Рішення № 62778193, 16.11.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.11.2016

Справа №910/18017/16

За позовом Державного підприємства «Центр науково-технічного супроводу дорожніх робіт та сертифікації дорожньої продукції»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорбудтехнологія»

про стягнення 7 457,61 грн

суддя Пукшин Л.Г.

Представники сторін:

від позивача не з’явився

від відповідача не з’явився

В судовому засіданні 16.11.16 в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Державного підприємства «Центр науково-технічного супроводу дорожніх робіт та сертифікації дорожньої продукції» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорбудтехнологія» про стягнення 7 457,61 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що між державним підприємством «Центр-технічного супроводу дорожніх робіт та сертифікації дорожньої продукції» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дорбудтехнологія» укладено Договір на надання послуг від 21.11.2013 № 487/13, відповідно до умов якого оплата проводиться шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця на підставі акту наданих послуг. ДП «Центр науково-технічного супроводу дорожніх робіт та сертифікації дорожньої продукції» виконало у повному обсязі послуги, передбачені умовами зазначеного договору, і згідно з актом наданих послуг від 30.12.2013 передало ТОВ «Дорбудтехнологія», яке прийняло послуги в повному обсязі без зауважень. Відповідач (замовник), в свою чергу, своїми діями щодо не проведення розрахунку за надані йому послуги порушив умови договору, що є результатом неотримання позивачем коштів у сумі 4 800,00 грн. Відповідно до розрахунків позивача, розмір суми, належної до стягнення з відповідача, складає 7 457, 61, з яких: 4 800, 00 грн. - основний борг, 2 412,22 грн. - інфляційні та 245,39 грн. - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 04.10.2016 порушено провадження у справі № 910/18017/16 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні 26.10.2016.

У судове засідання, призначене на 26.10.2015, представник позивача з’явився, вимоги ухвали суду виконав, надав документи, які були долучені до матеріалів справи.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, вимоги ухвали суду не виконав, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про час і місце судових засідань був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103039885240.

Ухвалою суду від 26.10.2016 у зв’язку з неявкою відповідача розгляд справи було відкладено на 16.11.2016.

15.11.2016 позивач через загальний відділ діловодства подав клопотання про розгляд справи без уповноваженого представника за наявними доказами, вимоги підтримує.

Відповідач у судове засідання, призначене на 16.11.2016, не забезпечив явку уповноваженого представника у судове засідання, про причини неявки суду не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином.

Відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У п.3 Постанови №11 від 17.10.2014р. Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ “Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення” розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи “Федіна проти України” від 02.09.2010р., “Смірнова проти України” від 08.11.2005р., “Матіка проти Румунії” від 02.11.2006р., “Літоселітіс Проти Греції” від 05.02.2004р.)

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі “Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії” (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі “Смірнова проти України”).

Таким чином, незважаючи на те, що відповідач у судове засідання 16.11.2016 не з’явився, та враховуючи клопотання позивача, справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

21 листопада 2013 року між Державним підприємством «Центр науково-технічного супроводу дорожніх робіт та сертифікації дорожньої продукції» (надалі - виконавець/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дорбудтехнологія» (надалі – замовник/відповідач) було укладено договір № 487/3 на надання послуг «Визначення рівності покриття автомобільної дороги Р-10 Канів – Чигирин – Кременчук на ділянці км 22+800 - км 26+500» (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору замовник доручає, а виконавець бере на себе надання послуг «Визначення рівності покриття автомобільної дороги Р-10 Канів – Чигирин – Кременчук на ділянці км 22+800 - км 26+500».

Зміст і строки надання послуг визначаються календарним планом, який міститься в додатку № 1 до цього договору (п.1.2.).

Згідно з п. 1.3. договору приймання результатів наданих послуг за цим договором здійснюється відповідно до акту наданих послуг.

Вартість послуг за цим договором становить 4 800,00 грн, з ПДВ. У відповідності із протоколом про договірну ціну (п. 2.1. договору).

Відповідно до п. 2.2. договору за надані послуги замовник перераховує на поточний рахунок виконавця відповідні грошові кошти у розмірах та у строки, визначені календарним планом (додаток №1).

Як вбачається із матеріалів справи сторонами підписано додаток № 1 до договору Календарний план, яким затверджено термін виконання робіт, зокрема: листопад-грудень 2013 року та вартість етапу у % до вартості послуг – 4800,00/100.

У п. 2.3. договору сторони передбачили, що оплата проводиться шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця на підставі акту наданих послуг.

Договір, відповідно до п. 6.1, вважається укладений і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін.

