Постанова № 62780299, 14.11.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" листопада 2016 р. Справа №925/69/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В. , суддя Тихий П.В.,

при секретарі судового засідання Деппа-Крівіч А.О.,

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1, за довіреністю б/н від 29.07.2016р.,

відповідача не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Машлазер" (вх.№2562П/1-41 від 20.09.2016р.), на рішення господарського суду Полтавської області від 02.08.2016р. у справі №925/69/16,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Разек Черкаси", м. Черкаси,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Машлазер", м. Лубни, Лубенський р-н, Полтавська обл.,

про виконання договірних зобовязань, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 02.08.2016р. у справі №925/69/16 (суддя Іваницький О.Т.) позов задоволено повністю.

Зобовязано Товариство з обмеженою відповідальністю "Машлазер" виконати умови договору на матеріально-технічне обслуговування №01-22/01/13 від 22.01.2013р. і поставити Товариству з обмеженою відповідальністю "Разек Черкаси" "Лінзу 3,75" у кількості 1 штука.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Машлазер" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Разек Черкаси" витрати по сплаті судового збору у розмірі 1378,00 грн.

Відповідач не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 02.08.2016р. та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі; судові витрати покласти на позивача.

В обґрунтування своєї позиції по справі відповідач зазначає, що з огляду на затримку позивачем оплати товару (яка була проведена лише 12.07.2013р.) відповідач не мав змоги направити до Німеччини в строк до 23.06.2013р. письмового підтвердження замовлення, провести його вчасну оплату та, відповідно, поставити позивачу товар в повному обсязі та за вартістю, заявленій в рахунку на оплату. Таким чином, зважаючи на те, що позивач не здійснив вчасної оплати в терміни, обумовлені договором, тому у суду були відсутні правові наслідки для застосування до відповідача будь-яких правових наслідків, зокрема, щодо примусового зобовязання виконати договір матеріально-технічного обслуговування №01-22/01/13 від 22.01.2013р. в частині поставки позивачу товару "Лінзи 3,75" в кількості 1 штука.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 22.09.2016р. апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду на 17.10.2016р.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу (вх.№9977 від 04.10.2016р.), в якому просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду без змін.

В обґрунтування своєї позиції по справі, позивач вказує, що після отримування коштів в сумі 8696,00 грн. за товар, жодних зауважень з боку виконавця щодо термінів оплати за товар на адресу замовника не надходило; замовник виконав свої зобовязання по оплаті товару у повному обсязі, натомість відповідач свої зобовязання не виконав, товар в повному обсязі не поставив.

04.10.2016р. до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання від позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції в господарському суду Черкаської області (18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307), у звязку з тим, що він не має змоги направити свого представника до Харківського апеляційного господарського суду.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 05.10.2016р. клопотання позивача задоволено, доручено господарському суду Черкаської області (18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307) забезпечити проведення відеоконференції у справі №925/69/16, розгляд якої відбудеться 17.10.2016р. о 10:30 год. в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду в залі судового засідання №131.

Відповідач, на виконання ухвали суду від 22.09.2016р. надав витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (вх.№10439 від 17.10.2016р.) Також, відповідач просить суд провести засідання суду без участі представника за наявними матеріалами судової справи.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 17.10.2016р., з метою повного, всебічного, обєктивного встановлення фактичних обставин справи, надання можливості учасникам судового процесу надати суду додаткові письмові пояснення та забезпечення участі представника відповідача у судовому процесі для надання пояснень у справі, розгляд справи відкладено на 14.11.2016р.; ухвалено наступне судове засідання провести в режимі відеоконференції.

14.11.2016р. від представника відповідача надійшло клопотання (вх.№11428), в якому він просить розгляд справи провести без участі представника відповідача, за наявними матеріалами судової справи, в звязку із хворобою уповноваженого представника.

Враховуючи, що наявних в справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, зважаючи на те, що відповідач надав клопотання про розгляд справи без участі його представника, та на сплив процесуальних строків розгляду апеляційної скарги на рішення суду, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності представника відповідача.

В судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 14.11.2016р. представник позивача надав пояснення у справі, в яких зазначив, що підтримує позицію, викладену у відзиві на апеляційну скаргу, просить рішення суду залишити без змін.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши в судовому засіданні пояснення уповноваженого представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "Разек Черкаси" (замовник) та ТОВ "Машлазер" (виконавець) укладено договір на матеріально-технічне обслуговування №01-22/01/13 від 22.01.2013р., за яким замовник доручає виконавцю, а виконавець погоджується прийняти на себе організацію і виконання робіт (надання послуг) по матеріальному-технічному обслуговуванню промислового обладнання на обєктах замовника.

Поняття матеріально - технічного обслуговування визначено розділом 2 (п.2.1 договору ): виїзд на обєкти замовника для виконання робіт по огляду (діагностиці) промислового обладнання для визначення технічного стану; виїзд на обєкти замовника для виконання робіт по технічному обслуговуванню та поточному ремонту промислового обладнання замовника; виїзд на обєкти замовника для виконання робіт по профілактичному огляду промислового обладнання; надання консультацій щодо правильної експлуатації обладнання замовника; поставка замовнику інструменту, запасних частин, комплектуючих та витратних матеріалів (надалі матеріали).

