Рішення № 62789744, 15.11.2016, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 524/2311/16-ц Номер провадження 22-ц/786/2570/16Головуючий у 1-й інстанції Савічева В.О. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2016 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді: Триголова В.М.

суддів: Дорош А.І., Омельченко Л.М.

секретар: Діхтяр Т.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

на рішення Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 02 серпня 2016 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором виготовлення меблів в порядку Закону України «Про захист прав споживачів»

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2016 року ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до ФОП ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором на виготовлення меблів. У позові вказувала, що 28.11.2014 року між нею та відповідачем було укладено договір на виготовлення меблів (шафи-купе) на загальну суму 8800 грн. В рахунок передплати позивачка внесла 2500 грн. згідно виданого ФОП ОСОБА_2 товарного чеку. 09.02.2016 року ОСОБА_3 звернулася до ФОП ОСОБА_2 з письмовою вимогою про повернення грошових коштів, яку останній отримав 17.02.2016 року. До моменту звернення в суд відповідач замовлення не виконав.

А тому позивачка вважає, що після сплину семиденного терміну з моменту отримання вимоги повинні обраховуватися інфляційні витрати та неустойки, які настають у звязкку з простроченням виконання договору (ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» та порушенням грошового зобовязання (ст. 625 ЦК України).

У позові ОСОБА_3 просила:

- стягнути з відповідача суму заборгованості за договором на виготовлення меблів станом на березень 2016 року у розмірі 37927, 31 грн. (3802, 31 борг з урахуванням індексу інфляції та 3% річних + 34125 грн. пеня відповідно до ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» за 455 діб прострочення);

- стягнути з ОСОБА_2 моральну (немайнову) шкоду у сумі 10000 грн.

Рішенням Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 02 серпня 2016 року позов ОСОБА_3 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором виготовлення меблів в порядку Закону України «Про захист прав споживачів» - задоволено частково.

Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 суму заборгованості за договором на виготовлення меблів у розмірі 37927, 31 грн., моральну шкоду у розмірі 1000 грн.

Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1102, 40 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням районного суду, ФОП ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просять його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 в повному обсязі. В обгрунтування апеляційної скарги посилаються на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

У запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_3 просить скаргу ФОП ОСОБА_2 подану на рішення Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 02 серпня 2016 року відхилити, а рішенн залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.п.3,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Судом першої інтсанції було встановлено, що 28.11.2014 року між позивачем ОСОБА_3 та відповідачем фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 укладено договір на виготовлення меблів, а саме шафи-купе на загальну суму 8800,00 грн.

Підтвердженням укладення даного договору є власноручно оформлений та виданий відповідачем товарний чек від 28.11.2014 pоку, з якого вбачається отримання ФОП ОСОБА_2 передплати у розмірі 2500,00 грн.

Відповідачем умови укладеного сторонами договору не виконано.

09.02.2016 року позивач ОСОБА_3 звернулася до відповідача ФОП ОСОБА_2 з вимогою про повернення грошових коштів. Зазначена вимога відповідачем отримана 17.02.2016 pоку, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 629 ЦК України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив зобовязання якщо він не виконав його у строк встановлений договором.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції, виходив із того, що відповідачем порушено права позивачки, як споживача та не виконано взятих на себе зобовязань за усним договором на виготовлення меблів та стягнув з ФОП ОСОБА_2 заявлену ОСОБА_3 суму заборгованості за договором та 1000 грн. моральної шкоди.

Проте, погоджуючись з висновками місцевого суду щодо порушення ФОП ОСОБА_2 зобовязань і строків виконання по договору та необхідності повернення 2500 грн., сплачених ОСОБА_3 в якості передоплати, колегія суддів не може погодитися із висновками місцевого суду щодо розміру і розрахунку пені, іфляційних витрат, а також щодо можливості відшкодування моральної шкоди, виходячи з наступного.

Споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобовязань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим, (п. 1 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів»).

У разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі 3% вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі 3% загальної вартості замовлення.(п. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів»).

З урахуванням викладеного, розрахунок пені за прострочення виконання роботи повинен бути проведений наступним чином: 8800 грн. (вартість замовлення) х 3% пені х 44 дні прострочення (з 25.02.2016 року - день закінчення семиденного терміну з моменту отримання вимоги по 08.04.2016 року - день подання позову) = 11616 грн.

В силу ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається із змісту наведеної статті у ній закріплені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання,, тобто її дія поширюється на всі види грошових зобовязань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язань.

У даному випадку правовідносини, що виникли між сторонами стосуються виконання договору побутового підряду, що не відноситься до грошових зобовязань, а тому позов ОСОБА_3 в частині стягнення інфляційних витрат та 3% річних, передбачених ст. 625 ЦК України задоволенню не підлягає.

Що стосується позовних вимог про стягнення моральної шкоди з відповідача завданої неналежним виконанням умов договору, слід зазначити наступне.

Спори про відшкодування фізичній особі моральної шкоди розглядаються, зокрема, коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушення зобовязань, які підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобовязання і передбачають відшкодування моральної шкоди.

В даному випадку правовідносини сторін випливають з договірних відносин щодо виконання відповідачем роботи по виготовленню меблів.

Виконавець несе відповідальність за несвоєчасне виконання роботи у розмірі й порядку, визначених законодавством у розмірі 3% від вартості роботи за кожний день прострочення.

Відповідно до п.5 ч.1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

Згідно п.6 ч.1 ст. 1 Закону України «Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції» шкода - це завдані внаслідок дефекту в продукції каліцтво, інше ушкодження здоров'я або смерть особи, пошкодження або знищення будь-якого об'єкта права власності, за винятком самої продукції, що має дефект.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що у спорах про захист прав споживачів чинне цивільне законодавство передбачає відшкодування моральної шкоди у тих випадках, якщо її заподіяння було небезпечне для життя і здоровя людей.

Така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 09.11.2016 року у справі №6-1575цс16.

Оскільки позивачкою не було надано доказів того, що неналежне виконання умов договору про виготовлення меблів завдало шкоди її здоровю, то у задоволенні позову в частині стягнення моральної шкоди слід відмовити.

Відповідно до ч.5 ст. 88 ЦПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції чи Верховний Суд України, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що позову ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягає, то і судовий збір в сумі 551,20 грн. за вимоги немайного характеру з відповідача ФОП ОСОБА_2 на користь держави стягненню не підлягає.

З наведених підстав, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ФОП ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, а рішення суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення інфляційних витрат, 3% річних, передбачених ст. 625 ЦК України, а також в частині стягнення моральної шкоди скасуванню, рішення в частині стягнення пені, передбаченої Законом України «Про захист прав споживачів» та в частиня стягнення судового збору - зміні. Щодо обовязку повернення відповідачем ФОП ОСОБА_2 2500 грн., сплачених ОСОБА_3 в якості передоплати за договором виготовлення меблів рішення слід залишити без змін.

З урахуванням ст 88 ЦПК України, з ОСОБА_3 на користь ФОП ОСОБА_2 підлягає стягненню частина судового збору в сумі 606, 32 грн., сплаченого при поданні апеляційної скарги за вимоги немайнового характеру.

Посилання в апеляційній скарзі ФОП ОСОБА_2 на те, що він вимоги ОСОБА_3 про виконання зобовязання за договором про виготовлення меблів не отримував, є безпідставним, оскільки згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення відповідач отримав вимогу 17.02.2016 року (а.с. 13). При цьому, приєднана ОСОБА_2 роздруківка поштових відправлень (а.с. 36) на спростування отримання ним вимоги саме 17.02.2016 року не заслуговує на увагу, так як штрихкодовий ідентифікатор листа ОСОБА_3 та листа зазначеного у наданій ОСОБА_2 роздруківці не співпадають.

Керуючись ст.ст. 303, п.1,2, 3,4 ч.1 ст. 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 02 серпня 2016 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2інфляційних витрат, 3% річних, передбачених ст. 625 ЦК України, а також в частині стягнення моральної шкоди скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягненняінфляційних витрат та 3% річних, передбачених ст. 625 ЦК України, а також про відшкодування моральної шкоди відмовити.

Рішення Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 02 серпня 2016 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення пені, передбаченої Законом України «Про захист прав споживачів» та в частині стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 судового збору змінити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 2500 грн. сплачених позивачкою в якості передоплати по договору виготовлення меблів, 11616 грн. пені, передбаченої Законом України «Про захист прав споживачів», а всього 14116 грн. (чотирнадцять тисяч сто шістнадцять гривень).

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь держави 551, 20 грн. судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 606, 32 грн. судового збору, сплаченого відповідачем при подання апеляційної скарги.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: В.М. Триголов

Судді : А.І. Дорош

ОСОБА_4