Постанова № 62779870, 16.11.2016, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

16.11.2016 справа №905/2568/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2,ОСОБА_3 При секретарі за участю представників сторін від позивача від відповідача від третьої особи розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_4 ОСОБА_5 (довіреність від 11.01.16 б/н) ОСОБА_6 (довіреність від 09.12.15 №09-32/680) ОСОБА_5 (довіреність від 11.01.16 б/н) Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк , м. Київ на рішення господарського суду Донецької областівід06.10.16р.у справі№905/2568/16 (суддя Уханьова О.О.) за позовом до за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача про Товариства з обмеженою відповідальністю Корум Донецькгірмаш, м. Донецьк Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк , м. Київ Приватного акціонерного товариства "Корум Україна", м. Донецьк визнання припиненим права застави за договорами застави №15-94/19-130/13 від 27.12.2013р., та №15-94/19-77/13 від 30.05.2013р. та визнання припиненими зобовязання за договором застави товарів в обороті №15-94/19-130/13 від 27.12.2013р. та договором застави №15-94/19-77/13 від 30.05.2013р ВСТАНОВИВ:

02.09.2016р. до господарського суду Донецької області надійшла позовна заява ТОВ «Корум Донецькгірмаш» м. Донецьк до відповідача - ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» м. Київ про: 1) - визнання припиненим права застави за договорами застави №15-94/19-130/13 від 27.12.2013р., та №15-94/19-77/13 від 30.05.2015р. та 2) - визнання припиненими зобовязання за договором застави товарів в обороті №15-94/19-130/13 від 27.12.2013р. та договором застави №15-94/19-77/13 від 30.05.2015р.

В підтвердження позовних вимог позивач надав копії договору про відкриття кредитної лінії №15-93/19-8/13 від 30.05.2013р., договорів застави №15-94/19-130

13 від 27.12.2013р., №15-94/19-77/13 від 30.05.2013р.

У відзиві на позов відповідач зазначав, що позивач не довів факту втрати предмета застави, в т.ч. не розкрив обставин втрати майна і документи, що підтверджують втрату предмета застави. Крім того, зазначив про недоведеність позивачем порушення його прав, тому просив відмовити в задоволенні позову. Разом з відзивом надав платіжні доручення в підтвердження виплати кредитних коштів позичальнику.

Ухвалою від 21.09.2016р. господарський суд залучив до участі у справі ПАТ «Корум Україна» м. Донецьк в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

30.09.2016р. позивач надав заяву про уточнення позовних вимог, в якій зазначив про те, що при складанні позовної заяви допущена технічна помилка та вказана невірна дата укладання договору застави №15-94/19-77/13, замість 30.05.2013р. вказана дата - 30.05.2015р. Просив викласти резолютивну частину позову в наступній редакції: «Визнати припиненим право застави за договорами №15-94/19-130/13 від 27.12.2013р. та №15-94/19-77/13 від 30.05.2013р». В судовому засіданні суду першої інстанції представник позивача зазначив, що ця заява не є відмовою від частини позову.

Враховуючи вищезазначене та вимоги ст.22 ГПК України господарський суд здійснив розгляд справи за обома позовними вимогами по суті.

03.10.2016р. представник позивача надав письмові пояснення по справі та додаткові документи в підтвердження позовних вимог, а саме: копію висновку судово-товарознавчої експертизи №349/350 від 01.03.2016р., пояснення ОСОБА_7 та копію наказу про прийняття на роботу від 02.06.2014р., а також належним чином засвідчені копії договорів з додатками.

05.10.2016р. позивачем надана копії довідки про майно, витягів з державних реєстрів.

06.10.2016р. представник позивача в судовому засіданні наполягав на задоволенні позову, пояснив, що до правоохоронних органів та банку про втрату майна підприємство не зверталось, працівників підприємства звільнено, можливості вести господарську діяльність підприємство не має, оскільки все майно залишилось у місті Донецьку.

