Рішення № 62763401, 15.11.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 227/2802/16-ц Номер провадження 22-ц/775/1982/2016

Головуючий 1 інстанції Хоменко Д.Є.

Категорія 26 Доповідач Кішкіна І.В.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2016 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Кішкіної І.В.,

суддів Біляєвої О.М., Папоян В.В.,

за участю секретаря Брежнєва Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Бахмуті Донецької області справу за

апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 26 вересня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Гірницькому районі міста Макіївки Донецької області про стягнення заборгованості по щомісячним страховим виплатам,

в с т а н о в и в :

В липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань у Гірницькому районі міста Макіївки Донецької області про стягнення невиплачених щомісячних страхових виплат, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що він працював багато років в шкідливих умовах на підприємствах вугільної промисловості державного підприємства «Макіїввугілля» робочим підземної шахтної професії з повним робочим днем під землею. Під час виконання робіт під землею 22 листопада 1976 року з ним трапився нещасний випадок, він отримав трудове каліцтво. Висновком МСЕК від 25 квітня 1994 року була безстроково встановлена стійка втрата професійної працездатності у розмірі 25% у зв'язку з трудовим каліцтвом, тому відповідачем виплачувались щомісячні страхові виплати. У зв'язку з початком АТО вказану щомісячну страхову виплату відповідач перестав виплачувати з травня 2014 року. Позивач є особою, яка з районів проведення антитерористичної операції до теперішнього часу не переселилися та продовжує проживати за своїм постійним місцем проживання на території, яка не контролюється органами державної влади. Просив стягнути заборгованість по щомісячним страховим виплатам за період з 01 травня 2014 року по 01 липня 2016 року включно в сумі 28792,58 грн., збільшену на коефіцієнти підвищення страхових виплат, які застосовуються щорічно з 01 квітня 2015 року та у 2016 році.

Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 26 вересня 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Гірницькому районі міста Макіївки Донецької області про стягнення заборгованості по щомісячним страховим виплатам відмовлено.

З вказаним рішенням не погодився позивач ОСОБА_1 та оскаржив його в апеляційному порядку, в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що його право на соціальне забезпечення, соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві гарантується Конституцією України і не може бути обмежене, з травня 2014 року відповідач припинив йому виплату страхових платежів у зв'язку з припиненням своєї діяльності Фондом у м.Макіївка, в якій по теперішній час проводиться антитерористична операція, тому суд має захистити його конституційне право, незважаючи на наявність бойових дій та те, що він не зареєструвався на території підконтрольній Україні.

Позивач в судове засідання апеляційної інстанції не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить телефонограма, зареєстрована в журналі телефонограм за НОМЕР_1 від 01 листопада 2016 року.

Представник відповідача відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Гірницькому районі м.Макіївки Донецької області Жиренков В.О., який діє на підставі довіреності, в судовому засіданні апеляційного суду просив апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та як вбачається з матеріалів справи, що відповідно до довідки МСЕК ОСОБА_1 25 квітня 1994 року встановлено ступінь втрати професійної працездатності 25% безстроково (а.с.9).

У зв'язку із встановленням стійкої втрати працездатності виконавчою дирекцією Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань у Гірницькому районі м.Макіївки Донецької області позивачеві призначено щомісячні страхові виплати.

Згідно із довідкою №03-268 від 21 вересня 2016 року, виданою виконавчою дирекцією Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Гірницькому районі м.Макіївки Донецької області, заборгованість по нарахованим, але не виплаченим страховим виплатам ОСОБА_1 станом на 01 грудня 2016 року становить 22145,19 грн. (а.с.26)

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості невиплачених щомісячних страхових виплат, суд першої інстанції виходив з того, що у позивача відсутні підстави для отримання страхових виплат, оскільки позивач проживає на території, непідконтрольній органам державної влади України, відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Гірницькому районі м.Макіївки свою діяльність там не здійснює, позивач не є переміщеною особою, з часу проведення антитерористичної операції із заявою щодо виплати та порядку отримання страхових виплат до відділення Фонду не звертався. Тому позивачем не доведена наявність протиправних дій з боку відповідача, фактично права позивача не порушені, відповідно підстав для задоволення позову немає.

З вказаним рішенням суду погодитись неможливо, оскільки воно не відповідає фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права.

Згідно із ст.173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» №1105-XIV, який з 01 січня 2015 року діє в редакції Закону України від 28 грудня 2014 року №77-VIII та має назву «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» грошові суми, які згідно із статтею 21 цього Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку, є страховими виплатами. Зазначені грошові суми складаються, зокрема, із страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності.

Відповідно до ст. 40 Закону страхові виплати потерпілому провадяться щомісячно в установлені Фондом соціального страхування від нещасних випадків дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання. Страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв'язку із страховим випадком. Страхові виплати провадяться протягом строку, встановленого МСЕК або ЛКК. З 01 січня 2015 року зазначені норми встановлені частинами 1, 5 та 6 ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (в редакції Закону України від 28 грудня 2014 року №77-VIII).

Підстави припинення страхових виплат визначаються статтею 27 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року (Закон №16/98-ВР), згідно якої виплати та надання соціальних послуг, на які має право застрахована особа за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, може бути припинено: а) якщо виплати призначено на підставі документів, що містять неправдиві відомості; б) якщо страховий випадок стався внаслідок дії особи, за яку настає кримінальна відповідальність; в) якщо страховий випадок стався внаслідок умисної дії особи; г) внаслідок невиконання застрахованою особою своїх обов'язків щодо загальнообов'язкового державного соціального страхування; д) в інших випадках, передбачених законами.

Крім того, підстави припинення страхових виплат встановлені і спеціальним Законом, а саме, ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (в редакції Закону від 28 грудня 2014 року №77-VIII), яка за змістом відтворює норми статті 38 зазначеного Закону в редакції Закону України від 23 вересня 1999 року №1105-XIV, які діяли станом на момент виникнення спірних правовідносин, тобто на червень 2014 року і діяли до 01 січня 2015 року. Згідно цих правових норм страхові виплати і надання соціальних послуг може бути припинено: 1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого; 3) якщо з'ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості; 4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми; 5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов'язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню; 6) в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до п. 1.5. Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, який затверджений постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 27 квітня 2007 року №24, рішення про призначення (відмову у призначенні) страхових виплат оформляється постановою (у тому числі в разі призначення страхової виплати за рішенням суду), у якій зазначаються дані про потерпілого та осіб, які мають право на страхові виплати, розміри виплат на кожного члена сім'ї та їх строки або обґрунтування відмови у виплатах.

Відповідно до п.1.18. зазначеного Порядку копію постанови про призначення (відмову у призначенні), перерахування, компенсацію, припинення та продовження страхових виплат і соціальних послуг потерпілим (членам їх сімей), відшкодування витрат на поховання у разі смерті потерпілого або про повернення зайво виплачених коштів тощо робочі органи виконавчої дирекції Фонду надсилають потерпілому або особам, які мають на це право.

Як вбачається з обставин справи позивач ОСОБА_1 перебував на обліку у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Гірницькому районі м.Макіївки Донецької області, позивачеві були призначені щомісячні страхові виплати та сплачувались до 01 травня 2014 року, їх нарахування Фондом до 30 листопада 2015 року не припинялись, відповідна постанова не виносилась, але у зв'язку з проведенням АТО в м.Макіївці Донецької області фактична виплата сум з травня 2014 року не проводилась. Станом на 01 грудня 2015 року заборгованість позивачеві по страховим виплатам складає 22145,19 грн.

Таким чином, страхові виплати позивачеві відповідно до ст. 27 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, ст.46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (в редакції Закону від 28 грудня 2014 року №77-VIII) в період з травня 2014 року до грудня 2015 року не припинялися, а тому висновок суду першої інстанції про те, що у позивача відсутні підстави для отримання заборгованості із страхових виплат є помилковим.

Посилання суду як на підставу відмови у задоволенні позовних вимог на постанову Кабінету Міністрів України «Про особливості реалізації прав деяких категорій осіб на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №531 від 01 жовтня 2014 року та постанову правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України «Про затвердження Порядку надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території і районів проведення антитерористичної операції» №20 від 11 грудня 2014 року, є необґрунтованим.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

Ні воєнний, ні надзвичайний стан ні в Україні в цілому, ні на окремих територіях Донецької області на теперішній час не запроваджено.

Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року №405/2014 на території Донецької області розпочато антитерористичну операцію.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року №1669-VII період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року №405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

На теперішній час рішення про завершення проведення антитерористичної операції не прийнято.

Статтею 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року №1669-VII встановлено, що територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року №405/2014.

Згідно Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, який затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» місто Макіївка Донецької області належить до такого населеного пункту.

Згідно із ч. 2 ст. 14 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» від 20 березня 2003 року №638-IV в районі проведення антитерористичної операції можуть вводитися тимчасово обмеження прав і свобод громадян.

На теперішній час будь-які зміни до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (в редакції Закону від 28 грудня 2014 року №77-VIII) щодо обмеження права осіб, які проживають на території, яка не контролюється органами державної влади, на отримання страхових виплат не вносилися.

Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року №1669-VII, який визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, такі обмеження також не встановлені.

Будь-який інший Закон України з цього питання також відсутній.

Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 року №1207-VII на правовідносини, що виникли між сторонами, не розповсюджується, оскільки відповідно до ст. 3 цього Закону для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається: 1) сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій; 2) внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України; 3) повітряний простір над територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 цієї частини.

Таким чином, в апеляційній скарзі позивач обґрунтовано зазначає, що його право на соціальний захист гарантується Конституцією України.

Дійсно 01 жовтня 2014 року Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова №531 «Про особливості реалізації прав деяких категорій осіб на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», якою в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08 липня 2015 року №471 встановлено, що: 1) особи, які перебувають (перебували) у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями чи фізичними особами або були добровільно застраховані та переселилися з тимчасово окупованої території, району проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації, мають право на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» робочими органами виконавчої дирекції Фонду соціального страхування, а до завершення заходів, пов'язаних з утворенням зазначеного Фонду та його робочих органів, - робочими органами Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань та Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності відповідно до пункту 6 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону за фактичним місцем проживання у порядку, встановленому правліннями фондів. Матеріальне забезпечення виплачується застрахованим особам в установленому порядку через банки.

Крім того, 05 листопада 2014 року Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова №637 «Про здійснення соціальних виплат особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції», згідно якої (з урахуванням змін і доповнень, внесених постановами Кабінету Міністрів України від 12 грудня 2014 року №715, від 12 серпня 2015 року №615, від 26 серпня 2015 року №636, від 30 вересня 2015 року №788) призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року №509.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року №531 правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України 11 грудня 2014 року прийняло постанову №20 «Про затвердження Порядку надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території і районів проведення антитерористичної операції». Як зазначено в преамбулі цієї постанови, вона прийнята з метою забезпечення безперервності та першочерговості одержання щомісячних страхових виплат та медико-соціальних послуг потерпілими на виробництві (членами їх сімей), які переміщуються з тимчасово окупованої території та районів проведення антитерористичної операції.

Як зазначено в пункті 1 цього Порядку він поширюється на фізичних осіб, які постійно проживають в Україні, яких змусили або які самостійно покинули своє місце проживання внаслідок (або з метою уникнення) негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру і які мають право на страхові виплати та страхові витрати на медичну і соціальну допомогу відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» за фактичним місцем проживання (перебування) (якщо страховий випадок настав до моменту переміщення).

Відповідно до пункту 2 цього Порядку особи, які тимчасово переміщені, мають право на призначення та/або продовження раніше призначених страхових виплат, страхових витрат на медичну та соціальну допомогу відповідно до Закону №1105-XIV безпосередньо в робочих органах виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за фактичним місцем проживання (перебування), що підтверджується довідкою про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, за формою, наведеною в додатку до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509, відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».

Крім того, Кабінетом Міністрів України 07 листопада 2014 року було прийнято постанову №595 «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей», якою було затверджено Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, згідно із п. 8 якого особам, які переміщені на контрольовану територію та взяті на облік відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року №509, пенсії та інші соціальні виплати з бюджетів усіх рівнів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування виплачуються за заявами таких осіб до органів (установ), які здійснюють такі виплати, протягом усього строку дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

З аналізу зазначених постанов Кабінету Міністрів України №531 від 01 жовтня 2014 року, №637 від 05 листопада 2014 року, №595 від 07 листопада 2014 року та постанови правління Фонду від 11 грудня 2014 року №20 випливає, що ними встановлено спеціальний порядок здійснення страхових виплат для осіб, які тимчасово переселилися з району проведення антитерористичної операції, тобто особливості виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам.

Проте зазначені підзаконні нормативні акти не регулюють питання щодо здійснення страхових виплат особам, які з районів проведення антитерористичної операції до теперішнього часу не переселилися та продовжують проживати за своїм постійним місцем проживання на території, яка не контролюється органами державної влади, тобто не мають статусу внутрішньо переміщених осіб. Тобто доводи апеляційної скарги в цій частині є обґрунтованими.

Позивач з району проведення антитерористичної операції тимчасово не переселився на контрольовану територію та не взятий на облік, ненадання позивачем довідки про взяття його на облік, як особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, також не надання до відділення Фонду заяви про виплату страхових виплат і порядку їх виплати не є підставою для невиплати позивачеві страхових виплат.

Зазначений висновок апеляційного суду узгоджується з пунктом 3 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня 1999 року №1105-XIV (в редакції Закону від 28 грудня 2014 року №77-VIII), згідно якого Кабінетом Міністрів України визначаються особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації).

Відповідно до п. 3 постанови Кабінету Міністрів України №595 від 07 листопада 2014 року (із змінами, внесеними згідно з постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2015 року №109, від 08 квітня 2015 року №239) міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, місцеві державні адміністрації мали забезпечити до 01 грудня 2014 року переміщення бюджетних установ, підприємств та організацій, що належать до сфери їх управління, з населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, в населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі. Переміщення здійснюється лише тих бюджетних установ, підприємств та організацій, що у разі зміни місцезнаходження зможуть забезпечити провадження своєї діяльності.

На виконання цього положення постанови Кабінету Міністрів України відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Гірницькому районі м.Макіївки Донецької області перемістилося з неконтрольованої території до м.Добропілля Донецької області, на території якого органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі.

Посилання суду першої інстанції на те, що позивач не звертався до відповідача з питання продовження страхових виплат, виплати заборгованості та порядку такої виплати, не є підставою для відмови у задоволенні позову.

Відповідно до статті 1 Конституції Україна є правовою державою.

Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (стаття 3 Конституції).

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення).

У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні від 08 липня 2004 року «Ілашку та інші проти Молдови та Росії» ЄСПЛ, задовольняючи позов щодо Молдови, визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем «Молдавської Республіки Придністров'я». Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов'язання за статтею 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.

На теперішній час Україна від зобов'язань, визначених статтями 1, 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, в окремих районах Донецької та Луганської областей України відповідно до статті 15 Конвенції не відступала. 21 травня 2015 року постановою Верховної Ради України № 462-VIII схвалена Заява Верховної Ради України «Про відступ України від окремих зобов'язань, визначених Міжнародним пактом про громадянські і політичні права та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод» щодо відступу від окремих зобов'язань, визначених пунктом 3 статті 2, статтями 9, 12, 14 та 17 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтями 5, 6, 8 та 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на період до повного припинення збройної агресії Російської Федерації, а саме до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, керованих, контрольованих і фінансованих Російською Федерацією, російських окупаційних військ, їх військової техніки з території України, відновлення повного контролю України за державним кордоном України, відновлення конституційного ладу та порядку на окупованій території України.

Відповідно до ст.ст. 2, 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року №2453-VI суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права. Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Враховуючи зазначене та визнання відповідачем заборгованості перед позивачем з щомісячних страхових виплат, яка за період з 01 травня 2014 року по 01 грудня 2015 року складає 22145,19 грн., позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення на його користь заборгованості за щомісячними страховими виплатами за період з травня 2014 року по грудень 2015 року є обґрунтованими і такими, що підлягають частковому задоволенню в розмірі, якій підтверджено відповідними доказами по справі, а саме довідкою №03-268 від 21 вересня 2016 року, виданою виконавчою дирекцією Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Гірницькому районі м.Макіївки Донецької області.

Відповідно до ч. 2 ст. 309 ЦПК України норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Враховуючи зазначене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню повністю з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за страховими виплатам за період з 01 травня 2014 року по 01 грудня 2015 року у сумі 22145,19 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 88 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

При зверненні до суду позивачем судовий збір з позовної заяви не сплачувався, від його сплати він звільнений на підставі п. 2 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI (зі змінами, внесеними Законом України № 484-VIII від 22 травня 2015 року, які набрали чинності з 01 вересня 2015 року), як позивач у справі про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Відповідно до ч. 1, п/п. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI від 08 липня 2011 року за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, справляється судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати. Судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

Згідно із ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» від 25 грудня 2015 № 928-VIII мінімальна заробітна плата станом на 01 січня 2016 року складає 1378 грн.

Тобто, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 551,20 грн. з розрахунку: 18656,36 грн. х 1% = 186,56 грн., але не менш 1378 грн. х 0,4 = 551,20 грн.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 314-316 ЦПК України, апеляційний суд,

в и р і ш и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 26 вересня 2016 року скасувати.

Позов ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Гірницькому районі міста Макіївки Донецької області про стягнення заборгованості по щомісячним страховим виплатам задовольнити частково.

Стягнути з відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Гірницькому районі міста Макіївки Донецької області на користь ОСОБА_1 заборгованість за щомісячними страховими виплатами за період з 01 травня 2014 року по 30 листопада 2015 року в сумі 22145 (двадцять дві тисячі сто сорок п'ять) гривень 19 коп.

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України у Гірницькому районі міста Макіївки Донецької області судовий збір у сумі 551,20 (п'ятсот п'ятдесят одну) гривню 20 коп. за наступними реквізитами: отримувач - Артемівське УК /м.Бахмут/, код отримувача (за ЄДРПОУ) - 37868870, код класифікації доходів бюджету 22030101 «Судовий збір (Державна судова адміністрація України 050)» (ознака 80), банк отримувача - Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, МФО - 834016, рахунок отримувача -31212206780015, призначення платежу - *; 101; Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут).

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено до касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді