Рішення № 62763597, 17.11.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 234/6613/16-ц Номер провадження 22-ц/775/1891/2016

Єдиний унікальний номер 234/6613/16-ц Головуючий у 1 інстанції Демидова В.К.

Номер провадження 22-ц/775/1891/2016 Доповідач Корчиста О.І.

Категорія 39

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

16 листопада 2016 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Корчистої О.І.

суддів: Дундар І.О., Тимченко О.О.

за участю секретаря Брежнєва Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмуті апеляційну скаргу Управління житлового та комунального господарства Краматорської міської Ради на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 15 вересня 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління житлового та комунального господарства Краматорської міської Ради про визнання права власності в порядку спадкування,

встановив:

У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління житлового та комунального господарства Краматорської міської Ради про визнання права власності в порядку спадкування після смерті її сестри ОСОБА_2 на кімнату в двокімнатній квартирі АДРЕСА_1. В обґрунтування позову вказувала, що її рідна сестра ОСОБА_2 користувалась спірною кімнатою на підставі договору про її передачу у користування. За життя її сестра не встигла оформити приватизацію вказаної кімнати та ІНФОРМАЦІЯ_1 померла.

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 15 вересня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено: визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування на одну кімнату в двокімнатній квартирі АДРЕСА_1.

В апеляційній скарзі Управління житлового та комунального господарства Краматорської міської Ради, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також на невідповідність висновків суду фактичним обставинам по справі, просить рішення скасувати, ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що наймач спірної кімнати ОСОБА_2 уповноважила позивачку ОСОБА_1 на здійснення приватизації спірної кімнати, про що видала довіреність 21 лютого 2015 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, за її життя ні вона ні ОСОБА_1 із заявою про приватизацію кімнати не зверталась. З такою заявою ОСОБА_1 звернулась лише 12 березня 2015 року, тобто після смерті ОСОБА_2. Суд не врахував, що смерть довірителя відповідно до чинного законодавства є підставою для припинення дії виданої довіреності. Крім цього, суд порушив норми матеріального права та, посилаючись на положення ст.1218,1220 ЦК України, задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1, визнавши за нею право власності на спірну кімнату, яка не належала спадкодавцю на праві власності за життя.

В судовому засіданні апеляційного суду представник Управління житлового та комунального господарства Краматорської міської Ради Овсєєнко Л.М., яка діє на підставі довіреності, посилаючись на доводи, викладені в апеляційній скарзі, просила апеляційну скаргу задовольнити.

В судове засідання апеляційного суду ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_4 не з'явились, повідомлялись належним чином про час та місце розгляду справи.

Апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу у відсутність осіб, що не з'явились, оскільки відповідно до вимог ст. 305 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції.

Перевіряючи справу в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд виходить з наступного.

Згідно зі ст.ст. 213, 214 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно із роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п. 2 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18 грудня 2009 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст. 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Обґрунтованим вважається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставинах, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень,підтверджених доказами, які були досліджені у судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також, якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 отримала кімнату площею 14,4 кв.м в квартирі АДРЕСА_1 на підставі ордеру №2512 від 23 січня 1978 року, виданого комітетом міської ради депутатів трудящих міста Краматорська Донецької області.

Квартира АДРЕСА_1 є об'єктом комунальної власності територіальної громади м. Краматорська Донецької області.

Також, судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є рідною сестрою ОСОБА_2.

Крім цього, судом першої інстанції встановлено, що 21 лютого 2015 року ОСОБА_2 видала довіреність на ім'я ОСОБА_1, якою уповноважила останню на приватизацію спірної кімнати від її імені, з правом отримання відповідного документу, підтверджуючого її право власності на кімнату.

Також, судом першої інстанції встановлено, що за життя ОСОБА_2 до Бюро технічної інвентаризації м. Краматорська не зверталась, а ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла.

Крім цього, судом першої інстанції встановлено, що із заявою про приватизацію спірної кімнати 12 березня 2015 року звернулась ОСОБА_1.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що видана ОСОБА_2 довіреність на ім'я позивачки є доказом виявлення бажання ОСОБА_2 здійснити приватизацію спірної кімнати, а тому до позивача в порядку спадкування, перейшло право вимагати визнання за нею право власності на кімнату в порядку спадкування після смерті її сестри.

Проте погодитись з таким висновком суду у повні мірі не можливо з наступних підстав.

Зі змісту наявної в матеріалах справи копії договору від 23 січня 1978 року вбачається, що ОСОБА_2 було надано у користування житлову кімнату в двокімнатній квартирі АДРЕСА_1. (а.с.11-13)

Відповідно до ст. 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.

Порядок здійснення приватизації встановлений Законом України «Про приватизацію». Зокрема наймач має звернутись з належно оформленою заявою до відповідного органу приватизації або власника державного чи громадського житлового фонду.

Докази звернення до відповідних органів ОСОБА_2 із заявою про приватизацію кімнати відсутні.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 248 ЦК України представництво за довіреністю припиняється у разі смерті особи, яка видала довіреність.

Відповідно до нотаріально посвідченої довіреності від 21 лютого 2015 року ОСОБА_2 уповноважила ОСОБА_1 приватизувати на її ім'я квартиру АДРЕСА_1. (а.с.44)

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1. (а.с. 10)

Із заяви від 12 березня 2015 року вбачається, що із заявою про приватизацію спірної кімнати, діючи на підставі довіреності, звернулась позивач по справі ОСОБА_1 (а.с. 27)

За таких обставин ОСОБА_1, звертаючись із заявою про приватизацію спірної кімнати 12 березня 2015 року, тобто після смерті довірителя ОСОБА_2, не мала таких повноважень.

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спірна житлова кімната на день смерті ОСОБА_2 на праві власності останній не належала, а тому вона не входить до складу спадкового майна, що залишилось після смерті останньої та не є предметом спадкування.

Суд першої інстанції на вищенаведене уваги не звернув та дійшов невірного висновку щодо наявності підстав для задоволення позову про визнання за ОСОБА_1 права власності в порядку спадкування після смерті її сестри ОСОБА_2 на кімнату в двокімнатній квартирі АДРЕСА_1.

Враховуючи, що судом першої інстанції при ухваленні рішення були порушені норми матеріального та процесуального права, таке рішення не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 309 ЦПК України є підставою для його скасування з ухваленням нового про відмову в задоволені позову.

Керуючись ст. 307, 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд,

вирішив:

Апеляційну скаргу Управління житлового та комунального господарства Краматорської міської Ради задовольнити.

Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 15 вересня 2016 року скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління житлового та комунального господарства Краматорської міської Ради про визнання права власності в порядку спадкування відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на нього може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді