Ухвала суду № 62775955, 17.11.2016, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

17 листопада 2016 року Житомир Справа №806/3094/13-a

Категорія 12.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Попової О.Г.

розглянувши у письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про стягнення з Вінницького окружного адміністративного суду середнього заробітку за час вимушеного прогулу внаслідок затримки виконання постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 25.06.2013 року за період з 26.06.2013 року по 19.06.2014 року у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Голови Вінницького окружного адміністративного суду Вільчинського Олександра Ванадійовича, Територіального управління Державної судової адміністрації у Вінницькій області, Вінницького окружного адміністративного суду про визнання дій протиправними, визнання рішення зборів суддів протиправним, скасування рішення та наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просить стягнути з Вінницького окружного адміністративного суду 80329,34 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу внаслідок затримки виконання постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 25.06.2013 року за період з 26.06.2013 року по 19.06.2014 року у даній адміністративній справі.

Заявник до суду не прибув, надав додаткові пояснення та клопотання про розгляд заяви у його відсутності за наявними у справі матеріалами.

Представники відповідачів до суду не прибули. Про день, час та місце розгляду заяви повідомлені вчасно та належним чином. Про причини неявки суд не повідомили.

Розгляд справи в режимі відеоконференції, що був призначений за клопотанням Вінницького окружного адміністративного суду, не відбувся у зв"язку із проведенням у Вінницькому окружному адміністративному сді на 10-11 год. 17.11.2016 року судового засідання в режимі відеоконференції за ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду.

Розгляд заяви проведено відповідно до ст. 41 КАС України в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про необхідність залишити заяву ОСОБА_1 без розгляду з огляду на наступне.

Відповідно до частини 7 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Строки звернення до адміністративного суду визначені статтею 99 КАС України. Відповідно положень цієї норми, зокрема частин першої та третьої, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду по справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

При тлумаченні вищезгаданої норми, Верховний Суд України в своєму рішенні від 16 травня 2011 року (справа №21-29-а11) зазначив, що під іншими законами розуміються закони, які встановлюють строки звернення до адміністративного суду з вимогою вирішити публічно - правовий спір.

Одним із таких законів є Кодекс законів України про працю (далі - КЗпП), згідно із частиною першою статті 233 якого працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Відповідно до частини 1 статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно із частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Аналіз наведених положень свідчить про те, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Отже, для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду із вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Невиплата власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум і вимога звільненого працівника щодо їх виплати є спором між цими учасниками трудових правовідносин.

Для звернення працівника до суду із заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним. Така правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 24.06.2015 у справі №6-116цс15, яка в силу ст.244-2 КАС України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права

Аналогічний правовий висновок міститься в Рішенні Конституційного Суду України від 22.02.2012 № 4-рп/2012.

Судом встановлено, постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 25.06.2013 року позов задоволено, визнано протиправними дії голови Вінницького окружного адміністративного суду Вільчинського Олександра Ванадійовича щодо скликання 22 січня 2013 року зборів суддів Вінницького окружного адміністративного суду, визнано протиправним та скасовано рішення зборів суддів Вінницького окружного адміністративного суду від 22 січня 2013 року про висловлення недовіри керівнику апарату Вінницького окружного адміністративного суду ОСОБА_1, скасовано наказ Територіального управління Державної судової адміністрації України в Вінницькій області 005-к від 25 січня 2013 року, поновлено ОСОБА_1 на посаді керівника апарату Вінницького окружного адміністративного суду з 25 січня 2013 року та стягнуто з Вінницького окружного адміністративного суду на користь ОСОБА_1 32522 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2013 року скасовано постанову суду першої інстанції в частині визнання протиправним та скасування рішення зборів Вінницького окружного адміністративного суду від 22.01.2013 року про висловлення недовіри керівнику апарату Вінницького окружного адміністративного суду ОСОБА_1 та провадження у справі в цій частині закрито.

Постановою цього ж суду 10.09.2013 року постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 25 червня 2013 року скасовано в частині задоволення позову щодо визнання протиправними дій голови Вінницького окружного адміністративного суду Вільчинського О.В. про скликання 22.01.2013 року зборів суддів Вінницького окружного адміністративного суду, скасування наказу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Вінницькій області №005-к від 25.01.2013 року, поновлення ОСОБА_1 на посаді керівника апарату Вінницького окружного адміністративного суду з 25.01.2013 року, стягнення з Вінницького окружного адміністративного суду на користь позивача 32522 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу та прийнято в цій частині нове рішення, яким в позові відмовлено.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2014 року заяву ОСОБА_1 задоволено. Скасовано постанову та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2013 року. Залишено без змін постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 25.06.2013 року про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області, Вінницького окружного адміністративного суду, Голови Вінницького окружного адміністративного суду Вільчинського О.В. про визнання дій протиправними, визнання рішення зборів суддів протиправними, скасування рішення зборів суддів та наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 15.05.2014 року касаційні скарги Вінницького окружного адміністративного суду та Голови Вінницького окружного адміністративного суду Вільчинського Олександра Ванадійовича відхилено, а ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2014 року залишено без змін.

Згідно матеріалів справи остаточний розрахунок при звільненні з позивачем було проведено 19.06.2014 року.

Отже, тримісячний строк звернення до суду із заявою про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу внаслідок затримки виконання постанови суду закінчився 19.09.2014, тоді як із відповідною заявою заявник звернувся лише 21.10.2016 року, при цьому не вказавши поважних причин пропуску строку звернення до суду ні в заяві, ні в додаткових поясненнях.

Пунктом 9 частини 1 статті 155 КАС України передбачено, що суд ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Враховуючи наведене та з огляду на те, що суд не встановив підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, заяву про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу внаслідок затримки виконання постанови належить залишити без розгляду.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 41, 128, 155, 160, 165, 254 КАС України, суд -

у х в а л и в :

Заяву ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу внаслідок затримки виконання постанови суду залишити без розгляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Головуючий суддя О.Г. Попова