Відповідач проти позову заперечував з мотивів, викладених у відзиві. Представник третьої особи в судове засідання підтримав вимоги позову.

Рішенням господарського суду Донецької області від 06.10.2016 року у справі № 905/2568/16 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Корум Донецькгірмаш» до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Приватного акціонерного товариства «Корум Україна» м. Донецьк про визнання припиненим права застави за договорами застави №15-94/19-130/13 від 27.12.2013р., та №15-94/19-77/13 від 30.05.2013р. та визнання припиненими зобовязання за договором застави товарів в обороті №15-94/19-130/13 від 27.12.2013р. та договором застави №15-94/19-77/13 від 30.05.2013р. задоволено частково.

Визнано припиненим право застави за договорами застави №15-94/19-130/13 від 27.12.2013р., та №15-94/19-77/13 від 30.05.2013р.

У задоволенні іншої частині позову відмовлено.

ПАТ Акціонерним комерційним промислово-інвестиційний банком подана апеляційна скарга на рішення суду, у якій апелянт, посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, неповне дослідження обставин, що мають значення для вирішення спору, просить скасувати судове рішення у повному обсязі.

В обґрунтування скарги заявник, зокрема, посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно взяв до уваги як доказ втрати майна пояснення колишнього робітника ОСОБА_7, в порушення ст.593 ЦК України у встановленому законодавством порядку не встановив обставин втрати майна і документи, що підтверджують втрату предмету застави. Інші докази, як то довідка ТОВ «Корум Донецькгормаш» від 04.10.2016р., та витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 04.10.2016 року не повинні були прийматися як докази. Поза увагою господарського суду залишився і факт невиконання позивачем умов договору про необхідність своєчасно інформувати про втрату майна як і те, що позивачем не доведено, які саме права та законні інтереси порушені.

Апеляційна скарга розглядається відповідно до вимог ст.101 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, пояснення сторін, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду встановила.

Предметом позову є визнання припиненим права застави за договорами застави №15-94/19-130/13 від 27.12.2013р., та №15-94/19-77/13 від 30.05.2013р. та визнання припиненими зобовязання за договором застави товарів в обороті №15-94/19-130/13 від 27.12.2013р. та договором застави №15-94/19-77/13 від 30.05.2013р.

Підставою є втрата майна позивачем у звязку з його захопленням та знищенням невідомим особами в місті Донецьку.

Правовими підставами позову визначені статті 593, 607 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

З матеріалів справи вбачається, що 30.05.2013р. ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ПрАТ «Торгова компанія «Гірничі машини», в подальшому ПрАТ «Корум Україна» (далі позичальник) підписали кредитний договір про відкриття кредитної лінії №15-93/19-8/13.

За своєю правовою природою зазначений договір є кредитним договором, правовідносини за яким регулюються розділом 2 глави 71 Цивільного кодексу України «Позика. Кредит. Банківський вклад», параграфом 1 глави 36 Господарського кодексу України, Законами України «Про банки і банківську діяльність», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», іншими нормативно-правовими актами.

Істотними умовами кредитного договору є мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту (ч.2 ст.345 ГК України).

Відповідно до п.2.1 кредитного договору банк зобовязується надати позичальнику кредит шляхом відкриття невідновлювальної мультивалютної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 50000000,00грн. (ліміт кредитної лінії), на умовах, встановлених цим договором, далі кредитна лінія, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти, встановлені цим договором.

28.08.2014р. цей пункт договору змінений сторонами та викладений у наступній редакції: банк зобовязується надати позичальнику кредит шляхом відкриття невідновлювальної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 158436000 російських рублів (ліміт кредитної лінії) на умовах, встановлених цим договором, далі кредитна лінія, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти, встановлені цим договором.

Дата остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту -29.05.2014р. У разі несвоєчасного погашення суми, що перевищує ліміт кредитної лінії, датою остаточного повернення всіх коштів за кредитною лінією є пятий робочий день з дня, у якому сталось таке перевищення (п. 2.2. договору).

28.08.2014р. цей пункт договору змінений сторонами та викладений у наступній редакції: ОСОБА_5 остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту - 04.08.2015р. згідно узгодженого сторонами графіку зменшення ліміту щомісяця. У разі несвоєчасного погашення суми, що перевищує ліміт кредитної лінії, датою остаточного повернення всіх коштів за кредитною лінією є пятий робочий день з дня, у якому сталось таке перевищення

Згідно п. 3.2 договору проценти за користування кредитом нараховуються банком, виходячи із встановленої банком процентної ставки у розмірі:

- 21% річних в гривні;

- 12% річних в доларах США;

- 16,8% річних в російських рублях, починаючи з дати першого списання коштів з кредитного рахунку по день повного погашення кредиту на суму щоденного залишку заборгованості за кредитом. При розрахунку процентів по заборгованості в національній валюті використовується метод «факт/факт», виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, по заборгованості в іноземній валюті використовується метод «факт/360», виходячи із розрахунку фактичної кількості днів у місяці та 360 днів у році.

Нарахування банком процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту кожного робочого дня на фактичний залишок заборгованості за кредитом на кінець дня.

Нарахування процентів за користування кредитом за вихідні та неробочі дні поточного місяця здійснюється в останній робочий день перед такими вихідними та неробочими днями.

Якщо вихідні та неробочі дні починаються в поточному та закінчуються в наступному місяці, тоді нарахування за вихідні та неробочі дня поточного місяця здійснюються в останній робочий день поточного місяця, а нарахування за вихідні та неробочі дні наступного місяця здійснюються в перший робочий день наступного місяця.

Проценти, нараховані за поточний місяць, сплачуються позичальником у валюті, в якій позичальнику було надано кредит, щомісячно 1-го числа місяця, наступного за місяцем, в якому відбулося нарахування процентів та в день остаточного повернення кредиту.

Проценти, що нараховуються на прострочену заборгованість за кредитом після настання кінцевому терміну повернення кредиту, що вказаний в п. 2.2. сплачуються позичальником щоденно.

28.08.2014р. цей пункт договору змінений сторонами та викладений у наступній редакції: проценти за користування кредитом нараховуються банком, виходячи із встановленої банком процентної ставки у розмірі 18% річних починаючи з дати першого списання коштів з кредитного рахунку по день повного погашення кредиту на суму щоденного залишку заборгованості за кредитом. При розрахунку процентів по заборгованості в національній валюті використовується метод «факт/факт», виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, по заборгованості в іноземній валюті використовується метод «факт/360», виходячи із розрахунку фактичної кількості днів у місяці та 360 днів у році.

Пунктом 3.3 договору сторонами передбачена можливість застосування підвищеного розміру відсотків у випадку порушення позичальником остаточного погашення кредиту.

Відповідно до п. 3.4. договору позичальник сплачує банку комісію за управління кредитом у формі кредитної лінії (надалі «Комісія за управління кредитом») у розмірі 0,5% річних від розміру ліміту кредитної лінії, який встановлено на дату нарахування цієї комісії.

Комісія за управління кредитом нараховується банком в національній валюті, розрахунок здійснюється щоденно, виходячи із розміру встановленого ліміту кредитної лінії за кредитом, за період з дати першого списання коштів з кредитного рахунку по останній календарний день місяця та в подальшому за повний календарний місяць,а при остаточному поверненні кредиту по дату фактичного повернення, із розрахунку фактичної кількості днів у місяці і в році за методом «факт/факт».

Комісія за управління кредитом, нарахована за поточний місяць, сплачується позичальником в національній валюті, щомісячно 1-го числа місяця, наступного за місяцем, в якому відбулося нарахування такої комісії.

