Рішення № 62765278, 15.11.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2016 р. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого - Усика Г.І.

суддів - Ратнікової В.М., Соколової В.В.

при секретарях - Дуки В.В., Ільченко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 31 травня 2016 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2013 р. ОСОБА_3 звернувся з позовом до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

На обґрунтування своїх вимог зазначав, що 09.12.2012 р. на 76 км.+800 м. автодороги Київ-Харків з вини ОСОБА_1, який керував автомобілем Шевроле Авео, реєстраційний номер НОМЕР_1, власником якого є його дружина ОСОБА_4, сталась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої пошкоджено належний йому автомобіль «Нісан Тііда», реєстраційний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_6

Відповідно до звіту про визначення вартості матеріального збитку від 13.12.2012 р. №1312, складеного суб'єктом оціночної діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7, розмір матеріального збитку становить 108 611,51 грн.

ПрАТ «ПРОСТО-страхування», в якому застрахована цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Шевроле Авео», реєстраційний номер НОМЕР_1, виплатило йому страхове відшкодування у розмірі 50 000,00 грн.

Крім того ним понесені витрати за проведення автотоварознавчого дослідження - 2 500,00 грн., за послуги евакуатора, яким він змушений був користуватися для транспортування автомобіля після ДТП - 955,00 грн., та за перебування автомобіля на стоянці СТО на період його відновлювального ремонту - 1 540,00 грн.

Справа №760/26152/13-ц № апеляційного провадження:22-ц/796/10615/2016Головуючий у суді першої інстанції: Бобровник О.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Усик Г.І.Посилаючись на те, що заподіяні йому збитки не відшкодовані в повному обсязі, просив стягнути з винної особи ОСОБА_1 63 606,51 грн., а також на відшкодування моральної шкоди 2 000,00 грн., заподіяної внаслідок пошкодження його майна, що призвело до порушення його звичного способу життя та завдавало йому моральних страждань.

Заочним рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 31.03.2014 р. позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на відшкодування матеріальної шкоди 63 606,51 грн., моральної шкоди - 2 000,00 грн., витрати по сплаті судового збору - 656,07 грн.

Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 07.05.2015 р. заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення від 31.03.2014 р. задоволено, скасовано заочне рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 31.03.2014 р.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 31.05.2016 р. позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на відшкодування матеріальної шкоди - 60 195,00 грн., моральної шкоди - 1 000,00 грн., а також витрати по оплаті судового збору - 656,07 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 в повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.

Зазначав, що суд не урахував надані ним звіти про визначення вартості матеріального збитку станом на 13.12.2012 р. та станом на 31.03.2014 р. з яких убачається, що вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача перевищує його ринкову вартість у зв'язку з чим його ремонт є економічно недоцільним, а тому транспортний засіб слід визнати фізично знищеним.

Ураховуючи, що власник транспортного засобу не згоден із визнанням автомобіля фізично знищеним, а його ринкова вартість відповідно до звіту № С16-166 від 13.05.2016 р. складає 88 000,00 грн., що з урахуванням отриманого страхового відшкодування у розмірі 50 000 грн. сукупно перевищує вартість відновлювального ремонту, вважав, що з урахуванням положень ст. 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та ст. 8 ЦК України (аналогія закону) у суду першої інстанції не було правових підстав для задоволення вимог позивача про відшкодування майнової шкоди.

Крім того вказував на те, що суд безпідставно задовольнив позовні вимоги ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, оскільки позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження заподіяння йому такої шкоди.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник просили задовольнити апеляційну скаргу з наведених у ній підстав.

Представник ОСОБА_3 просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги посилаючись на те, що її доводи є безпідставними.

Третя особа ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які приймали участь в судовому засіданні, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 09.12.2012 р. на 76 км. + 800 м. автодороги Київ-Харків з вини ОСОБА_1, який керував автомобілем «Шевроле Авео», реєстраційний номер НОМЕР_1, власником якого є його дружина ОСОБА_4, сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої пошкоджено належний на праві власності ОСОБА_3 автомобіль «Нісан Тііда», реєстраційний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_6

Згідно звіту про визначення вартості матеріального збитку від 13.12.2012 р. № 1312, складеного суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_7, розмір матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля «Нісан Тііда», реєстраційний номер НОМЕР_2 становить 108 611,51 грн., вартість відновлювального ремонту автомобіля складає 105 384,19 грн., ринкова вартість цього транспортного засобу станом на 13.12.2012 р. становить 109 770,41 грн.

Позивачем сплачено вартість зазначеного автотоварознавчого дослідження у розмірі 2500,00 грн., а також витрати за послуги евакуатора у розмірі 955,00 грн. та надано довідку про вартість послуг (охорони) автомобіля на території СТО по вул. Скляренка, 7 у м. Києві, у розмірі 1540,00 грн.

На підставі страхового акту № 6954-50901-12/1 від 12.02.2013 р. та розпорядження до страхового акту від 14.02.2013 р., ПрАТ «Просто-страхування» (з яким власник автомобіля «Шевроле Авео», реєстраційний номер НОМЕР_1 уклав договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) виплатило позивачеві страхове відшкодування у розмірі 50 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3758 від 15.02.2013 р.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що позивачу не було відшкодовано повністю розмір фактично понесених витрат на відновлення пошкодженого автомобіля, що становить 105 200,00 грн., з урахуванням виплаченої йому суми страхового відшкодування, а також понесених ним витрат за автотоварознавче дослідження, послуги евакуатора та охорону автомобіля на СТО.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що звітами про визначення вартості матеріального збитку станом на 13.12.2012 р. та на 31.03.2014 р. встановлено, що вартість відновлювального ремонту перевищує ринкову вартість автомобіля, а тому його ремонт є економічно недоцільним, транспортний засіб слід визнати фізично знищеним та з урахуванням того, щовласник транспортного засобу не згоден з визнанням автомобіля фізично знищеним, а його ринкова вартість згідно звіту № С16-166 від 13.05.2016 р. складає 88 000 грн., що разом з отриманим позивачем страховим відшкодуванням 50 000 грн., сукупно перевищує вартість відновлювального ремонту автомобіля та відповідно до ст. 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та ст. 8 ЦК України (аналогія закону) є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 колегія суддів вважає непереконливими, з огляду на наступне.

В апеляційній скарзі та в суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 стверджував, що наданий позивачем звіт про визначення вартості матеріального збитку від 13.12.2012 р. № 1312, складений суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_7 не є правильним, оскільки у своїх розрахунках спеціаліст помилково визначив ринкову вартість автомобіля, зокрема вказав, що вона становить 12 870 доларів США, тоді як відповідно до довідника «Бюлетень автотоварознавця», випуск №67, Донецьк, 2012 р., яким він користувався, ринкова вартість автомобіля «Нісан Тііда» 2008 р. випуску з відповідною до автомобіля позивача комплектацією становить 12 670 доларів США.

Перевіряючи такі доводи представника ОСОБА_1 колегія суддів ураховує наступне.

Як убачається із звіту про визначення вартості матеріального збитку від 13.12.2012 р. № 1312, складеного суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_7, ринкова ціна автомобіля «Нісан Тііда», реєстраційний номер НОМЕР_2 у розмірі 12 870,00 доларів США, що на день проведення дослідження становило 102 869,91 грн., визначалась спеціалістом з довідкової літератури (Бюлетень автотоварознавця №67) з урахуванням середньої ринкової ціни такого виду транспортного засобу, що був в експлуатації, а не з окремо взятої пропозиції його купівлі чи продажу наведеного у цьому довіднику. З урахуванням наведеного твердження представника відповідача про те, що зазначена у висновку спеціаліста ринкова ціна визначена помилково, що призвело до неправильного визначення розміру матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля «Нісан Тііда», реєстраційний номер НОМЕР_2, є безпідставним.

З наданого представником ОСОБА_1 звіту про визначення вартості матеріального збитку станом на 13.12.2012 р., виконаного 19.03.2015 р., убачається, що вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача, визначеного за затратним підходом складає 109 574,39 грн., а ринкова вартість цього автомобіля становить 110 672,33 грн., тоді як за звітом цього ж спеціаліста станом на 31.03.2014 р. вартість відновлювального ремонту цього ж автомобіля, визначеного за затратним підходом становить 125 526,29 грн., що є більшою його ринкової вартості - 112 244, 57 грн.

Клопотання про призначення у справі судової експертизи щодо визначення розміру заподіяної позивачеві майнової шкоди, внаслідок пошкодження належного йому на праві власності автомобіля, відповідач та його представник в суді першої інстанції не заявляли. В суді апеляційної інстанції сторонам були роз'яснені положення ч. 4 ст. 10 ЦПК України щодо наслідків вчинення або не вчинення процесуальних дій, зокрема щодо призначення у справі судової експертизи, однак такі клопотання ними також не заявлялися.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що представник відповідача не навів переконливих доказів, які б ставили під сумнів правильність висновку звіту про визначення вартості матеріального збитку від 13.12.2012 р. № 1312, складеного суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_7

Відповідно до ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Визначаючи розмір матеріального збитку, суд першої інстанції виходив з фактичного розміру понесених позивачем витрат на ремонт автомобіля - 105 200,00 грн., що підтверджується копією товарного чеку, і є меншим розміру заподіяного позивачеві матеріального збитку, визначного відповідно до звіту про визначення вартості матеріального збитку від 13.12.2012 р. № 1312, складеного суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_7

Посилання представника ОСОБА_1 на те, що фізична особа-підприємець ОСОБА_11 не мав права займатися таким видом діяльності як ремонт автомобілів, а тому наданий позивачем наряд-замовлення на ремонт і обслуговування автомобіля від 26.02.2012 р., виконаний на СТО «ПРОФІ» є недопустимим доказом, не спростовує фактичного виконання робіт по ремонту автомобіля та понесених позивачем витрат.

За змістом ч. 1 ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Оскільки виплачена ПрАТ «Просто-страхування» сума страхового відшкодування 50 000,00 грн. є недостатньою для відшкодування заподіяних власнику автомобіля НісанТііда, д.н.з. НОМЕР_2 збитків, суд дійшов правильного висновку про стягнення з винної у заподіянні збитків особи - ОСОБА_1 різниці між фактичним розміром шкоди та сумою страхового відшкодування 50 000,00 грн., а також понесеними позивачем витратами по оплаті автотоварознавчого дослідження - 2500,00 грн. та послуги евакуатора - 955,00 грн., але помилково включив до понесених позивачем витрат оплату за стоянку автомобіля на СТО по вул. Скляренка, 7 у м. Києві у розмірі 1 540,00 грн., які документально не підтверджені допустимим доказом (товарний або касовий чек, квитанція).

З урахуванням наведеного, рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 майнової шкоди підлягає зміні, зокрема сума стягнутого відшкодування підлягає зменшенню на 1 540,00 грн., що становить 58 655,00 грн. (60 195,00 - 1540,00).

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_12 в частині відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції правильно керувався положеннями ст.ст. 23, 1167 ЦК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних і душевних страждань, інших обставин, що мають істотне значення, зокрема істотність вимушених змін звичайного способу життя потерпілого.

Визначаючи розмір моральної шкоди, який підлягає відшкодуванню на користь ОСОБА_12 в сумі 1 000,00 грн., суд першої інстанції в повній мірі урахував істотність вимушених змін звичного способу життя потерпілого, внаслідок пошкодження його автомобіля винною особою та їх тривалість.

Щодо доводів апеляційної скарги в частині неправильного визначення суми судового збору, що підлягає стягненню на користь позивача, то вони заслуговують на увагу, оскільки суд першої інстанції при вирішенні зазначеного питання хоч у керувався положенням ст. 88 ЦПК України, але не звернув увагу на те, що позивач при зверненні до суду неправильно сплатив розмір судового збору, не розмежувавши оплату судового збору щодо вимог майнового та немайнового характеру, а об'єднав їх в одну суму ціни позову.

Зважаючи на наведене, рішення суду в цій частині також підлягає зміні.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 88 ЦПК України, розміру сплаченого ОСОБА_3 судового збору 656,07 грн. при поданні позовної заяви, несплаченого ним розміру судового збору з вимог немайнового характеру - 243,60 грн., а також часткового задоволення позовних вимог майнового характеру - 58 655,00 грн. та немайнових позовних вимог, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 належить стягнути витрати по сплаті судового збору у розмірі 656,07 грн., а також на користь держави 174,12 грн., які були недоплачені ОСОБА_3при поданні позовної заяви.

Ураховуючи наведене та керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Солом׳янського районного суду м. Києва від 31 травня 2016 р. в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди та судового збору змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на відшкодування матеріальної шкоди 58 655,00 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 656, 07 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 174,12 грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Судді: