Рішення № 62766837, 15.11.2016, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/6888/16-ц

Провадження № 2/219/3411/2016

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2016 року м. Бахмут

Артемівський міськрайонний Донецької області в складі:

головуючого судді Брежнева О.А.

за участю секретаря Котинської А.О.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

представника третьої особи Купліченко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання в місті Бахмут Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа: управління молодіжної політики та у справах дітей Бахмутської міської ради, про визначення місця проживання дитини,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3, третя особа: управління молодіжної політики та у справах дітей Бахмутської міської ради, про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з батьком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, за місцем проживання батька. Свої вимоги позивач мотивує тим, що між ним та відповідачем 29 серпня 1996 року було укладено шлюб. Від шлюбу у них народились діти, донька ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. Подружнє життя між ними не склалося та за рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 06 червня 2016 року шлюб між ними був розірваний. Ще до розірвання шлюбу його дружина вирішила покинути їх, вона зняла самостійно квартиру і проживала там окремо. Сімейне життя її зовсім не цікавило, їй було байдуже, чим займаються їх діти, які у них інтереси, які успіхи в навчанні, в спорті. Він майже самостійно виховував дітей, водив до школи та забирав зі школи, завжди робив з ними уроки, водив та забирав зі спортивної секції, самостійно ніс всі витрати пов'язані з виховуванням, навчанням їх дітей. Їх мати в цьому напрямку не приділяла жодної уваги. Вона постійно займалася лише собою та своїм особистим життям. Після розірвання шлюбу їх донька ОСОБА_7 виявила бажання проживати разом з ним. Син ОСОБА_6 також залишився проживати разом з ним, але через деякий час відповідач взяла сина сказавши, що на деякий час, так і не повернувши дитину додому. Йому стало відомо, що його син часто знаходиться наодинці з невідомими людьми. Знає її аморальну поведінку, і тому йому моторошно чому вони там можуть навчити його сина і яким прикладом вони служать для нього. Його ставлення до їх дітей відображено в характеристиках з місця навчання їх доньки та сина, які видані за підписами класних керівників відповідних навчальних закладів. Також характеристику клімату, їх відносин, ставлення батьків до дітей у їх сім'ї надали їх найближчі сусіди та друзі. Нещодавно його колишня дружина відправила їх сина до свого батька, який займається перепродажем паливно-мастильних матеріалів, і як йому стало відомо від знайомих, його сина ОСОБА_8 неодноразово бачили як він тягне брудні каністри, він вважає, що таке ставлення до дитини є неприпустимим. Він приїхав до батька його дружини, щоб побачити свого сина ОСОБА_8, але його не пустили навіть на поріг подвір'я та не надали можливості поспілкуватися з дитиною. З цього приводу він також подав заяву до комісії з питань захисту прав дитини. Він офіційно працевлаштований, своєчасно отримує заробітну плату, крім того він веде домашнє господарство та має всі можливості утримувати дітей, надати їм належну освіту, забезпечити нормальні умови розвитку та життя, повністю задовольнити їх інтереси та потреби. Він має у приватній власності будинок, він хоче і може забезпечити належне виховання та догляд за своїми дітьми. Його колишня дружина напроти не має постійного заробітку, а саме важливе, що в неї немає бажання займатися вихованням їх сина ОСОБА_6. Для вирішення питання визначення місця проживання дитини він звернувся до комісії з питань захисту прав дитини при виконкомі Артемівської міської ради. На його глибоке переконання комісія не врахувала всі істотні умови та вирішила визначити місце проживання їх сина разом з матір'ю, з чим він категорично не може погодитися. Він не заперечує проти спілкування дитини з матір'ю лише за умови, що це буде проходити в гідних умовах. Просить позов задовольнити.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала в повному обсязі та надала пояснення аналогічні тим, що викладені у позовній заяві, позов просив задовольнити в повному обсязі. Також зазначив, що відповідач не дозволяє йому бачитися з сином, йому не відомо де зараз проживає його син.

Представник позивача ОСОБА_2, який діє на підставах та повноваженнях перевірених судом, в судовому засіданні повністю підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити, на тих підставах, що викладені у позові.

Відповідач у судовому засіданні пояснила, що позовні вимоги вона не визнає і просить у їх задоволені відмовити. Також пояснила, що син до розлучення вже проживав з нею, шлюб було розірвано 06 червня 2016 року, після розірвання шлюбу син був з нею. Ніхто не забороняє позивачу спілкування з сином. Син знає про цю ситуацію та бажає залишитися жити з нею, а не з батьком. Зазначила, що у неї належні умови для проживання дитини. Старша донька проживає разом з батьком, оскільки як їй розповіла донька їй жалко батька і тому вона проживає разом з ним.

Представник відповідача ОСОБА_4, який діє на підставах та повноваженнях перевірених судом, у судовому засіданні пояснив, що позовні вимоги не визнає у повному обсязі, просить у задоволені позову відмовити, оскільки відповідач займається вихованням сина і безпосередньо сам син бажає проживати разом зі своєю матір'ю, а не батьком. Просить суд урахувати думку дитини з цього приводу, оскільки справа безпосередньо стосується інтересів дитини.

Представник третьої особи Купліченко В.В., яка діє на підставах та повноваженнях перевірених судом, у судовому засіданні пояснила, що виконавчим комітетом Бахмутської міської ради винесено рішення 13 липня 2016 року, відповідно до якого визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_6 з матір'ю - ОСОБА_3, при винесені рішення ними було враховано усі обставини справи. Тому, вона просить у задоволені позову відмовити, залишивши малолітню дитини разом з матір'ю, окрім того, ще це й побажання самої дитини.

Суд вислухавши учасників процесу, свідків, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що у задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа: управління молодіжної політики та у справах дітей Бахмутської міської ради, про визначення місця проживання дитини належить відмовити з огляду на наступне.

Судом встановлено та підтверджується наявними у справі доказами, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 29 серпня 1996 року, якій був розірваний 06 червня 2016 року рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької (а.с.7), в період шлюбу в подружжя народилася донька - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3 та син - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.6).

Відповідно до копії довідки про доходи від 26 травня 2016 року (а.с.12) у ОСОБА_1 загальна сума доходу за період з листопада 2015 року по квітень 2016 року з урахуванням аліментів становить 25556,97 грн.

Згідно копії рішення виконавчого комітету Бахмутської міської ради від 13 липня 2016 року за №163 (а.с.42, 44) вирішено визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, з матір'ю ОСОБА_9.

З акту обстеження житлово-побутових умов проживання від 07 червня 2016 року (а.с.45) вбачається, що ОСОБА_3 створила належні побутові умови для проживання дитини, також з акту житлово-побутових умов проживання від 07 червня 2016 року (а.с.46) вбачається, що ОСОБА_1 створив належні побутові умови для проживання та виховання своїх дітей ОСОБА_7 та ОСОБА_6

Відповідно до копії листа в.о. головного лікаря ЦПМСД Артемівської міської ради від 31 травня 2016 року (а.с.47) діти ОСОБА_7 та ОСОБА_6 знаходяться під наглядом лікаря ЗП-СМ ОСОБА_10 Піклуються про стан здоров'я дітей, звертаються до амбулаторії під час хвороби обидва батьки. Зауважень щодо догляду за дітьми не має. Призначення та рекомендації лікаря батьки виконують, діти доглянуті, розвиваються та щеплені згідно віку.

З характеристик обох батьків вбачається, що позивач та відповідач на місці своєї праці характеризуються позитивно (а.с.49, 52).

З письмової бесіди від 07 червня 2016року вбачається, що з дитиною - ОСОБА_6 проведено (а.с.54) головним спеціалістом юрисконсультом управління молодіжної політики та у справах дітей Бахмутської міської ради проведено бесіду та зі слів дитини записано, що він проживати хоче з матір'ю, також зазначив, що коли вони проживали разом з обома батьками, то батьки ставилися до них добре, вони їх не кривдили. Коли він жив з батьком та сестрою, то батько не дозволяв йому спілкуватися з матір'ю.

Відповідно письмової бесіди від 07 червня 2016року з дитиною - ОСОБА_7 проведено (а.с.56-57) головним спеціалістом юрисконсультом управління молодіжної політики та у справах дітей Бахмутської міської ради проведено бесіду та зі слів дитини записано, що вона проживає разом з батьком. Зараз брат проживає разом з матір'ю. Мати не дає можливості батьку спілкуватися з ОСОБА_6. Також пояснила, що там де зараз проживає її мати разом з братом не має належних умов для проживання її брата, останній час мати почала вживати спиртні напої, залишати брата одного вдома. Мати не цікавиться її життям, станом здоров'я, її інтересами, навчанням у училищі.

Згідно довідки з ПП «ЕКО-ЦЕНТР ПАРАДІЗ» (а.с.96) ОСОБА_3 займає посаду підсобного працівника та має дохід за період з 23 травня 2016 року по 31 липня 2016 року у сумі 3745,03 грн.

Свідок ОСОБА_6 суду пояснив, що сторони це його батьки, він навчається у школі, почуває себе нормально, розуміє українську мову, навчається у 3 класі. Також пояснив, що він бажає проживати разом з мамою, а не з батьком. Пояснив, що він не хоче спілкуватися з батьком.

Свідок ОСОБА_7 суду пояснила, що сторони це її батьки, вона не бажає, щоб її брат проживав з їх матір'ю, а бажає щоб він проживав разом з нею та батьком. Також пояснила, що коли вони жили разом з обома батьками, то мати її не цінувала, не цікавилась її життям. Зараз мати не дозволяє спілкуватися брату з нею та батьком. Окрім того, зазначила, що не було такого щоб щось погрожувало життю її брату з боку матері.

Свідок ОСОБА_11 суду пояснила, що вона знає сторони, раніше вони дружили сім'ями і було усе нормально. Потім відповідач влаштувалась на іншу роботу і цілком змінилась, в наслідок чого їм між собою було ні про що спілкуватися, так як у них перестали існувати загальні теми для спілкування. Останній час дітей зі школи забирав батько і він постійно робив уроки з дітьми. Було і таке, що відповідач нецензурно висловлювалась на адресу своєї доньки з приводу прибирання, у грубій формі вимагала від дітей робити домашню роботу. Відповідач налаштовує свого сина проти родичів.

Свідок ОСОБА_12 суду пояснила, що позивач це її син. Її старша онука завдяки відповідачу не мала дитинства, і усі вихідні проводила у неї, щоб не бачитися з відповідачем, так як та примушувала виконувати її домашню роботу. Окрім того зазначила, що онук змінився у гірший бік після того як став проживати з відповідачем. Відповідач дуже мало приділяла уваги дітям.

Статтею 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Статтею 12 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року), визначено, що держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. 3 цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства.

Крім цього, принципом 6 Декларації прав дитини, прийнятої резолюцією Генеральної асамблеї ООН 29.11.1959 року, передбачено, що дитина для повного та гармонійного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою та відповідальністю своїх батьків і в будь-якому випадку в атмосфері кохання та морального і матеріального забезпечення; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена з матір'ю.

Відповідно до ст.157 та ч.1 ст.141 Сімейного кодексу батьки мають рівні права та обов'язки щодо дитини, зокрема право на її виховання, які вирішується спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право брати участь у спілкуванні із нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому із батьків, хто проживає окремо, спілкуватися із дитиною, брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвитку дитини.

Згідно ст.161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Законодавство про охорону дитинства ґрунтується на Конституції України, Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року, положеннях Сімейного Кодексу України (далі - СК) , роз'ясненнях, що містяться в Постанові Пленуму Верховного суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя».

Згідно роз'яснень, що містяться в п. 18 Постанови Пленуму Верховного суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» при вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати особливу увагу на її вік та з'ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати. Судам слід враховувати також положення ст. 160 Сімейного кодексу України, якою передбачено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків, яка досягла десяти років, - за спільною згодою батьків та самої дитини, а місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Відповідно до ст. 19 Сімейного Кодексу України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитись з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Відповідно до принципу шостого «Декларації прав дитини», яка прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 року, дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Вона має, коли це можливо, рости під опікою і під відповідальністю своїх батьків і в усякому разі в атмосфері любові і моральної і матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю.

За ст. 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, дитина не повинна розлучатися з батьками всупереч їхньому бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Принцип ст.6 Декларації прав дитини, за яким малолітня дитина може бути розлучена зі своєю матір'ю лише у винятковій ситуації, не можна тлумачити таким чином, що у матері малолітньої дитини мається перевага перед батьком при вирішенні питання щодо визначення місця проживання дитини, приймаючи до уваги рівність прав обох батьків щодо дитини, що витікає як зі ст.141 СК України, так зі змісту Конвенції про права дитини, тим більш, що поняття «розлучення» не співпадає з поняттям «визначення місця проживання», оскільки мати дитини у разі визначення місця проживання дитини з батьком не обмежена у своєму праві на спілкування з дитиною, рівно як і батько дитини, турботу відносно дитини та участь у вихованні дитини батьки можуть реалізувати свої права шляхом домовленості між собою щодо встановлення часу спілкування або за рішенням органу опіки та піклування, або за судовим рішенням. Обмеження у цьому разі стосується тільки місця проживання дитини до досягнення нею віку 14 років.

Згідно зі ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач вважає, що він спроможний надати дитині належний рівень виховання, має достатній дохід та належні житлово-побутові умови, та вважає, що дитина повинна проживати з ним. Зазначений факт, також підтвердили свідки в судовому засіданні.

Також, судом достовірно встановлено, що на даний час дитина проживає з матір'ю, по місцю проживання відповідача за адресою: АДРЕСА_1.

Суд, відмовляючи у позові, виходить виключно з інтересів самої малолітньої дитини, враховуючи особливі потреби дитини пов'язані з її віком та те, що дитині більш необхідна материнська турбота і піклування, також враховує думку самої дитини - ОСОБА_6, який бажає проживати лише з матір'ю.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням діючого законодавства України підстав для визначення місця проживання дитини з батьком, суд не вбачає. Про те, це не перешкоджає позивачу при досягненні дитиною відповідного віку, коли вона самостійно, вільно та свідомо зможе висловити та реалізувати своє бажання - залишатися з батьком без ризику для її інтересів, вимагати відповідної зміни порядку спілкування із дитиною та визначення її місця проживання.

Під час розгляду справи судом були створені всі необхідні умови для всебічного та повного дослідження обставин справи, сторонам, під час розгляду справи було роз'яснено їх права та обов'язки, зокрема положення щодо змагальності процесу та необхідності надання доказів на підтвердження своїх доводів, сторонам було надано всі можливості для заявлення необхідних клопотань та надання доказів, що підтверджується матеріалами справи та журналом судового засідання.

При цьому суд, відмовляючи в задоволенні позову, не зазначає місця проживання дитини, оскільки предметом спору є визначення конкретного місця проживання дитини з батьком.

Таким чином, з урахуванням повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені у судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, та обставин, що не підлягають доказуванню, на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи, виходячи з принципу розумності, справедливості, загальних засад цивільного судочинства та необхідності захисту інтересів малолітньої дитини суд приходить до висновку, що задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа: управління молодіжної політики та у справах дітей Бахмутської міської ради, про визначення місця проживання дитини з батьком слід відмовити.

З огляду на вищевикладене суд вважає, що позовні вимоги про визначення місця проживання малолітньої дитини разом з батьком позивачем не доведені, а тому в Доводи позивача та його представника про неспроможність матері опікуватися дитиною є безпідставними з огляду на вищезазначені письмові докази.

Суд не приймає до уваги та за основу при ухваленні даного рішення покази свідків ОСОБА_7, ОСОБА_12, оскільки це є заінтересованими особами, безпосередніми родичами, які дуже ображені на відповідача, і не об'єктивні по справі, окрім того їх пояснення суперечать показам відповідача, матеріалам справи, які є послідовними та логічними, і не суперечать між собою та письмовими доказами

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 19, 141, 157, 161 Сімейного кодексу України, ст.ст. 10, 11, 60,61, 88, 209, 212, 214, 215, 294 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», ст.3, 9, 12 Протоколу № 7 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, положень Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, Декларації прав дитини, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа: управління молодіжної політики та у справах дітей Бахмутської міської ради, про визначення місця проживання дитини - відмовити.

Повний текст рішення виготовлено 15 листопада 2016 року.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Донецької області через Артемівський міськрайонний суд Донецької області протягом десяти днів після його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя

11.11.2016

Суддя О.А.Брежнев