Постанова № 62781196, 14.11.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" листопада 2016 р. Справа № 922/3144/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Білецька А.М., суддя Гребенюк Н.В.

при секретарі Бєлкіній О.М.

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1 (довіреність від 01.08.2015 року),

відповідача- не зявився,

розглянувши апеляційну скаргу відповідача (вх.№2791Х/3-38) на ухвалу господарського суду Харківської області від 28.09.2016 року

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгрозапчастина", м.Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство ОСОБА_2", с. Картамиш

про стягнення 3 053 358, 32 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28.09.2016 року у справі №922/3144/16 (суддя Прохоров С.А.) задоволено заяву ТОВ "Украгрозапчастина" про забезпечення позову. До вирішення спору по суті, накладено арешт на майно, в тому числі грошові кошти, наявні на банківських рахунках, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство ОСОБА_2 господар в межах позовних вимог - 3 053 358, 32 грн.

Відповідач із вказаною ухвалою місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить цю ухвалу скасувати, в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову відмовити.

В судове засідання 14.11.2016 року відповідач не зявився, про причини неявки суд не повідомив.

Як розяснено в п.3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні, протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

07.11.2016 року представник відповідача ОСОБА_3 був присутній в судовому засіданні, що відображено в протоколі судового засідання та повідомлявся про час та місце наступного судового засідання 14 листопада 2016 року об 09:30 год. Про належне повідомлення відповідача про час та місце судового засідання свідчить також підпис його представника на оголошенні від 07.11.2016 року про відкладення розгляду справи (а.с.202).

Крім того, ухвала Харківського апеляційного господарського суду від 07.11.2016 року, якою було призначено розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні направлялась на адресу відповідача, про що свідчить штамп на зворотньому боці ухвали, про відправлення її копій сторонам і є доказом належного повідомлення учасників спору про дату, час та місце судового засідання відповідно до пунктів 3.5.2., 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України та відповідно до пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Враховуючи,що відповідач належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, колегія суддів вважає можливим розглядати справу за його відсутності за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Позивач, ТОВ Украгрозапчастина, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача, ТОВ "Сільськогосподарське підприємство ОСОБА_2", суми заборгованості у розмірі 3053358,32 грн.

Позов обгрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки №259 від 17.10.2013 року в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару (а.с.4).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22 вересня 2016 року позовну заяву прийнято до розгляду (а.с.2).

Позивач надав суду заяву про забезпечення позову від 28.09.2016 року (вх. №32041), в якій, посилаюсь на приписи статей 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, просить суд накласти арешт на грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках відповідача, та нерухоме майно, яке належить ТОВ "Сільськогосподарське підприємство ОСОБА_2" в межах суми позову - 3053358,32 грн. (а.с.67).

В заяві позивач зазначає про обґрунтованість вжиття заходів до забезпечення позову, оскільки відповідачем в мережі Інтернет розміщено оголошення про продаж активів підприємства. Таким чином, на думку позивача, наявні підстави вважати, що відповідач намагається відчужити належне йому майно або зняти кошти з банківського рахунку, що в подальшому призведе до неможливості виконання рішення суду.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28.09.2016 року у справі №922/3144/16 (суддя Прохоров С.А.) задоволено заяву ТОВ "Украгрозапчастина" про забезпечення позову. До вирішення спору по суті, накладено арешт на майно, в тому числі грошові кошти, наявні на банківських рахунках, що належить ТОВ Сільськогосподарське підприємство ОСОБА_2 господар в межах позовних вимог - 3 053 358, 32 грн. (а.с.74).

Вказана ухвала обгрунтована тим, що в рекламному повідомлені, витяг якого було надано позивачем, зазначено про продаж свинарника, будівлі продуктового складу, будівлі для заправки сільськогосподарських машин, а отже наявні підстави вважати, що відповідач наразі здійснює відчуження свого майна на користь інших осіб. В оскаржуваній ухвалі суд дійшов висновку про наявність зв'язку між зазначеними заходами забезпечення позову і предметом спору, співмірність заходів із заявленими позивачем вимогами. Як зазначено в ухвалі суду, вжиття наведених заходів забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав позивача на час вирішення спору в суді, а в разі задоволення позову - унеможливить порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача. В ухвалі суд вказав, що зазначений вид та спосіб забезпечення позову не є суттєвими обмеженнями для відповідача та інших учасників судового процесу, оскільки не має наслідком повного припинення їх господарської діяльності, жодним чином не заважає веденню ними власної, звичайної господарської діяльності, не призводить до погіршення стану належного відповідачу майна чи зниження його вартості, не унеможливлює користування відповідними цивільними правами.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що рекламне оголошення від імені ТОВ Сільськогосподарське підприємство ОСОБА_2 господар про продаж активів підприємства було розміщено на сайті в мережі Інтернет невідомими особами. Як вказує відповідач, фотографії та площа обєктів, які містяться в оголошенні, не мають жодного відношення до підприємства відповідача, у звязку з чим ТОВ Сільськогосподарське підприємство ОСОБА_2 господар звернулось до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.363 Кримінального кодексу України; вказана заява зареєстрована в Шевченківському ВП Холодногірського ВП ГУ НП в Харківській області в ЖЄО під №31552 від 09.10.2016 року. Відповідач вважає, що суд першої інстанції, при винесенні оскаржуваної ухвали, обмежив субєкта господарювання - ТОВ Сільськогосподарське підприємство ОСОБА_2 господар в можливості користуватися та розпоряджатися власним майном, коштами, тобто, обмежив право вільно здійснювати господарську діяльність.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав, в судовому засіданні 14.11.2016 року його представник проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив ухвалу господарського суду Харківської області від 28.09.2016 року у даній справі залишити без змін.

Колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до приписів статті 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно частини 1 статті 67 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Як розяснено в постанові Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» від 26.12.2011 р. за №16, у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). ОСОБА_3 лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими повязано вирішення питання про забезпечення позову і особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову.

Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Вибір заходу до забезпечення позову залежить від суті позовної вимоги та повинен бути співрозмірним.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості (п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України « Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» від 26.12.2011 р. за №16).

Як свідчать матеріали справи, предметом позову у даній справі є стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 3053358,32 грн., яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки №259 від 17.10.2013 року в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару.

Як вбачається з роздруківки з мережі Інтернет, наданої позивачем до матеріалів справи, на сайті www.olx.ua міститься оголошення наступного змісту: «ТОВ Сільськогосподарське підприємство ОСОБА_3 господар реалізує нежитлові приміщення сільськогосподарського призначення (будівля для заправки сільськогосподарських машин, будівля продуктового складу, свинарники та ін.)». Вартість нерухомого майна, згідно оголошення, становить 1500000 грн.

Вказане оголошення розміщене на сайті 25.09.2016 року, тобто через три дні після порушення господарським судом Харківської області провадження у даній справі.

Колегія суддів вважає, що факт наявності після порушення провадження у даній справі відповідного оголошення щодо продажу майна підприємства є достатньо обґрунтованим припущенням, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може бути відчужене іншій особі, що може утруднити (або зробити неможливим) виконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Відповідач зазначає про те, що оголошення в мережі Інтернет розміщено не ним, а невідомими особами від імені та без згоди ТОВ Сільськогосподарське підприємство ОСОБА_3 господар, а отже, відсутні підстави вважати, що він намагається реалізувати належне йому майно.

Колегія суддів зазначає, що умовою для застосування заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову може зникнути, зменшитись за кількістю (п.3 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову").

Відповідачем, на виконання приписів статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, не надано суду доказів розміщення оголошення іншими особами, а не ТОВ Сільськогосподарське підприємство ОСОБА_3 господар.

Факт звернення відповідача до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.363 Кримінального кодексу України, не є належним доказом в підтвердження доводів відповідача стосовно розміщення оголошення невідомими особами від імені та без згоди відповідача, оскільки в матеріалах справи відсутній вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, тобто не встановлено чи мали місце такі події та ким вони вчинені.

Враховуючи наведене, доводи відповідача є безпідставними.

Судова колегія також враховує, що розмір позовних вимог є значним, та у разі задоволення позову з відповідача на користь позивача буде стягнуто 3053358,32 грн.

При цьому, у разі відсутності грошових коштів на рахунках відповідача, у розмірі, який був би співрозмірним розміру заборгованості, задоволення вимог позивача буде відбуватися за рахунок майна, що належить відповідачу.

Приймаючи до уваги, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення позовних вимог позивача, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову в частині накладення арешту на майно, що належить ТОВ Сільськогосподарське підприємство ОСОБА_3 господар в межах позовних вимог - 3 053 358, 32 грн.

Колегія суддів зазначає, що обраний судом першої інстанції спосіб забезпечення позову (накладення арешту на майно) співвідноситься з предметом та вимогами позову, а отже, існує конкретний зв'язок між певними заходами до забезпечення позову і предметом позовної вимоги.

Вказаний захід забезпечення позову не перешкоджає використанню майна та веденню господарської діяльності відповідача, а є лише заходом запобігання утруднення чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи.

Арешт майна не призведе до припинення господарської діяльності відповідача, погіршення стану цього майна або зниження його вартості, а тому забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно відповідача є адекватним заходом.

Разом із тим, господарський суд, задовольняючи заяву позивача, наклав також арешт на грошові кошти відповідача, наявні на банківських рахунках в межах суми позовних вимог.

Однак, господарським судом не враховано, що такі заходи можуть перешкоджати господарській діяльності товариства (оплаті товарів, робіт, послуг, виплаті заробітної плати, сплаті податків, зборів, обов'язкових платежів, кредитів і процентів за користування кредитами, тощо).

Обмеження в користуванні власними обіговими грошовими коштами в сумі 3053358,32 грн., є обставиною, яка суттєво впливає на господарську діяльність відповідача та заважатиме її поточному веденню.

Таким чином, суд першої інстанції, при винесенні оскаржуваної ухвали, належним чином не оцінив наслідки обрання такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на грошові кошти, спроможність його забезпечити реальне виконання судового рішення у разі задоволення позову.

Колегія суддів зазначає, що у даному випадку, уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду у випадку задоволення позову, може бути забезпечено шляхом накладення арешту на майно відповідача в межах суми позовних вимог.

Водночас, накладення арешту на грошові кошти відповідача призведе до перешкоджання фінансово - господарській діяльності відповідача, що вплине на можливість отримати прибуток та належним чином здійснити розрахунки з позивачем.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваної ухвали місцевий господарський суд неправильно застосував норми процесуального права, у звязку з чим апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а ухвала господарського суду Харківської області від 28.09.2016 року у справі №922/3144/16 частковому скасуванню.

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктом 4 частини 1 статті 104, статтею 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача задовольнити частково.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 28.09.2016 року у справі №922/3144/16 скасувати частково, в частині задоволення заяви позивача про накладення арешту на грошові кошти ТОВ Сільськогосподарське підприємство ОСОБА_3 господар.

В іншій частині ухвалу господарського суду Харківської області від 28.09.2016 року у справі №922/3144/16 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 16.11.2016 року

Головуючий суддя Медуниця О.Є.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Гребенюк Н.В.