Ухвала суду № 62784612, 16.11.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2016 р. Справа № 876/6425/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Дяковича В.П.,

суддів: Іщук Л.П., Онишкевича Т.В.,

за участі секретаря судового засідання Сердюк О.Ю.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Мельничука В.В.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 02 серпня 2016 року по справі № 349/125/16-а за позовом ОСОБА_1 до Галицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом, яким просила визнати незаконною відмову Галицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області щодо відмови їй у проведенні перерахунку пенсії, з урахуванням повного стажу роботи по трудовій книжці, перерахунку пенсії без застосування обмеження заробітної плати згідно довідок від 19.11.2001 року №7/0/0/971 та від 05.07.2002 року №5/17378, а також недоплати підвищення учасникам бойових дій; зобов'язати відповідача зробити перерахунок пенсії, з урахуванням повного стажу роботи по трудовій книжці, що складає 61 рік 11 місяців 16 днів; зобов'язати відповідача зробити перерахунок пенсії без застосування обмеження заробітної плати згідно довідок від 19.11.2001 року №7/0/0/971 та від 05.07.2002 року №5/17378 з дня призначення пенсії; зобов'язати відповідача доплатити підвищення учасникам бойових дій за весь недоплачений період з дня призначення пенсії в сумі 34 690,15 грн.; стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 10 000 грн.; стягнути з відповідача за проведення аудиторського дослідження витрати, понесені нею в сумі 400 грн..

Постановою Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 02 серпня 2016 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано незаконною відмову управління Пенсійного фонду України в Рогатинському районі Івано-Франківської області щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 згідно довідки від 05.07.2002 року № 5/17378. Зобов'язано Галицьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області провести перерахунок пенсії позивачу за її заявою від 26 листопада 2015 року, згідно архівної довідки про заробіток №5/17378 від 05.07.2002 року, виданої Центральним архівом Міністерства оборони Російської Федерації за період з 01 квітня 1991 року по 31 березня 1994 року, включивши в заробітну плату суми заробітку, отримані в іноземній валюті грошові одиниці якої зазначені в німецьких марках, починаючи з 08 серпня 2015 року. Адміністративний позов у частині позовних вимог за період з 17 грудня 2003 року до 08 серпня 2015 року залишено без розгляду. Стягнуто з Галицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області на користь позивача 500 грн. моральної шкоди. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

ОСОБА_1 постанову суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову оскаржила, подала апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, просить її скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди в сумі 10 000 грн., в частині відмови у відшкодуванні аудиторського дослідження в розмірі 400 грн., в частині обмеження її заробітної плати для обчислення пенсії до 5,6 та прийняти нову в цій частині, якою адміністративний позов в цій частині задоволити. В іншій частині постанову суду залишити без змін.

В апеляційній скарзі покликається на те, що судом першої інстанції неповністю досліджено всі обставини справи, невірно надано правову оцінку в частині визначення моральної шкоди, необґрунтованої відмови у відшкодуванні аудиторського дослідження та обмеження заробітної плати для обчислення пенсії до 5,6 із встановленням індивідуального коефіцієнту заробітної плати 1,89014.

В судовому засіданні позивач, представник позивача надали пояснення та підтримали доводи апеляційної скарги, а представник відповідача заперечив проти них.

Суд, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, а тому вимоги, які не були заявлені в апеляційній скарзі в апеляційному порядку не переглядаються.

Судом встановлено, що з 01.07.1999 року ОСОБА_1 на підставі поданої нею заяви та доданих до неї документів про стаж та заробіток Рогатинським управлінням соціального захисту населення призначено пенсію за віком згідно ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідачем було зараховано позивачу 37 років 5 місяців та 28 днів стажу. У грудні 2014 року відповідач зарахував ще частину трудового стажу, що згідно розрахунку відповідача становить 45 років та 3 місяці. На звернення позивача щодо зарахування стажу у повному обсязі відповідач відмовив.

Щодо вимоги позивача про обмеження її заробітної плати для обчислення пенсії до 5,6, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з пункт 2 частини 2 статті 41 Закону «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються: суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум. Порядок визначення показників заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральним органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку. Порядок визначення заробітної плати для обчислення пенсії визначений у ст. 40 вищезазначеного закону.

Як вбачається з тексту позовної заяви, позивач дану вимогу не заявляла при поданні адміністративного позову. Відповідно до ч. 4 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги, що не були заявлені в суді першої інстанції. Таким чином, суд апеляційної інстанції переглядає справу та судове рішення суду першої інстанції в межах позовних вимог, що були заявлені в суді першої інстанції, тобто суд апеляційної інстанції не може розглядати будь-яких нових позовних вимог чи ті самі вимоги, але у зміненому розмірі чи за змінених підстав.

Щодо вимоги позивача про стягнення моральної шкоди в сумі 10 000 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.

Статтею 23 Цивільного кодексу України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Як на підставу для відшкодування їй моральної шкоди в сумі 10 000 грн. позивач посилається на те, що порушення її законних прав відбувалося протягом тривалого часу, внаслідок чого вона втратила частину належної їй суми пенсії. На думку апеляційного суду, діями відповідача позивачу була заподіяна моральна шкода і визначений судом першої інстанції розмір її відшкодування у 500,00 грн. відповідає фактичним обставинам справи.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у відшкодуванні аудиторського дослідження в розмірі 400 грн., з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Частиною 3 ст. 87 КАС України закріплено вичерпний перелік витрат, пов'язаних з розглядом справи: 1) витрати на правову допомогу; 2) витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; 4) витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, враховуючи, що винагорода виплачена за виготовлення аудиторської довідки у сумі 400 грн. не віднесена ч.3 ст.87 КАС України до судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, такі не підлягають розподілу в порядку ст.94 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дір бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції дійшов до вірних висновків, приймаючи рішення по суті спірних правовідносин.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 02 серпня 2016 року по справі № 349/125/16-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі.

Головуючий суддя В.П. Дякович

Судді Л.П. Іщук

Т.В. Онишкевич

Повний текст ухвали виготовлено 17 листопада 2016 року.