Ухвала суду № 62768866, 16.11.2016, Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/202/16-ц

Провадження № 2/191/461/16

У Х В А Л А

іменем України

16 листопада 2016 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Прижигалінської Т.В.

за участю секретаря Каліневич Ж.В.

розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сімєю без реєстрації шлюбу та розподіл спільного майна подружжя та визнання договору дарування удаваним, -

В С Т А Н О В И В:

Представником позивача ОСОБА_3 було заявлено відвід головуючому судді з тих підстав, що виник сумнів щодо обєктивності та неупередженості судді, а саме, ухвалюючи рішення про забезпечення позовних вимог шляхом накладення арешту на нерухоме майно фактично винесла рішення на користь доводів позивача та не вмотивувала своїх дій, виносячи дану ухвалу. Також під час заявлених усних клопотань, суддею ігнорувалась думка сторони відповідача, яка не погоджувалася з ними та не мала можливості ознайомитись та виразити свою думку. На власний розсуд суддею були приєднані фотодокументи, на яких зображена відповідачка, що є втручанням в її особисте та сімейне життя. Розглядаючи клопотання, суддя не виносила ухвал у відповідності до ст.. 168 ЦПК України, чим позбавила сторону відповідача оскаржити її дії. Ігноруючи заперечення сторони відповідача щодо відмови в приєднанні документів, суддя незаконно розширила докази позивача і тим самим позбавила відповідача можливості захистити свої права та інтереси. Головуюча також ухилилася від свого обовязку встановити у судовому засіданні наявність чи відсутність обставин, про які заявив позивач, а саме, не постановила окрему ухвалу згідно ст.. 221 ЦПК України. Також суддя не маючи доказів щодо дійсного існування спору між сторонами, витребовує ряд документів, що порушують права відповідачки на підприємницьку діяльність та право власності. Суддею завчасно не повідомлено сторони про розгляд справи 16.11.2016 року та завчасно не надіслано позовної заяви. У звязку з цим у представника відповідача виникли певні сумніви щодо неупередженості судді, який зобовязаний викликати довіру в учасників процесу, та з метою недопущення будь-якого роду сумнівів у сторін при розгляді справи, вважає, що нинішній склад суду під головуванням судді Прижигалінської Т.В. не взмозі обєктивно та неупереджено дослідити докази у справі, а такий стан справи дає можливість позивачу протягом тривалого часу порушувати права відповідача щодо користування своїм майном, порушувати конфіденційність щодо її права власності та на її приватне життя.

Позивач та його представник заперечували проти заявленого клопотання, оскільки долучені до справи документи стосуються предмету позовних вимог, зображені відомості на фото підтверджують його спільне з відповідачкою проживання однією сімєю, не свідчать про втручання в її приватне життя та не є таємницею, оскільки свої фотографії відповідачка також викладала в інтернет. До початку наступного судового засідання сторони повідомлялися завчасно.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 20 ЦПК України суддя не може брати участь у справі і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів в обєктивності та неупередженості судді.

Згідно рішення ЄСПЛ від 09.11.2006 року у справі «Білуха проти України» важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобовязані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід. Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним та безстороннім судом, який вирішить спір щодо його прав та обовязків. Виходячи з основних засад і практики Європейського суду з прав людини, неупередженість (безсторонність) суду відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції, повинна визначатися за критеріями субєктивними, при яких беруться до уваги особисті переконання та поведінка судді та обєктивними, які визначаються, серед інших аспектів, чи забезпечував суд відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод та практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства і джерелом права, що підлягають застосуванню відповідно до ст. 9 Конституції України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Відповідно до ч. 1 ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Відповідно до глави 7 розділу ІІІ ЦПК України суд після розгляду справи та ухвалюючи по суті рішення у справі, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті. Крім того, відповідно до норм ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають право оскаржувати ухвалені судом рішення в апеляційному та касаційному порядку.

Так, з матеріалів справи вбачається, що всі заявлені клопотання були розглянуті судом після зясування думки представників сторін. Відповідно до норм ЦПК України клопотання про долучення до справи документів вирішувались судом на місці без виходу до нарадчої кімнати. Щодо задоволених клопотань про витребування документів судом направлялися запити. Заява позивача про забезпечення позову про накладення арешту на майно розглянута в межах заявлених вимог та винесена ухвала від 15.03.2016 року не містить встановлених обставин по суті спору, а що стосується посилань представника відповідача на її незаконність, до дані обставини розглядаються судом апеляційної інстанції. Оскільки в ході судового засідання 25.10.2016 року представник відповідача був відсутній по невідомим суду причинам, то він був повідомлений про наступне судове засідання на 16.11.2016 року шляхом направлення судової повістки.

Отже, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права під час розгляду справи та ухвалення рішень встановлюється виключно судом апеляційної інстанції, але враховуючи практику Європейського суду з прав людини щодо наявності довіри до суду та з метою запобігання подальшим сумнівам в обєктивності та неупередженості судді з боку сторони відповідача у цивільній справі, головуючий вважає за необхідне заявлене клопотання про відвід задовольнити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 20, 23, 25 ЦПК України, суддя, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання про відвід судді Прижигалінської Т.В. задовольнити.

Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сімєю без реєстрації шлюбу та розподіл спільного майна подружжя та визнання договору дарування удаваним передати до канцелярії суду для передачі на розгляд іншому судді в порядку ст.11-1 ЦПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: Т. В. Прижигалінська