Постанова № 62779494, 15.11.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" листопада 2016 р. Справа№ 925/239/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Жук Г.А.

Мальченко А.О.

секретар Драчук Р.А.

за участю представників:

від позивача Андишула А.М. - дов. № 01/44-848Д від 18.12.2015

від відповідача не з'явилися

від ВДВС не з'явилися

розглянувши матеріали

апеляційної скарги Державного підприємства «Енергоринок»

на ухвалу Господарського суду Черкаської області

від 26.10.2016 р (головуючий - Гура І.І., судді: Довгань К.І.,

Скиба Г.М.)

за заявою боржника Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго»

про розстрочення виконання рішення господарського суду

Черкаської області від 24 червня 2015 року

у справі № 925/239/15

за позовом Державного підприємства «Енергоринок»

(далі - ДП «Енергоринок»)

до Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго»

(далі - ПАТ «Черкасиобленерго»)

про стягнення 49 565 792, 50 грн.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 26.10.2016 у справі № 925/239/15 задоволено заяву боржника Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» про розстрочення виконання рішення Господарського суду Черкаської області від 24.06.2015 у справі № 925/239/15.

Розстрочено виконання рішення Господарського суду Черкаської області від 24.06.2015 у справі № 925/239/15 про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» на користь Державного підприємства «Енергоринок» боргу в сумі 307 490,82 грн. рівними частинами по 8 541,41 грн. строком на 36 місяців з моменту набрання чинності ухвали про розстрочення, з урахуванням вже проведеної Публічним акціонерним товариством «Черкасиобленерго» оплати Державному підприємству «Енергоринок» в сумі 8 541,41 грн. за платіжним дорученням від 19.10.2016 № 6677.

Не погоджуючись із згаданою ухвалою, позивач оскаржив її в апеляційному порядку, просив скасувати, в задоволенні заяви ПАТ «Черкасиобленерго» про розстрочення виконання рішення відмовити в повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що при прийнятті оскаржуваної ухвали місцевим судом неправильно застосовано та порушено норми матеріального та процесуального права, не надано оцінки всім поданим доказам, неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи. За твердженнями апелянта, приймаючи рішення про розстрочку, суд першої інстанції виходив із тяжкого фінансового стану боржника, встановленого лише на підставі однієї довідки ПАТ «Черкасиобленерго» про проведення розрахунків. При цьому не врахував, що розстрочка виконання рішення призводить до накопичення боргових зобов'язань ДП «Енергоринок» перед генеруючими компаніями, накопичення заборгованості несе загрозу в забезпеченні енергетичної безпеки держави. З метою забезпечення повних розрахунків з виробниками електроенергії стягувач вимушений залучати кредитні кошти в уповноваженому банку. Відтак, задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду порушує принцип рівності сторін тощо.

Відповідно до автоматизованого розподілу справ між суддями справу №925/239/15 за апеляційною скаргою ДП «Енергоринок» передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Дикунська С.Я., судді: Жук Г.А., Мальченко А.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2016 апеляційну скаргу прийнято до провадження у визначеному складі суду та розгляд справи призначено на 15.11.2016.

В судове засідання з'явився представник позивача, представники відповідача та ВДВС не з'явились, хоча про час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином, представник ВДВС про причини неявки апеляційний суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не надіслав. 14.11.2016 надійшло клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю в іншому судовому засіданні, яке проводиться Господарським судом Черкаської області.

Присутній в судовому засіданні представник позивача не заперечував проти розгляду справи у відсутності представників відповідача та ВДВС.

Згідно абзацу 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2 цієї ж постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011).

Оскільки явка в судове засідання представників відповідача та ВДВС обов'язковою не визнавалась, відповідачем на загальних підставах не доведено неможливість заміни представника та направлення іншого представника в судове засідання 15.11.2016 , зважаючи на скорочені строки розгляду апеляційної скарги на ухвалу місцевого суду та відсутність підстав для задоволення клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, апеляційний суд вважав за необхідне апеляційну скаргу розглянути за відсутності цих представників за наявними у справі матеріалами.

Представник позивача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати, в задоволенні заяви ПАТ «Черкасиобленерго» про розстрочення виконання рішення відмовити в повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що скарга підлягає задоволенню.

Так, Державне підприємство «Енергоринок» звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» про стягнення 49 565 792, 50 грн.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 24.06.2015 позов задоволено частково.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» на користь Державного підприємства «Енергоринок» - 224 075,79 грн. інфляційних, 10 436,41 грн. 3% річних та 72 978,62 грн. судового збору. Відмовлено у позові в частині стягнення 68 757,48 грн. пені. Припинено провадження у справі в частині стягнення 49 262 522, 82 грн. основного боргу. Задоволено заяву відповідача про відстрочку виконання рішення суду. Відстрочено виконання рішення суду по сплаті відповідачем позивачу інфляційних нарахувань в сумі 224 075,79 грн. та 3% річних в сумі 10 436,41 грн. строком до 01 вересня 2015 року. Залишено без розгляду клопотання відповідача від 24.04.2015.

17.07.2015 Господарським судом Черкаської області видано наказ про примусове виконання рішення Господарського суду Черкаської області від 24.06.2015 у справі № 925/239/15.

28.09.2016 від боржника - Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» надійшла заява про розстрочення виконання рішення Господарського суду Черкаської області від 24.06.2015, в якій відповідач просив суд розстрочити це рішення рівними частинами по 8 541,41 грн. строком на 36 місяців з моменту набрання чинності ухвали про розстрочення.

Заява мотивована нявністю ряду існуючих суттєвих обставин, які ускладнюють виконання в повному обсязі згаданого судового рішення, зокрема, ухвалою Господарського суду Черкаської області від 14.05.2004 у справі №01/1494 порушено провадження у справі про банкрутство відносно Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго», стан справи - стадія розпорядження майном.Тобто,неспроможність ПАТ «Черкасиобленерго» належним чином виконувати свої фінансові зобов'язання визнана судом.

Крім цього, сума дебіторської заборгованості за спожиту електроенергію перед ПАТ «Черкасиобленерго» становить 867 378 000 грн., що підтверджується відповідною довідкою. В свою чергу, ПАТ «Черкасиобленерго» вживає всі можливі заходи для недопущення неналежного виконання споживачами договірних зобов'язань. Серед боржників із найбільшою заборгованістю перед ПАТ «Черкасиобленерго» за спожиту електричну енергію є підприємства державної та комунальної форми власності, стосовно більшості з яких порушено провадження про банкрутство, що виключає процесуальну можливість примусового стягнення заборгованості (наводено перелік таких підприємств). Станом на 01.05.2016 згідно довідки про проведення розрахунків за спожиту електроенергію недоплата таких споживачів складає 4 815 000 грн. (джерело фінансування з державного бюджету) та 3 935 000 грн. (джерело фінансування з місцевого бюджету). Зазначений фактор вкрай негативно впливає на фінансовий стан боржника.

На стадії примусового виконання судових рішень про стягнення заборгованості на користь ПАТ «Черкасиобленерго» на 11 млн. грн. перебувають певні виконавчі провадження (вказано боржників). Заборгованість населення за спожиту електроенергію перед ПАТ "Черкасиобленерго" складає 22 891 000 грн. Наявність коштів на інших господарських рахунках спрямовується виключно на виплату заробітної плати працівникам товариства, загальний місячний фонд якої складає 30 млн. грн.

На думку заявника, вини ПАТ «Черкасиобленерго» щодо наявної заборгованості немає, оскільки у відповідача немає доступу до коштів, що сплачуються за електроенергію та перебувають на рахунку із спеціальним режимом використання, кошти перераховуються згідно з алгоритмом оптового ринку електричної енергії.

Таким чином, основна причина виникнення заборгованості - низький рівень розрахунків за поставлену ПАТ «Черкасиобленерго» електроенергію своїм споживачам.