Способи здійснення матеріально - технічного обслуговування сторони визначили пунктами 4.1-4.2 договору, а саме: здійснення власними силами з використанням власного інструменту або залучати для виконання матеріально - технічному обслуговуванню промислового обладнання сторонніх субєктів господарювання (субпідрядників). Обсяги матеріально-технічного обслуговування визначені сторонами розділом 5 (пятим) п.п. 5.1-5.4 договору.

Відповідно до пункту 5.1. договору в разі постачання матеріалів замовник вказує в замовленні терміни, номенклатуру, вид, сорт, марку та кількість матеріальних цінностей, що мають бути поставлені. Якщо на протязі 3-х робочих днів виконавець не заявить заперечень щодо умов виконання матеріально-технічного обслуговування зазначених у замовленні, то вважається що виконавець узгодив заявку замовника.

Пунктом 3.3 договору №01-22/01/13 на матеріально-технічне обслуговування від 22.01.2013р. сторони узгодили, що вартість матеріалів оплачується 100% авансовим платежем на протязі 3 (трьох) банківських днів з моменту погодження термінів, номенклатури, виду, сорту, марку та кількості матеріальних цінностей, що мають бути поставлені шляхом перерахування грошових коштів.

Постачальником було виставлено покупцю (ТОВ "Разек Черкаси") рахунок №19 від 20.06.2013р. на оплату Лінзи 3,75" у кількості 2 шт, ціною 4348,00 грн. кожна, всього 8696,00 грн.

Згідно платіжного доручення №65 від 12.07.2013р. вказаний рахунок було сплачено в повному обсязі (в сумі 8696,00 грн.), що не заперечується сторонами.

На виконання умов договору відповідачем була здійснена часткова поставка товару, про що свідчить підписана сторонами видаткова накладна №11 від 19.03.2014р. на частину суми 4348,00 грн.

Поставка другої одиниці Лінзи 3,75" на суму 4348,00 грн. відповідачем здійснена не була.

20.11.2015р. позивач звернувся до відповідача з вимогою в семиденний строк з моменту отримання вимоги поставити товар у повному обсязі. Вказану вимогу відповідач отримав 26.11.2015р., що підтверджується відміткою про вручення на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.

27.11.2015р. відповідачем була надана відповідь позивачу, в якій повідомлено, що у звязку з відсутністю даного товару на складах підприємства на даний час неможливо здійснити його поставку, а тому для закриття заборгованості в сумі 4348,00 грн. поверне її ТОВ "Разек Черкаси" за реквізитами, вказаними в договорі на матеріально-технічне обслуговування №01-22/01/13 від 22.01.2013р.

За платіжним дорученням №273 від 11.02.2016р. ТОВ "Машлазер" повернуло заборгованість згідно вимоги від 18.11.2015р. на користь ТОВ "Разек Черкаси" в розмірі 4348,00 грн.

Згідно платіжного доручення №7311 від 12.02.2016р. кошти у розмірі 4348,00 грн. як помилково перераховані були повернуті ТОВ "Машлазер".

Відповідно до банківської виписки станом на 12.02.2016р. кошти у розмірі 4348,00 грн. знаходяться на рахунку відповідача, що не заперечується сторонами.

Таким чином, зважаючи на те, що відповідач відмовляється здійснити поставку оплаченого позивачем товару, останній звернувся до господарського суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає, що згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України та статті 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що право замовника вимагати від виконавця виконання зобовязання, яке останній взяв на себе, зберігається до повного виконання боржником свого зобовязання.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем(попередня оплата) покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу

Як вже було зазначено вище замовник виконав свої зобовязання по оплаті товару, вказана грошова сума була прийнята відповідачем, будь-яких заперечень з його боку не надходило.

Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, відповідно до положень статті 530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено право покупця у разі порушення продавцем строку передання йому попередньо оплаченого товару вимагати або передання оплаченого товару, або повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Як було наведено вище, у зв'язку з невиконанням відповідачем свого обов'язку з поставки частини товару на суму 4348,00 грн., який оплачено позивачем, останній 20.11.2016р. направив відповідачу вимогу в семиденний строк з моменту отримання вимоги поставити товар у повному обсязі. Вказану вимогу відповідач отримав 26.11.2015р., що підтверджується відміткою про вручення на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.

Таким чином, позивач реалізував своє право вимагати від ТОВ "Машлазер" виконання свого обовязку за договором, який полягає в поставці Лінзи 3,75" у кількості 1 шт.

Отже, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про задоволення вимог позивача в повному обсязі, з підстав їх обґрунтованості та підтвердження належними доказами.

Посилання апелянта на те, що позивач не зміг своєчасно погодити із постачальником із Німеччини комерційну пропозицію на поставку Лінз 3,75", а отже була поставлена лише одна, не беруться колегією суддів до уваги, оскільки згідно частини 2 статті 617 Цивільного кодексу України не вважається випадком на підставі якого, особа, яка порушила зобовязання, звільняється від відповідальності, зокрема, недодержання своїх обовязків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобовязання, відсутність у боржника необхідних коштів.

З огляду на викладене, враховуючи, що доводи, викладені в апеляційний скарзі, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Полтавської області від 02.08.2016р. у справі №925/69/16 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, керуючись ст.ст. 49, 99 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню відповідачу.

Керуючись ст.ст. 49, 91, 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Машлазер" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 02.08.2016р. у справі №925/69/16 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 17 листопада 2016 року.

Головуючий суддя Р.А. Гетьман

Суддя В.В. Россолов

Суддя П.В. Тихий