Постанова № 62783281, 15.11.2016, Бобровицький районний суд Чернігівської області

Справа № 729/805/16-а

2-а/729/82/16 р.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2016 р. Бобровицький районний суд Чернігівської області в складі: Бойко В.І.

при секретарі Шлапак Н.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бобровиця адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, третя особа Чернігівський обласний військовий комісаріат про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач у позовній заяві до суду та заяві про уточнення позовних вимог, додаткових поясненнях просить суд визнати неправомірними дії Міністерства оборони України щодо повернення на доопрацювання його заяви з доданими документами про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням III групи інвалідності пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії; скасувати протокол засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 20 травня 2016 року № 36, затверджений Міністром оборони України 23 травня 2016 року в частині повернення його документів щодо одноразової грошової допомоги; зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити йому одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням III групи інвалідності пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності (ч. 1 п. 6 Порядку затвердженого постановою КМ України від 25 грудня 2013 року № 975).

На обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що він в період з 24 грудня 1983 по 31 січня 1986 року приймав участь у бойових діях в Демократичній республіці Афганістан та під час проходження військової служби отримав множинне мінно-вибухове осколкове поранення, мінно-вибухову травму, контузію головного мозку. Центральною військово-лікарською комісією Міністерства оборони України по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв встановлено, що поранення, МВТ, контузія головного мозку ОСОБА_2 пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. 27 травня 2014 року позивачеві встановлена ІІІ група інвалідності. Тому відповідно до п.4 ч. 2 ст. 16 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», він вважає, що має право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням йому ІІІ групи інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті в порядку встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975. Проте при зверненні до відповідача з відповідною заявою про виплату йому одноразової допомоги та доданими до неї документами, відповідачем всупереч Порядку № 975, затвердженого Постановою КМУ, 20.05.2016 було винесено протокол про повернення йому поданих документів для доопрацювання з підстав ненадання ним документів, що свідчать про причину та обставини поранення, зокрема, про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані, алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, як це передбачено п. 11 Порядку № 975. Позивач не погоджується з таким рішенням відповідача, оскільки вважає його прийнятим з порушенням вимог Закону. Зазначає, що відповідач відповідно до положень п. 13 Порядку № 975 повинен був прийтяти рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги, а не повертати документи. Також позивач зазначає, що під час проходження служби в Афганістані у 1984 році документи, які вимагає відповідач не видавались, і взагалі на той час не були передбачені законодавством. Тому він вважає, що відповідач повинен був прийняти рішення про виплату йому одноразової грошової допомоги на підставі наданих ним документів, зокрема, і висновку виданого Центральною військово-лікарською комісією Міністерства оборони України. Просить задовольнити його позовні вимоги.

Позивач у судове засідання не з'явився, у заяві до суду просить справу розглянути в його відсутність у зв'язку з проблемами зі здоров'ям, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.

Представник відповідача Міністерства оборони України надіслав до суду заперечення, в якому просив провести розгляд справи без його участі, у задоволенні позову просив відмовити у зв'язку з відсутністю у позивача документу, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) зокрема, про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані, алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. Адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим ч. 3 ст. 2 КАС України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Міністерство оборони України не зобов'язане приймати незаконні рішення щодо виплати одноразової грошової допомоги позивачу.

Третя особа, Чернігівський обласний військовий комісаріат, надіслав до суду відзив на адміністративний позов, де зазначили, що дійсно в період з 24 грудня 1983 по 31 січня 1986 року ОСОБА_2 приймав участь у бойових діях в Демократичній республіці Афганістан. Зазначили, що ними надано висновок про те, що ОСОБА_2 має право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого Законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності та Чернігівським ОВК дотримані процедура та строки передачі наданих позивачем документів для виплати одноразової грошової допомоги як інваліду ІІІ групи до Департаменту фінансів Міністерства оборони. Просили справу розглянути без участі їх представника.

Суд, розглянувши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з довідки Бобровицького районного військового комісаріату позивач проходив строкову військову службу в період з 29.09.1983 по 31.01.1986, та приймав участь у бойових діях під час виконання інтернаціонального обов'язку на території Республіки Афганістан у складі в/ч п/п 44647 з 24.12.1983 по 31.01.1986 (а.с. 9).

У відповідності з копією протоколу № 1259 від 07.05.2014 Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України по встановленню причинного зв'язку поранень, контузій, травм, каліцтв - поранення, мінно-вибухова травма, контузія головного мозку ОСОБА_2 пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с.13).

27.05.2014 та повторно 02.06.2015 медико-соціальною експертною комісією ОСОБА_2 встановлена ІІІ група інвалідності, причина інвалідності поранення, мінно-вибухова травма, контузія головного мозку і захворювання пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. (а.с. 14-15).

Відповідачем на спростування вищевказаного факту жодних доказів суду не надано.

При зверненні позивача 08.02.2016 із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю до військового комісара Бобровицького РВК, ним до заяви було додано, зокрема, копію протоколу Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України № 1259 від 07.05.2014 по встановленню причинного зв'язку поранень, контузій, травм, каліцтв (а.с. 16).

09.02.2016 Чернігівський обласний військовий комісаріат, отримавши документи від військового комісара Бобровицького РВК надані ОСОБА_2, надіслав висновок директору Департаменту фінансів Міністерства оборони України щодо можливості призначення та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 (а.с. 17).

Згідно витягу з протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності осіб, звільнених з військової служби № 36 від 20.05.2016, ОСОБА_2 повернуто подані документи для доопрацювання з підстав ненадання ним документів, що свідчать про причину та обставини поранення, зокрема, про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані, алкогольного, наркотичного чи токсичного сп»яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, як це передбачено п.11 Порядку № 975 (а.с. 18).

Однак, суд не може погодитись з такою позицією комісії, виходячи з наступного.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як передбачає частина 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Обов'язковою для застосування в Україні є практика Європейського суду з прав людини, яка статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини визнана джерелом права.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997, набула чинності для України 11.09.1997) «Кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків».

Вирішуючи питання стосовно застосування частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд бере до уваги, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Бендерський проти України» (Заява № 22750/02§42) суд нагадує, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

За нормою ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов»язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі Закон № 2232-ХІІІ).

Відповідно до статті 41 Закону № 2232-ХІІІ (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обовязків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України від 20.12.1991 № 2011- XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон № 2011- XII).

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців визначені Законом № 2011-ХІІ.

Розділом ІІ цього Закону, зокрема, встановлені права військовослужбовців щодо грошового забезпечення.

Відповідно до п.п.4 ч.2 статті 16 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» (далі ЗУ № 2011-ХІІ), одноразова грошова допомога призначається і виплачується, зокрема, у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

За приписами ч.1 п.б ст.16-2 ЗУ № 2011-ХІІ, розмір одноразової грошової допомоги призначається і виплачується в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону). Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України (ч.9 ст.16-3 ЗУ № 2011-ХІІ).

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Пунктом 6 даного Порядку передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується, зокрема, військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі: 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.

Отже, право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю, що настала після звільнення з військової служби внаслідок захворювання, пов'язаного з її проходженням, виникає саме з моменту настання підстав для отримання цієї допомоги, тобто, в даному випадку, саме з моменту настання інвалідності.

Пунктом 11 Порядку передбачено, що військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи:заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності;довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності. До заяви додаються копії:постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Відповідно до п. 13 вказаного Порядку керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

У судове засідання представником відповідача не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що розпорядником бюджетних коштів було прийнято одне з рішень передбачених п. 13 вказаного Порядку.

Відповідно до пункту 15 Порядку рішення про відмову у призначенні грошової допомоги може бути оскаржено в установленому порядку.

Із наведеного випливає, що, отримавши заяву ОСОБА_2, відповідач зобов'язаний був прийняти рішення і це рішення може бути предметом оскарження у суді.

Згідно Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністра оборони України 14.08.2008 N 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за N 1109/15800, а саме, пункту 21.3, причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців визначають штатні ВЛК; у колишніх військовослужбовців інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та військових формувань колишнього СРСР, правонаступниками яких вони стали, - штатні ВЛК цих військових формувань та оформлюють протоколом за формою, наведеною в додатку 19; пункту 21.20, якщо у військово-медичних документах, складених у роки Великої Вітчизняної війни, в інші періоди ведення бойових дій, у період проходження військової служби, є згадки про захворювання (поранення) або в цих самих документах зазначені тільки окремі симптоми захворювання (поранення), то ВЛК правомірна вирішувати питання їх причинного зв'язку і прийняття відповідної постанови.

Враховуючи викладене, суд вважає, що витягом з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України встановлено причинний зв'язок захворювань, поранень, контузії, травм, каліцтв позивача, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися військові дії. Тому, з огляду на те, що інвалідність позивача настала в результаті поранення, МВТ, контузії головного мозку і захворювання, яке пов'язане з виконанням обов'язків військової служби в країнах де велись бойові дії, то на момент його звернення з відповідною заявою до відповідача він мав право на отримання одноразової грошової допомоги у відповідності до частини 2 статті 16 Закону № 2011-ХІІ і повернення відповідачем позивачеві документів щодо виплати одноразової грошової допомоги на доопрацювання є безпідставним та таким, що не відповідає вимогам Закону, оскільки, як встановлено, позивач надав усі належні документи до уповноваженого органу Міністерства оборони, які той направив розпоряднику бюджетних коштів для прийняття рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у разі інвалідності відповідно пункту 11 Порядку № 975.

Таким чином, оскільки позивач отримав інвалідність внаслідок поранення, МВТ, контузії головного мозку та захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, то він має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013. Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом України у постановах Верховного Суду України від 18 листопада 2014 року №21-446а14, від 21 квітня 2015 року №21-135а15, від 10 березня 2015 року №21-563а14.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання неправомірними дій Міністерства оборони України щодо повернення на доопрацювання заяви позивача з доданими документами про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням III групи інвалідності пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії; скасування рішення Міністерства оборони України від 20 травня 2016 року № 36, яке виражене у формі Протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби в частині не призначення йому одноразової грошової допомоги та повернення документів на адресу Чернігівського обласного військового комісаріату, підлягають задоволенню.

При цьому суд зазначає, що принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є - здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.

У спірних правовідносинах саме на Міністерство оборони України як на головного розпорядника коштів покладено обов'язок щодо прийняття рішення про призначення та нарахування одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 у зв'язку із встановленням останньому інвалідності III групи. Тому, задоволення позовної вимоги про зобов'язання Міністерства оборони України призначити та виплатити йому одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням III групи інвалідності пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності згідно ч. 1 п. 6 Порядку затвердженого постановою КМ України від 25 грудня 2013 року № 975 буде формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

У зв'язку з викладеним суд зазначає, що при розгляді справи за адміністративними позовами про зобов'язання органів Міністерства оборони України призначити та виплатити одноразову грошову допомогу по інвалідності, суд вправі зобов'язати відповідний орган розглянути зазначене питання, а не приймати рішення про виплату такої допомоги, оскільки таке не належить до компетенції суду.

Приймаючи до уваги, що Міністерством оборони України не прийнято відповідне рішення та з огляду на обсяг компетенції останнього, у суду відсутні підстави для зобов'язання відповідача здійснити нарахування і виплату одноразової грошової допомоги, тому вимога в частині зобов'язання Міністерства оборони України призначити та виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу в зв'язку з встановленням йому інвалідності пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У судове засідання Міністерством оборони України, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів на спростування доводів позивача.

Керуючись, ст.ст. 122, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Законом України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей»,суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, третя особа Чернігівський обласний військовий комісаріат про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Міністерства оборони України щодо повернення ОСОБА_2 на доопрацювання заяви з доданими документами про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням йому III групи інвалідності пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії.

Скасувати пункт № 743 протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 20 травня 2016 року № 36, затвердженого Міністром оборони України 23 травня 2016 року в частині повернення на доопрацювання документів щодо одноразової грошової допомоги ОСОБА_2.

Зобов'язати Міністерство оборони України розглянути питання щодо призначення та виплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги по інвалідності ІІІ групи, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та статей 16 - 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі встановленому законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення постанови, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Бобровицького райсуду В.І. Бойко