Заперечуючи проти заяви відповідача про розстрочення виконання рішення, представник позивача у своїх запереченнях вказував на необхідність врахування судом фінансового стану стягувача та негативних наслідків, що несе розстрочення заборгованості для розрахунків на ОРЕ, а саме на ДП «Енергоринок» Законом України «Про електроенергетику», ліцензією, Статутом та ДЧОРЕ покладена функція розпорядника системи розрахунків. ДП "Енергоринок" купує електричну енергію у підприємств, які її виробляють для подальшого продажу компаніям, які мають відповідну ліцензію на постачання електричної енергії (обленерго). Тобто, ДП "Енергоринок" зобов'язане перед генеруючими компаніями здійснювати своєчасну оплату вартості придбаної у них електричної енергії, а дана своєчасність залежить від розрахунків з ДП «Енергоринок» покупців електричної енергії.

Передумовою погіршення боржником стану розрахунків є штучне виведення коштів підприємства через укладення фіктивних договорів переводу та відступлення права вимог по зазначеній заборгованості в порушення вимог Закону України «Про електроенергетику». Підставою для такого твердження є, як приклад, посилання в ухвалі Господарського суду Черкаської області від 18.03.2016 у справі № 925/308/13-г.

В рішенні Вищого господарського суду України у справі про банкрутство ПАТ «Черкасиобленерго» підтверджено факт вчинення ним дій, направлених на блокування процедури банкрутства та відповідних розрахунків з кредиторами.

Крім цього, заборгованість ДП «Енергоринок» перед кредиторами (генеруючими компаніями) становить 28 316 857 743,41 грн. Накопичення заборгованості несе загрозу в забезпеченні енергетичної безпеки держави. З метою забезпечення повних розрахунків з виробниками електроенергії стягувач вимушений залучати кредитні кошти в уповноваженому банку. Відтак, задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду порушує принцип рівності сторін.

Таким чином, на думку позивача, керуючись ст. 1. п. 8 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» питання про надання розстрочки має вирішуватись не боржником, а державним виконавцем, до компетенції якого відноситься оцінка можливості чи неможливості (ускладнення) виконання рішення суду.

Так, статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно частини 1 статті 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Так як згадана стаття не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час після набрання рішенням законної сили і до його фактичного повного виконання, в межах строку пред'явлення наказу до виконання, не обмежується й право заявника на повторне звернення з відповідною заявою, якщо вона вже розглядалася судом.

Відповідно до пункту 7.1.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» (далі - постанова пленуму № 9) розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (п. 7.2. постанови пленуму № 9).

За змістом наведеної норми, розстрочка виконання рішення є правом, а не обов'язком суду, яке, до того ж, реалізується у будь-який час від набрання рішенням законної сили та до його фактичного повного виконання, але виключно у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Таким чином особа, яка подала заяву про відстрочку або розстрочку виконання рішення повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі. До заяви мають бути додані докази, які підтверджують викладені в заяві обставини щодо неможливості чи ускладнення виконання рішення.

Крім цього, у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005р. у справі «Чіжов проти України» зазначено, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені в параграфі 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Положення діючого господарського процесуального законодавства України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд повинен оцінити докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 43 ГПК України.

Відповідно до статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Отже, суд самостійно вирішує питання стосовно достовірності доказів, достатності їх для винесення рішення, істинності відомостей, які містяться в доказах.

Обґрунтовуючи необхідність розстрочення рішення суду у даній справі, боржник посилався на неможливість виконати рішення суду в зв'язку із важким фінансовим становищем, спричиненим низьким рівнем розрахунків споживачів за поставлену ПАТ «Черкасиобленерго» електроенергію, зокрема, підприємствами державної та комунальної власності. Крім цього, ухвалою Господарського суду Черкаської області від 14.05.2004 у справі №01/1494 порушено провадження у справі про банкрутство відносно Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго», що підтверджує неспроможність ПАТ «Черкасиобленерго» належним чином виконувати свої фінансові зобов'язання.

На підтвердження наведеного відповідачем до заяви долучено довідку № 75 від 03.06.2016 про заборгованість (понад 1 млн. грн.) підприємств державної та комунальної форми власності станом на 31 .05.2016 (а. с. 113, т. 2), довідку № 74 від 03.06.2016 про заборгованість населення за спожиту електроенергію з компенсацією пільг та субсидій (а. с. 114, т. 2) та довідку №76 від 03.06.2016 про стан заборгованості підприємств, джерелом фінансування яких є державний та місцевий бюджет станом на 01.05.2016 (а. с. 115-116, т. 2), які підписані директором з правових, майнових та корпоративних відносин Гушул С.В.

