Рішення № 62789283, 09.11.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 357/4025/15-ц Головуючий у І інстанції Протасова О. М.Провадження № 22-ц/780/4413/16 Доповідач у 2 інстанції Сушко Л. П.Категорія 26 09.11.2016

РІШЕННЯ

Іменем України

09 листопада 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді: Сушко Л.П.,

суддів: Кашперської Т.Ц. Фінагєєва В.О.,

при секретарі: Волинець Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 серпня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "РОДОВІД БАНК" до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2015 року позивач ПАТ «Родовід Банк» звернувся до суду з вищевказаним позовом, який обґрунтовував тим, що 08.09.2008р. з ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №86/АА-00025.08.2, за яким йому було відкрито кредитну лінію на загальну суму 215000 грн. терміном по 08.09.2014 року. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір поруки №86/АА-00025.08.2 від 08.09.2008 р., за яким поручитель зобов'язався солідарно відповідати перед банком у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов'язань позичальником, а також усіх додаткових угод, які можуть бути укладені до закінчення строку його дії. Однак свого обов'язку позичальник не виконав, внаслідок чого станом на 27.02.2015р. утворилась заборгованість по кредиту - 567194,91 грн., у тому числі, сума простроченої заборгованості за кредитом - 35709,33 грн., сума простроченої заборгованості за процентами по кредиту - 9172,37 грн., загальна сума пені за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості - 507786,93 грн., 3 відсотки річних - 2611,57 грн. та загальна сума інфляційних втрат - 11914,70 грн. У зв'язку з цим та з урахуванням збільшення розміру позовних вимог просив стягнути з відповідачів солідарно заборгованість, яка утворилась станом на 15.06.2015 р., в загальній сумі 659645,68 грн., яка збільшилась за рахунок збільшення загальної суми пені за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості - 585342,51 грн., 3 відсотки річних - 3009,97 грн. та загальна сума інфляційних втрат - 26411,49 грн.

Заочним рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 серпня 2015 року позов ПАТ «Родовід Банк» задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_2 на користь ПАТ "Родовід Банк" 659645, 68 грн. заборгованості за кредитним договором та в рівних частках - 3654,00 грн. судових витрат.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить скасувати заочне рішення та ухвалити нове, яким в позові ПАТ "Родовід Банк" в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_2 відмовити повністю, та стягнути з ОСОБА_3 заборгованість по кредитному договору, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, не повне з'ясування судом обставин справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вважає, що договір поруки був припинений 08.03.2015 року, а позивач звернувся з даним позовом лише 20.03.2016 року. Вважає, що позивач дізнався 11.03.2009року про порушення своїх прав, а тому загальний строк позовної давності щодо стягнення заборгованості за кредитом та відсотками сплив 11.03.2012 року. Також просив застосувати строки позовної давності до позовних вимог про стягнення пені, оскільки законом визначені спеціальні строки, а саме 12 місяців перед зверненням кредитора до суду, крім того просив зменшити розмір пені у зв'язку з відсутністю негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що позов про стягнення заборгованості за кредитним договором заявлений правомірно, оскільки відповідач ОСОБА_3 всупереч умовам кредитного договору не сплачує передбачені ним платежі, чим ухиляється від виконання своїх цивільно-правових обов'язків, зобов'язання кредитне відповідача було забезпечено порукою ОСОБА_2, а тому позовні вимоги ґрунтуються на чинному законодавстві, доведені матеріалами справи і підлягають задоволенню.

Однак висновки суду не в повній мірі відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 08 жовтня 2007 року між ВАТ «Родовід Банк», найменування якого змінено на ПАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №86/АА-00025.08.2, відповідно до умов якого банк відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію на купівлю автомобіля на загальну суму 215000,00 грн. зі сплатою 19,00 % річних за користування кредитом та з кінцевим терміном повернення до 08 вересня 2014 року включно (а.с. 7-9).

13 жовтня 2008 року між сторонами укладено додаткову угоду до кредитного договору, згідно якої процентна ставка за кредитним договором встановлюється у розмірі 22 % (а.с. 10).

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 08 вересня 2008 року між позивачем та ОСОБА_2 укладено договір поруки, за яким відповідач зобов'язався солідарно відповідати перед кредитором за належне виконання позичальником взятих на себе зобов'язань, що витікають з кредитного договору, а також усіх додаткових угод, які можуть бути укладені до закінчення строку його дії.

Відповідно до п. 3.1. кредитного договору, позичальник зобов'язався, починаючи з місяця, наступного за звітним, щомісяця до 10 (десятого) числа (включно) кожного календарного місяця, часткового погашати заборгованість за кредитом у сумі 2986,11 грн. та нараховані проценти за користування коштами.

