Постанова № 62769228, 09.11.2016, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

09 листопада 2016 року Справа № 814/1658/16

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Марича Є.В. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1, АДРЕСА_2

доУправління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області, вул. Космонавтів, 61,Миколаїв,54056

треті особиКорчевна Л.Б.- головний інспектор будівельного нагляду відділу контролю та нагляду за проведення перевірок Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській обл., вул. Ш.Алейхема, 63,Первомайськ,Миколаївська область,55200 провизнання протиправним та скасування акту від 13.07.2016р. , припису від 13.07.2016р. № 234, протоколу від 13.07.2016, В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі-позивач) звернулась до суду з позовом до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області з вимогами про скасування акту перевірки від 13.07.2016 року, припису №234 про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності від 13072016 року, протокол про адміністративне правопорушення від 13.07.2016 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що здійснювала будівництво літньої кухні та господарських будівель за адресою АДРЕСА_2, на підставі проекту та дозволу на підставі рішення Підгороднянської селищної ради Первомайського району Миколаївської області від 25.03.1997 р. №12. Будівельні роботи були завершенні ще у 1997 році. В теперішній час рішенням Первомайського районного суду Миколаївської області від 24.06.2016 року Підгороднянську селищну раду Первомайського району Миколаївської області повторно розглянути заяву позивача про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування існуючих будівель, а відтак виконання оскаржуваного припису не можливе від не залежних від неї причин.

Відповідач позов не визнав, свої заперечення обґрунтував тим, що на час проведення перевірки позивачем не було виконано припис щодо оформлення дозвільних документів. Відповідно до п.2 ч.1 ст.34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" замовник має право виконувати будівельні роботи після реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт. Виконувати будівельні роботи, підключати об'єкт будівництва до інженерних мереж та споруд без реєстрації зазначеної декларації забороняється. Оскільки, за даними "Єдиного реєстру отриманих повідомлень про початок підготовчих, будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, виданих дозволів на виконання будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про готовність об'єкта до експлуатації та виданих сертифікатів, повернених декларацій та відмов у видачі таких дозволів і сертифікатів", декларація про початок будівельних робіт за об'єктом "Будівництво господарських будівель за адресою: АДРЕСА_2 позивачем не подавалась, у неї відсутнє право на виконання цих робіт, а тому вимоги Управління є цілком правомірними.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Дослідивши всі матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

На підставі рішення Підгороднянської селищною радою №12 від 25.03.1997 року позивачу надано дозвіл на будівництво літньої кухні і двох господарських будівель на території будинку АДРЕСА_2. 20.07.1997 року позивач отримала будівельний паспорт на будівництво і розпочала будувати приміщення. У тому ж 1997 році будівництво виконано, що не заперечується відповідачем.

Однак, приміщення не можливо прийняти в експлуатацію, оскільки їй не виділено земельну ділянку під забудову.

Позивач неодноразово зверталась до Підгороднянської селищної ради Миколаївської області із заявами про надання їй дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування існуючих приміщень, однак їй було відмовлено.

24 червня 2016 року Первомайським міськрайонним судом Миколаївської області прийнято рішення, яким визнано протиправним рішення про відмову у надання позивачу дозволу на виготовлення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки для обслуговування існуючих приміщень та зобов'язано розглянути заяву.

Керуючись п. 7 Порядку здійснення державного архітектурно- будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 553 та відповідно до направлення №611 від 06.07.2016, з 07.07.2016 р. по 13.07.2016 р. проведено позапланову перевірку щодо виконання вимог припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил № 333 від 17.11.2015 (далі - Припис) наданого Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області (далі - Управління) громадянці ОСОБА_1 за результатами позапланової перевірки об'єкту: «Будівництво господарських будівель за адресою: АДРЕСА_2» (далі - Об'єкт).

В ході попередньої позапланової перевірки від 17.11.2015 року встановлено, що ОСОБА_1 експлуатуються господарські будівлі (літня кухня «літера №2», господарська будівля «літера №3», туалет з душем «літера №4, та самовільно збудований сарай розмірами 2,0x6,0 метрів), які не прийнято в експлуатацію у порядку, встановленому діючим містобудівним законодавством України, що є порушенням ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», п. 12 Постанови Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 р. № 461 «Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів».

За результатами перевірки складений акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 17.11.2015, протокол про адміністративне правопорушення від 17.11.2015 та припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 17.11.2015 №333, яким вимагалось: «Усунути порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, шляхом оформлення відповідних документів дозвільного характеру на об'єкт: «Будівництво господарських будівель за адресою: АДРЕСА_2 » у порядку, встановленому чинним законодавством. Термін: 15.05.2016».

Вищезазначений припис разом з актом і протоколом від 17.11.2015 направлено поштою рекомендованим листом і одержано ОСОБА_1 , що не заперечується позивачкою.

В ході перевірки щодо виконання вимог Припису №333 від 17.11.2015 встановлено: документ, що дає право власності або користування земельною ділянкою на якій розташовані господарські будівлі (літня кухня «літера №2», господарська будівля «літера №3», туалет з душем «літера №4, та самовільно збудований сарай 2,0x6,0 метрів) не надано.

За результатами перевірки, відповідачем було складено акт дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 13.07.2016 року, протокол про адміністративне правопорушення від 13.07.2016 року, припис №234 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 13.07.2016 року, яким зобов'язано позивача усунути порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності у термін до 13.01.2017 року.

Отже, виносячи на ім'я позивача приписи, відповідач та його посадові особи виходили з того, що збудовані приміщення є самочинним будівництвом.

При цьому, у приписах, під оформленням відповідних документів Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області має на увазі саме - декларацію про початок виконання будівельних робіт, передбачену та декларацію про готовність об'єкта до експлуатації, які передбачені ст.ст.36, 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

При цьому, суд звертає увагу, що Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності", яким відповідач обґрунтовує обов'язок позивачки подати відповідні декларації про початок будівельних робіт набув чинності лише 12.03.11, а правовідносини щодо будівництва у цьому випадку почалися в 1997 році, а тому зазначений Закон не може бути застосований до цього факту.

Відповідно до ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Крім того, позивачем надані до суду рішення Виконавчого комітету Підгороднянської селищної ради Первомайського району Миколаївської області №12 від 25.03.1997 року, будівельний паспорт, акт №15 від 27.07.1997 року та дозвіл на виконання будівельних робіт.

Отже, вищезазначені документи є документами, якими було надано позивачці дозвіл на здійснення цього будівництва, це означає, що державою на той час було визнано, що проект затверджений головним управлінням архітектури та містобудування, відповідає вимогам містобудівного законодавства того часу, та його реалізація можлива за наявністю лише цього дозволу, що не потребує отримання іншого дозволу на виконання будівельних робіт.

Щодо факту експлуатації спірних об'єктів без належного прийняття їх в експлуатацію, то суд зазначає, хоча позивачем до суду не надано відповідних актів того часу, суд приймає до уваги обставину, що позивачу перед прийняттям до експлуатації приміщень необхідно отримати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою. Позивачем надано до суду рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області, яке свідчить про намір позивача оформити будівництво належним чином. Відтак, суд вважає вимоги викладені у приписі за відомо не можуть бути виконані позивачем до терміну визначеному у цьому приписі.

Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо скасування припису відповідача.

Щодо скасування протоколу та акту складених у відношенні позивача 13.07.2016 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Верховний Суд України у постанові від 10,09.2013 №21-237а 13 відзначив, що акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні ст. 17 КАС, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися, тому його висновки не можуть бути предметом спору. Відсутність спірних відносин, в свою чергу, виключає можливість звернення до суду, осі иики відсутнє право, що піддягає судовому захисту. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення в ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

Крім того, ані КУпАП, ані КАСУ не передбачає можливість і не встановлює порядок оскарження протоколів про притягнення особи до адміністративної відповідальності. Так, ст, 287 КпАП України передбачений порядок оскарження постанови: у справі про адміністративне правопорушення, а згідно ч. 4 ст. 105 КАС України, адміністративний позов може містити вимоги про скасування або визнання нечинним рішення відповідача, зобов'язання прийняти рішення або вчинити певні дії, утриматися від вчинення дій та про відшкодування шкоди.

Таким чином, оскаржувані акт та протокол не є рішеннями в розумінні статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки не впливає на права і обов'язки осіб. Він лише містить думку перевіряючих щодо здійсненої перевірки і не породжує для позивача прав та обов'язків.

Отже, в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині позовних вимог.

Судові витрати у справі відсутні.

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково

2. Визнати протиправним та скасувати припис Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області про усунення порушення законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 13.07.2016 року.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Суддя Є.В. Марич