Ухвала суду № 62785256, 03.11.2016, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

3 листопада 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

судді-доповідача Кривенди О.В.,

суддів: Волкова О.Ф., Гриціва М.І., -

розглянувши заяву ОСОБА_2 про перегляд Верховним Судом України судового рішення в адміністративній справі за його позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про зобов'язання вчинення певних дій та визнання бездіяльності протиправною,

в с т а н о в и л а:

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 14 вересня 2016 року відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про звільнення від сплати судового збору і продовжив процесуальний строк для усунення недоліків касаційної скарги до 30 вересня 2016 року.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду України із заявою про її перегляд з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), а саме у зв'язку з неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції положень Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (далі - Закон № 1023-XII).

Ухвалою Верховного Суду України від 3 жовтня 2016 року заяву залишено без руху через її недоліки та надано ОСОБА_2 строк для їх усунення до 31 жовтня 2016 року.

На виконання ухвали Верховного Суду України 24 жовтня 2016 року позивач надіслав належно завірену копію рішення касаційного суду від 14 вересня 2016 року.

На обґрунтування заяви додано копію ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 9 лютого 2016 року (№ 6-3308ск16), яка на думку заявника, підтверджує неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права.

Проте аналіз зазначених судових рішень не дає підстав для висновку про наявність неоднакового застосування норм процесуального права, оскільки прийняття різних процесуальних рішень зумовлено різними фактичними обставинами, з яких виходили суди при вирішенні питання щодо сплати судового збору.

Так, оскаржуваною ухвалою Вищий адміністративний суд України відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про звільнення від сплати судового збору та продовжив процесуальний строк для усунення недоліків касаційної скарги до 30 вересня 2016 року. При цьому касаційний суд виходив із того, що клопотання про звільнення від сплати судового збору на підставі Закону № 1023-XII не може бути задоволено в зв'язку із тим, що цей Закон не підлягає застосуванню в даному спорі, оскільки заявлено позовні вимоги про зобов'язання вчинити певні дії до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, тобто в публічно-правових відносинах, а не в спорі про захист порушеного права споживача.

Водночас у наданому для порівняння рішенні Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, вирішуючи питання відкриття касаційного провадження в цивільній справі за позовом особи до банку про стягнення коштів, вказав, що заявник звільнений від сплати судового збору, оскільки відповідно до частини третьої статті 22 Закону № 1023-XII споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

Таким чином, зазначені ухвали не містять різного застосування норм права, як про це йдеться у заяві, оскільки вони постановлені щодо різних правовідносин, для вирішення спору в яких законом встановлена різна юрисдикція, і, відповідно, питання сплати судового збору в кожній конкретній справі вирішувалося на підставі різного правового регулювання.

Зазначене дає підстави для висновку про необґрунтованість поданої ОСОБА_2 заяви.

Враховуючи викладене та керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів», статтями 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

Відмовити у допуску до провадження справи за позовом ОСОБА_2 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про зобов'язання вчинення певних дій та визнання бездіяльності протиправною за заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 14 вересня 2016 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.В. КривендаСудді: О.Ф. Волков М.І. Гриців