Постанова № 62774182, 15.11.2016, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/5378/16-а

Провадження № 2-а/487/200/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.11.2016 року Заводський районний суд м.Миколаєва в складі: головуючий - суддя Агєєва Л.І., у порядку скороченого провадження розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Заводському районі міста Миколаєва про визнання протиправним та скасування рішення, а також зобов'язання відповідача вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

26.10.2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив Визнати протиправними дії та скасувати рішення Управління Пенсійного Фонду України в Заводському районі м. Миколаєва від 19 серпня 2016 р. за №65/1 щодо відмови позивачу у перерахунку раніше призначеної пенсії на підставі довідки прокуратури Миколаївської області №18/163/2 вих-16 від 26 липня 2016р., зобов'язавши Управління Пенсійного Фонду України в Заводському районі м. Миколаєва перерахувати йому без обмеження суми раніше призначену пенсію у відповідності до вимог ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-XII, виходячи з розрахунку 90% від середнього заробітку, на підставі довідки прокуратури Миколаївської області №18/163/2 вих-16 від 26 липня 2016 р., згідно якої заробітна плата першого заступника прокурора Миколаївської області на теперішній час складає 21 472,54 грн. та виплатити йому перераховану пенсію з 01 грудня 2015 року з урахуванням раніше виплачених сум пенсії.

Свої вимоги обґрунтував тим, що йому 01.02.2000 р. призначено пенсію довічно у розмірі 90% від суми місячного (чинного заробітку) на посаді першого заступника прокурора Миколаївської області.

03.08.2016 року позивач звернувся до відповідача із заявою про проведення перерахунку пенсії за вислугу років на підставі довідки прокуратури Миколаївської області від 26.07.2016 року №18/163/2, згідно якої встановлено збільшений розмір посадового окладу першого заступника прокурора області.

Проте, управління ПФУ рішенням від 19.08.2016р. №65/1 незаконно відмовило йому у перерахунку пенсії, посилаючись на те, що відповідно до п. 5 прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» №213 від 02.03.2015 року, який набрав чинності з 01.04.2015 року, у разі неприйняття до 01.06.2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії (щомісячне довічне грошове утримання) призначаються відповідно до законів України, зокрема, «Про прокуратуру».

Вважаючи відмову у перерахунку пенсії та відповідне рішення від 19.08.2016 р. №65/1 неправомірними, позивач просить скасувати рішення та зобов'язати управління ПФУ здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в розмірі 90% від середнього заробітку на підставі довідки прокуратури Миколаївської області від 26.07.2016 р. № 18/163/2.

Відповідно до ухвали Заводського районного суду 31.10.2016 року відкрите скорочене провадження у справі.

Відповідач надав суду заперечення, в яких посилаючись на відсутність законодавчих підстав для проведення перерахунку на час звернення позивача із відповідною заявою до відповідач, просив у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши докази, надані сторонами, судом встановлено наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, позивач перебуває на обліку в управлінні ПФУ та отримує пенсію за вислугу років на підставі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в розмірі 90% від суми місячного (чинного) заробітку на посаді першого заступника прокурора м.Миколаєва.

У зв'язку зі збільшенням посадового окладу, затвердженого постановою Кабміну України №505 від 31.05.2012 року та відповідно до постанови Кабміну України №1013 від 09.12.015 року, позивач 03.08.2016 року звернувся до відповідача із заявою про проведення перерахунку пенсії за вислугу років на підставі довідки прокуратури Миколаївської області від 26.07.2016 року №18/163/2 вих.16, згідно якої встановлено збільшений розмір посадового окладу першого заступника прокурора Миколаївської області.

19.08.2016 управління ПФУ прийняло рішення №65/1 про відмову позивачеві у перерахунку його пенсії, посилаючись на те, що відповідно до п. 5 прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» №213 від 02.03.2015 року, який набрав чинності з 01.04.2015 року, у разі неприйняття до 01.06.2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії (щомісячне довічне грошове утримання) призначаються відповідно до законів України, зокрема, «Про прокуратуру».

Вказане рішення управлінням ПФУ прийнято без урахування вимог законодавства щодо пенсійного забезпечення.

Так, відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 26 листопада 1993 року №1789-ХІІ в редакції Закону № 2663-ІІІ від 12 липня 2001 року - прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержувані перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Згідно розпорядження управління ПФУ від 13.08.2002 р. №139008 позивачу призначена пенсія збільшена до 90% від суми місячного (чинного) заробітку.

Відповідно до ч. 2 ст. 50-1 Закону №1789-ХІІ, яка діяла на час призначення пенсії, розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за класні чини, вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за останні 24 календарні місяці роботи, яка дає право на даний вид пенсії, підряд перед зверненням за пенсією або за будь-які 60 календарних місяців такої роботи підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв протягом цього періоду на даній роботі.

Згідно ч. 12 ст. 50-1 Закону №1789-ХІІ обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність деяких законодавчих актів України» № 76 від 28 листопада 2014 року, який набув чинності з 01 січня 2015 року, внесені зміни до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, відповідно до яких пенсія призначається у розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Однак, ці законодавчі зміни стосуються тих прокурорсько-слідчих працівників, які реалізували чи реалізовують своє право на пенсію із 1 січня 2015 року, адже відповідно до вимог ст. 58 Конституції України, Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Аналіз наведеного дає підстав для висновку, що при проведенні перерахунку пенсії позивача необхідно врахувати те, що законодавчі зміни до ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках до середньомісячного заробітку стосуються порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії.

Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення і норми, які регулюють порядок перерахунку пенсії, законодавчих змін не зазнали, змінилась лише нумерація відповідних частин ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ.

Вирішуючи питання про застосування відповідних норм ст.50-1 №1789-ХІІ щодо перерахунку вже призначених пенсій, судова колегія враховує положення ст.22 Конституції України, у якій зазначено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийняті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної, зокрема, у його рішеннях від 6 липня 1999 року № 8рп-99 у справі щодо права на пільги, від 20 березня 2002 року № 5рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій та від 11 жовтня 2005 року №8рп/2005 у справі № 1-21/2005 про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання суддів, працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

Звернення позивача до пенсійного органу щодо здійснення перерахунку пенсії законодавчо ґрунтується на вимогах ст. 50-1 Закону №1789-ХІІ (в редакції Закону на час призначення пенсії), а не Закону, який діє на час звернення про перерахунок, оскільки зворотне становище значно звужує зміст та обсяг прав і свобод позивача.

Щодо посилання управління ПФУ на п.5 Прикінцевих положень Закону України від 02 березня 2015 року №213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», як підстави відмови у здійсненні перерахунку, то, на думку судової колегії, воно є необґрунтованим. Відповідно до п.5 Прикінцеві положення Закону №213-VІІІ, У разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України. З аналізу встановленої норми, можна дійти висновку, що вона стосується виключно призначення, а не перерахунку вже призначених пенсій.

Посилання відповідача щодо наявності законодавчих обмежень розміру пенсії, яка підлягає виплаті позивачу судом не приймається до уваги виходячи з наступного.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу та пріоритет над іншими нормативно - правовими актами. Закони та підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції і повинні відповідати їй.

Норми Конституції є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 58 Конституції України закріплено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно з вимогами статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Відповідно приписів статей 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Так, Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист і сформулював чітку правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справах щодо права на пільги від 20 березня 2002 року № 5-оп/2002 щодо пільг, компенсацій і гарантій та від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 про рівень пенсій і щомісячного довічного грошового утримання)

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказує на те, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення (рішення № 5-рп/2002).

В рішенні Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 зазначено, що однією з конституційних гарантій прав і свобод людини і громадянина є недопущення їх скасування чи звуження їх змісту та обсягу при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів. Тлумачення словосполучення «звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина», що міститься в частині третій статті 22 Конституції України, Конституційний Суд України дав у рішенні від 22 вересня 2005 № 5-рп/2005, згідно з яким «конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані, а при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод - є їх обмеження. У традиційному розумінні, визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними». Конституційний Суд України також підкреслив, що загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.

Визнання Законом правових актів такими, що втратили чинність, зупинення їх дії, внесення до них змін і доповнень стосовно раніше закріплених в них прав і свобод людини і громадянина Конституційний Суд України вважає скасуванням або обмеженням цих прав і свобод.

Виходячи з висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства або прийняттям нових законодавчих актів, які обмежують право отримувати пенсію в раніше визначеному розмірі.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 8 КАС України суд при вирішенні адміністративної справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави; суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини; звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) і протоколів до неї та практику Суду як джерело права.

Так, за змістом ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції кожній фізичній або юридичні особі гарантовано право мирно володіти своїм майном. При цьому зазначено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В пунктах 21, 24 рішення у справі «Федоренко проти України» від 01 червня 2006 Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності (cf, Ргеssos Соmраnіа Nаvіега S.А. v. Веlgіum, рішення від 20 листопада 1995 року, серія А, № 332, с. 21, п. 31).

Тотожна правова позиція щодо права власності особи сформульована Європейським судом з прав людини і в справі «Стреч проти Сполучного Королівства» (Stretch - United Kingdom, № 44277/98, рішення від 24 квітня 2003 року).

Таким чином, з наведеного можна дійти висновку, що в розумінні статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, позивач, перебуваючи на службі в органах прокуратури, мав законні сподівання отримання пенсії від держави за вислугу років за наявності певного стажу, на її перерахунок у разі збільшення розміру заробітної плати за посадою, на якій він працював, які ґрунтувалися на нормах статті 50-1 Закону №1789-ХІІ на момент виникнення права на пенсію, і які, всупереч положенням Конституції України, були звужені Законом України від 02 березня 2015 року №213-VІІІ та статтею 86 Закону №1697-VII, а тому суд вважає, що в даних спірних правовідносинах при вирішенні питання про перерахунок пенсії без обмеження її розміру не можуть застосовуватися положення 86 Закону №1697-VII та Закону №213-VІІІ, якими обмежено максимальний розмір пенсії.

Щодо визначення строку, з якого проводиться перерахунок пенсії з підстав зазначених у позові, то враховуючи положення ч. 17 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції, чинній на момент призначення пенсії, що перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії, у зв'язку зі збільшенням посадового окладу, затвердженого постановою Кабміну України №505 від 31.05.2012 року та відповідно до постанови Кабміну України №1013 від 09.12.015 року, пенсія за заявою зацікавленої особи може бути перерахована з 01 січня 2016 року, оскільки обставини, що потягнули зміну розміру пенсій, виникли в грудні 2015 року.

Ухвалою Заводського районного суду міста Миколаєва позовні вимоги до 26 квітня 2016 року залишені без розгляду в зв'язку із пропущенням позивачем строку звернення до суду.

Таким чином, враховуючи все вищезазначене у сукупності, з огляду на те, що необхідною умовою для перерахунку пенсії є документи, додатково подані пенсіонером щодо розміру місячного заробітку за відповідною посадою станом на час звернення за перерахунком пенсії і, при цьому, такий перерахунок дійсно має здійснюватися виходячи із норм законодавства, які були чинними на момент призначення пенсії, суд приходить до висновку, що підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визнання протиправним рішення відповідача та покладання на нього обов'язку здійснити перерахунок та виплату йому пенсії за вислугу років у зв'язку із збільшенням заробітної плати працівникам прокуратури, виходячи з розміру 90 відсотків від суми заробітної плати, визначеної у довідці прокуратури Миколаївської області без обмеження її максимального розміру з 27.04.2016 року та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії за вислугою років.

Частина 1 ст. 94 КАС України передбачає, що в разі ухвалення судового рішення на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень. З матеріалів справи вбачається, що позивачем при подачі позову понесені витрати на оплату судового збору всього в розмірі 551,20 грн., які і підлягають стягненню з відповідача. При цьому, відсутність бюджетних асигнувань не звільняє відповідача від відшкодування позивачу судових витрат у разі задоволення позову.

За правилами ст. 267 КАС України, суд який ухвали в судове рішення в адміністративній справі має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Виходячи з наведеної норми процесуального законодавства та з метою судового контрою за виконанням судового рішення, суд вважає необхідним зобов'язати відповідача у двомісячний строк надати звіт про виконання судового рішення.

Керуючись ст.ст.159-163, 183-2, 267 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва від 19.08.2016 р. №65/1 про відмову ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в розмірі 90% від суми заробітної плати, визначеної у довідці №18/163/2 вих.16, виданої 26.07.2016 р. прокуратурою Миколаївської області, без обмеження максимального розміру перерахованої пенсії, починаючи з 27 квітня 2016 року з урахуванням вже здійснених виплат.

Стягнути з управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва (код ЄДРПОУ 20916468) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) гривня 20 коп.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва подати до суду звіт про виконання цього судового рішення у двомісячний строк з дня набрання постановою законної сили.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана через Заводський районний суд м. Миколаєва протягом десяти днів з моменту отримання її копії.

Суддя Л.І. Агєєва