Постанова № 62769623, 11.11.2016, Приморський районний суд м. Маріуполя

Справа № 266/78/16-а

Провадженя№ 2-а/266/13/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.11.2016 м.Маріуполь

Приморський районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Курбановой Н.М.

за участі секретаря Макогон С.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Маріуполя Донецької області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя Донецької області про визнання дій неправомірними, скасування рішення щодо невиплати пенсії та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до УПФУ в Приморському районі м. Маріуполя про скасування рішення щодо невиплати пенсії та зобов'язання вчинити певні дії, зазначивши, що вона отримувала з травня 2014 р. пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та після призначення пенсії продовжувала працювати. З 01.04.2015 року виплата пенсії за віком їй була припинена відповідно до ст.12 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року, ст.47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Вказаною статтею було передбачено, що тимчасово, у період з 01.04.2015 року по 31.12.2015 року, у період роботи особи на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених зокрема Законом України «Про державну службу», пенсії призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються. Зазначений закон звузив обсяг її права на пенсію як працюючого пенсіонера - держслужбовця. Отже реалізуючи своє право на працю, позивач втратила право на отримання призначеної їй пенсії за віком. Крім того, в порушення абзацу другого п.п. 4 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідачем не направлено на адресу позивача рішення, яким мотивовано припинення виплати її пенсії, чим порушено її конституційне право на володіння пенсією. Також абзац третій частини першої статті 47 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року не узгоджується з конституційним положенням про недопустимість звужень змісту чи обсягу існуючих прав і свобод, а тому суперечить частині третій статті 22 Конституції України. Вважає, що рішення відповідача про відмову у відновленні виплати раніше призначеної її пенсії грубо порушує її конституційне право на пенсійне забезпечення, передбачене ст. 46 Конституції України.

В ході слухання справи позивачкою було уточнено та збільшено розмір позовних вимог, в обґрунтування яких позивач додатково зазначила, що на її звернення до відповідача з проханням роз'яснити підстави припинення її пенсії та направити на її адресу відповідне рішення, відповідачем була надана відповідь №542/04 від 16.01.2016 р. з якої стало відомо, що їй тимчасово припинено виплату пенсії з 01.04.2015 р. по 31.12.2015 р. та з 01.01.2016 р. по 31.12.2016 р. Просила визнати, таким що не відповідає Конституції України та скасувати рішення УПФ в Приморському районі м. Маріуполя № 542/04 від 16.01.2016 р., визнати, противоправним дії УПФ в Приморському районі м. Маріуполя щодо невиплати їй пенсії за віком в призначеному розмірі з 01.06.2015 р. по 31.12.2015 р. та з 01.01.2016 р., зобов'язати УПФ в Приморському районі м. Маріуполя поновити їй виплату пенсії у призначеному розмірі з 01.06.2015 р. по 31.12.2015 р. та з 01.01.2016 р. та виплатити різницю між призначеною та фактично виплаченою пенсією з 01.06.2015 р. по 31.12.2015 р. та з 01.01.2016 р., судові витрати стягнути з Державного бюджету України на її користь. Крім того, позивачка звернулась до суду з заявою та просила поновити строки звернення до суду, пославшись на те, що на її адресу протягом 2015 року рішення про припинення виплати пенсії відповідачем направлено не було, тому вона не мала можливості для звернення до суду з метою захисту порушених прав у встановлений законодавством строк. Крім того, вона декілька разів перебувала на лікарняному, тому звернулася до суду за захистом порушених прав з порушенням строку звернення. Просила суд вважати причину пропуску звернення до суду поважною та поновити строк звернення до суду з даною позовною заявою,

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася надавши письмову заяву в якій підтримала позовні вимоги, просила розглянути справу за її відсутності.

Представник УПФУ в Приморському районі м. Маріуполя позов не визнала та в обґрунтування заперечень зазначила, що з 01.04.2015 року у відповідності до Закону України від 02.03.2015 року №213-VІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» ОСОБА_1 зупинено на період з 01.04.2015 року по 31.12.2015 року виплату пенсії за віком, як пенсіонеру, що працює на посаді державного службовця, якій присвоєно 11 ранг 6 категорії посад державних службовців. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213 від 02 березня 2015 року внесено зміни до ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та передбачено, що тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються. Даний Закон є чинним, він не визнавався антиконституційним, а тому дії відповідача не можуть бути визнані протиправними. Таким чином, виплата пенсії ОСОБА_1 припинено з 01.04.2015 р. згідно вимог діючого законодавства. На підставі вищезазначеного, Управління ПФУ просило суд відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст.ст. 1, 3 Конституції України Україна є соціальною, правовою державою, в якій людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Утвердження і забезпечення прав та свобод людини є головним обов'язком держави. Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх старості.

Згідно ст. 8 Конституції України Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. НормиКонституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Статтею 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею, є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі по тексту - Закону № 1058) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійсняється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

З 01.04.2015 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VIII від 02.03.2015 р. (далі по тексту - Закон № 213).

Згідно п.12 Закону № 213 внесено зміни до положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі по тексту - Закон № 1058). Зокрема, пп. 2 вказаного п. 12 Закону № 213 внесені зміни - абзац другий частини першої статті 47 Закону № 1058 замінено п'ятьма абзацами такого змісту: «Тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року: у період роботи особи (крім інвалідів І та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються у період роботи на інших посадах/роботах пенсія, призначена особі відповідно до цієї статті (крім інвалідів І та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), розмір якої перевищує 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачується в розмірі 85 відсотків призначеного розміру, але не менше 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Після звільнення з робота виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється. З 01.01.2016 пенсії виплачуються без урахування одержуваної заробітної плати (доходу) або пенсійних виплат з накопичувальної системи пенсійного страхування чи пенсійних виплат із системи недержавного пенсійного забезпечення».

Також, відповідно до п. 2 розділу III «Прикінцеві положення» Закону № 213 порядок виплати пенсії працюючим пенсіонерам, встановлений цим Законом, поширюється на пенсіонерів незалежно від часу призначення пенсії.

Пунктом 4 розділу III «Прикінцеві положення» Закону № 213 визначено, що Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом: підготувати та подати до 1 травня 2015 року на розгляд Верховної Ради України проект закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних (крім пенсій військовослужбовців і наукових працівників), на загальних підставах; забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону; забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом. Пунктом 5 розділу III «Прикінцеві положення» Закону № 213 встановлено, що у разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015 скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника - консультанта народного депутата України.

Таким чином, дана правова норма чітко визначає подію, з ненастанним якої припиняють свою дію норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії (щомісячне довічне грошове утримання) призначаються відповідно до законів України «Про державну службу» та інших спеціальних законів, зазначених вище.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 14.05.2014 року перебуває на обліку в УПФУ в Приморському районі м. Маріуполя та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

До 01 квітня 2015 року позивачка ОСОБА_1 отримувала пенсію за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», проте з 01 квітня 2015 року виплата пенсії за віком позивачу була припинена у зв'язку з набранням чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VІІІ, якою ст.37 Закону України "Про державну службу" було змінено та зазначено, що тимчасово, у період з 01.04.2015 року по 31.12.2015 року особам, на яких поширюється дія цього Закону(крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії/щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених цим Законом, Законами України "Про статус народного депутата України","Про прокуратуру","Про судоустрій і статус суддів", пенсії, призначені відповідно до цієї статті, не виплачуються.

Про порушення права на отримання пенсії позивачка офіційно дізналась 16.01. 2016 року, коли на її звернення до Управління ПФУ було надано відповідь №542/04 від 16.01.2016 року, в якій повідомлено, що оскільки позивач продовжує працювати на посаді старшого секретаря Приморського районного суду, яка дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», то враховуючи зміни в законодавстві, з 01 квітня 2015 року виплата її пенсії припинена.

На час призначення пенсії за віком і по теперішній час позивач працює та є державним службовцем та станом на 01.04.2015 займала посаду державного службовця, яка у майбутньому (при наявності достатнього стажу) давала б їй право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу». Відповідач вважає, що оскільки позивач працює на посаді, яка дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», то в період з 1 квітня по 31 грудня 2015 року пенсія, призначена згідно з Законом № 1058, виплачуватись не повинна. Проте, як вже зазначалося вище, відповідно до п. 5 розділу III «Прикінцеві положення» Закону № 213 у разі неприйняття до 1 червня 2015 року Закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до законів України «Про державну службу».

На виконання вказаного п. 5 розділу III «Прикінцеві положення» Закону № 213, Закон щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах до 1 червня 2015 року прийнятий не був.

У зв'язку з вищезазначеним, з 1 червня 2015 втратили чинність норми Закону України «Про державну службу» щодо пенсійного забезпечення і відповідно пенсії за цим Законом також не можуть призначатися.

В наслідок вказаних обставин, особам, які підпадають під дію Закону України «Про державну службу», пенсія може призначатися лише відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Тобто, з 01.06.2015 позивач перестала бути особою, якій у відповідності до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 01.04.2015 було призупинено виплату пенсії, отже, відпали підстави для застосування даної норми закону, відповідно виплата пенсії позивачу повинна бути поновлена.

Статтями 58 та 64 Конституції України передбачено, що Закони не мають зворотної дії в часі. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту або обсягу існуючих прав і свобод, а конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тому суд приходить до висновку, що Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 911 від 24.12.2015 року, який скасовує норми щодо пенсійного забезпечення державних службовців, прийнятий після призначення позивачу вказаної пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», не може бути підставою для невиплати пенсії позивачці, оскільки обмежує права на соціальне забезпечення, передбачені Конституцією України.

Запроваджені Законом № 911 від 24.12.2015 року тимчасові обмеження щодо виплати пенсії особам, що працюють на посадах та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу» суперечать статті 14, статті 1 Першого протоколу Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» щодо дискримінації при виплаті пенсії в залежності від роду занять та позбавленні права на належне майно у формі призначених пенсійних виплат; статтям 22, 46, 58 Конституції України щодо недопустимості звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод в тому числі і в сфері соціального захисту та пенсійних виплат.

При цьому суд виходить з того, що з огляду на вказане, суд дійшов висновку, що з 01 січня 2016 року виплата пенсії за віком, призначеної ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про державну службу», підлягає відновленню у зв'язку з відсутністю підстав для її невиплати та порушенням загальних конституційних норм, гарантуючих право громадянина на пенсію.

Суд не може погодитись з доводами представника відповідача про те, що даний Закон не визнано не констутиційним, тому підлягає виконанню, при цьому суд виходить з того, що Конституція України має найвищу юридичну силу та всі інші законодавчі акти повинні їй відповідати.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до абз.1 ч.2 ст. 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії. розгляду і вирішення справи

Згідно з ч. 1, 2 ст. 102 КАС України пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.

Приймаючи до уваги те, що ОСОБА_1 був пропущений строк звернення до суду в зв'язку з тим, що відповідач тривалий час відходив від встановленого ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виплати призначеної пенсії, офіційно не повідомив позивачку про припинення виплати пенсії, а повідомив її тільки після її письмового звернення в січня 2016 року, то, на думку суду, позивачкою строк звернення до суду пропущено з поважних причин за вважає за можливе поновити ОСОБА_1 пропущений строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів.

Згідно зі ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі ст.ст. 1, 3, 8, 19, 46, 58, 64 Конституції України, керуючись статтями ст.ст. 2, 6-15, 17-18, 69-71, 79, 86, 94, 122, 128, 143,158-163, 167Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя Донецької області про скасування рішення щодо невиплати пенсії та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити .

Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя Донецької області щодо припинення з 01 квітня 2015 року виплати пенсії ОСОБА_1.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя Донецької області відновити ОСОБА_1 поновити їй виплату пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у призначеному розмірі з 01.04.2015 р. по 31.12.2015 р. та з 01.01.2016 р. та виплатити різницю між призначеною та фактично виплаченою пенсією з 01.04.2015 р. по 31.12.2015 р. та з 01.01.2016 року.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі Маріуполя на користь ОСОБА_1 (іпн НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 551 гривня 20 копійокза рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Донецького апеляційного адміністративного суду через Приморський районний суд м. Маріуполя протягом 10 днів з дня отримання її копії.

Суддя: Курбанова Н. М.