Ухвала суду № 62784788, 17.11.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

17 листопада 2016 р.Справа № 816/4191/15

Суддя Харківського апеляційного адміністративного суду Дюкарєва С.В., розглянувши можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20.10.2016р. по справі № 816/4191/15

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.10.2016р. задоволено позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області про скасування податкового повідомлення - рішення.

На зазначену постанову суду відповідачем подано апеляційну скаргу.

Подана апеляційна скарга не відповідає вимогам ч. 6 ст.187 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: до апеляційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору. В апеляційній скарзі, з посиланням на ч. 1 ст. 88 КАС України та ч. 2 ст. 8 Закону України "Про судовий збір", відповідачем заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги через відсутність фінансування відповідних статей видатків інспекції на сплату судового збору. В обґрунтування поданого клопотання вказує, що Конституційним Судом України «У справі за конституційним зверненням асоціації «Дім авторів музики України» щодо офіційного тлумачення положень пункту 7 частини першої статті 5 Закону у взаємозв'язку з положенням пункту «г» частини першої статті 49 Закону України «Про авторське право і суміжні права» № 12-рп/2013 від 28.11.2013 року, зазначається, що гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Тобто, судом зроблено висновок щодо встановлення саме помірного судового збору, у зв'язку з цим, майнове становище не має бути перепоною доступу до суду, у випадках, коли судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя. Відповідні положення зазначені у ст. 8 Закону України «Про судовий збір» та ст. 88 КАС України та вказують на врахування судом майнового стану сторони. Вказано, що дане питання знайшло своє відображення у пленумах всіх вищих судових інстанції (п. 29 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України», Постанова Пленуму Вищого адміністративного суду України від 23.01.2015 року № 2 «Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір»). Вказує, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19.06.2001 року у справі «Креуз проти Польщі», сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету. Зазначає, що ДПІ у м. Полтаві здійснює сплату судового збору за наявності бюджетних асигнувань та за відповідними кодами економічної класифікації видатків бюджету (КЕКВб). Станом на час подання апеляційної скарги затверджено кошторис ДПІ у м. Полтаві на 2016 рік, відповідно до якого наявне фінансування на сплату судового збору, проте дане фінансування має періодичний характер. Також вказує, що позиція щодо звільнення контролюючого органу від сплати судового збору підтримана Верховним Судом України (рішення від 30.11.2015 року у справі № 1170/2а-578/12, від 04.12.2015 року у справі № 1170/2а-1511/12, від 30.11.2015 року у справі № 804/6861/13-а, тощо).

Дослідивши вказану заяву, суд дійшов висновку про її необґрунтованість, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Наведена норма кореспондується зі статтею 8 Закону України "Про судовий збір" згідно якої, суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, єдиною підставою для вчинення судом вказаних вище дій є майновий стан заявника. Обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на цю особу.

Разом з цим, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є, зокрема, підставою на відстрочення сплати судового збору. Таке ж право мають і бюджетні установи.

Водночас, якщо ці бюджетні установи діють як суб'єкти владних повноважень, то обмежене фінансування такої установи не є підставою для звільнення від сплати судового збору.

Слід зазначити, що пунктом 2 розділу ІІ Закону України від 22 травня 2015 року № 484-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору", яким серед іншого скасовано встановлені раніше для Державної фінансової інспекції України та її територіальних органів пільги щодо сплати такого збору, зобов'язано Кабінет Міністрів України забезпечити відповідне фінансування державних органів.

При цьому, оскільки статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже, в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.

Крім того, особа, що утримується за рахунок бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору.

В свою чергу, особа, яка заявляє відповідне клопотання про звільнення від сплати або відстрочення сплати судового збору повинна навести доводи того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі, а також надати докази, які б свідчили про вжиття ним всіх необхідних заходів для своєчасної сплати судового збору та підтверджували можливість сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі.

Разом з цим, жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували неможливість сплати судового збору на час подання апеляційної скарги та до ухвалення судового рішення у справі станом на дату звернення до суду з відповідним клопотанням, відповідачем до суду апеляційної скарги не додано.

Оскільки заявлене відповідачем клопотання не містить вагомих доводів (підтверджених документально) неможливості сплати ним судового збору, вищевказане обумовлює відмову в задоволенні клопотання апелянта.

Колегія суддів вважає, що посилання заявника в обґрунтування свого клопотання на викладене Конституційним Судом України в рішенні від 28.11.2013 року по справі № 12-рп/2013 про те, що "Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду" не спростовує висновок суду про те, що обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення від такої сплати.

Положення Закону України "Про судовий збір" в частині, яка встановлює обов'язок органів державної влади, сплачувати судовий збір в певному розмірі такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) у встановленому порядку не визнані.