Строк дії цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 6.1. цього договору та закінчується 31.01.2014 р, а в частині оплати – до повного розрахунку (п. 6.2. договору).

За доводами позивача, ДП «Центр науково-технічного супроводу дорожніх робіт та сертифікації дорожньої продукції» належним чином виконав свої зобов’язання за договором та надав відповідачу послуги щодо визначення рівності покриття автомобільної дороги Р-10 Канів – Чигирин – Кременчук на ділянці км 22+800 - км 26+500, що підтверджується актом від 30.12.2013 на суму 4 800,00 грн, підписаним уповноваженими представниками сторін та скріплений їх печатками. Відповідачем, в свою чергу послуги за договором прийнятті, однак не оплачені, у зв’язку з чим у відповідача утворився борг перед позивачем у сумі 4 800,00 грн.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу відповідача направлялися вимоги-претензії від 23.12.2014 № 25/17-653 та від 12.09.2016 № 25/17-693 щодо погашення існуючої заборгованості, проте вказані вимоги залишені без реагування з боку відповідача, борг не погашено. А тому, позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача заборгованості за договором у розмірі 4 800,00 грн.

Отже, спір у справі виник, у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем зобов’язань щодо повноти та вчасності оплати послуг за договором.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об’єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв’язок, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

За своєю правовою природою Договір є договором про надання послуг.

Згідно з ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до п. 2.3. договору оплата проводиться шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця на підставі акту наданих послуг.

Як свідчать матеріали справи, позивачем належним чином виконані зобов’язання за договором та надані послуги з щодо визначення рівності покриття автомобільної дороги Р-10 Канів – Чигирин – Кременчук на ділянці км 22+800 - км 26+500, що підтверджується актом від 30.12.2013 на суму 4 800,00 грн, підписаним уповноваженими представниками сторін та скріплений їх печатками.

Однак, відповідач в порушення договірних зобов’язань так і не оплатив наданні послуги у зв’язку з чим у останнього утворився борг у сумі 4 800,00 грн.

Матеріалами справи підтверджується факт направлення позивачем на адресу відповідач вимоги-претензії від 23.12.2014 № 25/17-653 з вимогою погасити борг у семиденний термін з дня пред’явлення. Вказана претензія була отримана відповідачем 25.12.2014, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 0103031874894 (належним чином завірена копія містить в матеріалах справи).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п. 2.3. договору виконання грошового зобов’язання відповідача по сплаті за отримані послуги за договором на момент розгляду справи настав.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що замовник в порушення покладеного на нього законом та договором обов'язку по оплаті наданих послуг не виконав, в зв'язку з чим заборгованість останнього становить 4 800,00 грн, яку відповідачем станом на час прийняття судового рішення не погашено, внаслідок чого позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в цій частині.

Крім цього, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 2 412,22 грн та 3% річних у розмірі 245,39 грн.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Отже, враховуючи факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання щодо сплати за отримані послуги суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 245,39 грн, за обґрунтованим розрахунком позивача з яким погоджується суд.

За розрахунком суду розмір інфляційних втрат становить 2 390,59 грн. зокрема:

Період заборгованості

Сума боргу (грн.)

Сукупний індекс інфляції за період№

Інфляційне збільшення суми боргуІ

Сума боргу з врахуванням індексу інфляціїі

31.12.2014 - 12.09.2016

4800

1.498

2390.59

7190.59

Отже, до стягненню з відповідача підлягають інфляційні втрати у розмірі 2 390,59 грн., в частині 21,63 грн – слід відмовити.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Це стосується відповідача, який мав довести суду, що він зобов'язання за спірним договором виконав своєчасно та в повному обсязі, відповідно до умов договору.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорбудтехнологія» (01030, м. Київ, вул.. Ярославів Вал, буд. 21 Л, кабінет 3; ідентифікаційний код 37109372) на користь Державного підприємства «Центр науково-технічного супроводу дорожніх робіт та сертифікації дорожньої продукції» (03680, м. Київ, вул.. Горького, буд. 51; ідентифікаційний код 21476215) заборгованість за договором у розмірі 4 800 (чотири тисячі вісімсот) грн 00 коп.; 3% річних у розмірі 245 (двісті сорок п’ять) грн 39 коп.; інфляційні втрати у розмір 2 390 (дві тисячі триста дев’яносто) грн 59 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 374 (одна тисяча триста сімдесят чотири) грн 00 коп.

3. В частині інфляційних втрат у розмірі 21,63 грн відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17.11.2016.

Суддя Пукшин Л.Г.