Однак свого обов'язку позичальник не виконав, внаслідок чого станом на 15.06.2015 року утворилась заборгованість по кредиту в загальній сумі 659645,68 грн., у тому числі, сума простроченої заборгованості за кредитом - 3509,33 грн., сума простроченої заборгованості за процентами по кредиту - 9172,37 грн., загальна сума пені за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості - 585342,51 грн., 3 відсотки річних - 3009,97 грн. та загальна сума інфляційних втрат - 26411,49 грн., відповідно до розрахунку заборгованості наданого до заяви про збільшення позовних вимог (а.с.50,51)

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Відповідно до ст.549 ЦК України, неустойкою(штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У разі солідарного обов'язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників, так і від будь-кого з них окремо (ч. 1 ст. 543 ЦК України).

Статтями 553, 554 ЦК України визначено, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання боржником його обов'язку, а у випадках порушення такого обов'язку боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється у три роки.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.258 ЦК України позовна давність про стягнення неустойки складає 1 рік.

В правовій позиції викладеної у постанові Верховного Суду України від 24 червня 2015 року (у справі № 6-738цс15), зазначено, що без заяви сторони у спорі ні загальна, ні спеціальна позовна давність застосовуватися не може за жодних обставин, оскільки можливість застосування позовної давності пов'язана лише із наявністю про це заяви сторони, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

На зазначені норми матеріального права суд першої інстанції уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про наявність підстав до задоволення позову в повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач ОСОБА_2 в суді першої інстанції участі не приймав, звертався до суду апеляційної інстанції з письмовою заявою про застосування строку позовної давності.

Позивач звернувся до суду з даним позовом 06 березня 2016 року, про що свідчить відтиск штемпеля на поштовому конверті.

Відповідно до положень кредитного договору, ст.ст. 258, 551 ЦК України та наданого позивачем суду апеляційної інстанції розрахунку (а.с. 239-240), виходячи із розміру заборгованості за кредитом, розмір неустойки (пені) за останні 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду у межах строку позовної давності за основною вимогою, тобто за період з 06.03.2014 року по 27.02.2015 року становить 172625,28 грн..

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що наявні підстави для застосування до спірних правовідносин положень п.1 ч.2 ст.258 ЦК України, позовної давності щодо солідарного стягнення з відповідачів неустойки (пені) за 1 рік в розмірі172625,28 грн..

Враховуючи, що в резолютивній частині рішення судом зазначено загальний розмір заборгованості, яка стягується із відповідачів, воно не може бути скасовано в його окремій частині і підлягає скасуванню в цілому.

Доводи відповідача ОСОБА_2 про те, що відповідач пропустив шести місячний строк пред'явлення претензії до поручителя, у зв'язку з цим є підстави для відмови у задоволенні позовних вимог до поручителя, не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки кредитним договором визначений кінцевим терміном повернення до 08 вересня 2014 року, 6 місяців відповідно закінчуються 8 березня 2015року, а позовну заяву позивач подав 06 березня 2016 року, про що свідчить відтиск штемпеля на поштовому конверт тобто у визначений законом строк.

Доводи відповідача ОСОБА_2 про те, що відповідач пропустив трирічний строк позовної давності для пред'явлення позову, у зв'язку з цим є підстави для відмови у задоволенні позовних вимог, не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки кредитним договором визначений кінцевим терміном повернення до 08 вересня 2014 року, отже загальний строк позовної давності позивачем не пропущений, оскільки спливає 08 вересня 2017року.

Доводи представників відповідача ОСОБА_2 заявлені в суді апеляційної інстанції про те, що порука припинена, оскільки позивач звертався в травні 2012року до Московського районного суду м.Харкова з позовними вимогами до відповідачів про стягнення заборгованості, не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки позовну заяву позивачу було повернуто для подання до належного суду, а тому її не можна вважити вимогою пред'явленою до боржника та поручителя, так як фактично суд не направляв відповідачам копій позовних заяв та не повідомляв про наявність претензії кредитора.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги частково заслуговують на увагу, висновки суду не в повній мірі відповідають обставинам справи, заочне рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог на підставі ст.309 ЦПК України.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на користь позивача підлягає стягненню з кожного судовий збір в розмірі 1827,00 грн., які позивач сплатив при подачі позовної заяви.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Заочне рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 серпня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3 (ідн. НОМЕР_1), ОСОБА_2 (ідн. НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства "РОДОВІД БАНК" (код ЄДРПОУ 14349442) заборгованість за кредитним договором в розмірі 234324,90 грн., яка складається з суми простроченої заборгованості за кредитом 35709,33 грн., суми простроченої заборгованості за процентами по кредиту 9172,37 грн., загальної суми пені за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості 172625,28 грн., загальної суми 3% ручних від суми простроченої кредитної заборгованості 2611,57 грн., загальної суми інфляційних втрат від суми простроченої заборгованості 14206,35 грн..

Стягнути з ОСОБА_3 (ідн. НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "РОДОВІД БАНК" (код ЄДРПОУ 14349442) - 1827,00 грн. судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідн. НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства "РОДОВІД БАНК" (код ЄДРПОУ 14349442) - 1827,00 грн. судових витрат.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: