Ухвала суду № 62780707, 16.11.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/13177/16 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

У Х В А Л А

Іменем України

16 листопада 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судці: Чаку Є.В.,

суддів: Мєзєнцева Є.І., Літвіної Н.М.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Холодокомбінат № 3» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 вересня 2016 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Держпраці у Київській області до публічного акціонерного товариства «Холодокомбінат № 3» про застосування заходів реагування,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Держпраці у Київській області (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до публічного акціонерного товариства «Холодокомбінат № 3» (далі - відповідач) про застосування до відповідача заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) у вигляді зупинення робіт, а саме: заборони експлуатації ліфтів реєстр. №№ 4735, 4740; заборони застосування електрообладнання загального призначення в машинній залі аміачно-холодильної установки (далі - АХУ); заборони експлуатації АХУ та зберігання аміаку на підприємстві; заборони проведення газонебезпечних робіт - до усунення порушень та отримання у встановленому порядку рішення на відновлення робіт.

Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 28 вересня 2016 року адміністративний позов задовольнив повністю.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 вересня 2016 року та постановити нову про відмову в задоволенні адміністративного позову. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів справи, на підставі наказу № 1111 від 23 червня 2016 року та за наявності направлення на проведення планової перевірки № 5.2/298 від 01 серпня 2016 року, позивачем проведено планову перевірку дотримання відповідачем вимог законодавчих та нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки, за результатами якої 05 серпня 2016 року складено акт перевірки суб'єкта господарювання (виробничого об'єкта) № 5.2/180/262, згідно з яким, у ході перевірки виявлено факт допущення відповідачем ряду порушень законодавства у сфері охорони праці та промислової безпеки.

Даний акт отримано відповідачем 05 серпня 2016 року, про що міститься відповідний підпис у вказаному акті.

Крім того, на підставі акту № 5.2/180/262 позивачем 08 серпня 2016 року видано припис № 5.2/180/262 про усунення виявлених порушень.

З приводу даних спірних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно із ч.ч. 1, 4 ст. 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон), державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом. Виключно законами встановлюються: органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності; види господарської діяльності, які є предметом державного нагляду (контролю); повноваження органів державного нагляду (контролю) щодо зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг; вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності; спосіб здійснення державного нагляду (контролю); санкції за порушення вимог законодавства і перелік порушень, які є підставою для видачі органом державного нагляду (контролю) припису, розпорядження або іншого розпорядчого документа. Орган державного нагляду (контролю) не може здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує такий орган на здійснення державного нагляду (контролю) у певній сфері господарської діяльності та не визначає повноваження такого органу під час здійснення державного нагляду (контролю).

Відповідно до ч. 7 ст. 7 Закону, на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу, а у випадках, передбачених законом, також звертається у порядку та строки, встановлені законом, до адміністративного суду з позовом щодо підтвердження обґрунтованості вжиття до суб'єкта господарювання заходів реагування, передбачених відповідним розпорядчим документом.

Відповідно до пп. 16 п. 4, п. 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 96 від 11 лютого 2015 року, Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням законодавства у сфері охорони праці в частині безпечного ведення робіт, гігієни праці, промислової безпеки, безпеки робіт у сфері поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення.

Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

З огляду на викладені положення Закону, підставою для звернення з позовом до суду про застосування заходів реагування є виявлення органом нагляду (контролю) порушення вимог законодавства, про що зазначається в акті перевірки.

У той же час, нормативно-правовим актом, який встановлює процедуру проведення перевірок під час здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням законів та інших нормативно-правових актів з питань промислової безпеки, охорони праці, безпечного ведення робіт юридичними та фізичними особами, які відповідно до законодавства використовують найману працю, є Положення про організацію та здійснення державного гірничого нагляду, державного нагляду (контролю) у сфері промислової безпеки та охорони праці в системі Держгірпромнагляду України, затверджене наказом Міністерства надзвичайних ситуацій України № 826 від 11 серпня 2011 року.

Так, згідно з п. 2.26 Положення № 826, право заборони виконання робіт, виробництва виникає у разі виявлення під час перевірки: порушень вимог законодавства з охорони праці та промислової безпеки, що створюють загрозу життю працівників; порушень вимог Кодексу України про надра; відсутності дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки; непроведення у встановленому порядку та в терміни технічного огляду, випробування або експертного обстеження машин, механізмів та устаткування підвищеної небезпеки; виникнення нещасного випадку зі смертельним або тяжким наслідком, групового нещасного випадку.

Як убачається зі змісту позовної заяви та доданих до неї матеріалів, застосування заявлених заходів реагування по відношенню відповідача є заходом, направленим на попередження настання негативних наслідків, викликаних наявністю на об'єкті порушень вимог законодавства про працю, які створюють загрозу життю та здоров'ю людей.

Суд звертає увагу, що поняття «загроза життю та/або здоров'ю людини» є оціночним поняттям, функція контролю (нагляду) за чим, зокрема, покладена на позивача, посадові особи якого володіють спеціальними знаннями у цій сфері.

Так, суд першої інстанції звернув увагу на те, що відповідач у своїх письмових запереченнях, зазначив, про те, що порушення, які викладені в акті № 5.2/180/262, він усунув в повному обсязі.

Поряд з цим, відповідач зазначив, що заходи по усуненню недоліків в п.п. 30, 52, 62, 63, 85 припису № 5.2/180/262 знаходяться в стані виконання.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції враховуючи факт виявлення позивачем порушень відповідачем законодавства з охорони праці та промислової безпеки, а також зважаючи на факт не усунення ним виявлених порушень в повному обсязі, погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність застосування до відповідача заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю).

Що стосується доводів відповідача, викладених в його апеляційній скарзі, стосовно того, що позивач не мав права проводити перевірку, оскільки пунктом 3 Прикінцевих положень ЗУ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», така перевірка може проводитися виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, то колегія суддів з цього приводу звертає увагу на наступне.

Закон України від 28.12.2014 року № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» (далі - Закон № 71-VIII), на який посилається відповідач у своїй апеляційній скарзі, направлений на врегулювання відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів.

Так, дійсно, пунктом 3 Прикінцевих положень вищезазначеного Закону встановлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Зазначене обмеження не поширюється: з 1 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість; з 1 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Також, має місце те, що відповідно до пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску, його територіальні органи. Органами доходів і зборів є Державна фіскальна служба України та її територіальні органи.

Таким чином, застосовуючи словосполучення «контролюючі органи» у пункті 3 Прикінцевих положень Закону № 71-VIII, законодавець не уточнює на які саме контролюючі органи розповсюджуються встановлені обмеження та не містить положень про те, що поняття «контролюючі органи», що вживаються у тексті цього Закону, необхідно розуміти у визначенні п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України.

З огляду на це, колегія суддів вважає, що наведене поняття слід застосовувати у розумінні п. 1 Указу Президента України «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності» від 23.07.1998 № 817/98 (далі - Указ № 817/98), відповідно до якого контролюючі органи - органи виконавчої влади, уповноважені від імені держави здійснювати перевірку фінансово-господарської діяльності суб'єктів підприємницької діяльності.

Проте, Державну службу України з питань праці та її територіальні органи не можна розглядати у розумінні поняття «контролюючі органи», визначеного п. 1 Указу № 817/98, оскільки проведення перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів підприємницької діяльності не входить до їх повноважень.

Таким чином, колегія вважає, що апелянт помилково дійшов висновку про те, що Головне управління Держпраці у Київській області є контролюючим органом у розумінні п. 1 Указу № 817/98, а тому на його перевірки розповсюджуються обмеження, встановлені п. 3 Прикінцевих положень № 71-VIII.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що у відповідності до ст. 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» дія цього Закону поширюється на відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

При цьому, згідно частини 2 вказаної статті, дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають, зокрема, під час здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення.

Так, слід звернути увагу, що цю частину було доповнено словами «державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення» відповідно до Закону України від 28.12.2014 р. № 77-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці», який набрав чинності з 01.01.2015 року.

Аналізуючи вказані норми права в їх сукупності, слідує висновок, що Державна служба України з питань праці та її територіальні органи не є контролюючими органами в розумінні п. 1 Указу Президента України «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності» від 23.07.1998 № 817/98, а на проведення перевірок додержання законодавства про працю, що проводяться з метою здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення, не поширюється дія Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» № 877-V від 05.04.2007.

З огляду на викладене, дія положень пункту 3 Прикінцевих положень Закону України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» не поширюється на Державну службу України з питань праці та її територіальні органи при здійсненні перевірок додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю.

Крім того, апелянт звертав увагу суду апеляційної інстанції на те, що управління Держпраці у Київській області належить до контролюючих органів, які мають право на проведення перевірки підприємств, установ, організацій виключно з дозволу Кабінету Міністрів України.

Однак, колегія суддів не погоджується з такими доводами апелянта, з огляду на наступне.

В 2015 році діяв мораторій на проведення перевірок підприємств, установ, організацій, фізичних осіб-підприємців контролюючими органами, в тому числі Державною службою України з питань праці та її територіальними органами у відповідності до Закону України від 28.12.2014 р. № 76-VІІІ «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України».

Пунктом 8 Прикінцевих положень цього Закону визначено, що перевірки підприємств, установ, організацій, фізичних осіб-підприємців контролюючими) органами (крім Державної фіскальної служби України та Державної фінансової інспекції України) здійснюються протягом січня - червня 2015 року виключно з дозволу Кабінету Міністрів України або за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки. Обмеження щодо перевірок підприємств, установ, організацій, фізичних осіб-підприємців контролюючими органами, зокрема й Держпраці, тривало протягом січня - червня 2015 року; дія вищевказаного мораторію закінчилась 30.06.2015 року, а тому на час проведення позивачем перевірки відповідача, будь-яких обмежень не існувало.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що планова перевірка ПАТ «Холодокомбінат № 3» проведена позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства, оскільки на час її проведення не існувало будь-яких обмежень щодо проведення перевірки.

В зв'язку з цим, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про законність дій позивача щодо проведення планової перевірки ПАТ «Холодокомбінат № 3» є обґрунтованим, та таким, що не суперечить фактичним обставинам справи.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, з огляду на встановлені судом в ході розгляду спору обставини, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог, а тому вони підлягають задоволенню.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Холодокомбінат № 3» - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 вересня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 16.11.2016 року.

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Літвіна Н. М.