Ухвала суду № 62787319, 14.11.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22-ц/790/5886/16 Головуючий 1 інстанції -

Справа № 642/7043/15-ц Сватіков А.В.

Категорія: договірні Доповідач - Швецова Л.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2016 року м. Харків

Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого судді : Швецової Л.А.,

Суддів: Бурлака І.В., Яцини В.Б.,

За участі секретаря: Єрьоменко О.В., Кучер Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду цивільну справу

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк»

на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 14 червня 2016 року

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2015 року ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» звернувся до суду із позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №BLаЖГА00039514 від 31.05.2011 року у сумі 72517,78 грн.

В обґрунтування вимог зазначив, що 31.05.2011 року між ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та ОСОБА_1. укладено кредитний договір №BLаЖГА00039514, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу кредит в розмірі 19000,00 грн., встановивши термін повернення 31.05.2014 року.

Позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, надавши ОСОБА_1. кредит в сумі 19000,00 грн., натомість як остання зобов'язання за зазначеним вище договором не виконала, в результаті чого станом на 07.08.2015 року має заборгованість в сумі 72517,78 грн. Просив стягнути с ОСОБА_1 заборгованість за договором банківського обслуговування №BLаЖГА00039514 від 31.05.2011 року у сумі 72517,78 грн.

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 14 червня 2016 року позов ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1., ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 на користь ПАТ «ВіЕйБі Банк», код ЄДРПОУ 19017842, вул. Дегтярівська, буд. 27-т, м. Київ, 04119, заборгованість за договором банківського обслуговування №BLаЖГА00039514 від 31.05.2011 року в розмірі 13844 грн. 33 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1., ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 на користь держави суму судового збору в розмірі 243,60 грн.

У задоволенні інших позовних вимог ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» до ОСОБА_1. - відмовлено.

Не погодившись із вказаним вище рішенням суду першої інстанції ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» звернувся на це рішення з апеляційною скаргою, в якій, з посиланнями на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначене рішення в частині незадоволення вимог щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» пені в розмірі 59131,45 грн. та ухвалити в цій частині нове рішення, яким вимоги щодо стягнення з ОСОБА_1 пені у розмірі 59131,45 грн. на користь ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» задовольнити. В іншій частині рішення залишити без змін.

Обґрунтовуючи свої апеляційні доводи, апелянт зазначив, що підписанням вищевказаного кредитного договору сторони підтвердили, що дійшли згоди з усіх істотних умов договору. Банк зі своєї сторони виконав договірні зобов'язання за Договором в повному обсязі, ОСОБА_1 від виконання зобов'язань систематично ухилялася. Так, вона порушила зобов'язання щодо повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитом, а також плату за управління кредиту. Отже, стягнення пені у повному обсязі, у відповідності до умов кредитного договору є заходом цивільно-правової відповідальності боржника перед кредитором за неналежне та несвоєчасне виконання взятих на себе зобов'язань, передбаченої Цивільним Кодексом України.

Вислухав доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі, встановивши обставини справи, перевірив зібрані по справі докази, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи частково позов ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1. були порушені зобов'язання, встановлені умовами кредитного договору, стосовно своєчасного повернення сум отриманого кредиту і відсотків за користування кредитними коштами, у зв'язку з відсутністю коштів на погашення, так як у неї народилася дитина, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, а також скрутного матеріального становища. Враховуючи зазначені факти, суд першої інстанції вважав за можливе зменшити розмір неустойки (плати за пропуск платежів) до суми в розмірі 640 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що 31.05.2011 року між ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та ОСОБА_1. укладено кредитний договір №BLаЖГА00039514. Відповідно до вказаного договору, а саме п.п. 1.1 - 1.7 банк надав позичальнику кредит на поточні потреби в розмірі 19000,00 грн (дев'ятнадцять тисяч), термін повернення встановлено до 31.05.2014 року.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За змістом ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Свої зобов'язання ОСОБА_1 за договором №BLаЖГА00039514 від 31.05.2011 року, належним чином не виконала в результаті чого станом на 07.08.2015 року виникла заборгованість за кредитом на суму 72517 грн.78 коп., що складається з:- заборгованість по поверненню кредиту -10 666,17 грн.; - заборгованість по сплаті відсотків - 337,51 грн.;- по сплаті комісії - 2200,65 грн.;- плата за пропуск платежів - 59313,45 грн.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що у 10 червня 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з клопотанням про зменшення неустойки.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Такі висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом України у постанові від 03 вересня 2014 року № 6-100цс14.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 положення частини третьої статті 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка, і не може бути застосовано до сум, які нараховуються згідно з частиною другою статті 625 ЦК, які мають іншу правову природу. При цьому проценти, які підлягають сплаті згідно з положеннями статей 1054, 1056-1 ЦК, у такому порядку не підлягають зменшенню через не співмірність із розміром основного боргу, оскільки вони є платою за користування грошима і підлягають сплаті боржником за правилами основного грошового боргу.

Істотними обставинами в розумінні частини третьої статті 551 ЦК можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).

Положення статті 616 ЦК передбачають право суду за певних умов зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника. Зазначене стосується цивільно-правової відповідальності боржника, а не сплати ним основного грошового боргу за кредитним договором, що суд на підставі вказаної норми закону змінити не може.

ОСОБА_1 не заперечувала проти заборгованості за кредитом в сумі 10666,17 грн., відсотки - 337,51, комісія - 2200,65 грн. Вона просила зменшити на 99% розмір неустойки (штрафів,пені) до 640 грн., посилаючись на незаконність їх нарахування, не співмірність розміру основного боргу, ненавмисний характер невиконання своїх обов'язків перед позивачем, а саме народження дитини (ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 народження), необхідність утримання членів родини у тому числі дітей - ОСОБА_2. ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2. ІНФОРМАЦІЯ_2 народження та тяжкий матеріальний стан у зв'язку з безробіттям чоловіка, ОСОБА_3

Суд першої інстанції враховуючи вимоги ч. 3 ст. 551 ЦК України обґрунтовано зменшив розмір неустойки (плати за пропуск платежів) з 59313,45 грн. до 640 грн.

Доводи апеляційної скарги висновків суду в цій частини не спростовують. Колегія вважає, що суд першої інстанції мав право застосувати правила ч.3 ст.551 ЦК України і зменшити розмір стягнення нарахованої пені до 640 грн.

В іншій частині рішення суду сторони не оспорюють.

Рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, постановлено з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, 308, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України судова колегія,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» - відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 14 червня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня її проголошення.

Головуючий:

Судді: