Ухвала суду № 62787311, 14.11.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22ц/790/5649/16 Головуючий 1 інст.- Довготько Т.М..

Справа № 643/63/16-ц Доповідач - Кругова С.С.

Категорія: договірні

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2016 року Апеляційний суд Харківської області у складі:

головуючого Кругової С.С.,

суддів Міненкової Н.О.,

Трішкової І.Ю.

секретаря Прологаєвої А.Д.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2, яка діє в інтересах ОСОБА_3на заочне рішення Московського районного суду міста Харкова від 13 липня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення курсової різниці та трьох відсотків річних від простроченої суми,-

в с т а н о в и в :

В січні 2016 року позивач звернувся з позовом в якому просив стягнути з ОСОБА_4 на його користь суму боргу, яка складається з курсової різниці в розмірі - 189460,00 грн. та 3% річних від простроченої суми за період з 23.12.2012 року по 23.12.2015 року в розмірі - 26064,00 грн., а всього: 215524,00 грн. та судові витрати покласти на відповідача.

Заочним рішенням Московського районного суду міста Харкова від 13 липня 2016 року позов задоволено частково.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням представник ОСОБА_2, яка діє в інтересах ОСОБА_3. звернулася з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати заочне рішення суду першої інстанції, та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано та неправильно надано оцінку обставинам справи.

7 листопада 2013 року Апеляційним судом Харківської області було ухвалено рішення, яким стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 борг за договором позики в розмірі 12500 дол. США, що за курсом НБУ станом на 03.07.2012 року становив 99875 грн. проценти у розмірі облікової ставки НБУ 1590,86 дол.США, що за курсом НБУ станом на 03.07.2012 року становить 12710,97 грн., та сплату 3% річних від простроченої суми за 601 день прострочення - 617,47 дол. США, що за курсом НБУ станом на 3 липня 2012 року становить 4933,59 грн., витрати по сплаті судового збору 1092 грн. 21 коп. та 587 грн. 60 коп.

2 грудня 2013 року видано виконавчий лист та 17 січня 2014 року старшим державним виконавцем Московського відділу державної виконавчої служби ХМУЮ Соклаковою О.М. винесено постанови про відкриття виконавчого провадження та про арешт майна боржника і оголошення заборони на його відчуження.

З боржника на користь кредитора не було стягнуто жодної суми грошових коштів, зобов'язання встановлене Апеляційним судом Харківської області не виконане, належними до сплати кредитору грошовими коштами боржник користується безпідставно, ОСОБА_3 зазнає втрат від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів, та зростання курсу долара США.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, щоофіційний курс гривні до іноземних валют в різні періоди часу може змінюватися (зростати або падати) і така обставина не дає підстав стороні у зобов'язанні, спір щодо якого вже вирішений судом, пред'являти після цього до іншої сторони додаткові вимоги про стягнення курсової різниці.

З таким висновком суду, судова колегія погоджується, з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_4 15 вересня 2010року отримав від ОСОБА_3 у борг за договором позики 12500 доларів США, які повинен був повернути не пізніше 29.09.2010 року.

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 07.11.2013 року рішення Московського районного суду м. Харкова від 04.09.2013року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено, стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 борг за договором позики в розмірі 12500 доларів США, що за курсом НБУ станом на 03.07.2012 року становить 99875,00 грн., проценти у розмірі облікової ставки НБУ 1590,86 доларів США, що за курсом НБУ станом на 03.07.2012 року становить 12710,97 грн., та сплату 3% від простроченої суми за 601 день прострочення - 617,47 доларів США, що за курсом НБУ станом на 03.07.2012 року становить 4933,59 грн., витрати по сплаті судового збору 1092 грн. 21 коп. та 587 грн. 60 коп. Рішення набрало законної сили.

На примусове виконання рішення Апеляційного суду Харківської області від 07.11.2013року, Московським районним судом міста Харкова 2 грудня 2013 року видано виконавчий лист.

17 січня 2014 року старшим державним виконавцем Московського ВДВС ХМУЮ Соклаковою О.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення курсової різниці, суд першої інстанції правомірно вказував на відсутність правових підстав для задоволення таких вимог, так як діючим законодавством таке стягнення не передбачено.

Колегія суддів вважає, зазначені висновки суду є такими, що узгоджуються з нормами діючого законодавства, а саме відповідно до ст. 1 Закону України «Про Національний банк України» офіційний курс - курс валюти, офіційно встановлений НБУ як уповноваженим органом держави. І саме Національний банк встановлює офіційний курс гривні до іноземних валют та оприлюднює його.

Отже, коливання курсу валют до гривні не є самостійною підставою для пред'явлення стороною у зобов'язанні позову про стягнення курсової різниці, що фактично є предметом позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до правового висновку, зробленого постановою Верховного Суду України від 1 жовтня 2014 року № 6-113цс14, будь-яке зобов'язання, яке зводиться до сплати грошей, є грошовим зобов'язанням незалежно від правових підстав його виникнення і в разі його порушення підлягає застосуванню ч. 2 ст. 625 ЦК України.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Нарахування трьох процентів річних є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Виплата курсової різниці діючим законодавством не передбачена.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову і законних підстав для зміни рішення судова колегія не вбачає.

Правильним є висновок суду і про нарахування 3 процентів річних на суму боргу визначену не в доларах 12500 , а в гривнях 99875,0 за рішенням Апеляційного суду Харківської області від 7.11.2013 року.

Отже, доводи апеляційної скарги не є суттєвими, і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Будь яких доказів, які б спростовували висновки суду - позивач не надав.Відповідно до ст.ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2, яка діє в інтересах ОСОБА_3відхилити.

Заочне рішення Московського районного суду міста Харкова від 13 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий С.С. Кругова

Судді Н.О. Міненкова

І.Ю. Трішкова