Ухвала суду № 62789770, 14.11.2016, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 547/613/16-к Номер провадження 11-кп/786/830/16Головуючий у 1-й інстанції Любицький В. О. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

Категорія ч.2 ст. 286 КК України ТЗ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2016 року м. Полтава

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області у складі:

головуючого судді Корсун О.М.

суддів: Костенка В.Г., Захожая О.І.

з участю секретаря Бондар М.О.

прокурора Махно А.М.

обвинуваченого ОСОБА_2

захисника ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12016170320000163 за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_2, його захисника ОСОБА_3, потерпілого ОСОБА_4 та першого заступника прокурора Полтавської області Легеньковського О.В. на вирок Семенівського районного суду Полтавської області від 25 липня 2016 року,

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, який проживає: ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимий

засуджений за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на 3 роки.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати на проведення авто-технічної експертизи № 180 від 30.05.2016 в сумі 527,76 грн.

Вирішено питання про речові докази.

Згідно вироку суду ОСОБА_2 визнаний винуватим та засуджений за те, що він 20 травня 2016 року приблизно о 17.30 год, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи легковим автомобілем марки «ЗАЗ-1102», державний номерний знак НОМЕР_1, рухаючись по вулиці Перемоги в районі перехрестя з вулицею 8-го Березня в с. Паніванівка Семенівського р-ну Полтавської обл., на заокругленні проїзної частини дороги, в порушення п.п. 2.9, 12.1 ПДР не вибравши безпечної швидкості руху та не врахувавши дорожньої обстановки, допустив некерований занос автомобіля на мокрому асфальтному покритті проїжджої частини, внаслідок чого керований ним автомобіль здійснив наїзд передньою частиною автомобіля на велосипедистів ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які рухались в попутному напрямку по правій обочині проїзної частини автодороги. Внаслідок вказаного наїзду велосипедист ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження різних ступенів тяжкості, від яких помер.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_2 просить вирок суду змінити та на підставі ст. 75 КК України звільнити його від відбування покарання з іспитовим строком.

Свої вимоги обвинувачений мотивує тим, що при призначенні покарання суд не врахував: дані про його особу, а саме те, що до початку судового розгляду він відшкодував потерпілому завдану матеріальну і моральну шкоду; у судовому засіданні прокурор та потерпілий просили звільнити від відбування покарання з іспитовим строком; для відшкодування потерпілому завданої шкоди він разом з дружиною взяли у борг 60 000 грн, та у разі відбування реального покарання, його дружина самостійно не зможе повернути вказаний борг, що може призвести до втрати засобів існування дружини та неповнолітнього сина.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_3 просить вирок суду змінити та на підставі ст. 75 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_2 від відбування покарання з іспитовим строком.

При цьому захисник навів доводи аналогічні доводам обвинуваченого, наведеним в апеляційній скарзі.

В апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_4, посилаючись на те, що суд не врахував його заяву, у якій він просив суд обрати ОСОБА_2 покарання не повязане з позбавленням волі, просить вирок суду змінити та на підставі ст. 75 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_2 від відбування покарання з іспитовим строком.

В апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду скасувати через мякість покарання та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_2 визнати винуватим та призначити покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керування на 3 роки.

Свої вимоги прокурор мотивує тим, що суд не в повній мірі врахував те, що злочин вчинив ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного спяніння в світлий час доби та внаслідок вчиненого злочину ОСОБА_5 отримав тяжкі тілесні ушкодження від яких настала смерть останнього.

Заслухавши доповідь судді, пояснення: захисника ОСОБА_3 та обвинуваченого в підтримку своїх апеляційних скарг та апеляційної скарги потерпілого, прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційних скарг обвинуваченого. Одночасно прокурор пояснив, що на його думку потерпілий просить не позбавляти волі обвинуваченого через свої релігійні переконання, оскільки він є священнослужителем ОСОБА_7 ОСОБА_8, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені у апеляційних скаргах, суд апеляційної інстанції дійшов такого висновку.

Згідно до ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.

Як вбачається з матеріалів провадження, висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочинів встановлених судом за обставин викладених у вироку, та кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 286 КК України, відповідають фактичним обставинам провадження, та оскільки обвинувачений ОСОБА_2 свою вину визнав, суд допитавши обвинуваченого, відповідно до ст. 349 КПК України визнав недоцільним досліджувати докази щодо обставин провадження, які ніким не оспорюються. Тому колегія суддів не перевіряє фактичні обставини кримінального провадження.

Звертаючись з апеляційними скаргами обвинувачений та його захисник вказують про неврахування судом того, що ОСОБА_2 вину визнав повністю, щиро розкаявся та сприяв розкриттю злочину, до початку судового розгляду відшкодував потерпілому завдану матеріальну і моральну шкоду. Дані твердження обвинуваченого та його захисника, а також доводи апеляційної скарги прокурора про те, що судом при призначенні покарання належним чином не враховано, обтяжуючих обставин, а саме: вчинення злочину особою, яка перебувала у стані алкогольного спяніння та настання тяжких наслідків у вигляді смерті постраждалого, є необґрунтованими.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Згідно ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

У п. 3 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» зазначено про те, що досліджуючи дані про особу обвинуваченого, суд повинен зясувати його вік, стан здоровя, поведінку до вчинення злочину як у побуті так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сімї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан, тощо.

Суд першої інстанції, при призначенні покарання виконав вказані вимоги закону та розяснення Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» і врахував обставини, які помякшують покарання обвинуваченого, а саме: щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданої шкоди; обставину, що обтяжує покарання - вчинення злочину обвинуваченим у стані алкогольного спяніння та особу обвинуваченого, те, що ОСОБА_2 раніше не судимий, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, ІНФОРМАЦІЯ_4, не працює, має статус учасника бойових дій, у період з 19 вересня по 9 грудня 2015 року та з 1 лютого по 21 квітня 2016 року брав участь в антитерористичній операції в районі її проведення в Донецькій та Луганській областях, позитивну характеристику за місцем проживання та проходження служби, а також те, що останній на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває.

Колегія суддів, окрім вказаного судом, обговорюючи призначене ОСОБА_2 покарання враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, всі обставини по провадженню в їх сукупності, позицію потерпілого ОСОБА_4, який не наполягає на покаранні у виді позбавлення волі, тяжкість наслідків, які настали в результаті вчиненого ОСОБА_2 злочину, а саме смерті ОСОБА_5, тому вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для застосування до обвинуваченого положень ст. ст. 69 та 75 КК України.

Таким чином призначене ОСОБА_2 в мінімальних межах санкції кримінального закону покарання відповідає вимогам статей 50, 65 КК України, за своїм видом і розміром є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.

З огляду на викладене вище безумовних підстав, передбачених ст. 409 КПК України, для скасування чи зміни постановленого по справі судового рішення щодо ОСОБА_2, як про це ставиться питання в апеляційних скаргах обвинуваченим, його захисником, потерпілим та прокурором, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407 КПК України колегія суддів,

УХВАЛИЛА :

Апеляційні скарги першого заступника прокурора Полтавської області Легеньковського О.В., обвинуваченого ОСОБА_2, його захисника ОСОБА_3, потерпілого ОСОБА_4 залишити без задоволення, а вирок Семенівського районного суду Полтавської області від 25 липня 2016 року щодо ОСОБА_2 без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена шляхом подачі на неї касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її прийняття.

СУДДІ:

ОСОБА_1 ОСОБА_9 ОСОБА_10