Водночас, відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів, в розумінні ст. ст. 33, 34 ГПК України, які б підтверджували обставини, з якими відповідач пов'язує неможливість сплати 224 075,79 грн. інфляційних, 10 436,41 грн. 3% річних та 72 978,62 грн. судового збору (враховуючи факт сплати відповідачем на користь позивача під час розгляду справи 49 262 522, 82 грн. основного боргу), а також будь-яких доказів відсутності у ПАТ «Черкасиобленерго» майна, на яке можливо було б звернути стягнення (в межах стягуваних сум), тоді як відсутність коштів для сплати інфляційних втрат, 3 % річних та судового збору, низький рівень розрахунків за поставлену ПАТ «Черкасиобленерго» своїм споживачем електроенергію, порушення ще в 2004 році справи про банкрутство ПАТ «Черкасиобленерго» не є винятковими обставинами в розумінні ст. 121 ГПК України, за наявності яких можливе надання розстрочки виконання рішення тощо.

Надані відповідачем довідки про заборгованість населення та підприємств державної та комунальної форм власності перед ПАТ «Черкасиобленерго» за вищенаведених обставин не є належними та допустимими доказами на підтвердження неможливості боржника виконати рішення в повному обсязі. Інших доказів на підтвердження ускладнення та/або неможливості виконання відповідачем рішення суду у даній справі відповідачем суду не надано.

З огляду на наведене та те, що рішенням Господарського суду Черкаської області від 24.06.2015 у справі № 925/239/15 вже надавалась відстрочка виконання рішення по сплаті відповідачем позивачу 224 075, 79 грн. інфляційних втрат та 10 436, 41 грн. 3 % річних строком до 01.09.2015, важке фінансове становище відповідача утворилось внаслідок його господарської діяльності, а не в силу якихось об'єктивних, незалежних від нього обставин, підстав для задоволення заяви відповідача про розстрочку виконання рішення у даній справі апеляційний суд не вбачає. Тим більше, що при вирішенні питання про розстрочення судового рішення суду належить встановлювати матеріальні інтереси обох сторін, адже невиконання судового рішення порушує та впливає, насамперед на права та інтереси позивача, за захистом яких він змушений був звернутись до суду. Проте судом не враховано, що прострочення виконання відповідачем основного зобов'язання протягом тривалого часу порушує матеріальні інтереси позивача - ДП «Енергоринок», що може призвести до негативних наслідків для останнього, а кожна із сторін договору прийняла на себе відповідні ризики можливого погіршення економічної ситуації та фінансового становища свого підприємства, підприємств своїх контрагентів та країни в цілому.

За таких обставин, апеляційний господарський суд вважає, що наведені місцевим судом обґрунтування оскарженої ухвали є незаконними, не можуть бути достатніми підставами для задоволення заяви відповідача про розстрочення виконання рішення в частині стягнення інфляційних втрат, 3% річних та судового збору строком на 36 місяців, відтак апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала місцевого суду - скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» про розстрочення виконання рішення Господарського суду Черкаської області від 24.06.2015 у справі № 925/239/15.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку із задоволенням апеляційної скарги позивача, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 378, 00 грн. за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-106, 121 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Енергоринок» задовольнити, ухвалу Господарського суду Черкаської області від 26.10.2016 у справі № 925/239/15 скасувати.

В задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» про розстрочення виконання рішення Господарського суду Черкаської області від 24.06.2015 у справі № 925/239/15 строком на 36 місяців відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» (18002, м. Черкаси, вул. Гоголя, буд. 285, ідентифікаційний код 22800735) на користь Державного підприємства «Енергоринок» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 27, ідентифікаційний код 21515381) 1 378, 00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Видачу наказу доручити Господарському суду Черкаської області.

Матеріали справи №925/239/15 надіслати до Господарського суду Черкаської області.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді Г.А. Жук

А.О. Мальченко