Ухвала суду № 62784458, 15.11.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/1712/16 Головуючий у 1-й інстанції: Виноградова О.І. Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

У Х В А Л А

Іменем України

15 листопада 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого суддіПетрика І.Й.СуддівВівдиченко Т.Р., Лічевецького І.О.,При секретарі судового засіданняМаменко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Командира військової частини А1880 Каркищенка Ігоря Миколайовича на постанову Київського окружного адміністративного суду від 24 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_6 до Командира військової частини А1880 Каркищенка Ігоря Миколайовича про скасування наказу,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_6 пред'явив позов до командира військової частини А1880 Каркищенко І.М. про визнання протиправним та скасування наказу від 29 квітня 2016 р. № 214.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 24 червня 2016 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач проходить військову службу на посаді заступника командира батальйону по роботі з особовим складом у військовій частині А 1975.

Заступником командира військової частини А 1880 підполковником Поляком О.В. була здійснена перевірка службової діяльності ОСОБА_6, відповідно до якої було виявлено ряд недоліків.

Не погоджуючись із виявленими недоліками та вважаючи їх вигаданими, ОСОБА_6 звернувся до Командира військової частини А 1880 з відповідними поясненнями.

З метою перевірки правдивості вказаної в поясненні майора ОСОБА_6 - заступника командира військової частини А 1975 по роботі з особовим складом інформації, Наказом Командира військової частини А 1880 № 200 від 25.04.2016 року призначено службове розслідування.

Відповідно до акту службового розслідування щодо перевірки правдивості надання інформації майором ОСОБА_6, командиром військової частини А 1880 запропоновано командиру військової частини А 1975 підполковнику Бердичівському П.П. провести роз'яснювальну роботу з позивачем щодо виконання службових обов'язків та забезпечити усунення виявлених недоліків.

29 квітня 2016 р. відповідачем було винесено наказ № 214 «Про підсумки стану дисципліни у військовій частині А1880 у квітні 2016 р.», п. 8 якого позивачу за порушення ст. 11, 49 Статуту внутрішньої служби, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України (не усунення недоліків, виявлених при проведенні попередньої перевірки, та нетактовну поведінку зі складом комісії) оголошено сувору догану.

У зв'язку з тим, що позивач вважає оскаржуваний наказ таким, що винесений протиправно, ним було подано даний позов до суду

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що обґрунтованість та законність прийняття наказу відповідачем суду не доведена, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Із такою правовою позицією суду першої інстанції колегія суддів погоджується із огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст.ст. 1, 2 Закону України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» від 24 березня 1999 р. № 551-XIV (далі - Дисциплінарний статут) військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.

Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.

Згідно з вимогами ст. 4 Дисциплінарного статуту військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до вимог ст. 68 Дисциплінарного статуту на молодших та старших офіцерів можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) попередження про неповну службову відповідність; д) пониження в посаді; е) пониження військового звання на один ступінь; є) звільнення з військової служби за службовою невідповідністю; ж) позбавлення військового звання.

Згідно з вимогами ст. 83 Дисциплінарного статут на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

Відповідно до вимог ст. 84 Дисциплінарного статуту прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Отже, вказаною статтею передбачено право а не обов'язок проведення службового розслідування для прийняття рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення, з огляду на що колегія суддів погоджується із твердженнями апелянта, що проведення службового розслідування не було обов'язковим та відповідно не проводилось, що не є порушенням норм Дисциплінарного статуту. Відповідно і висновки суду першої інстанції щодо не відбирання пояснень у позивача з приводу вчинення правопорушення є помилковими, оскільки, відповідно до ст.. 86 Дисциплінарного статуту, останні відбираються у разі проведення службового розслідування.

Згідно з вимогами абз.2 ст. 86 Дисциплінарного статуту, під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Наведене свідчить, вирішальним при накладення дисциплінарної відповідальності за скоєний проступок військовослужбовцем є характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, ступень вини, попередня поведінка порушника та розмір завданих державі та іншим особам збитків.

Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України (далі - Статут внутрішньої служби).

