Вирок № 62766686, 17.11.2016, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/29112/13-к

Провадження №1-кп/127/226/16

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2016 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі:

головуючого судді Бернади Є.В.

суддів Старинщук О.В., Чезганової А.М.,

при секретарі Бондарчук А.В.,

за участю прокурора Карнаухва О.П.,

представника потерпілого - адвоката Глущенка М.Л.,

захисник ОСОБА_2,

обвинуваченого ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.02.2013 р. за № 12013010060000066, за обвинуваченням:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Летичів Хмельницької області, громадянина України, освіта середня, не працюючого, одруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3, будучи засновником ТОВ «ВТФ «ДЛД» (50% в статутному фонді товариства), зареєстрованого за адресою: вул. Пирогова, 147 в м. Вінниці, у 2006 році на загальних зборах учасників товариства уповноважив директора товариства ОСОБА_4 як генерального підрядника укласти договір № 20/09-001 від 20.09.2006 р. з ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест» в особі директора ОСОБА_5 (замовник) та ТОВ «НБК» в особі директора ОСОБА_6 (субпідрядник). Предметом даного договору було будівництво торгівельно-офісного приміщення по вул. В. Інтернаціоналістів, 14-а в м. Вінниці протягом 2006-2007 років. Загальна площа забудови відповідно до договору складала 1136 м. кв., вартість робіт - 3976000 грн.

Протягом 2006-2008 років ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест» як замовник будівництва в якості оплати виконаних робіт перераховувало на банківський рахунок ТОВ «ВТФ «ДЛД» кошти в розмірі 3976000 грн. Зокрема, протягом 2006 року ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест» сплатила грошові кошти в сумі 590000 грн., 2007 року - 2720000 грн., 2008 року - 666000 грн.

У 2008 році, після завершення будівництва торгівельно-офісного центру по вул. В. Інтернаціоналістів, 14-а в м. Вінниці, у ОСОБА_3 виник злочинний умисел, направлений на шахрайське заволодіння чужим майном, шляхом створення умов для набуття ОСОБА_7 права власності на торгівельно-офісний центр з метою його подальшої реалізації.

З метою реалізації своїх злочинних намірів ОСОБА_3 шляхом обману, не поставивши до відому ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест», звернувся до ОСОБА_7 з проханням видати довіреність ОСОБА_8 на представництво її інтересів при оформленні права власності на торгівельно-офісний центр. В подальшому ОСОБА_8 за ініціативи ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом зі штучно створеними позовними вимогами, які нібито виникли між ОСОБА_7 та її чоловіком ОСОБА_9, що виражалось в утриманні останнім оригіналів документів, без яких ОСОБА_9 не має можливості ввести в експлуатацію приміщення збудованого торгівельно-офісного центру. На підставі даних відомостей 17.10.2008 р. Ленінським районним судом м. Вінниці ухвалено рішення, відповідно до якого ОСОБА_7 визнано єдиним власником торгівельно-офісного центру по вул. В. Інтернаціоналістів, 14-а в м. Вінниці.

В подальшому ОСОБА_3, реалізовуючи свій злочинний умисел на заволодіння чужим майном, в період часу з 20.03.2009 р. по 27.05.2010 р. особисто за допомогою ОСОБА_9, яка не була обізнана про злочинні наміри останнього, реалізував частинами фізичним та юридичним особам приміщення торгівельно-офісного центру по вул. В. Інтернаціоналістів, 14-а в м. Вінниці. Зокрема, 19.03.2009 р. ОСОБА_10 було реалізовано частину торгівельно-офісного приміщення за 808500 грн., ОСОБА_11 - 292600 грн.; 24.04.2009 р. ОСОБА_12 - за 98160 грн., ОСОБА_13 - за 218988 грн., ОСОБА_14 - за 79520 грн., ОСОБА_15 та ОСОБА_15 - за 249480 грн., ОСОБА_16 - за 99186 грн.; 06.05.2009 р. ОСОБА_17 - за 358780 грн.; 20.05.2009 р. ПТПМПФ «Едельвейс» - за 305767 грн.; 16.06.2009 р. ОСОБА_18 - за 356386 грн.; 02.07.2009 р. ОСОБА_19 - за 1340380 грн.; 21.04.2010 р. ОСОБА_20, ОСОБА_14, ОСОБА_13, ОСОБА_12, ОСОБА_15, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_11, ОСОБА_19, ОСОБА_21 - за 397600 грн.; 27.05.2010 р. ПТПМПФ «Едельвейс», ОСОБА_19, ОСОБА_18 та ОСОБА_17 - за 166992 грн.

При цьому, усі кошти на загальну суму 4772339 грн., які готівкою сплачували вищевказані юридичні та фізичні особи за придбані частки торгівельно-офісного приміщення, отримав особисто ОСОБА_3

Таким чином, ОСОБА_3 заволодів майновими правами ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест» на торгівельно-офісний центр по вул. В. Інтернаціоналістів, 14-а в м. Вінниці, будівництво якого здійснювалось за рахунок коштів ТОВ «Бізнесторгінвест» в сумі 3976000 грн.

Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні винуватість у вчиненні інкримінованого йому злочину не визнав та суду пояснив, що до шахрайства він жодного відношення не має.

Він давно знайомий з ОСОБА_9, у якої він брав оливу під реалізацію. Також ОСОБА_9 тримала кафе Брістоль: він також займався будівельними роботами і коли будували дане кафе він дав ОСОБА_9 одного зі своїх виконробів. В подальшому ДЛД допомогло добудувати кафе і придбало у ОСОБА_9 дане кафе - МАФ - за 50 тис. грн. Це було приблизно в 2004-2005 роках. ОСОБА_9 залишилась орендарем землі, тому він зі співзасновниками зустрівся з ОСОБА_9 і та погодилась залишитись орендарем землі. Вони так зробили, оскільки хотіли інвестувати в будівництво, у міській раді сказали, що ОСОБА_9 може відмовитись від оренди, але ніхто не давав гарантії, що право оренди буде надано ДЛД. Саме у зв'язку з цим між ДЛД та ОСОБА_9 було укладено інвестиційний договір на будівництво приміщень. Крім того, у ОСОБА_9 був дозвіл на будівництво та готовий проект. У зв'язку з наміром ОСОБА_9 виїхати за кордон вона видала ОСОБА_22 генеральну довіреність.

В 2006 році його знайомий ОСОБА_38 привів до нього ОСОБА_23, якому він показав проект. ОСОБА_23 взяв документи і поїхав з ними в Київ. Приблизно за два тижні ОСОБА_23 повернувся і сказав, що йому цікаво інвестувати у будівництво, але необхідно збільшити його обсяг. В зв'язку з цим вони звернулись до архітектора для зміни проекту. ОСОБА_23 було відомо про те, що земля перебуває в оренді у ОСОБА_9.

Він участі у заснуванні ДЛД не приймав: до 2005 року він був директором і співзасновником товариства разом з ОСОБА_39. Потім ОСОБА_1 участі не приймав і замість нього до учасників було включено ОСОБА_25 та ОСОБА_3. Він склав повноваження директора і директором було призначено ОСОБА_22.

Договір з Бізнесторгінвест не укладався, оскільки в документі були зазначені реквізити Техбудінвест і перші два платежі надходили саме він них. Потім ОСОБА_22 поміняв договір і стороною став Бізнесторгінвест.

У ОСОБА_22 були обмеження стосовно повноважень, але під час ведення переговорів вмішався ОСОБА_25, який був головою наглядової ради, тому ОСОБА_22 міг прийняти рішення про підписання договору за погодженням зі ОСОБА_25.

За договором ДЛД брало на себе надання допомоги у виготовленні технічної документації, але в подальшому така документація нікому передана не була, оскільки за нею ніхто не приїхав. Також завершити будівництво та ввести об'єкт в експлуатацію ДЛД не могло, оскільки договір Бізнесторгінвест в повному обсязі виконаний не був. Саме тому право власності було оформлене на ОСОБА_9. Таким оформленням займався ОСОБА_22. Крім того, саме ОСОБА_23 наполягав на тому, щоб першим власником об'єкта стала ОСОБА_9, а потім шляхом створення (випуску) акцій вона мала передати право власності на об'єкт третім особам. У договорі відсутнє посилання на набуття Бізнесторгінвест права власності на будівлю.

ОСОБА_22 був звільнений після введення будівлі в експлуатацію. ОСОБА_22 було доручено укласти договір з Бізнесторгінвест, отримані кошти передати ОСОБА_6 для проведення будівництва, але ОСОБА_22 витратив отримані кошти не за цільовим призначенням. Він переважного права на прийняття рішень у ДЛД як засновник не мав, оскільки йому не вистачало 1% частки у статутному капіталі, тому всі рішення приймались колегіально.

Представник потерпілого Глущенко М.Л. в судовому засіданні пояснив, що умови договору про інвестування він вже не пам'ятає. Про невиконання умов даного договору йому відомо зі слів його клієнта. Ними було з'ясовано, що умови договору виконані не були, натомість за ОСОБА_9 визнано право власності на частину приміщень збудованого комплексу.

Підприємство Бізнесторгінвест перерахувало кошти, було складено акт виконаних робіт, але приміщення передані не були. Також було встановлено, що ОСОБА_3 заволодів приміщеннями, які в подальшому були продані. Про обставини та спосіб заволодіння даними приміщеннями він повідомити не може. Йому лише відомо, що ОСОБА_40 видала довіреність, на підставі якої було здійснено переоформлення права власності.

Свідок ОСОБА_26 в судовому засіданні пояснив, що він знайомий з ОСОБА_3: вони познайомились влітку 2006 року через Косенка у зв'язку з наміром будівництва торгового центру по вул. В. Інтернаціоналістів у м. Вінниці. Також був ще один представник фірми ДЛД, однак його прізвище він не пам'ятає. Згідно з досягнутою домовленістю Бізнесторгінвест мало інвестувати в будівництво комплексу на землі, що належала ДЛД. Сума інвестування складала біля 4 млн. грн., площа - 1200 м. кв. Згідно з досягнутими домовленостями ДЛД мало здійснити будівництво, ввести об'єкт в експлуатацію та займатись оформленням інших документів.

Він підписав договір від імені Бізнесторгінвест, від імені ДЛД договір був підписаний директором ОСОБА_22, але в подальшому ДЛД підписало договір з субпідрядником - ТОВ НБК. Виконання договору контролювалось шляхом складання актів виконаних робіт, які підписував він та ОСОБА_22. Потім він видав довіреність на ОСОБА_23, який контролював виконання умов договору. Фінансування робіт було здійснено в повному обсязі, а будівництво було закінчене приблизно влітку 2008 року, однак будівля в експлуатацію не введена. Йому повідомляли, що введенню в експлуатацію перешкоджають бюрократи, але потім він дізнався, що ДЛД самостійно почало розпродувати приміщення. Коли він приїхав для укладення договорів наміру на оренду приміщень, ріелтор сказала, що представники ДЛД не допускають її до приміщень, тому він сказав ОСОБА_23 розібратись в цьому.

З ОСОБА_3 до підписання договору він не зустрічався, усі контакти мав з ОСОБА_22. З ОСОБА_3 спілкувався ОСОБА_23, якому він видав відповідну довіреність.

Кошти на ДЛД перераховували по мірі необхідності. Усі переговори з цього приводу вів ОСОБА_23, який усе контролював і говорив, яку суму і коли потрібно перерахувати.

Він акти не складав, а лише підписував їх. Дати складання відповідних актів він не пам'ятає.

Представника НБК ОСОБА_6 він не бачив, чи був підпис останнього в договорі він не пам'ятає, умови договору вже були погоджені, а їх погодженням займався ОСОБА_27

Було укладено два договори: другий договір було укладено в зв'язку з необхідністю проведення внутрішнього оздоблення, але обставини його підписання він не пам'ятає.

Свідок ОСОБА_23 в судовому засіданні пояснив, що він є членом наглядової ради Вінницяфармація і таким чином опинився у Вінниці. У 2006 році виникло питання щодо розширення мережі й ОСОБА_38, який був головою АТ, сказав, що є друзі, які займаються будівництвом. Однак вони вирішили за недоцільне залучати сторонніх осіб і його брат дав директору свого товариства відповідну вказівку, той виписав на нього довіреність і він почав вести переговори, в тому числі й з ОСОБА_41 та ОСОБА_3. Йому показали землю і в офісі - макет будівлі та технічну документацію. Будівля мала бути площею біля 800 м. кв., але в подальшому до технічної документації внесли зміни.

Відповідно до наданих договорів ОСОБА_9 продала ДЛД МАФи й відступила усі права для проведення будівництва. В подальшому було отримано дозволи на проведення будівельних робіт, де зазначено компанію НБК. У зв'язку з виникненням необхідності збільшення будівельного обсягу він взяв копію подібного трьохстороннього договору і направив його ОСОБА_3 для погодження. В подальшому такий договір було підписано, в ньому визначили приблизний обсяг будівництва, прописали права та обов'язки кожної сторони. На підставі даного договору складались акти виконаних робіт. Також проводився візуальний контроль. Розрахунок здійснювався у безготівковій формі.

Приблизно влітку 2008 року ОСОБА_38 при спілкуванні запропонував знайти ріелтора для укладання попередніх договорів на оренду приміщень після здачі будівлі в експлуатацію. Однак, майно їм передане не було і вони всередину збудованого приміщення потрапити не могли, ОСОБА_3 зникав. У зв'язку з цим до господарського суду було подано позов про витребування документів для вирішення питання про введення будівлі в експлуатацію. Під час судового розгляду було встановлено, що наявні приблизно 15 власників на приміщення, розташовані в даній будівлі в зв'язку з цим розгляд справи господарським судом було зупинено і здійснено звернення до правоохоронних органів. Також було оскаржено рішення суду про набуття ОСОБА_9 права власності.

На переговорах (під час першої зустрічі) були присутні: ОСОБА_38, ОСОБА_3, ОСОБА_25 та ОСОБА_22. Термін будівництва він вже назвати не може, проща мала складати біля 1200 м. кв., вартість приблизно 1500 грн. за 1 м. кв. Після закінчення будівництва було укладено додаткову угоду, оскільки на підставі проведеної інвентаризації визначили площу та вартість. Даний договір підписали ОСОБА_22, ОСОБА_26 та директор субпідрядника.

На кожен етап будівництва оформлялись акти виконаних робіт. Він неодноразово запитував у ОСОБА_3, коли будуть підготовлені документи для оформлення будівлі та введення її в експлуатацію, однак той давав безліч пояснень щодо непідготовки документів, не надаючи документального підтвердження. Право власності на даний час не визнане, оскільки вони звернулись до суду з позовом про витребування у ДЛД документів, справа зупинена.

Він не пам'ятає, чи мав він право підпису від імені Бізнесторгінвест. Акти виконаних робіт він не підписував, оскільки їх мав підписувати директор.

Особисто його ОСОБА_3 не обманював, неявний обман проявився під час здійснення будівництва: усі умови зазначені в договорі, однак будівля після закінчення будівництва не передана і право власності оформлено на інших осіб. Документи на право власності на збудоване майно отримані не були. Також Бізнесторгінвест не були передані правовстановлюючі документи на будівлю.

Свідок ОСОБА_18 в судовому засіданні пояснив, що він познайомився з ОСОБА_3 приблизно в 2009 році, коли мав намір придбати частину майна: його знайшов ОСОБА_3 і в подальшому відповідні розмови велись з ОСОБА_3, ОСОБА_25 та ОСОБА_16 (ріелтором). ОСОБА_3 познайомив його з об'єктом, але продавцем виступав не ОСОБА_3, а ОСОБА_9. Йому відомо, що ОСОБА_3 та ОСОБА_9 разом будували об'єкт. Частина приміщень була не продана і він міг підшуковувати собі конфігурацію, яка б його влаштувала. На час придбання об'єкту йому про Бізнесторгінвест відомо не було. Про придбання він домовився з ріелтором, яка ознайомила його з документами, відповідно до яких ОСОБА_9 була власником приміщень. Решту документів йому було показано в нотаріуса. ОСОБА_9 у нотаріуса присутня не була, чи був присутній ОСОБА_3, він не пам'ятає. Він гроші віддав ОСОБА_9, яка в подальшому передала їх ОСОБА_3 та ОСОБА_25.

У зв'язку з недоліками проведених будівельних робіт ним було здійснено їх виправлення, після чого претензія була виставлена ОСОБА_22 - директору будівельної компанії, що належала ОСОБА_3.

Приблизно в 2011 році його викликали до господарського суду в якості третьої особи зв'язку з позовом киян до ДЛД: Бізнесторгінвест позивалось про надання документів на право оформлення власності на будівлю. В зв'язку з цим він звернувся до ОСОБА_22, оскільки за документами саме він здійснював будівництво, але ОСОБА_22 йому нічого пояснити не зміг.

Свідок ОСОБА_24 в судовому засіданні пояснив, що з ОСОБА_3 він зустрічався 2-3 рази, коли вони підписували договори: у 2006 році до нього прийшов його брат і запропонував вкласти кошти у будівництво торгівельного центру у Вінниці. В подальшому ОСОБА_38 познайомив їх з людьми, які запропонували торгівельний центр зі сметою приблизно 4 млн. грн. Усіма питаннями займався його представник і було укладено відповідний договір. Центр було збудовано, але він якимось чином був відчужений в зв'язку з чим тривають судові спори.

З ОСОБА_9 він не знайомий, усі зобов'язання за договором несла фірма ДЛД. Вони хотіли вирішити питання, але ОСОБА_45 кудись пропав і на зв'язок не виходив. До початку будівництва ОСОБА_3 пояснень щодо неможливості реєстрації будівлі не надавав. Яким чином мало відбуватись переоформлення права власності він не пам'ятає: усіма цими питаннями займався директор та представник. ДЛД після закінчення будівництва мало ввести будівлю в експлуатацію, але він не пам'ятає, яким чином це мало відбутись.

НБК було субпідрядником.

Свідок ОСОБА_22 в судовому засіданні пояснив, що він працював директором ДЛД, засновниками якого є ОСОБА_3, ОСОБА_25 та ОСОБА_3. На підставі статуту від 20 вересня уклав договір: точно не пам'ятає, наче, у 2005 році його повноваження були розширені на укладення договорів на суму до 6 млн. грн. без згоди засновників.

Згідно з договором він в якості директора мав здійснити будівництво торгівельного центру за 3850000 грн. і ним умови договору були виконані. На переговорах він присутній не був і обставини укладання даного договору йому не відомі. На фірму приїхав ОСОБА_3 з ОСОБА_24 і він за вказівкою ОСОБА_3 підписав договір. Також ним було підписано інвестиційний договір з ОСОБА_9, згідно з яким ДЛД могло будувати за власний кошт і залучати інвесторів.

Бізнесторгінвест мало перерахувати ДЛД біля 1,5 млн. грн. для укладення відповідних договорів з субпідрядниками та перенесення комунікаційних мереж, однак фактично було перераховано біля 200 тис. грн., тому кошти були залучені за рахунок кредитної лінії, оформленої на ДЛД. В подальшому, приблизно через рік після виставлення рахунків Бізнесторгінвест здійснило оплату, але наявні 600 тис. грн. боргу. Потім із запізненням Бізнесторгінвест погасив дану заборгованість. Опрацювання коштів ним здійснювалось згідно з актом виконаних робіт. Після надходження від Бізнесторгінвест коштів на ДЛД він їх перераховував на НБК. НБК робив проект, але він не пам'ятає, хто був замовником і хто проводив оплату даних робіт. До зведення фундаменту Бізнесторгінвест участі в будівництві не приймало. НБК - субпідрядник, який починав будівництво за власний кошт. В подальшому будівництво здійснювалось за рахунок коштів Бізнесторгінвест, але останнє розраховувалось із запізненням. Будівля була введена в експлуатацію через суд. ДЛД не могло ввести об'єкт в експлуатацію, оскільки його службові особи не були уповноважені на вчинення будь-яких дій в інтересах Бізнесторгінвест: у договорі наявне відповідне застереження, однак йому ніхто довіреності не надав. Першу частину договору було виконано і об'єкт був готовий до введення в експлуатацію без оздоблювальних робіт.

У 2005 році ДЛД придбало у ОСОБА_9 МАФ - кафе. ОСОБА_9 було зроблено проект перебудови, який ДЛД також викупило.

Свідок ОСОБА_25 в судовому засіданні пояснив, що він був співзасновником ДЛД і йому належало 40%. Іншими засновниками були ОСОБА_3 та ОСОБА_3. Спочатку директором було призначено ОСОБА_3, а потім - ОСОБА_22. Йому відомо про наявність договору з Бізнесторгінвест, однак хто був ініціатором підписання даного договору йому не відомо. Йому відомо, що на місці будівництва було кафе - МАФ, яке належало жінці й вона відступила його ДЛД. Однак власником землі залишалась жінка й усі документи були оформлені на неї.

Було складено смету і розпочато будівництво. Суми він назвати не може. Після закінчення будівництва жінка частину площ продала. Деталі укладення даних договорів йому не відомі: він був біля нотаріуса, але посередником був ОСОБА_3, оскільки він не мав права продажу торгівельних площ.

Свідок ОСОБА_29 в судовому засіданні пояснив, що 20.08.2010 р. він придбав частину офісного приміщення. Про продаж він дізнався від дружини ОСОБА_16 - на той час вона була ріелтором. Приміщення він купував у ОСОБА_19, яка є знайомою ОСОБА_3, оскільки вони разом приходили на оформлення договору: ОСОБА_19 передала документи нотаріусу, яка після ознайомлення з ними, сказала, що з документами все добре. Він придбав 161/2000 частини будівлі за 331281 грн., кошти передав готівкою. Він не пам'ятає, хто саме був присутній при передачі коштів, яка роль ОСОБА_3 в оформленні документів йому не відомо.

В 2011 році з'явився позов до господарського суду про визнання договору купівлі-продажу недійсним, де його залучили в якості третьої особи. Згідно з цим позовом ДЛД мало передати приміщення забудовнику - Бізнесторгінвест. Однак судом було повідомлено, що суттєві умови договору не виконані й Бізнесторгінвест було відмовлено в позові.

Свідок ОСОБА_20 в судовому засіданні пояснила, що вона в 2010 році купувала офісне приміщення у ОСОБА_43, який був його співвласником. Відповідний договір посвідчила нотаріус ОСОБА_44 в присутності співвласників. З ОСОБА_9 вона не знайома. За документами частину коридору було придбано у ОСОБА_9, а офісні приміщення - у ОСОБА_42.

Потім Бізнесторгінвест подало до суду позов про розірвання договору, оскільки вона та інші співвласники не могли придбати приміщення у зв'язку з тим, що не було виконано договір підряду між Бізнесторгінвест та забудовником. Про причетність до будівництва Бізнесторгінвест на час придбання частини офісного приміщення їй відомо не було.

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні пояснив, що він купував офіс по В. Інтернаціоналістів у м. Вінниці: товариш дав йому номер ОСОБА_3, який сказав, що зустрітись не може, повідомивши, що на місці наявна ОСОБА_16, яка йому все розповіла. Після цього він зустрівся з ОСОБА_3, який повідомив, що приміщення належать його родичу. Угоду ним було укладено з ОСОБА_19, але був присутній і ОСОБА_3. За документами ОСОБА_19 - власник приміщення, але переговори велись з ОСОБА_3.

Потім Бізнесторгінвест подало позов, мотивуючи наявністю якихось прав на приміщення.

Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні пояснила, що вона знайома з ОСОБА_3 з 2009 року, оскільки вона займалась ріелторською діяльністю й побачила оголошення про продаж приміщень. При зустрічі приміщення їй показував ОСОБА_25, а хто був їх власником її не цікавило. Вона запропонувала ріелторські послуги і таким чином познайомилась з ОСОБА_3. Їй надали ключі та дозвіл на розміщення відповідних оголошень і вона розпочала рекламну кампанію. Після спілкування з потенційними покупцями вона давала їм номер ОСОБА_3 для ведення подальших переговорів. договір наміру укладав ОСОБА_3, але вона не пам'ятає, ким він виступав.

Вона винагороду не отримала, але придбала у ОСОБА_9 приміщення зі знижкою. З ОСОБА_9 вона познайомилась у нотаріуса. З ОСОБА_3 вона договір про наміри не підписувала.

Свідок ОСОБА_30 в судовому засіданні пояснив, що він знайомий з ОСОБА_3 через ОСОБА_22, який був директором фірми, і прийшов до нього по юридичну консультацію. А потім до нього прийшов ОСОБА_3, в якого виникли проблеми з інвесторами, які зникли у зв'язку з чим він не мав можливості закінчити будівництво. Документи йому приносив і ОСОБА_3, і ОСОБА_22, однак деталі він не пам'ятає: це було приблизно 2007-2008 роках. ОСОБА_9 він не пам'ятає.

Було подано відповідний позов, хто виступили сторонами не пам'ятає, хто його уповноважував на представництво інтересів також не пам'ятає.

Свідок ОСОБА_28 пояснив, що ОСОБА_3 він бачив декілька разів у вересні - жовтні 2008 року, коли той прийшов по допомогу в узаконенні торгівельного центру по вул. В. інтернаціоналістів. До цього до них в офіс приходив ОСОБА_22.

ОСОБА_3 сказав, що побудував приміщення, але не може закінчити його у зв'язку з відсутністю коштів, тому хоче оформити його на ОСОБА_9, мотивуючи тим, що після цього закінчить об'єкт і погасить заборгованість. Яке рішення було прийняте судом він не пам'ятає.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснив, що він, здається, бачив ОСОБА_3 в офісі. Можливо той звертався до фірми з питанням узаконення приміщень. Він був присутній в декількох засіданнях, але не пам'ятає, кого він представляв. Можливо, ОСОБА_9 за довіреністю, але особисто з нею не знайомий. У фірму прийшов ОСОБА_22 - директор товариства, який і поставив задачу. Суть завдання він не пам'ятає.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснив, що він давно знайомий з ОСОБА_3: у того була СТО і ОСОБА_3 уклав з ним договір на поставку оливи. Приблизно у 2000 році дружина разом з ним займалась оливами, а потім почала займатись кафе: у неї була земля по В. Інтернаціоналістів, де було збудоване кафе з тимчасових конструкцій, оскільки воно розташовувалось на комунікаціях. Про будівництво офісу йому нічого не відомо.

З Красовським він не знайомий: він видавав комусь довіреність, але вже не пам'ятає, кому саме. Про позов дружини до нього йому нічого не відомо: в нього документів не було, він до суду не ходив і з цього приводу надати пояснень не може. Жінка просила його підписати бумагу, що він поручитель, а далі мали займатись юристи.

Йому відомо, що жінка мала продати ОСОБА_3 кафе, але з ОСОБА_3 він з цього приводу не говорив.

Судом відповідно до ч. 3 ст. 26 КПК України також було досліджено й інші докази, надані сторонами кримінального провадження, а саме:

-договір № 20/09-001 від 20.09.2006 р., укладеного ТОВ «Виробничо-торгівельна фірма ДЛД» в особі директора ОСОБА_22 (сторона 1), ТОВ «Компанія Бізнесторгінвест» в особі директора ОСОБА_26 (сторона 2) та ТОВ «НБК» в особі директора ОСОБА_6 (сторона 3), згідно з яким предметом даного договору є будівництво торговельно-офісного центру по вул. В. Інтернаціоналістів в м. Вінниці з інженерними мережами та благоустроєм земельної ділянки відповідно до проектно-кошторисної документації загальною площею 1200 кв. м.;

-копію договору будівельного підряду № 16/04-08 від 16.04.2008 р. між ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест» (замовник) в особі директора ОСОБА_26 та ТОВ ВТФ «ДЛД» в особі директора ОСОБА_22 (генеральний підрядник), відповідно до якого ТОВ ВФТ «ДЛД» зобов'язується виконати оздоблювальні роботи в торгівельно-офісному центрі по вул. В. Інтернаціоналістів, 14-а в м. Вінниці;

-копію додаткової угоди від 18.04.2008 р. до договору підряду № 20/09-001 від 20.09.2006 р., відповідно до якої внесено зміни щодо загальної площі забудови (1136 кв. м.) та вартості (3976000,00 грн.);

-копію інвестиційної угоди від 24.11.2005 р, укладеної між ОСОБА_7 (сторона 1) та ТОВ «Виробничо-торгівельна фірма «ДЛД» (сторона 2) про обумовлену спільну дольову участь сторін в реалізації проекту сторони 2 з будівництва торговельно-офісного центру по вул. В. Інтернаціоналістів в м. Вінниці;

-копію договору оренди земельної ділянки від 09.02.2001 р. між Вінницькою міською радою в особі її виконкому, від імені якого діє заступник міського голови ОСОБА_31 та ОСОБА_7, відповідно до якого ОСОБА_7 передано в оренду земельну ділянку площею 0,0526 га, розташовану по вул. В. Інтернаціоналістів з метою несільськогосподарського використання для комерційних потреб;

-копію договору № 1 (Генеральної інвестиційної угоди) на будівництво торгівельного та офісного центру від 24.11.2005 р. між ОСОБА_7 (сторона 1) та ТОВ «Виробничо-торгівельна фірма «ДЛД» (сторона 2), згідно з яким предметом договору є спільна дольова участь сторін в реалізації Інвестиційного проекту сторони-2 по будівництву торгівельно-офісного центру по вул. В. Інтернаціоналістів у м. Вінниці;

-копію архітектурно-планувального завдання № 27 від 07.03.2000 р. на торгівельний та офісний комплекс по вул. В. Інтернаціоналістів в м. Вінниці;

-копію дозволу на виконання будівельних робіт № 068/а від 22.06.2005 р., з якого слідує, що він виданий ОСОБА_7 на спорудження торгівельного комплексу та офісу по вул. В. Інтернаціоналістів в м. Вінниці, будівельні роботи проводить ТОВ «НБК»;

-матеріали реєстраційної справи ТОВ «Виробничо-торгівельна фірма «ДЛД»;

-копії актів прийому виконаних підрядних робіт, довідки про вартість виконаних робіт, підсумкові відомості ресурсів;

-копії реєстрів по рахунку ТОВ «Бізнесторгінвест» № 311 «Поточні рахунки в національній валюті», в яких зазначено дати та суми здійснення перерахування коштів за будівництво;

-копії актів звірки платежів між ТОВ «Виробничо-торгівельна фірма «ДЛД» та ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест»;

-копії податкових накладних, платіжних доручень, виписки руху коштів по рахунку ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест»;

-копію рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 17.10.2008 року, відповідно до якого за ОСОБА_7 визнано право власності на торгівельний комплекс та офіс по вул. В. Інтернаціоналістів в м. Вінниці;

-копії договорів купівлі-продажу відповідно до яких ОСОБА_11, ПТПМП «Едельвейс», ОСОБА_16, ОСОБА_20, ОСОБА_14, ОСОБА_13, ОСОБА_12, ОСОБА_15, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_11, ОСОБА_19, ОСОБА_21, ОСОБА_15 та ОСОБА_32, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_14, ОСОБА_13, ПТПМП «Едельвейс», ОСОБА_19, ОСОБА_18, ОСОБА_17, ОСОБА_10 та ОСОБА_12 придбали у ОСОБА_7 відповідні частки торгівельного комплексу та офісу по вул. В. Інтернаціоналістів, 14-а в м. Вінниці;

-копію договорів купівлі-продажу від 20.08.2010 р., згідно з якими ОСОБА_16, ОСОБА_29, ОСОБА_33, ОСОБА_34 придбали у ОСОБА_19 відповідні частки торгівельного комплексу та офісу по вул. В. Інтернаціоналістів, 14-а в м. Вінниці;

-витяг з Державного реєстру правочинів щодо відчуження майна ОСОБА_7 та ОСОБА_19 потягом 2009-2010 років;

-копію рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 08.09.2008 р., відповідно до якого договір купівлі-продажу від 24.11.2005 р., укладений між ОСОБА_7 та ТОВ «Виробничо-торгівельна фірма «ДЛД» визнано недійсним; визнано за ОСОБА_35 право власності на придбані згідно з договором купівлі-продажу від 01.08.2004 р. торгівельні павільйони з літньою площадкою (мала архітектурна форма) по вул. В. Інтернаціоналістів, 14-а в м. Вінниці загальною площею 62,4 м. кв.;

-копію рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 01.10.2008 р., згідно з яким з ОСОБА_7 стягнуто на користь ТОВ «Виробничо-торгівельна фірма «ДЛД» збитки в сумі 4026000 грн.;

-копію ухвали Ленінського районного суду м. Вінниці від 14.10.2008 р., відповідно до якої затверджено мирову угоду між ОСОБА_7 та ОСОБА_35; зі змісту даної ухвали випливає, що ОСОБА_35 передав у власність ОСОБА_7 два торгівельні павільйони з літньою площадкою із здійсненим невід'ємним поліпшенням, розташовані по вул. В. Інтернаціоналістів, 14-а в м. Вінниці; ОСОБА_7 відмовляється від позовних вимог про стягнення з ОСОБА_36 3976000 грн. вартості здійснених невід'ємних поліпшень вказаних павільйонів та зобов'язується протягом одного місяця сплатити ОСОБА_37 50000 грн. в якості відшкодування збитків, завданих йому внаслідок неналежного виконання зобов'язань за договором купівлі-продажу від 01.04.2004 р.;

-копію договору купівлі-продажу від 24.11.2005 р., відповідно до якого ТОВ «Виробничо-торгівельна фірма «ДЛД» придбало у ФОП ОСОБА_7 два торгівельних павільйони з літньою площадкою (мала архітектурна форма) площею 31,4 м. кв. та 31,0 м. кв., розташовані по вул. В. Інтернаціоналістів, 14-а в м. Вінниці;

-копію договору купівлі-продажу від 01.08.2004 р. у простій письмовій формі, згідно з яким ОСОБА_35 придбав у ОСОБА_7 два торгівельних павільйони з літньою площадкою (малу архітектурну форму) загальною площею 62,4 м. кв. по вул. В. Інтернаціоналістів, 14-а в м. Вінниці;

-копію акту приймання-передачі від 10.08.2004 р., відповідно до якого ОСОБА_35 прийняв від ОСОБА_7 у власність два торгівельних павільйони з літньою площадкою (малу архітектурну форму) загальною площею 62,4 м. кв. по вул. В. Інтернаціоналістів, 14-а в м. Вінниці.

В судовому засіданні встановлено, що 20.09.2006 р. між ТОВ «Виробничо-торгівельна фірма ДЛД» в особі директора ОСОБА_22 (сторона 1), ТОВ «Компанія Бізнесторгінвест» в особі директора ОСОБА_26 (сторона 2) та ТОВ «НБК» в особі директора ОСОБА_6 (сторона 3) укладено договір № 20/09-001, предметом якого було будівництво торговельно-офісного центру по вул. В. Інтернаціоналістів в м. Вінниці з інженерними мережами та благоустроєм земельної ділянки відповідно до проектно-кошторисної документації загальною площею 1200 кв. м.

Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_2 в судових дебатах посилався на ту обставину, що в судовому засіданні стороною обвинувачення не було підтверджено, що ОСОБА_3 уповноважив ОСОБА_22 на укладання даного договору. Разом з тим, суд враховує, що свідок ОСОБА_22 під час його допиту в судовому засіданні повідомив, що він під час укладання вказаного договору діяв виключно в межах його повноважень, визначених Статутом ТОВ «ВТФ «ДЛД», які у 2005 році були розширені. Дані показання свідка ОСОБА_22 узгоджуються з наданими суду матеріалами реєстраційної справи товариства. Крім того, свідок ОСОБА_22 в судовому засіданні повідомив, що усі переговори щодо умов договору з представниками ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест» вів ОСОБА_3 особисто і саме за вказівкою ОСОБА_3 він підписав наданий йому договір від 20.09.2006 р. Свідок ОСОБА_22 в судовому засіданні пояснив, що ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест» здійснювало перерахування коштів на ТОВ «ВТФ «ДЛД» із запізненням у зв'язку з чим було порушено строки забудови, однак суд враховує, що порушення господарських зобов'язань під час виконання договору від 20.09.2006 р. не є предметом дослідження у даному провадженні. Разом з тим, суд зважає на ту обставину, що свідок ОСОБА_22 повідомив суду, що збудована будівля була введена в експлуатацію через суд.

Показання свідка ОСОБА_22 стосовно ведення переговорів від імені ТОВ «ВТФ «ДЛД» з представниками ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест» ОСОБА_3 узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_23 та ОСОБА_26, а також частково показаннями свідка ОСОБА_24

Захисник обвинуваченого в судових дебатах також посилався на ту обставину, що в ході судового розгляду даного кримінального провадження не доведено, що за договором від 20.09.2006 р. ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест» мала набути право власності на збудоване торгівельно-офісне приміщення. Разом з тим, суд враховує, що згідно з п. 2.2.3 договору ТОВ «Компанія «Базнесторгінвест» зобов'язувалась по закінченню будівництва прийняти об'єкт в ТОВ «ВТФ «ДЛД» за актом і забезпечити його заселення та експлуатацію, включаючи комунальні витрати, в період від здачі в експлуатацію до заселення. Дані положення договору від 20.09.2006 р. не суперечать вимогам параграфу 1 глави 61 ЦК України, а тому вищевказані посилання сторони захисту суд оцінює критично.

Згідно з наданими сторонами кримінального провадження копій документів перед укладенням 20.09.2006 р. трьохстороннього договору між ТОВ «ВФТ «ДЛД», ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест» та ТОВ «НБК» 24.11.2005 р. ТОВ «Виробничо-торгівельна фірма «ДЛД» придбало у ФОП ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу два торгівельні павільйони з літньою площадкою (мала архітектурна форма) площею 31,4 м. кв. та 31,0 м. кв., розташовані по вул. В. Інтернаціоналістів, 14-а в м. Вінниці.

Також в ході судового розгляду даного кримінального провадження встановлено, що 24.11.2005 р. між ОСОБА_7 (сторона 1) та ТОВ «Виробничо-торгівельна фірма «ДЛД» (сторона 2) було укладено інвестиційну угоду про обумовлену спільну дольову участь сторін в реалізації проекту сторони 2 з будівництва торговельно-офісного центру по вул. В. Інтернаціоналістів в м. Вінниці. Згідно з умовами даного договору ФОП ОСОБА_7 надала ТОВ «ВТФ «ДЛД» дозвіл на використання при реалізації проекту розробленої будівельної документації - технічного проекту «Торгівельний комплекс та офіс» та передає в подальшому для реалізації право власності на вказану документацію ТОВ «ВТФ «ДЛД» (п. 2.3.1 договору). Також з умов даного договору випливає, що ТОВ «ВФТ «ДЛД» забезпечує здійснення будівництва шляхом реконструкції належного ТОВ «ВТФ «ДЛД» на праві власності майна, що складає два торгівельні павільйони з літньою площадкою (мала архітектурна форма) загальною площею 31,4 кв. м. та 31,0 кв. м. розташованих по вул. В. Інтернаціоналістів, 14-а в м. Вінниці (п. 2.3.5 договору). Відповідно до п. 2.4, 2,5 договору ФОП ОСОБА_7 по завершенню будівництва отримує у власність 20,2 кв. м. на 3-му поверсі в побудованому торгівельно-офісному приміщенні, а ТОВ «ВТФ «ДЛД» - 630,28 кв. м.

Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні посилався на ту обставину, що інвестиційна угода про обумовлену спільну дольову участь сторін в реалізації проекту з будівництва торговельно-офісного центру була укладена у зв'язку з тим, що земельна ділянка, виділена під забудову, та усі дозвільні документи були оформлені на ОСОБА_7 Дані показання обвинуваченого узгоджуються з наданими суду копіями документів, а саме: копією договору оренди земельної ділянки від 09.02.2001 р.; копією архітектурно-планувального завдання № 27 від 07.03.2000 р. на торгівельний та офісний комплекс; копією дозволу на виконання будівельних робіт. Разом з тим, суд враховує, що згідно з п. 2.3.1 інвестиційної угоди ФОП ОСОБА_7 надала ТОВ «ВТФ «ДЛД» дозвіл на використання при реалізації проекту розробленої будівельної документації. Натомість, по завершенню будівництва ОСОБА_7 отримує у власність 20,2 кв. м. в побудованому торгівельно-офісному приміщенні, а ТОВ «ВТФ «ДЛД» - 630,28 кв. м.

У зв'язку з вищевикладеним твердження сторони захисту щодо того, що за інвестиційною угодою про обумовлену спільну дольову участь сторін в реалізації проекту з будівництва торговельно-офісного центру право власності на новозбудований цент мала набути саме ОСОБА_7 суд оцінює критично.

Таким чином, аналізуючи положення вищевказаних договорів, суд вважає, що укладення ТОВ «ФТВ «ДЛД» договору від 20.09.2006 р. не суперечило умовам інвестиційної угоди про обумовлену спільну дольову участь сторін в реалізації проекту з будівництва торговельно-офісного центру від 24.11.2005 р. Згідно з п. 2.1.20 вказаного договору ТОВ «ВТФ «ДЛД» зобов'язувалось забезпечити юридичне супроводження будівництва об'єкта і по закінченню будівництва надати ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест» або іншим особам за її поданням необхідні документи для подальшого оформлення права власності на відповідні частини об'єкту. Крім того, зі змісту п. 2.1.21 договору випливає, що саме ТОВ «ВТФ «ДЛД» зобов'язувалось забезпечити передачу об'єкта на баланс експлуатаційний організацій та підключення будинку до джерел енерго-, водо-, газо- та теплопостачання, телефонізації, радіомереж за постійною схемою в тримісячний термін з дня введення в експлуатацію.

Також в судовому засіданні встановлено, що після завершення будівництва приміщення торгівельно-офісного центру 16.04.2008 р. між ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест» (замовник) в особі директора ОСОБА_26 та ТОВ ВТФ «ДЛД» в особі директора ОСОБА_22 (генеральний підрядник) укладено договір будівельного підряду № 16/04-08, відповідно до якого ТОВ ВФТ «ДЛД» зобов'язується виконати оздоблювальні роботи в торгівельно-офісному центрі по вул. В. Інтернаціоналістів, 14-а в м. Вінниці. Крім того, 18.04.2008 р. було укладено додаткову угоду до договору підряду № 20/09-001 від 20.09.2006 р., згідно з якою внесено зміни щодо загальної площі забудови (1136 кв. м.) та вартості (3976000,00 грн.).

В судовому засіданні, окрім цього, встановлено, що 10.09.2008 р. було оформлено технічний паспорт на виробничий будинок (торгівельний комплекс та офіс), б/н по вул. В. Інтернаціоналістів в м. Вінниці. Згідно з відомостями, викладеними у даному технічному паспорті, власником торгівельного комплексу та офісу записано ОСОБА_7 Як встановлено в судовому засіданні, згідно з умовами п. 2.3.1 інвестиційної угоди про обумовлену спільну дольову участь сторін в реалізації проекту з будівництва торговельно-офісного центру, ФОП ОСОБА_7 надала ТОВ «ВТФ «ДЛД» дозвіл на використання при реалізації проекту розробленої будівельної документації - технічного проекту «Торгівельний комплекс та офіс» та передає в подальшому для реалізації право власності на вказану документацію ТОВ «ВТФ «ДЛД». Крім того, згідно з п. 2.3.5 даного договору саме ТОВ «ВФТ «ДЛД» забезпечує здійснення будівництва шляхом реконструкції належного ТОВ «ВТФ «ДЛД» на праві власності майна, що складає два торгівельні павільйони з літньою площадкою (мала архітектурна форма) загальною площею 31,4 кв. м. та 31,0 кв. м. розташованих по вул. В. Інтернаціоналістів, 14-а в м. Вінниці (п. 2.3.5 договору). Однак, 17.10.2008 р. Ленінським районним судом м. Вінниці ухвалено рішення, відповідно до якого позов ОСОБА_7 до ОСОБА_9 про визнання права власності задоволено і за ОСОБА_7 визнано право власності на торгівельний комплекс і офіс по вул. В. Інтернаціоналістів в м. Вінниці. Згідно з рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 22.02.2012 р. вищевказане рішення від 17.10.2008 р. було скасоване і апеляційним судом постановлено нове рішення, відповідно до якого ОСОБА_7 у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_9 про визнання права власності на об'єкт нерухомого майна було відмовлено. 19.08.2012 р. Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ постановлено ухвалу, відповідно до якої рішення Апеляційного суду Вінницької області від 22.02.2012 р. скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. 22.11.2012 р. Апеляційним судом Вінницької області за результатами повторного апеляційного розгляду справи ухвалено рішення, згідно з яким рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 17.10.2008 р. скасовано і постановлено нове рішення, згідно з яким ОСОБА_7 у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_9 про визнання права власності на об'єкт нерухомого майна було відмовлено. Дане рішення від 22.11.2012 р. на підставі ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18.03.2013 р. залишено без змін.

Крім того, в судовому засіданні встановлено, що 08.09.2008 р. Ленінським районним судом м. Вінниці ухвалено рішення, відповідно до якого договір купівлі-продажу від 24.11.2005 р., укладений між ОСОБА_7 та ТОВ «Виробничо-торгівельна фірма «ДЛД» визнано недійсним; визнано за ОСОБА_35 право власності на придбані згідно з договором купівлі-продажу від 01.08.2004 р. торгівельні павільйони з літньою площадкою (мала архітектурна форма) по вул. В. Інтернаціоналістів, 14-а в м. Вінниці загальною площею 62,4 м. кв.

У зв'язку з ухваленням даного рішення ТОВ «ВТФ «ДЛД» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_7 і 01.10.2008 р. Ленінським районним судом м. Вінниці ухвалено рішення, згідно з яким з ОСОБА_7 стягнуто на користь ТОВ «Виробничо-торгівельна фірма «ДЛД» збитки в сумі 4026000 грн. В подальшому ОСОБА_7 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_35 про стягнення коштів і 14.10.2008 р. Ленінським районним судом м. Вінниці постановлено ухвалу, відповідно до якої затверджено мирову угоду між ОСОБА_7 та ОСОБА_35; зі змісту даної ухвали випливає, що ОСОБА_35 передав у власність ОСОБА_7 два торгівельні павільйони з літньою площадкою із здійсненим невід'ємним поліпшенням, розташовані по вул. В. Інтернаціоналістів, 14-а в м. Вінниці; ОСОБА_7 відмовляється від позовних вимог про стягнення з ОСОБА_36 3976000 грн. вартості здійснених невід'ємних поліпшень вказаних павільйонів та зобов'язується протягом одного місяця сплатити ОСОБА_37 50000 грн. в якості відшкодування збитків, завданих йому внаслідок неналежного виконання зобов'язань за договором купівлі-продажу від 01.04.2004 р.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_30, ОСОБА_28 та ОСОБА_8 пояснили, що вони надавали правову допомогу під час судових спорів у зв'язку з узаконенням новобудови. При цьому свідок ОСОБА_28 в судовому засіданні зазначив, що ОСОБА_3 під час отримання юридичної консультації повідомив, що він побував приміщення, але не може закінчити його у зв'язку з відсутністю коштів, тому хоче оформити його на ОСОБА_7, мотивуючи тим, що після цього закінчить об'єкт і погасить заборгованість. Свідок ОСОБА_30 в судовому засіданні повідомив, що документи в юридичну фірму приносив і ОСОБА_3, і ОСОБА_22, зазначивши, що ОСОБА_3 під час консультацій повідомляв, що в нього виникли проблеми з інвесторами в зв'язку з чим він не може закінчити будівництво. При цьому зазначені свідки повідомили суду, що ОСОБА_7 вони не пам'ятають, яким чином була надана довіреність на представництво її інтересів також повідомити не могли.

При цьому суд враховує, що відомостей щодо графіку фінансування будівництва зі сторони ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест» суду сторонами кримінального провадження не надані, а тому суд вважає, що твердження щодо порушення останнім вказаного графіку не ґрунтується на документально підтверджених доказах.

Крім цього, суд приймає до уваги, що з досліджених в судовому засіданні документів випливає, що при виявленні службовими особами ТОВ «НТФ «ДЛД» факту визнання в судовому порядку недійсним договору купівлі-продажу від 24.11.2005 р. вказане товариство відповідне судове рішення не оскаржувало, натомість ТОВ «НТФ «ДЛД» було подано позов до ОСОБА_7 про стягнення з неї збитків у сумі 4026000 грн. Як встановлено в судовому засіданні, усі вищевказані дії здійснювались за вказівкою ОСОБА_3 Відомостей, які б свідчили про намагання ОСОБА_3 або інших представників ТОВ «НТФ «ДЛД» повідомити представників або службових осіб ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест» про наявність вищевказаних судових рішень суду надано не було.

При цьому суд також враховує, що згідно з положеннями ст. 210 ЦК України та ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» правочин щодо відчуження-придбання нерухомого майна підлягає державній реєстрації.

Сторона захисту в судових дебатах посилалась на ту обставину, що ОСОБА_3 не міг здійснювати реалізацію приміщень по вул. В. Інтернаціоналістів, 14-а в м. Вінниці, оскільки їх власником згідно з рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 17.10.2008 р. було визнано ОСОБА_7 Разом з тим, суд враховує, що свідок ОСОБА_18 в судовому засіданні пояснив, що переговори щодо придбання ним частини торгівельно-офісного приміщення він вів з ОСОБА_3, хоча продавцем виступала ОСОБА_7 Також свідок ОСОБА_18 повідомив суду, що гроші в нотаріуса він передав ОСОБА_7, яка в подальшому їх передала ОСОБА_3 та ОСОБА_25 Аналогічні показання в судовому засіданні надав і свідки ОСОБА_29 та ОСОБА_14

Свідок ОСОБА_25 в судовому засіданні з цього приводу пояснив, що після закінчення будівництва жінка частину площ продала, однак деталі укладення даних договорів йому не відомі, оскільки посередником при їх укладанні був ОСОБА_3

Таким чином, аналізуючи надані сторонами кримінального провадження докази у їх сукупності, суд приходить до переконання, що в судовому засіданні було доведено, що переговори з представниками ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест» щодо умов укладення договору від 20.09.2006 р. вів саме ОСОБА_3 і саме за його вказівкою директор ТОВ «ВТФ «ДЛД» уклав вказаний договір. Також суд вважає, що в судовому засіданні було підтверджено, що саме ОСОБА_3 отримував готівкові кошти від продажу частин збудованого торгівельно-офісного приміщення.

Згідно з роз'ясненнями, наданими в п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 10 від 06.11.2009 р. «Про судову практику у справах про злочини проти власності» обман (повідомлення потерпілому неправдивих відомостей або приховування певних обставин) чи зловживання довірою (недобросовісне використання довіри потерпілого) при шахрайстві застосовуються винною особою з метою викликати у потерпілого впевненість у вигідності чи обов'язковості передачі їй майна або права на нього. Обов'язковою ознакою шахрайства є добровільна передача потерпілим майна чи права на нього.

Разом з тим, посилання в пред'явленому ОСОБА_3 обвинуваченні на заволодіння останнім майном - торгово-офісним приміщенням по вул. В. Інтернаціоналістів, 14-а в м. Вінниці суд до уваги не приймає. Зокрема, згідно з положеннями ст. 334 ЦК України та ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право власності на нерухоме майно набувається з моменту його державної реєстрації. Відомостей, які б свідчили про наявність державної реєстрації торгово-офісного центру стороною обвинувачення в ході судового розгляду даного провадження надано не було. За таких обставин суд приходить до переконання, що заволодіння відбулось на майном, а правами на нього, тобто майновими правами.

Таким чином, здійснюючи судовий розгляд кримінального провадження відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України, тобто в межах пред'явленого обвинувачення та стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, суд приходить до переконання, що в діях ОСОБА_3 наявні ознаки повідомлення представникам ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест» неправдивих відомостей щодо своїх намірів при здійсненні будівництва торгово-офісного центру по вул. В. Інтернаціоналістів в м. Вінниці. Посилання сторони захисту на відсутність у ОСОБА_3 умислу на заволодіння майном суд до уваги не приймає, оскільки в судовому засіданні було встановлено, що між ТОВ «НТФ «ДЛД» та ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест» мав місце договір підряду, за яким ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест» виступало замовником проведення будівельних робіт. При цьому, як встановлено в судовому засіданні, у ОСОБА_3 не було наміру передавати замовнику - ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест» - збудоване нерухоме майно. Саме тому, на переконання суду, ОСОБА_3 заволодів майновими правами ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест» на торгівельно-офісний центр по вул. В. Інтернаціоналістів в м. Вінниці.

З огляду на викладене суд вважає, що дії ОСОБА_3 охоплюються складом злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, за ознаками заволодіння чужим майном (правом на нього) шляхом обману (шахрайство), кваліфікуючою ознакою якого є вчинення злочину в особливо великих розмірах.

При обранні виду та міри покарання суд приймає до уваги ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, його ставлення до вчиненого, обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання.

Обвинувачений ОСОБА_3 за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку в лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, однак вчинив тяжкий злочин, у вчиненому не розкаявся, заподіяну шкоду не усунув.

Обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено.

З урахуванням наведеного, конкретних обставин справи, особи обвинуваченого, його ставлення до вчиненого, обставин, які пом'якшують та обтяжують його покарання, думку представника потерпілого щодо виду та міри покарання для обвинуваченого, суд приходить до переконання, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства не можливе, а покаранням, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів, буде покарання у виді позбавлення волі зі звільненням від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком.

Керуючись ст. ст. 371, 373, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, та призначити покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки.

Згідно з ч. 1 ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_3 не виїжджати за межі України на постійне проживання без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

До набрання вироком законної сили застосувати до ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, зобов'язавши не залишати місце проживання без дозволу суду та з'являтись до суду за першою ж вимогою.

Речові докази, що знаходяться в матеріалах кримінального провадження, - залишити у матеріалах справи.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий:

Судді: