Рішення № 62779741, 15.11.2016, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Театральна, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2016 року Справа № 923/942/16

Господарський суд Херсонської області у складі судді Немченко Л.М. при секретарі Ковтун В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Командитного товариства "Приватне підприємство "В.А.Т.Компанія "Дніпро" і компанія", м. Херсон

до приватного підприємця ОСОБА_1, м. Херсон,

про стягнення 17 309,91 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - Небрат Л.П., представник, дов. № 1-9/54 від 11.08.2016р.;

від відповідача - не прибув.

Командитне товариство "Приватне підприємство "В.А.Т.Компанія "Дніпро" і компанія" (позивач) звернулося до Господарського суду Херсонської області з позовом до приватного підприємця ОСОБА_1 (відповідач) про стягнення 17309,91 грн., з яких 14448,51 грн. інфляційних збитків (втрат) та 2861,40 грн. річних (3 %), у зв'язку з невиконанням відповідачем рішення господарського суду Херсонської області від 12.11.2009.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на положення ст.ст. 526, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 12, 15, 35, 54-56 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 01.09.2016 суддею Соловйовим К.В. порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 29.09.2016.

Ухвалою суду від 29.09.2016 розгляд справи відкладався з метою надання можливості сторонам скористатись повним обсягом процесуальних прав.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду Херсонської області №264 від 24.10.2016, у зв'язку з тривалою хворобою судді Соловйова К.В., призначено повторний автоматичний розподіл справи №923/942/16, за результатами якого справу передано на розгляд судді Немченко Л.М.

Ухвалою від 25.10.2016 справу № 923/942/16 прийнято до провадження суддею Немченко Л.М. та призначено її розгляд на 15.11.2016.

Представник позивача підтримує заявлені позовні вимоги у повному обсязі та просить суд їх задовольнити повністю з зазначених у позовній заяві підстав.

Відповідач, належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, але явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, витребувані судом документи не надав.

Так, ПП ОСОБА_1 не отримує поштову кореспонденцію за своїм місцем проживання: 73000, АДРЕСА_1, що вказана у Спеціальному витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 31.08.2016, а тому і ухвала про призначення розгляду даної справи в суді була повернута до суду без вручення адресату з поштовою відміткою "за зазначеною адресою не проживає".

Відповідно до п.4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" від 02.06.2006 № 01-8/1228 з останніми змінами від 08.04.2008, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками „адресат вибув", „адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Відповідно до п.3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 64 Господарського процесуального кодексу України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місяця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Отже, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю представника ПП ОСОБА_1 за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні згідно з приписами ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення після закінчення розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

в с т а н о в и в:

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 12.11.2009 по справі № 4/207-ПН-09 позовні вимоги задоволено частково. З приватного підприємця ОСОБА_1 стягнуто на користь Відкритого акціонерного товариства Компанія "Дніпро" 14236 грн 07коп. основного боргу, 929 грн 59 коп. пені, 151 грн 66 коп. витрат по сплаті державного мита та 24 грн. 12 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позовних вимог відмовлено.

10.03.2010 Господарським судом Херсонської області видано наказ по справі № 4/207-ПН-09.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 14.11.2013 по справі № 4/207-ПН-09 замінено позивача по справі - Відкрите акціонерне товариство "Компанія "Дніпро" на його правонаступника - Командитне товариство "Приватне підприємство "В.А.Т. Компанія "Дніпро" і компанія".

З 02.09.2010 наказ № 4/207-ПН-09, виданий Господарським судом Херсонської області 10.03.2010, знаходиться на виконанні у Комсомольському районному ВДВС м. Херсона Головного територіального управління юстиції у Херсонській області, що підтверджується листом за вих. № 1-9/194 від 01.09.2010 з відміткою про отримання наказу ВДВС (т. 1 а.с. 10).

За весь час примусового виконання наказу № 4/207-ПН-09 від 10.03.2010 стягувач отримав від ВДВС кошти в сумі 835,82 грн, що підтверджується копією платіжного доручення № 5701 від 25.10.2012 (т. 1 а.с. 12). Тобто, з 01.09.2009 по 25.10.2012 сума основного боргу складала: 14236,07 грн., а з 26.10.2012 і станом на дату звернення з позовною заявою до суду сума основного боргу складає: 13400,25 грн.

Отже, у відповідача існує заборгованість в сумі 13400,25 грн., яка до цього часу не погашена.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами пункту 7.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" передбачено, що за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вказаної норми позивач обґрунтовано нарахував відповідачу за прострочення виконання грошового зобов'язання 2861,40 грн 3% річних та 14448,51 грн інфляційних втрат.

Суд за допомогою методики визначеної у програмно-технічному комплексі «Ліга-Закон» перевірив розрахунок нарахованих відповідачу збитків від інфляції і 3% річних та встановив, що він здійснений позивачем арифметично та методологічно вірно.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення 2861,40 грн 3% річних та 14448,51 грн інфляційних втрат відповідають наведеним нормам, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За правилами ч. 1 ст. 32, ст. 33 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду зазделегіть встановленої сили.

Таким чином, дослідивши матеріали даної справи, оцінивши відповідно до вимог ст. 43 ГПК України надані сторонами докази та проаналізувавши їх згідно з вимогами діючого законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

У пункті 4.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" висловлено правову позицію згідно якої зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.

У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом. Так, якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача. Або у разі коли в позові відмовлено, але з обставин справи вбачається, що спір доведено до судового розгляду внаслідок ухилення відповідача від розгляду претензії позивача, якщо вона пред'являлася (статті 6 - 8 ГПК), то судовий збір також покладається на відповідача.

Згідно вказаної вище правової позиції, суд покладає судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 1378 грн. на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити.

2.Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1 (73000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Командитного товариства "Приватне підприємство "В.А.Т.Компанія "Дніпро" і компанія" (73000, м. Херсон, вул. Робоча, буд. 66, ідентифікаційний код 14313145) 2861,40 грн 3% річних, 14448,51 грн інфляційних втрат та 1378 грн витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 16.11.2016

Суддя Л.М. Немченко