Згідно п. 6.8 договору він діє до повного повернення позичальником отриманих сум кредитних коштів, сплати у повному обсязі процентів за користування ним та повного виконання позичальником будь-яких інших грошових зобовязань, прийнятих ним на себе згідно умов цього договору.

Відповідачем надані докази виконання кредитного договору щодо перерахування позичальнику кредитних коштів (платіжні доручення).

В забезпечення належного виконання умов кредитного договору 27.12.2013р. ПАТ «Промінвестбанк» (далі - заставодержатель) та позивачем - ТОВ «Гірничі машини Донецькгірмаш» (далі - заставодавець), підписаний договір застави товарів в обороті №15-94/19-130/13

Згідно п. 1.1 договору він забезпечує вимоги заставодержателя, що випливають з кредитного договору про відкриття кредитної лінії №15-93/19-8/13 від 30.05.2013р., (а також всіх договорів про внесення змін, що укладені та можуть бути укладені до нього), укладеного між заставодержателем та позичальником, за умовами якого останній зобов'язаний повернути заставодержателю кредит наданий шляхом відкриття невідновлюваної мультивалютної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 50000000 (п'ятдесят мільйонів) гривень (ліміт кредитної лінії), далі кредит або кредитна лінія, з погашенням кредиту частинами згідно графіку передбаченого пунктом 2.1. кредитного договору, з кінцевим терміном повернення кредиту 29.05.2014р., сплатити проценти за користування кредитом, виходячи із встановленої заставодержателем процентної ставки в розмірі 21% річних в гривні, 12% річних в доларах США; 16,8% річних в російських рублях, проценти за неправомірне користування кредитом, виходячи з процентної ставки у розмірі 24% річних у гривні, 15% річних у доларах США, 19,8% річних в російських рублях, проценти при настанні умов та у розмірі, передбаченому п. 3.10 та п. 4.2.4. кредитного договору, порядок нарахування та сплати яких встановлено п.3.2. кредитного договору, сплатити комісію за управління кредитом, у розмірі та порядку передбаченому п.3.4 кредитного договору, сплатити, неустойку (пеню, штрафи) в розмірі та у порядку, передбаченому п. 3.5 кредитного договору, а також відшкодувати заставодержателю всі збитки, понесені ним внаслідок невиконання позичальником умов кредитного договору у розмірі і у випадках, передбачених кредитним договором (п. 1.1 договору застави).

В подальшому він забезпечує вимоги заставодержателя, що випливають з кредитного договору про відкриття кредитної лінії №15-93/19-8/13 від 30.05.2013р., (а також всіх договорів про внесення змін, що укладені та можуть бути укладені до нього), укладеного між заставодержателем та позичальником, за умовами якого останній зобов'язаний повернути заставодержателю кредит наданий шляхом відкриття невідновлюваної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 158436000,00 російських рублів (ліміт кредитної лінії), з погашенням кредиту частинами згідно графіку передбаченого кредитним договором, з кінцевим терміном погашення кредиту 04 серпня 2015 року, сплатити проценти за користування кредитом, виходячи із встановленої заставодержателем процентної ставки в розмірі 18 % річних в рос. руб., проценти за неправомірне користування кредитом, виходячи з процентної ставки у розмірі 21 % річних в рос. руб., якщо виникне таке порушення умов кредитного договору, проценти при настанні умов та у розмірі, передбаченому кредитним договором, сплатити комісію за управління кредитом, сплатити неустойку (пеню, штрафи), а також відшкодувати заставодержателю всі збитки, понесені ним внаслідок невиконання позичальником умов кредитного договору у розмірі і у випадках, передбачених кредитним договором (п.1.1 в редакції договору про внесення змін №20-2124/3-1 від 28.08.2014р. до договору).

З пункту 1.2 договору вбачається, що предметом застави є товари в обороті (виробничі запаси сировини, матеріалів, листовий і сортовий металопрокат, злитки, допоміжні матеріали, заготовки і ін.) в асортименті на загальну суму 6022100 (шість мільйонів двадцять дві тисячі сто) гривень, перелік яких викладений у додатку №1 до цього договору, які є його невід'ємною частиною. Майно може бути замінено на інші товари в обороті, такого ж виду та загальної вартості, що зазначені в додатку №1 до цього договору або його перевищувати (конкретний перелік майна, кількість та одиниці вимірювання вказані на сторінках 5-22 судового рішення а.с.168-176).

Майно належить заставодавцю на праві власності та обліковується на його балансі, що підтверджується довідкою заставодавця станом на 27.12.2013р. Сторони, враховуючи залишкову балансову вартість, оцінюють майно, яке передається в заставу в сумі 6022100 (шість мільйонів двадцять дві тисячі сто) гривень (п. 1.3 договору).

Відповідно до п. 1.4 договору на строк дії договору майно залишається у користуванні заставодавця та знаходиться за адресою: м. Донецьк, вул. Івана Ткаченко, буд.189.

Згідно п. 3.1.4 договору за умови загибелі, втрати чи пошкодження майна і невиконанні при цьому заставодавцем умов, викладених у п. 3.2.1 цього договору вимагати від позичальника дострокового виконання зобов'язань, що випливають із кредитного договору.

Відповідно до п. 3.2.1 договору у випадку загибелі, втрати або пошкодження майна з будь-якої причини протягом 48 годин з моменту настання цього випадку письмово повідомити про це заставодержателя і протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту надіслання повідомлення замінити майно іншим, належним заставодавцю на праві власності майном за згодою заставодержателя.

Ризик випадкової загибелі майна або його випадкового зіпсування несе заставодавець (п. 6.1 договору).

Згідно п. 6.2 договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє до повного виконання заставодавцем зобов'язань за кредитним договором.

Також, в забезпечення належного виконання умов кредитного договору 30.05.2013р. ПАТ «Промінвестбанк» (далі - заставодержатель) та ТОВ «Гірничі машини Донецькгірмаш» (далі - заставодавець), підписаний договір застави №15-94/19-77/13.

Згідно п. 1.1 договору він забезпечує вимоги заставодержателя, що випливають з кредитного договору про відкриття кредитної лінії №15-93/19-8/13 від 30.05.2013р., (а також всіх договорів про внесення змін, що укладені та можуть бути укладені до нього), укладеного між заставодержателем та позичальником, за умовами якого останній зобов'язаний повернути заставодержателю кредит наданий шляхом відкриття невідновлюваної мультивалютної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 50000000 (п'ятдесят мільйонів) гривень (ліміт кредитної лінії), далі кредит або кредитна лінія, з погашенням кредиту частинами згідно графіку передбаченого пунктом 2.1. кредитного договору, з кінцевим терміном повернення кредиту 29.05.2014р., сплатити проценти за користування кредитом, виходячи із встановленої заставодержателем процентної ставки в розмірі 21% річних в гривні, 12% річних в доларах США; 16,8% річних в російських рублях, проценти за неправомірне користування кредитом, виходячи з процентної ставки у розмірі 24% річних у гривні, 15% річних у доларах США, 19,8% річних в російських рублях, проценти при настанні умов та у розмірі, передбаченому п. 3.10 та п. 4.2.4. кредитного договору, порядок нарахування та сплати яких встановлено п.3.2. кредитного договору, сплатити комісію за управління кредитом, у розмірі та порядку передбаченому п.3.4 кредитного договору, сплатити, неустойку (пеню, штрафи) в розмірі та у порядку, передбаченому п. 3.5 кредитного договору, а також відшкодувати заставодержателю всі збитки, понесені ним внаслідок невиконання позичальником умов кредитного договору у розмірі і у випадках, передбачених кредитним договором (п. 1.1 договору застави).

