Ухвала суду № 62765253, 10.11.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 760/16840/13-ц № апеляційного провадження: 22-ц/796/5586/2016 Головуючий у суді першої інстанції: Коробенко С.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Білич І.М. У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого судді: Білич І.М.

Суддів: Болотова Є.В., Поліщук Н.В.

при секретарі: Горбачовій В.С.

за участю: представника позивача Бабенко А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційними скаргами представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 та представника Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» - Бабенка Андрія Ігоровича на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 16 лютого 2016 року

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» про визнання недійсними положень договору.

в с т а н о в и л а :

У серпні 2013 року ПАТ «Родовід Банк» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Мотивуючи свої вимоги тим, що 27 грудня 2007 року між ПАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 77.1/АА-00317.07.2 на суму в розмірі 39285,71 доларів США, відповідно до умов якого відповідач зобов'язався сплачувати 12,5% річних на суму заборгованості. Строк дії договору встановлений сторонами терміном до 27.12.2014 року. Відповідач у порушення умов договору належним чином взяті на себе зобов'язання не виконував допустивши заборгованість, яка станом на 08 вересня 2015 року становила 53269,87 доларів США та 23 185 424,58 гривень.

ОСОБА_4 звернувся до суду із зустрічним позовом в якому ставив питання про визнання несправедливим та недійсним п.3.9 кредитного договору № 77.1/АА-00317.07.2 від 27.12.2007 року в силу п. 5 ч. ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів». Обґрунтовуючи свої вимоги тим, що внаслідок застосування банком положень п. 3.9 договору щодо розміру пені, її розмір перевищив саму суму заборгованості відповідача більше ніж у чотири рази, що явно перебільшує 50% вартості продукції.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 16 лютого 2016 року позов Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» було задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» заборгованість за кредитним договором №77.1/АА-00317.07.2 від 27.12.2007 року в сумі 43588,98 доларів СІЛА та 191 325,25 гривень, яка складається з:

- суми простроченої заборгованості по тілу кредиту в розмірі 26110,82 доларів США;

- суми простроченої заборгованості по сплаті процентів за договором в розмірі 17478,16 доларів США;

- суми пені за прострочення сплати тіла кредиту в розмірі 104351,89 гривень;

- суми пені за прострочення сплати процентів за договором в розмірі 69851,47 гривень;

- суми 3% річних від простроченої заборгованості по тілу кредиту в розмірі 10063,91 гривень;

- суми 3% річних від простроченої заборгованості по процентам в розмірі 7057,98 гривень.

В іншій частині позову було відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 відмовлено.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду представник позивача та представник відповідача подали апеляційні скарги. Вказуючи при цьому на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Так, представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 ставив питання про скасування рішення суду та ухвалення нового, яким відмовити у задоволенні позову ПАТ «Родовід Банк».

Представник ПАТ «Родовід Банк» - Бабенко А.І. у поданій скарзі ставив питання щодо часткового скасування рішення, а саме в частині стягнення заборгованості на користь банку та постановлення в цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог банку у повному обсязі.

Представник ПАТ «Родовід Банк» - Бабенко А.І. у судовому засіданні підтримав подану позивачем апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити, проти апеляційної скарги представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 заперечував.

ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_5 не з'явившись до суду подали заперечення на апеляційну скаргу ПАТ «Родовід Банк», а також висловили свою згоду на розгляд справи за їх відсутності (а.с. 20-21 т. ІІ).

Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність в силу вимог ст. 305 ЦПК України.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення осіб, що з'явилися у судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Судом при розгляді справи було встановлено, що 27 грудня 2007 року між ВАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 77.1/АА-00317.07.2, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит в сумі 39 285,71 доларів США під 12,5% річних строком до 27 грудня 2014 року.

Суд першої інстанції ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог позивача (банк), виходив з того, що ОСОБА_4 належним чином не виконував умови кредитного договору, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка підлягала стягненню на користь позивача з урахуванням положень ст.ст. 610, 625, 1054 ЦК України в межах строків позовної давності.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову про визнання недійсним положень договору, суд першої інстанції вказував на те, що пункт 3.9 кредитного договору відповідає вимогам чинного законодавства, і був погоджений в тому числі і відповідачем під час підписання договору.

Розглядаючи спір, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Представник ОСОБА_4 звертаючись до суду з апеляційною скаргою вказував, що при постановленні судового рішення, судом не було взято до уваги п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів». У відповідності до якої несправедливими є, зокрема умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації. Так, п.3.9. договору позичальник зобов'язується за порушення строків повернення кредитів чи сплати процентів, сплачувати банку за кожний день просрочки пеню в розмірі 1,6 процента від суми простроченої заборгованості. Тому позивачем за первісним позовом на підставі п.3.9. договору нараховано пеню в розмірі 3 497 044,18 гривень, що в еквіваленті до долара США становить 159 391,26 доларів США. Дана сума є в 4 рази більшою ніж одержаний кредит (39 285,71 доларів США), а отже, така умова є несправедливою і повинна бути визнана судом недійсною.

Зазначені доводи апеляційної скарги, на думку колегії суддів, не ґрунтуються на нормах діючого законодавства та матеріалах справи. Оскільки пункт 3.9 кредитного договору був погоджений сторонами під час підписання договору і за своїм змістом не суперечить вимогам чинного законодавства. Умовами даного пункту договору встановлено розмір пені, яку зобов'язаний сплатити позичальник лише у разі прострочення виконання своїх зобов'язань. Величина відповідальності не є фіксованою, її розмір пропорційний терміну прострочення відповідачем своїх зобов'язань, що є характерною особливістю неустойки у вигляді пені.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_4 щодо неправомірного відхилення заяви про застосування строку позовної давності не можуть бути підставою для скасування рішення. Оскільки, судом першої інстанції вірно встановлено, що стягненню підлягає заборгованість за кредитним договором в межах позовної давності (три роки) перед зверненням до суду, тобто за період починаючи з 05.08.2010 року у відповідності до заяви відповідача щодо застосування строків позовної давності.

Представник ПАТ «Родовід Банк» - Бабенко А.І. у поданій скарзі вказував на порушення судом першої інстанції ч. 1,3 ст. 549, ч. 3 ст. ст.. 551,628, 1046,1049,1050 ЦК України в частині сум простроченої заборгованості за кредитом, суми простроченої заборгованості за процентами по кредиту, трьох процентів річних від суми простроченої кредитної заборгованості, суми пені.

Колегія суддів вважає, що представником банку при цьому не було взято до уваги те, що у ході судового розгляду справи, відповідачем було подано до суду заяву про застосування строків позовної давності.

Відповідно до положень ст. 256 ЦК позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Початок перебігу строку позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини від дня, коли відбулося це порушення. Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу. Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів.

За таких обставин, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку щодо стягнення заборгованості за кредитом в межах строків позовної давності, починаючи з 05.08.2010 року, зменшивши таким чином розраховані суми заборгованості позивачем в частині повернення кредитних коштів, стягнення відсотків та 3% річних.

Позивачем при зверненні до суду також ставилося питання щодо стягнення пені за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості в розмірі 23 066 978,32 гривни. Зазначена сума в декілька разів перевищувала суму заборгованості по кредиту та відсоткам.

Відтак суд першої інстанції, у відповідності до положень ч. 3 ст. 551 ЦК України зменшив розмір пені, навівши мотивацію свого рішення та певний арифметичний розрахунок, що за своїм змістом не суперечить положенням зазначеної вище норми права.

Доводи апеляційної скарги позивача щодо неправомірності застосування судом першої інстанції до даних правовідносин положень ст.. 551 ЦК, не спростовують висновків суду.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування з доводів викладених у апеляційних скаргах нема.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 305, 307, 308, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційні скарги представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 та представника Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» - Бабенка Андрія Ігоровича відхилити.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 16 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: