Постанова № 62769243, 11.11.2016, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2016 року Справа № 813/3041/16

13 год. 14 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддяКравців О.Р.,

секретар судового засіданняПриймак С.І.,

від позивачаОСОБА_1,

від відповідача ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної служби України з безпеки на транспорті про стягнення коштів з Товариства з обмеженою відповідальністю «Танк Транс».

Суть справи.

До Львівського окружного адміністративного суду звернулася Державна служба України з безпеки на транспорті (далі - позивач) з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Танк Транс» (далі відповідач, ТОВ «Танк Транс»), в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача 31628,19 грн., що еквівалентно 1097,10 євро відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день проведення розрахунку, в дохід Державного бюджету України.

В обгрунтування позовних вимог зазначено, що Управлінням Укртрансбезпеки у Вінницькій області виявлено факти перевезення вантажу із перевищенням вагових обмежень, встановлених Правилами дорожнього руху України, без дозволу Державтоінспекції або документа про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів.

За результатами перевірки складено довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю та акт № 0002012 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових парламентів від 13.05.2016 року, на підставі якого виставлено рахунок № 2012 від 13.05.2016 року плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування та нараховано плату за проїзд в сумі 1097,10 євро, що станом на 13.05.2016 року еквівалентно 31628,19 грн. Оскільки відповідач у 30-денний термін з моменту визначення плати в розрахунку її не сплатив добровільно та не повідомив про це орган Укртрансбезпеки у Вінницькій області, хоча одержав розрахунок ще 27.07.2016 року, вказане має наслідком ненадходження коштів до бюджету, позивач звернувся із позовом до суду.

Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив повністю, з підстав викладених у письмовому запереченні від 01.11.2016 року за вх. № 27394 /а.с.36-37/. Пояснив, що ТОВ «Танк Транс» не має жодного відношення до вказаного інциденту, оскільки не здійснювало такого перевезення. Транспортний засіб, щодо якого складено акт та виставлено рахунок належить ТОВ «ОСОБА_3 Україна», водій ОСОБА_4 не працевлаштований на підприємстві відповідача. З врахуванням викладеного, незрозуміло чим керувався контролюючий орган при складенні відповідних документів зазначаючи в таких одночасно ТОВ «Танк Транс» та ТОВ «ОСОБА_3 транс Україна». З огляду на викладене позовні вимоги є необґрунтованими та у задоволенні позову слід відмовити.

Суд заслухав пояснення представника позивача та заперечення представника відповідача, зясував обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги і заперечення та ті, які мають інше значення для вирішення справи, повно, всебічно та обєктивно дослідив докази у справі, та -

в с т а н о в и в :

13.05.2016 року посадовими особами Управління Укртрансінспекції у Вінницькій області у а/д М12 «Стрий Тернопіль Кіровоград Знамянка 405 км. + 750м» проведено габаритно-ваговий контроль вантажного автомобіля марки MAN модель TGX 18.400, реєстраційний номер ВС 4817СА із причепом марки BODEX модель KIS 3В, реєстраційний номер НОМЕР_1 (чек зважування № 07066 від 13.05.2016 року о 11:28 год.) /а.с.11/.

За результатами відповідного контролю складено:

-довідку про результат здійснення габаритно-вагового контролю /а.с.12/;

-акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом /а.с.15/

-акт № 0002012 паро перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів /а.с.13/.

Внаслідок зафіксованих у акті порушень складено розрахунок №2012 плати за проїзд великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 13.05.2016 року /а.с.14/ та виставлено до сплати 1097,10 євро. На вказаному примірнику здійснено відмітку водія про отримання відповідного розрахунку.

Крім того, відповідно до листа від 18.07.2016 року відповідачу направлено такий розрахунок та отримано ним 27.07.2016 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення /а.с.10/.

Оскільки у встановлений строк вказану суму заборгованості не погашено, позивач звернувся із позовом до суду.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з ч. 3 ст. 6 КАС України субєкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 153 від 29.03.2012 «Про утворення територіальних органів Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті» утворено юридичну особу публічного права територіального органу Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті - Управління Укртрансінспекції у Кіровоградській області.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну інспекцію України з безпеки на наземному транспорті, затверджено Указом Президента України від 06.04.2011 № 387/2011, Державна інспекція України з безпеки на наземному транспорті (далі за текстом - Укртрансінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури України. Укртрансінспекція входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, на перевезення яким видано ліцензію, міському електричному, залізничному транспорті, експлуатації автомобільних доріг загального користування.

Згідно п. 3 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006, органом державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансінспекція, її територіальні органи - управління в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські, районні управління.

Відповідно до ч. 2 ст. 29 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-ХІІ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, і за плату, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Підпунктом 3 п. 2 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 (далі - Порядок № 879) визначено, що великовагові та великогабаритні транспортні засоби - це транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.

Згідно з п. 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 38 т (на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - до 40 т; для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Відповідно до п. 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30, рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Пунктами 3, 4 Порядку № 879 передбачено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансінспекцією, її територіальними органами та відповідними підрозділами МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху.

Робота пунктів габаритно-вагового контролю в частині організації та проведення робіт із зважування транспортних засобів забезпечується службами автомобільних доріг в Автономній Республіці Крим, областях та м. Севастополі і підприємствами, визначеними в установленому законодавством порядку.

В силу приписів п. 21 Порядку № 879, у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування. Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

Згідно п. 26 Порядку № 879, кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету.

Відповідно до п. 27 Порядку № 879, плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування справляється з транспортних засобів вітчизняних та іноземних власників, у тому числі тих, що визначені у статті 5 Закону України «Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України», справляється у разі виявлення факту перевищення їх фактичних параметрів над параметрами, які враховувалися під час встановлення розміру єдиного збору в пунктах пропуску через державний кордон, де відсутні вагові комплекси, та з транспортних засобів, які виїжджають за межі України і на які в установленому порядку не отримано дозвіл на рух або не внесено плату за проїзд.

Плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.

З огляду на викладене вбачається, що положення пунктів 26, 27 Порядку № 879 не встановлюють того, хто повинен проводити справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

Водночас згідно пункту 28 Порядку № 879, плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Згідно статті 1 Правил дорожнього руху України, власником транспортного засобу є фізична або юридична особа, яка володіє майновими правами на транспортний засіб та має на це відповідні документи.

Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що плата за проїзд автомобільними дорогами справляється з власників транспортних засобів або осіб, які користуються транспортними засобами на законній підставі, якими здійснюється перевезення вантажів.

Закріплений у ч. 1 ст. 11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Предметом доказування відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Судом з матеріалів справи встановлено, що в довідці від 13.05.2016 року про результати здійснення габаритно-вагового контролю транспортного засобу вказано, що транспортний засіб MAN модель TGX 18.400, реєстраційний номер ВС 4817СА належить ТОВ «ОСОБА_3 Україна» напівпричіп марки BODEX модель KIS 3В, реєстраційний номер НОМЕР_1 належить ТОВ «Танк Транс» /а.с.12/.

Актом перевірки додержання вимог законодавства зафіксовано, що вказані транспортний засіб та причіп вже належать ТОВ «Танк Транс».

В акті № 0002012 зазначено, що субєктом перевірки визначено ТОВ «Танк Транс» /а.с.13/.

В той же час, у розрахунку № 2012 в якості платників визначено ТОВ «ОСОБА_3 Україна», ТОВ «Танк Транс».

Представник позивача в судових засіданнях не зміг надати жодних пояснень щодо вказаного та остаточно вказати, щодо кого складено відповідні довідку, акти та розрахунок.

В той же час представником відповідача спростовано факти вказані у зазначених вище документах наступним чином.

Представник відповідача пояснив, що ТОВ «ОСОБА_3 Україна» та ТОВ «Танк Транс» це дві різні юридичні особи. Підприємство відповідача не має відношення до вказаного інциденту, оскільки транспортний засіб, тягач MAN модель TGX 18.400, реєстраційний номер ВС 4817СА не належить ТОВ «Танк Транс» з 03.03.2016 року, оскільки саме тоді вказаний транспортний засіб відчужено на підставі договору купівлі-продажу № 44647/2016/759 ТОВ «ОСОБА_3 транс Україна» /а.с.41/. Вказаний факт підтверджено також і свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу /а.с.38/, датою реєстрації зафіксовано 12.03.2016 року.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу причіпа марки BODEX модель KIS 3В, реєстраційний номер НОМЕР_1, то такий дійсно зареєстровано на ТОВ «Танк Транс» /а.с.38/, однак відповідно до договору оренди техніки № 05/04/16 від 05.04.2016 року, такий передано в строкове платне користування орендареві ТОВ «ОСОБА_3 Україна» /а.с.39-40/. Зокрема, відповідно до п. 2 цього договору сторони домовились, що орендар бере на себе обовязок нести витрати, повязані із використанням техніки, в тому числі зі сплатою податків та інших платежів.

Представник відповідача також пояснив, що водій, який зазначений у документах, складених уповноваженими особами позивача, ОСОБА_4 не перебуває у трудових відносинах з підприємством ТОВ «Танк Транс».

Отже, судом встановлено, що позивачем не встановлено усіх обставин, які мали значення для розрахунку та стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування, а саме: документально не підтверджено статус ТОВ «Танк Транс» як власника (користувача) транспортного засобу, який здійснював перевезення вантажу 13.05.2016, а відтак, його обов'язок справляти плату за проїзд.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З врахуванням викладеного, позовні вимоги у Державної служби України з безпеки на транспорті про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом з ТОВ «Танк Транс» є необґрунтованими, а отже у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. ст. 2, 7-14, 17-20, 69-71, 86, 94, 160-163, 167 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

1. У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

2. Судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягувати.

Постанову може бути оскаржено, згідно зі ст. 186 КАС України, протягом 10 днів з дня її проголошення чи отримання копії постанови, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили, згідно зі ст. 254 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 16.11.2016 року.

Суддя Кравців О.Р.