Колегія суддів вважає, що посилання заявника в обґрунтування свого клопотання на рішення Європейського суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі", згідно з яким сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до правосуддя таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету, у даному випадку не є доречним. Так, принцип доступності до правосуддя передбачає реальну можливість оскаржити дію, що порушує право. Разом з тим, право позивача на звернення до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів, які, на думку позивача, порушуються відповідачем по справі, забезпечено. За поданим ним позовом відкрито провадження, справу розглянуто судом першої інстанції. Апеляційна скарга подана не позивачем, який звернувся до суду за захистом своїх прав, а суб'єктом владних повноважень, який є відповідачем по справі, дії якого оскаржуються, тому посилання апелянта на забезпечення доступу до правосуддя не є підставою для звільнення від сплати судового збору.

Що стосується посилань на рішення Верховного Суду України від 30.11.2015 року по справі № 1170/2а-578/12, від 04.12.2015 року у справі № 1170/2а-1511/12, від 30.11.2015 року у справі № 804/6861/13-а, від 15.02.2016 року у справі № 21-6552а15, колегія суддів зазначає, що відповідно до положень п.п. 2, 4 ст. 237 ч. 1 ст. 244-2 КАС України іншими судами загальної юрисдикції має враховуватися висновок що застосування норм процесуального права, викладений у постанові Верховного Суду України, при застосуванні таких норм права. В свою чергу правовідносини, які виникли між сторонами у вищезазначених справах, та у справі № 816/744/16, не підпадають під ознаки, встановлені п.п. 2, 4 ст. 237 КАС України.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про судовий збір" апелянт не віднесений до осіб, звільнених від сплати судового збору, а тому судовий збір повинен бути сплачений на загальних умовах.

При цьому, сплата судового збору за подання апеляційної скарги в силу положень ст. 187 КАС України є процесуальним обов'язком сторони, що звертається до суду з апеляційною скаргою.

Відповідно до частини 6 статті 187 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору, а також копії доданих до неї письмових матеріалів відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Порядок сплати судового збору регулюється Законом України "Про судовий збір".

Відповідно до підпункту 2 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання апеляційної скарги на рішення суду, судовий збір справляється в розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Як вбачається з позовної заяви, остання містить вимоги майнового характеру щодо визнання протиправним та скасування рішення податкового органу, яким до позивача застосовано штраф у сумі 10000 грн.

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою - підприємцем, встановлюється ставка судового збору у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати.

Відповідно розміри та ставки судового збору встановлюються згідно із статтею 4 Закону України "Про судовий збір" та розраховуються відповідно до встановленого розміру мінімальної заробітної плати, станом на 1 січня календарного року.

Станом на 1 січня 2016 року, розмір мінімальної заробітної плати складав 1378 гривень.

Таким чином, оскільки ставка судового збору за подання даного адміністративного позову становить 551,20 грн., судовий збір за подання даної апеляційної скарги підлягає сплаті у розмірі 606,32 грн.

В порушення вищезазначених вимог Закону, скаржником не надано доказів на підтвердження сплати і зарахування до Державного бюджету судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі, встановленому Законом України "Про судовий збір".

Згідно ч. 3 ст. 189 КАС України, до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 187 цього Кодексу, застосовуються правила статті 108 цього Кодексу.

Частиною першою статті 108 КАС України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.

За таких обставин апеляційну скаргу необхідно залишити без руху і надати заявникові термін для виправлення вищезазначених недоліків.

Зазначені недоліки апеляційної скарги мають бути усунені шляхом направлення до Харківського апеляційного адміністративного суду оригіналу квитанції про сплату судового збору на реквізити: отримувач - УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, МФО 851011, код ЄДРПОУ 37999628, банк : ГУ ДКСУ в Харківській області, рахунок - 31210206781011, код класифікації доходів бюджету - 22030001, код ЄДРПОУ Харківського апеляційного адміністративного суду 34331173 у розмірі 606,32 грн.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ч.1 ст. 108, ч. 6 ст.187 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області про звільнення від сплати судового збору - відмовити.

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20.10.2016р. по справі № 816/4191/15 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області про скасування податкового повідомлення - рішення - залишити без руху.

Надати Державній податковій інспекції у м.Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області строк для усунення недоліків поданої апеляційної скарги протягом 10 днів з моменту отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Роз'яснити Державній податковій інспекції у м.Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області, що у разі не усунення зазначених недоліків апеляційної скарги, відповідно до ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України скарга буде повернута скаржнику.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня отримання її копії, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Суддя: (підпис) Дюкарєва С.В.