В подальшому він забезпечує вимоги заставодержателя, що випливають з кредитного договору про відкриття кредитної лінії №15-93/19-8/13 від 30.05.2013р., (а також всіх договорів про внесення змін, що укладені та можуть бути укладені до нього), укладеного між заставодержателем та позичальником, за умовами якого останній зобов'язаний повернути заставодержателю кредит наданий шляхом відкриття невідновлюваної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 158436000,00 російських рублів (ліміт кредитної лінії), з погашенням кредиту частинами згідно графіку передбаченого кредитним договором, з кінцевим терміном погашення кредиту 04 серпня 2015 року, сплатити проценти за користування кредитом, виходячи із встановленої Заставодержателем процентної ставки в розмірі 18 % річних в рос. руб., проценти за неправомірне користування кредитом, виходячи з процентної ставки у розмірі 21 % річних в рос. руб., якщо виникне таке порушення умов кредитного договору, проценти при настанні умов та у розмірі, передбаченому кредитним договором, сплатити комісію за управління кредитом, сплатити неустойку (пеню, штрафи), а також відшкодувати Заставодержателю всі збитки, понесені ним внаслідок невиконання Позичальником умов Кредитного договору у розмірі і у випадках, передбачених Кредитним договором (п.1.1 в редакції договору про внесення змін №20-2124/3-1 від 28.08.2014р. до договору).

Відповідно до п.1.2 договору (в редакції договору про внесення змін №20-2124/3-1 від 28.08.2014р.) предметом застави є основні засоби, а саме обладнання: перелік якого викладено в додатку №1 до договору про внесення змін №20-2124/3-1 від 28.08.2014р. до договору застави №15-94/19-77/13 від 30.05.2013р., який є невід'ємною частиною цього Договору. Перелік майна наведений на сторінках 24-68 судового рішення, ( а.с.177-199).

Згідно п. 1.3 договору (в редакції договору про внесення змін №20-2124/3-1 від 28.08.2014р.) майно належить заставодавцю на праві власності, що підтверджується балансовою довідкою заставодавця станом на 28.08.2013р. та обліковується на балансі заставодавця.

Відповідно до п.1.4 договору (в редакції договору про внесення змін від 27.12.2013р.) сторони цього договору оцінюють майно у 35957900,00грн.

Згідно п. 3.1.4 договору за умови загибелі, втрати чи пошкодження майна і невиконанні при цьому заставодавцем умов, викладених у п.4.1.1 цього Договору вимагати від позичальника дострокового виконання зобов'язань, що випливають із кредитного договору.

Відповідно до п. 4.1.1 договору у випадку загибелі, втрати або пошкодження майна з будь-якої причини протягом 48 годин з моменту настання цього випадку письмово повідомити про це заставодержателя і протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту надіслання повідомлення замінити майно іншим, належним заставодавцю на праві власності майном за згодою заставодержателя.

Ризик випадкової загибелі майна або його випадкового пошкодження несе заставодавець (п.7.1 договору).

Цей договір набирає чинності з дати його підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатками сторін, і діє до повного виконання зобов'язань позичальником за кредитним договором (з урахуванням усіх змін та доповнень до нього) або до припинення права застави у випадках, що прямо передбачені чинним законодавством (п.7.2 договору).

Судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до положень статей 15,16 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

З позовної заяви вбачається, що позивач заявляє дві окремі вимоги немайнового характеру, а саме: про визнання припиненим права застави за договорами застави №15-94/19-130/13 від 27.12.2013р., та №15-94/19-77/13 від 30.05.2013р. з посиланням на ст. 593 Цивільного кодексу України та про визнання припиненими зобовязання за договором застави товарів в обороті №15-94/19-130/13 від 27.12.2013р. та договором застави №15-94/19-77/13 від 30.05.2013р. з посиланням на ст. 607 Цивільного кодексу України

Підставою застосування вищезазначених статей Цивільного кодексу є втрата позивачем майна, що є предметами договорів застави у звязку з його захопленням та знищенням невідомим особами в місті Донецьку.

Позивач зазначає, що порушенням його прав полягає у зверненні відповідачем (заставодержателем) до господарського суду Донецької області з позовом (справа №905/120/15, наявністю копії витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна №50450487 від 04.10.2016р. щодо реєстрації звернення стягнення 20.05.2015р.) про звернення стягнення на предмет застави за вищезазначеними договорами застави, що укладені в забезпечення належного виконання кредитного договору, підписаного з позичальником (третьою особою по даній справі), що свідчить про невизнання заставодержателем наявності підстав для припинення права застави, а тому права позивача по цій справі підлягають захисту судом.

При розгляді спору суд першої інстанції суд врахував, що наявність у господарському суді позову про звернення стягнення на предмети застави свідчить про наявність у позивача порушеного права, яке підлягає захисту, тому обґрунтовано не прийняв до уваги заперечення відповідача про відсутність порушеного права у позивача.

Главою 49 ЦК України «Забезпечення виконання зобовязання», зокрема статтею 546, встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі заставою.

Статтею 572 ЦК визначене поняття застави, згідно якої в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом. У ст. 576 ЦК зазначено, що предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення. Статтями 579,580 ЦК унормовано, що предмет застави може бути замінений лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором або законом. Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета застави несе власник заставленого майна, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета застави заставодавець на вимогу заставодержателя зобов'язаний надати рівноцінний предмет або, якщо це можливо, відновити знищений або пошкоджений предмет застави.

Згідно ст. 587 ЦК особа, яка володіє предметом застави, зобов'язана, якщо інше не встановлено договором:

1) вживати заходів, необхідних для збереження предмета застави;

2) утримувати предмет застави належним чином;

3) негайно повідомляти другу сторону договору застави про виникнення загрози знищення або пошкодження предмета застави.

Крім того, заставодавець, який володіє предметом застави, у разі втрати, псування, пошкодження або знищення заставленого майна з його вини зобов'язаний замінити або відновити це майно, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 593 ЦК встановлено, що право застави припиняється, в тому числі у разі втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави.

Таким чином, сукупний аналіз вищезазначених статей дозволяє дійти висновку, що припинення права застави можливе виключно при доведенні позивачем факту фізичної (реальної) втрати предмета застави (певного майна) та відсутності іншого майна для заміни втраченого.

До письмових пояснень щодо втрати майна наданий оригінал нотаріально посвідченої 02.10.2016р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 за реєстровим №2425 заяви працівника підприємства позивача (наказ №256-К від 02.06.2014р про прийняття на роботу з 02.06.2014р. спеціалістом з безпеки ІТ та каналів звязку Департаменту безпеки) ОСОБА_7, з якої вбачається, що останній в 2014році працював спеціалістом з безпеки ІТ та каналів звязку Департаменту безпеки на підприємстві позивача за адресою м. Донецьк, вулиця І. Ткаченка, 189. У серпні 2014р. невідомі озброєні люди, з використанням вогнепальної зброї, захопили вищезазначене підприємство: будівлі та споруди на території підприємства, а також всі матеріально-технічні цінності, які належали підприємству. Після захоплення підприємства заявник двічі перебував на території підприємства (початок вересня та жовтня 2014р.). Під час перебування на території підприємства бачив, що труби, металеві листи, швелери, шестигранники, вуголки, тобто матеріальні цінності, що раніше використовувались у роботі підприємства, фактично знищені, порізані на металобрухт. Крім того, заявник побачив, що виробнича діяльність не ведеться, все обладнання (станки, котли, печі, зварювальні апарати, компресори, преси, крани тощо) розібране, знищено та перебуває у стані, що не підлягає ремонту або відновленню (а.с.129).

Вищезазначена заява підтверджує факт реальної втрати майна підприємством позивача.

Також в матеріалах справи наявна копія довідки від 04.10.2016р. за підписом директора ТОВ «Корум Донецькгірмаш», з якої вбачається, що все майно, що належало підприємству знаходилось за адресою: м. Донецьк, вулиця І. Ткаченка, 189 та було передано в іпотеку та заставу відповідачу. Інше майно у підприємства відсутнє. Крім того, позивачем надані копія Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження обєктів нерухомого майна №69677176 від 04.10.2016р. та витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна №50450487 від 04.10.2016р.

Ці документи свідчать про відсутність у позивача будь-якого іншого нерухомого та рухомого майна, що унеможливлює заміну предметів застави.

Враховуючи, що предметом договорів застави фактично було обладнання та товари в обороті, що виготовлялись безпосередньо на обладнанні, яке знищено(втрачено) господарський суд дійшов до висновку про фактичне припинення права застави відповідно до положень ст. 593 ЦК України, оскільки у позивача, по-перше, відсутнє інше будь-яке майно, а, по-друге, він навіть позбавлений можливості виготовляти будь-які товари, оскільки знищене обладнання, на якому ці товари виготовлялись.

Заперечення відповідача щодо не підтвердження позивачем факту знищення та втрати майна, що є саме предметом застави не прийняте судом до уваги, оскільки з наданих позивачем доказів вбачається, що ним втрачене все майно, а іншого майна, що не перебування в заставі у банку підприємство не має. Крім того, суд враховує, що позивач не змінив юридичну адресу та зареєстрований у місті Донецьку.

Враховуючи викладене та ситуацію, яка має місце на непідконтрольній органам державної влади території, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції з цього питання. Доказів існування майна, які спростовують висновки суду першої інстанції, апеляційному господарському суду також не надано.

Що стосується заперечення відповідача, з якого вбачається, що висновок судово-товарознавчої експертизи за матеріалами справи №905/120/15 від 01.03.2016р. не може свідчити про втрату майна, оскільки у цьому висновку зазначено тільки про неможливість проведення огляду обєктів, господарський суд зазначає, що дійсно висновок не містить висновків про втрату або знищення майна, але опосередковано, у сукупності з іншими доказами по справі, підтверджує факт вибуття майна з реального володіння позивача.

Також відповідач зазначає, що позивач в порушення умов договору не попередив його про втрату, що не спростовано останнім, але вчинення або не вчинення цих дій позивачем свідчить тільки про його невиконання умов договору та наслідки такого невиконання (відповідальність за невиконання умов договору тощо).

Що стосується вимоги позивача про визнання припиненими зобовязання за договором застави товарів в обороті №15-94/19-130/13 від 27.12.2013р. та договором застави №15-94/19-77/13 від 30.05.2013р. з посилання на положення статті 607 ЦК України, господарський суд при прийнятті рішення виходив з наступного.

Вищевказана стаття міститься у главі 50 ЦК України - «Припинення зобовязання» та визначає одну з підстав припинення зобов'язання неможливістю його виконання, а саме: зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає. Стаття 509 ЦК визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення, згідно якої зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таким чином, стаття 607 ЦК регламентує одну з підстав припинення будь-яких зобовязань, тоді як ст. 593 ЦК регулює виключно підстави для визнання припиненим права застави. Таким чином, суд першої інстанції задовольняючи позов частково дійшов до вірного висновку про те, що задовольняючи первісну немайнову вимогу, господарський суд вже захистив права позивача належним чином, тому не вбачає підстав для захисту вже захищеного права в інший спосіб.

З урахуванням вищевказаного, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення господарського суду.

У звязку з викладеним, керуючись ст.33, 34, 99, 101-103, 105 ГК України Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Донецької області від 06.10.2016 року у справі № 905/2568/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова Донецького апеляційного господарського суду набирає законної сили в день її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в 20-ти денний строк.

Головуючий суддя:О.Л. Агапов

Судді:А.М. Мясищев

ОСОБА_3