Згідно ст. 16 Статуту внутрішньої служби кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.

Як вбачається із матеріалів справи, 19 квітня 2016 р. відповідачем було проведено перевірку організації виховної роботи, планування заходів морально-психологічного забезпечення та їх проведення у військовій частині А 1975, за результатами якої начальником відділення підполковником О.В. Полях було подано рапорт з описом встановлених недоліків.

20 квітня 2016 р. позивачем було складено «план усунення недоліків, виявлених під час перевірки організації виховної роботи в підрозділі, планування заходів морально-психологічного забезпечення та їх проведення у військовій частині А 1975 19 квітня 2016 р.» та встановлено строк для усунення виявлених порушень (а.с. 52).

У цей же день названий план було затверджено командиром військової частини А 1975 підполковником П.П. Бердичівським (а.с. 52).

29 квітня 2016 р. комісією було проведено повторну перевірку позивача відповідно до затвердженого плану, за результатами якої було складено акт (а.с. 65-66).

У названому акті зазначено, що позивачем недоліки усунуті не були (а.с. 65-66).

У подальшому, як вже зазначалося, наказом № 214 позивачу за порушення ст. 11, 49 Статуту внутрішньої служби, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України (не усунення недоліків, виявлених при проведенні попередньої перевірки, та нетактовну поведінку зі складом комісії) оголошено сувору догану.

Наведене свідчить, що наказ № 214 було винесено у зв'язку з невиконанням позивачем плану усунення недоліків, виявлених під час перевірки організації виховної роботи в підрозділі, планування заходів морально-психологічного забезпечення та їх проведення у військовій частині А 1975.

Проте, колегія суддів вважає, що дана обставина не знайшла свого підтвердження належними доказами. Так, як вбачається з названого плану, він містив перелік таких завдань: уточнити план МПЗ за квітень 2016 р.; звітний матеріал про проведення заходів МПЗ відсутній; облік воєнно-ідеологічної підготовки привести у вимог наказу МО України від 20 березня 2013 р. № 188; заповнити журнал обліку воєнно-ідеологічної підготовки; проставити відмітки про виконання у розкладах занять; особові справи військовослужбовців строкової служби привести у відповідність; плани вихідних у лютому місяці затвердити командиром підрозділу; випустити свіжу стінгазету, бюлетні та вісники; інформаційно-психологічний центр привести у відповідність; стенд керівного складу переопрацювати; скласти заявку на отримання меблів для інформаційно-психологічного центру (а.с. 52).

Аналіз названого плану свідчить, що він містить абстрактні пропозиції щодо варіантів усунення невизначеного кола порушень, без зазначення конкретного законодавчого механізму виправлення цих порушень та не конкретизує які саме порушення було вчинено позивачем. Крім того, відповідачем не було визначено коло порушень та спосіб їх усунення з посиланням на чинне законодавство.

Водночас, при вирішенні справи колегією суддів враховано, що відповідно до вимог ст. 5 Дисциплінарного статуту за стан дисципліни у військовому з'єднанні, частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків.

Як вбачається із ст. 45 Дисциплінарного статуту, у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

Згідно з вимогами абз. 2 ст. 86 Дисциплінарного статуту, під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Таким чином, вирішальним при накладення дисциплінарної відповідальності за скоєний проступок військовослужбовцем є характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, ступень вини, попередня поведінка порушника та розмір завданих державі та іншим особам збитків.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, в даному випадку, суду не надано жодних доказів того, чи враховувалось під час накладення дисциплінарного стягнення наказом № 214 та обрання його виду вимоги ст. 86 Дисциплінарного статуту.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що такі дії свідчать про неповне, необ'єктивне і невсебічне дослідження всіх обставин, що вплинули на винесення наказу № 214.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 41, 160, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Командира військової частини А1880 Каркищенка Ігоря Миколайовича на постанову Київського окружного адміністративного суду від 24 червня 2016 року залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 24 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Петрик І.Й.

Судді: Вівдиченко Т.Р.

Лічевецький І.О.

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді: Лічевецький І.О.

Вівдиченко Т.Р.