку пред'явлення виконавчого листа до виконання, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та задовольнити його скаргу.

В запереченнях на апеляційну скаргу Інгульський відділ ДВС м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін ухвалу суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, представника боржника, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.

Відмовляючи ОСОБА_3 у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що строк пред'явлення виконавчого листа до виконання було перервано, оскільки в період з дня набрання законної сили ухвали про заміну сторони виконавчого провадження і до скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, виконавче провадження здійснювалося за заявою заміненої сторони, а тому підстав для визнання неправомірними та скасування постанови державного виконавця відділу ДВС від 26 вересня 2016 року про відкриття виконавчого провадження відсутні.

Колегія суддів погоджується з таким висновком виходячи з такого.

За приписами ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ст. 383 ЦПК України учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК України, порушено їх права чи свободи.

Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» ( далі - Закону) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів ( посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим законом, іншими-нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього закону підлягають примусовому виконанню.

Положеннями ст. 7 цього Закону передбачено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Відповідно до ст. 11 цього Закону державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з п.2 ч.1, п.1 ч.2 ст.22 цього Закону виконавчі листи та інші виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання протягом одного року з наступного дня після набрання рішенням законної сили.

Строк пред'явлення виконавчого документа до виконання переривається пред'явленням виконавчого документа до виконання. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення (п.1 ч.1, ч.3 ст.23 цього Закону).

Відповідно до ч.1 ст.25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання.

Судом встановлено, що заочним рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 10 червня 2015 року пред'явлений товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВЕНДОР» ( далі - ТОВ «ФК «Вендор») до ОСОБА_3, товариства з обмеженою відповідальністю «Телець-ВАК» ( далі - ТОВ «Телець - ВАК) про стягнення заборгованості за кредитним договором позов задоволено. На користь товариства з ОСОБА_3 та ТОВ «Телець-ВАК» у солідарному порядку стягнуто 720 693 грн. 22 коп. боргу за кредитом та з кожного по 1827 грн. судового збору (а.с.75-76).

12 лютого 2016 року судом першої інстанції ТОВ «ФК «Вендор» видано виконавчі листи про стягнення з ОСОБА_3 на користь ТОВ «ФК «Вендор» суми боргу та судового збору. Строк пред'явлення до виконання зазначено 23 червня 2016 року. ( а.с.140).

18 травня 2015 року між ТОВ «ФК»Вендор» та ТОВ «Фінанс транс груп» укладено договір про відступлення права вимоги №141 за кредитними договорами та договорами поруки в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

22 червня 2016 року ТОВ «Фінанс транс груп» звернулося до Ленінського районного суду м. Миколаєва із заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні.

Підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених ст. 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Доказами правонаступництва, залежно від підстав виникнення, можуть бути: свідоцтво про право на спадщину (статті 1296, 1297 ЦК), передавальний акт комісії з припинення юридичної особи (статті 104, 106 ЦК), правочин щодо заміни кредитора або боржника у зобов'язанні (статті 512, 513, 520, 521 ЦК).

За змістом ст. 512 ЦК України, ст. 378 ЦПК України та ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов'язанні він замінюється правонаступником.

Виходячи із цих норм, зокрема, п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

Отже, ТОВ «Фінанс транс груп» є правонаступником ТОВ «ФК»Вендор» у справі, в межах якої Ленінським районним судом м. Миколаєва від 10 червня 2015 року ухвалено заочне рішення про солідарне стягнення з ОСОБА_3 та ТОВ «Телець-ВАК» на користь ТОВ «ФК»Вендор» заборгованості за кредитним договором, оскільки отримав від попереднього кредитора всі права та обов'язки в зобов'язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.

Відповідно до ч.6 ст.70 ЦПК України, строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріли або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.

21 червня 2016 року ТОВ «Фінанс транс груп» звернулося до Інгульського відділу ДВС з заявою про прийняття до виконання виконавчого документу та відкриття виконавчого провадження, направивши відповідну заяву поштою. Вищевказане підтверджується матеріалами справи ( а.с.99- 100, зворот).

Ця обставина свідчить про те, що ТОВ « Фінанс транс груп», направивши 21 червня 2016 року поштою заяву про відкриття виконавчого провадження, перервало строк пред'явлення виконавчого листа до виконання, передбачений п.2 ч.1 ст.22 Закону України «Про виконавче провадження».

22 червня 2016 року ТОВ «Фінанс транс груп» звернулося до Ленінського районного суду м. Миколаєва із заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні.

Постановою державного виконавця відділу ДВС від 11 липня 2016 року було відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №498/159/15-ц, виданого 12 лютого 2016 року про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_3 та ТОВ «Телець-ВАК» на користь ТОВ «ФК «ВЕНДЕР» 720 693 грн. боргу та 1827 грн. судового збору ( а.с.146).

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 15 липня 2016 року замінено стягувача ТОВ «ФК «ВЕНДЕР» на ТОВ «Фінанс транс груп» ( а.с.119).

Постановою начальника відділу ДВС від 05 вересня 2016 року, постанова державного виконавця від 11 липня 2016 року про відкриття виконавчого провадження за заявою представника боржника, була скасована.

Постановою державного виконавця відділу ДВС від 05 вересня 2016 року ТОВ « Фінанс транс груп» відмовлено у відкритті виконавчого провадження на підставі п.1 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження». Про підстави повернення виконавчого листа зазначено у виконавчому документі ( а.с.147,148).

21 вересня 2016 року ТОВ «Фінанс Транс Груп» направило заяву про прийняття до виконання виконавчого документу, відкриття провадження та проведення виконавчих дій.

Постановою державного виконавця від 29 вересня 2016 року відкрито виконавче провадження. Боржнику надано строк до 03 жовтня 2016 року на добровільне виконання виконавчого документу ( а.с.131).

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд правильно виходив із того, що підстав, передбачених ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» для відмови у відкритті виконавчого провадження, у державного виконавця не було, оскільки строк для пред'явлення виконавчого листа було перервано. А тому, доводи апеляційної скарги про те, що на момент відкриття виконавчого провадження закінчилися строки пред'явлення виконавчого документа до виконання, не заслуговують на увагу.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що заявник звернувся до суду із завою про заміну сторони виконавчого провадження до того як було відкрито виконавче провадження не є слушними, оскільки звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу сторони виконавчого провадження відповідає змісту ст. 512, 514 ЦК України та ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження» і за таких обставин ( у разі відступлення права вимоги), заміна кредитора може відбуватися поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги. Така правова позиція викладена у постанові Верховного суду України у справі №6-122цс13 від 20 листопада 2013 року.

З урахуванням встановленого та положень вказаних норм, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність порушень з боку державного виконавця при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження від 26 вересня 2016 року щодо стягнення з ОСОБА_3 на користь ТОВ « Фінанс траст груп» заборгованості за кредитним договором, а тому обґрунтовано відмовив у задоволенні скарги.

За таких обставин у задоволенні апеляційної скарги належить відмовити, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_2 відхилити, а ухвалу судді Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, і з цього часу може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий Судді: