Рішення № 62787126, 31.10.2016, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Справа № 428/8250/15-ц

Провадження № 2/428/314/2016

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2016 року м. Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Олійник В.М.,

при секретарі Гетьманцевій Ю.Ю.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Сєвєродонецька цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 управління Національної поліції в Луганській області про відшкодування моральної шкоди завданої незаконними діями працівниками відповідача, суд -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 Державної автомобільної інспекції в Луганській області про відшкодування моральної шкоди завданої незаконними діями працівниками відповідача. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 21 грудня 2014 року, повертаючись зі святкування дня народження товариша, він їхав як пасажир в належному йому на праві користування автомобілі НОМЕР_1. За кермом знаходився ОСОБА_6. З ними їхала ОСОБА_7. Близько о 19 годині 30 хвилин повернувши у м.Рубіжне з вул.Інтернаціональної у провулок Радянський вони зупинились, не виключивши двигуна він та ОСОБА_6 вийшли з автомобілю, ОСОБА_7 залишилась в автомобілі, у неї знаходився її мобільний телефон. У цей час до автомобілю підїхав автомобіль ДПС з екіпажем у складі інспектора ДАІ м.Рубіжне ОСОБА_8, інспекторів взводу ДПС ОСОБА_9, ОСОБА_10А, ОСОБА_11 Ці особи звинуватили його у керуванні автомобілем у стані алкогольного спяніння і незважаючи на намагання пояснити, що він особисто не керував автомобілем, висловлюючи погрози і застосовуючи силу шляхом завдання стусанів, легких ударів по тулубу примусили сісти в автомобіль ДПС. Одночасно ОСОБА_9 витягнув ОСОБА_7 з автомобілю і сів за кермо. Після чого його та автомобіль доправили до місця розташування ВДАІ м.Рубіжне на вул.Визволителів, 22. На території ВДАІ м.Рубіжне ОСОБА_8 обшукав автомобіль, склавши ОСОБА_9 огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, запропонував поміркувати певний час для вирішення якого-то питання, оскільки він не зрозумів яке питання потрібно вирішувати, то ОСОБА_8 вирішив відвести його до ЦМЛ м.Рубіжне. Але у приміщенні відділення екстреної невідкладної медичної допомоги Рубіжанської ЦМЛ ОСОБА_8 відмовився від проведення медичного огляду на стан спяніння і знов відвіз до місця розташування ВДАІ м.Рубіжне на вул.Визволителів, 22. Там через певний час вручив ключі від автомобіля та водійське посвідчення, разом з іншими особами змусили виїхати з території ВДАІ, погрожуючи тим, що до ранку не знайдуть ані його, ані автомобіль. Виїхавши з території ВДАІ м.Рубіжне, позивач відразу за воротами зупинив автомобіль, включив аварійну сигналізацію, вийшов і до нього підійшов ОСОБА_8, який запропонував пройти огляд на стан сп'яніння у лікарні, хоча він не заперечував, що знаходиться у стані алкогольного спяніння. Вдруге ОСОБА_8 відвіз позивача до ЦМЛ у м.Рубіжне, де, у 21год. 55хв.. лікар встановив, що він знаходиться у стані алкогольного сп'яніння. Після цього у приміщенні відділення екстреної невідкладної медичної допомоги Рубіжанської ЦМЛ 21.12.2014 року о 22год. 10хв. ОСОБА_8 було складено протокол № АП № 678021, згідно з яким він керував автомобілем у стані спяніння по вул.Визволителів у м.Рубіжне. У цей час до ЦМЛ у м.Рубіжне підїхали його мати та ОСОБА_6, які намагались пояснити, що під час повернення зі святкування, в тому числі по вул.Інтернаціональній у м.Рубіжне, керував автомобілем ОСОБА_6, і те, що підстав заримувати позивача та автомобіль не було. Вони запропонували ОСОБА_8 відігнати автомобіль НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_6 до місця проживання позивача, але той відмовив і автомобіль був поставлений на майданчик зберігання автотранспорту ВДАІ м.Рубіжне. За таке зберігання автомобілю сплачено було 400грн. За постановою від 15 січня 2015 року позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності за те, що керував автомобілем у стані алкогольного сп'яніння по вул.Визволителів у м.Рубіжне, тобто по території ДАІ. Позивач вважає, що дії інспектора ДАІ м.Рубіжне ОСОБА_8, інспекторів взводу ДПС ОСОБА_9, ОСОБА_10А, ОСОБА_11, які полягають у його затриманні та утриманні на території ДАІ м.Рубіжне, а також у користуванні та затриманні належного транспортного засобу незаконними. Дії працівників ДАІ за фактичними обставинами з підстав затримання, яке відбулось у 19год.30хв. 21 грудня 2014 року, у провулку Радянському у м.Рубіжне, і наступне утримання протягом більш ніж двох годин до 21год. 45хв., не передбачені діючим законодавством, зокрема КУпАП, відповідними інструкціями МВС. У робітників ДАІ не було підстав для затримання на вулиці Інтернаціональній м.Рубіжне, доставляти до місця розташування ДАІ та утримувати протягом двох годин. Фактично позивача лишили свободи за надуманим припущенням керування автомобілем у стані спяніння яке тривало протягом майже двох годин, до 21 год.45хв. Нічим не обумовлене та відповідно не зафіксоване, затримання, та позбавлення свободи підтверджується рапортами робітників ДАІ. Дії працівників ДАІ за фактичними обставинами доставляння автомобілю і його затримання до території ВДАІ м. Рубіжне суперечить приписам статті 265-2 КУпАП та Порядку тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках, затвердженому постановою КМУ від 17 грудня 2008 р. № 1102. Дії з користування і наступного утримання автомобіля зазначених працівників ДАІ є незаконними і як наслідок являються посяганням на особисті немайнові права та обмеження користування автомобілем шляхом непередбаченим законом розпорядження ним працівниками ДАІ. Позивач вважає, що діями відповідача йому було спричинено маральну шкоду, яку він оцінює у 24000грн. та просить стягнути з відповідача на його користь.

Ухвалою Сєвєродонецького міського суду від 14.12.2015 року на підставі клопотання позивача про заміну первісного відповідача ОСОБА_4 управлінням Національної поліції в Луганській області у звязку з набранням сили ЗУ «Про національну поліцію», відповідача ОСОБА_5 Державної автомобільної інспекції в Луганській області було замінено ОСОБА_4 управлінням Національної поліції в Луганській області.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити, надавши пояснення аналогічні тим, що містяться в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засідання просив відмовити в задоволенні позовних вимог, з підстав викладених у запереченнях на позов.

У письмових запереченнях на позов представник відповідача зазначив, що ГУНП в Луганській області, по вказаній справі не є належним відповідачем, у зв'язку з тим, що відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22 жовтня 201-№1118-р «Питання реформування органів внутрішніх справ України схвалено розроблену Міністерством внутрішніх справ Стратегію про органи внутрішніх справ України та Концепцію першочергових заходів реформування системи Міністерства внутрішніх справ, основним завданням якої є оптимізація структури МВС. Згідно зі змістом вказаної концепції МВС України повинне мати таку структуру, щоб жодним чином не асоціюватися з «міністерством поліції», виконуючи при цьому роль цивільного та відкритого органу. 02.07.2015 Верховною Радою України, було прийнято Закон України «Про національну поліцію». Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень закону, Закон набирає чинності через три місяці з дня наступного після опублікування, тобто з 07.11.2015 року. Згідно до п. 7 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» доручено Кабінету Міністрів України забезпечити створення центрального органу виконавчої влади поліції України та його територіальних органів. На виконання цієї норми в межах повноважень, наданих ч.1 ст.5 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», постановою Кабінету Міністрів України від 2 вересня 2015 року № 641 утворено Національну поліцію України як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ. Як вбачається зі змісту цієї постанови Уряду новостворений центральний орган не є, а ні правонаступником міліції, а ні структурним підрозділом МВС України. Отже Національна поліція України не є правонаступником органів внутрішніх справ України. У подальшому відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 № 730 про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ, утворюється юридична особа публічного ОСОБА_4 управління Національної поліції в Луганській області, в свою чергу юридична особа публічного права ОСОБА_4 управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області - ліквідується. Відомості, щодо початку ліквідації ГУМВСУ були внесенні 06.11.2015 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб фізичних-осіб підприємців. В свою чергу 07.11.2015 було проведено Державну реєстрацію ОСОБА_4 управління Національної поліції в Луганській області, відповідні відомості внесенні до Єдиного державного реєстру юридичних осіб фізичних-осіб підприємців. Зазначеною постановою також не встановлено, що ГУНП в Луганській області є правонаступником ГУМВСУ у Луганській області або УДАІ ГУМВСУ у Луганській області. В свою чергу відповідно до п.14 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію», зазначено, що до створення, укомплектування спеціально підготовленими поліцейськими та забезпечення функціонування на всій території України патрульної поліції тимчасово, до 31 грудня 2016 року, дозволяється функціонування в складі поліції державної автомобільної інспекції та підрозділів громадської безпеки, на які покладаються обов'язки з охорони публічного порядку та забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція. Таким чином ГУНП в Луганській області не вчиняло будь-яких дій по відношенню до позивача, а тому не є належним відповідачем по справі, у звязку з чим просять у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

Суд, вислухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Згідно ст.10 ЦПК України, обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб.

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наведених норм закону свідчить, що сторона, а в даному випадку позивача, на якого покладався тягар доказування, повинна була під час розгляду цієї справи обґрунтувати з наданням відповідних належних доказів наявність обставин, що з достовірністю могли б підтвердити матеріально-правові вимоги позову та наявність необхідних умов для покладання на відповідача юридичної відповідальності.

З наданих суду позивачем документів вбачається, що відповідно до протоколу серії АП № 678021 від 21.12.2014 року, позивач ОСОБА_1 о 21-45 годин в м.Рубіжному по вул.Визволителів керував транспортним засобом «Рено Кенго» д/н НОМЕР_2, у стані алкогольного спяніння.

Зазначений факт підтверджується також рапортами ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_9, ОСОБА_13, а також протоколом огляду та затримання транспортного засобу.

Постановою по справі № 425/3186/14-п від 15.01.2015 року ОСОБА_14 за даним фактом було визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП. Дана постанова набрала чинності 26.01.2015 року.

З відповідей МВС України ГУМВС України у Луганській області управління ДАІ на звернення позивача вбачається, що у діях співробітників ДАІ встановлені порушення вимог КУпАП, Інструкції з питань діяльності підрозділів ДПС ДАІ МВС України, Порядку тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках. У звязку з чим було прийнято рішення про притягнення останніх до відповідальності відповідно до вимог дисциплінарного статуту ОВС.

З відповіді прокуратури м.Рубіжне від 04.03.2015 року, адресованої позивачу вбачається, що в разі незгоди з постановою суду по справі № 425/3186/14-п від 15.01.2015 року йому було розяснено право та порядок оскарження постанови.

З відповіді начальника ВДАІ УДАІ ГУМВС України вбачається, що заяву позивача щодо неправомірних дій відносно нього співробітників ВДАІ розглянуто та за результатами розгляду ознак кримінального правопорушення в заяві не вбачається.

Відповідно до ст.179 ЦПК України та п.26 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільно-процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» №2 від 12 червня 2009 року предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Незважаючи на встановлений процесуальним законом порядок доказування та вимоги ст.ст.10,11 ЦПК України, позивач не довів існування фактів заподіяння йому відповідачем моральних збитків.

Відповідно до ч.1 ст.104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обовязки переходять до правонаступників.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року № 730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» вирішено утворити, як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції за переліком згідно з додатком 1, в тому числі і ОСОБА_4 управління Національної поліції у Луганській області, та ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства внутрішніх справ за переліком згідно з додатком 2, в тому числі і ГУМВС в Луганській області.

Законом України «Про Національну поліцію» визначено правові засади організації та діяльності Національної поліції України, тощо, однак не зазначено про правонаступництво МВС України, як і у постанові Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року № 877 «Про затвердження Положення про Національну поліцію».

Наказом МВС України від 30 листопада 2015 року №1532 «Про ліквідацію Департаменту Державної автомобільної інспекції МВС України, Центру безпеки дорожнього руху та автоматизованих систем при МВС, управлінь Державної автомобільної інспекції ГУМВС, УМВС України в Автономній Республіці Крим, областях» затверджені голови ліквідаційних комісій, в тому числі і по УДАІ ГУ МВС України у Луганській області, та розпочата процедура ліквідації, а не реорганізації.

Відповідно до п.4.2 Порядку формування Єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 22 грудня 2011 року №1691, новостворений розпорядник бюджетних коштів (одержувач бюджетних коштів) подає реєстраційну картку разом з документами, визначеними пунктом 2.1 глави 2 цього Порядку, для присвоєння нового коду розпорядника бюджетних коштів (одержувача бюджетних коштів).

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, УДАІ ГУ МВС України в Луганській області має ідентифікаційний код юридичної особи - 08682772, ОСОБА_4 управління Національної поліції області отримало інший ідентифікаційний код 40108845.

Згідно Постанови Кабінету міністрів України №730 від 16.09.2015 року «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» УМВС в області-вирішено ліквідувати як юридичну особу публічного права, а ГУНП в області вирішено-створити як юридичну особу публічного права.

Встановлено, що на час розгляду справи УДАІ в Луганській області не ліквідоване і продовжує роботу ліквідаційна комісія.

Таким чином, приймаючи до уваги встановлені обставини вбачається, що підтвердження законодавчо врегульованого порядку переходу прав та обовязків від УДАІ в Луганській області до ОСОБА_4 управління Національної поліції у Луганській області відсутні, відповідно суд дійшов висновку про відсутність обовязку по відшкодуванню шкоди, заподіяної працівником УДАІ України в Луганській області, на відповідача.

На сьогодні чинне законодавство не визначає загального поняття ліквідації юридичної особи. Так юридична наука дає поняття ліквідації, як однієї із форм припинення юридичної особи. Ліквідація Юридичних осіб здійснюється без переходу прав і обовязків підприємства, що ліквідується, до інших осіб, тобто без правонаступництва. При ліквідації підприємства його права й обовязки припиняються.

Встановлені обставини свідчать, що позивачем не доведено та не надано належних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_4 управління Національної поліції у Луганській області є належним відповідачем по справі, як правонаступник УДАІ в Луганській області, а тому в задоволенні позову необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 169, 212-215, 218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 управління Національної поліції в Луганській області про відшкодування моральної шкоди завданої незаконними діями працівниками відповідача відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Луганської області через Сєвєродонецький міський суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В. М. Олійник