Постанова № 62766267, 15.11.2016, Тульчинський районний суд Вінницької області

Справа № 148/1878/16-а

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2016 року . м. Тульчин

Тульчинський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого - Карнаух А.П.,

при секретарі - Грабовській Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тульчині адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного Фонду України у Тульчинському районі Вінницької області про визнання дій неправомірними та зобов»язання призначити пенсію,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Тульчинського районного суду із позовом до управління Пенсійного Фонду України у Тульчинському районі Вінницької області ( далі - УПФУ у Тульчинському районі ) про визнання дій неправомірними та зобов»язання призначити пенсію,мотивуючи свої позовні вимоги наступним.

19.07.2016 року УПФУ у Тульчинському районі рішенням міжвідомчої комісії відмовило йому у призначенні пенсії за віком відповідно до ст..55 ч.2 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», надавши про це відповідний лист.

Вважає таку відмову протиправною.

З 25.12.1987 року і дотеперішній час він постійно проживає та зареєстрований в м.Тульчині Вінницької області, яке постановою Кабінету Міністрів УРСР №106 від 23.07.1991 року віднесено до зони посиленого радіологічного конторолю. Відповдіон до вимог п.4 ст.11 зазначеного Закону він повністю відповідає вимогам, тобто є потерпілим від Чорнобильської катастрофи 4 категорії.

На підставі п.2 ст.55 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років мають право на зменшення пенсійернр віку на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років, передбаченого ст.26 «Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування». Оскільки станом на 01.01.1993 року позивач проживав та працював більше 4 років у зоні посиленого радіологічного контролю, то він має право на призначення пенсії зі зниженням віку.

При відмові у призначенні пенсії УПФУ у Тульчинському районі посилалось на те, що у позивача відсутнє Чорнобильське посвідчення. Він з цим не згоден, бо ст..55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не пов»язує право на призначення пенсії зі зниженням віку з наявністю такого посвідчення. До того ж, він отримував таке посвідчення серії НОМЕР_1, але воно ним втрачено. Про втрату посвідчення було зроблено оголошення в газеті «Тульчинський край».

Вважає незаконним посилання відповідача на вимоги постанови КМУ №13-1 від 07.07.2014 року «Про внесення змін до Порядку подання та оформлення документів про призначення ( перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» про надання документів, що посвідчують особливий статус особи - посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи. Це посилання суперечить ст.15 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Просить суд визнати неправомірними дії управління ПФУ України у Тульчинському районі про відмову у призначенні йому пенсії. Зобов»язати управління Пенсійного фонду України в Тульчинському районі Вінницької області призначити і нарахувати йому пенсію ОСОБА_1, передбачену Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та виплачувати її щомісяця, починаючи х дня настання права на дану пенсію та стягнути заборгованість за минулий час.Стягнути з управління Пенсійного фонду України в Тульчинському районі на його користь понесені ним при зверненні до суду судові витрати.

В судове засідання позивач не з»явився, надав суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутністю.

Представник позивача - адвокат Мовчан В.В. в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити. Пояснив суду, що позивач проживав у зоні посиленого радіологічного контролю. У нього було посвідчення постраждалого від Чорнобильської катастрофи 4 категорії. Воно було втрачено. Про це ним зроблена об»ява в газеті. На даний час зона посиленого радіологічного контролю 4 категорії скасована, але статус постраждалих залишено. З приводу призначення пенсій є судова практика. Для призначення пенсії із зниженням віку достатньо проживання на забрудненій території протягом 4 років до 01.01.1993 року.

Не знає коли саме позивачем втрачено посвідчення. Письмових доказів його видачі він не має.

Представник відповідача - Лівандовська О.В., проти задоволення позову в судовому засіданні заперечувала. Пояснила суду, що позивач звертався до УПФУ у Тульчинському районі із заявою про призначення пенсії. Йому було надано ьотри місяці для надання необхідних документів. Він не надав посвідчення чорнобильця 4 категорії. Дав лише довідку про проживання. Про можливість отримання дубліката посвідчення чорнобильця 4 категорії в даний час їй невідомо.

Свідок ОСОБА_4 суду пояснив, що з 1981 року він працював на Тульчинському маслосирзаводі. На цьому підприємстві в компресорній з 1987 року працював ОСОБА_1 Потім він працював у будівельній бригаді, а з 2009 року - двірником. Йому посвідчення чорнобильця 4 категорії 24.12.1992 року видавали у відділі кадрів підприємства. ОСОБА_1 також видавали таке посвідчення у відділі кадрів. Видавала працівник відділу кадрів ОСОБА_5 Про видачу посвідчень складалась відомість.

Він отримує чорнобильську пенсію з 2009 року.

Свідок ОСОБА_6 суду пояснив, що з 1987 року він став працювати на Тульчинському маслосирзаводі. ОСОБА_1 на той час там також працював на компресорній. ОСОБА_1 пропрацював 1 рік і його перевели. Він ще досі працює, а ОСОБА_1 звільнився. Посвідчення чорнобильця 4 категорії він отримував у 1992 році. Видавала в відділі кадрів ОСОБА_5

Свідок ОСОБА_5 суду пояснила, що в 1992 році авона працювала на Тульчинському маслосирзаводі і видавала працівникам посвідчення чорнобильців 4 категорії. ОСОБА_1 таке посвідчення також було видане, бо він тоді працював на заводі і проживав у м.Тульчині більше 4 років. Пам»ятає ще, що тоді всім працівникам серію та номер посвідчення писали на санітарних книжках. Це давало право не платити зза медогляд. В 2000 році на підприємстві пропали всі документи в зв»язку зі зміною в управлінні підприємством. Всі документи тоді здавали у заводський архів. В 2006 році була ліквідація ВАТ «Тульчинський маслосирзавод» і всі документи з 2001 року по 2006 пік здали в державний архів. Відповідального за архів на підприємстві не було. Просто складали документи в окремій кімнаті. Переважно бухгалтерські.

Із наданих суду письмових доказів вбачається наступне.

За паспортом серії НОМЕР_2, виданим 06.04.1998 року Тульчинським РВ УМВС України у Вінницькій області ОСОБА_1 з 25.12.1987 року зареєстрований по АДРЕСА_1.

Із рішення міжвідомчої комісії при УПФУ у Тульчинському районі №3062/13-13/02 від 19.07.2016 року слідує, що комісія відмовила у призначенні йому пенсії із зниженням пенсійного віку через відсутність посвідчення особи, потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи.

За довідкою Тульчинської міської ради №1676 від 22.06.2016 року м.Тульчин з 26.04.1986 року по 31.12.2014 року було віднесено до населеного пункту категорії№4, яке постраждало внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Оглядом трудової книжки серії НОМЕР_3 підтверджено, що позивач з 03.10.1983 по 19.01.1989 року та з 12.04.1991 по 01.10.1999 року працював на тульчинському маслосирзаводі. З 03.04.2000 року по 01.02.2001 року - на ТОВ ВКФ «Витязь» ( правонаступник Тульчинського маслосирзаводу ). З 05.02.2001 року по 02.07.2007 року - на ВАТ «Тульчинський маслосирзавод», ТОВ «Тульчнський маслосирзавод».

Із посвідчення громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіологічного контролю категорії4 серії НОМЕР_5 на ім»я ОСОБА_6 слідує, що воно видане Представником Президента України у Вінницькій області 24.12.1992 року.

Таке ж посвідчення серії НОМЕР_4 24.12.1992 року видане ОСОБА_7

Із листа начальника управління соціального захисту населення Тульчинської РДА № 2539/01-097 від 28.07.2016 року слідує, що повноваження по видачі чорнобильських посвідчень управлінню передано 16.01.2004 року і передані архівні документи з 2001 року.

Заступник директора Департаменту соціальної та молодіжної політики Вінницької ОДА 10.10.2016 року за №22-ІІІ-2073-7 повідомив позивача, що в департаменті відсутня інформація про видачу посвідчень особам, потерпілим від аварії на Чорнобильській АЕС 4 категорії. До 2004 року оформлення та видача таких посвідчень здійснювалось районними державними адміністраціями та виконкомами міст обсласного підпорядкування, до підпорядкування яких відносяться населені пункти, що належали до зони посиленого радіологічного контролю.

Вислухавши пояснення представників сторін, покази свідків, дослідивши надані сторонами письмові докази, оцінюючи їх відповідно до ст.86 КАСУ, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод

кожен, чиї права i свободи, викладенi в цiй Конвенцiї, порушуються, має право на ефективний засiб правового захисту у відповідному національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, що дiяли як офiцiйнi особи.

Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Ст.70 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено,що громадяни, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, мають право захищати у відповідних державних, судових органах свої законні інтереси та інтереси своїх дітей.

Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» громадянам, які є постраждалими від аварії на Чорнобильській АЕС передбачені соціальні пільги, в тому числі й щодо пенсійного забезпечення. Зокрема, ст.55 ч.2 передбачено, що особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років мають право на призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку.

Відповідно до ч.3 ст.65 цього Закону посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.

В судовому засіданні встановлено, що позивачу в 1992 році було видано посвідчення громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіологічного контролю категорії 4 і він користувався пільгами, передбаченими цим Законом. Ці обставини представником відповідача в судовому засіданні не спростовані.

Втрата такого посвідчення та неможливість його повторної видачі ( видачі дублікату) державними органами через законодавчу зміну їх повноважень,ліквідацію чи реорганізацію органів, що видавали такі посвідчення, не збереження архівних документів щодо їх видачі не може бути підставою для втрати громадянином соціальних пільг та гарантій, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Тому суд вважає, що в разі неможливості документального підтвердження статусу громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідними державними органами через втрату громадянином відповідного посвідчення цей статус на підставі ст.70 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» може бути підтверджений судовим рішенням.

Суд також вважає, що передбачені ст.55 вказаного Закону пільги при призначенні пенсії за віком надаються громадянину не за умови обов»язкової наявності посвідчення, а за умови наявності обставин, що дають підстави для зниження пенсійного віку.

В судовому засіданні наявність таких обставин у позивача встановлена, оскільки він проживав та працював в зоні посиленого радіологічного контролю понад чотири роки до 01.01.1993 року - з 1987 року по теперішній час.

Разом із тим, суд вважає, що вимоги позивача щодо зобов»язання УПФУ у Тульчинському районі нарахувати і виплачувати пенсію щомісяця в разі її призначення не можуть бути задоволені при ухваленні даного судового рішення.

Нарахування та виплата пенсії за віком в разі її призначення здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування». Позивачем не надано жодних доказів, що відповідачем в разі призначення пенсії не будуть виконуватись обов»язки щодо її нарахування та періодичної виплати,тому спонукання останнього до їх виконання шляхом ухвалення судового рішення є передчасним.

Відповідно до ст.94 КАСУ з відповідача підлягають стягненню документально підтверджені судові витрати, понесені позивачем при зверненні до суду в сумі 551 грн.20 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.86, 159, 160, 161, 162, 163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії управління ПФУ України у Тульчинському районі про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії.

Зобов»язати управління Пенсійного фонду України в Тульчинському районі Вінницької області призначити пенсію ОСОБА_1, передбачену Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Стягнути з управління Пенсійного фонду України в Тульчинському районі на користь ОСОБА_1 понесені ним при зверненні до суду судові витрати в сумі п»ятсот п»ятдесят одну ( 551) грн..20 коп.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Тульчинський районний суд Вінницької області протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя: