Постанова № 62761881, 17.11.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №489/4497/16-п 17.11.2016

Провадження №33/784/224/16

П О С Т А Н О В А

І М Е НЕ М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2016 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді Куценко О.В.

за участю секретаря Чоботаренко Т.І.

захисника ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності, ОСОБА_2 на постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 27 вересня 2016 року, відносно

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Миколаєва, громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

- якою, його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10200 грн. на користь держави, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

встановив:

Згідно постанови суду, 1 вересня 2016 року приблизно о 13:30 годині водій ОСОБА_2, керував транспортним засобом - автомобілем «Тойота», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, по вул. 11 Лінія, 80 в м. Миколаєві з явними ознаками наркотичного сп'яніння - тремтіння пальців рук, зіниці очей не реагують на світло, не виразна мова. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння, в установленому законом порядку, в присутності двох свідків, відмовився.

Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п.п. 2.5 ПДР України, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП України.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 27.09.2016 року через малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення, звільнити його від адміністративної відповідальності, обмежитись усним зауваженням та закрити провадження по справі.

Не оспорюючи фактичних обставин вчиненого ним правопорушення, а саме відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, вважає його малозначним. Вказує на те, що у суді 1-ої інстанції надав пояснення що він не вживає ні спиртні напої, ні наркотичні речовини, але через низку серйозних хвороб приймає лікарські препарати, які можуть давати такі наслідки.

Також просить прийняти до уваги його скрутне матеріальне становище та стан його здоров'я.

Заслухавши пояснення захисника на підтримку апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вина ОСОБА_2 в порушенні п. 2.5 Правил дорожнього руху України та у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, ґрунтується на доказах, досліджених і належним чином оцінених судом.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 130 КУпАП України керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції тягнуть за собою накладення стягнень.

Як вбачається з матеріалів справи 1 вересня 2016 року приблизно о 13:30 годині водій ОСОБА_2, керував транспортним засобом - автомобілем «Тойота», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, по вул. 11 Лінія, 80 в м. Миколаєві з явними ознаками наркотичного сп'яніння - тремтіння пальців рук, зіниці очей не реагують на світло, не виразна мова. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння, в установленому законом порядку, в присутності двох свідків, відмовився, про що було складено протокол про адміністративне правопорушення АП1 № 129883. В протоколі правопорушник ОСОБА_2 зазначив, що ознаки наркотичного сп'яніння є наслідком прийняття ним лікарських препаратів. Отже факт відмови від проходження медичного огляду ним не заперечувався.

Зміст протоколу та пояснення ОСОБА_2 узгоджуються з письмовими поясненнями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4

До наданих пояснень щодо прийому лікарських препаратів, які мають такі побічні дії суд відноситься критично, оскільки ОСОБА_2 притягується до адміністративної відповідальності за відмову пройти в установленому законом порядку обстеження в медичному закладі на стан сп'яніння. Тому посилання апелянта на те, що він не вживав наркотичні засоби а знаходився під дією лікарського препарату, який він приймає, є безпідставними.

Крім того, з матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що відносно ОСОБА_2 вже складався протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП 14.08.2016 року.

Що стосується посилання апелянта на малозначність вчиненого ним адміністративного правопорушення, то воно спростовується дослідженими матеріалами справи. Так, з його пояснень до протоколу вбачається, що відносно нього не вперше складається протокол про вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, також в поясненнях до апеляційної скарги ОСОБА_2 зазначає, що прийом ліків може викликати зниження швидкості реакції. А тому суд не вбачає підстав для визнання вищевказаного адміністративного правопорушення малозначним.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Даних вимог закону суд першої інстанції дотримався.

Враховуючи наведене приходжу до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав наявність в діях ОСОБА_2 складу вказаного правопорушення, перевірив всі обставини справи і обрав йому стягнення у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, та з урахуванням обставин, передбачених ст. 33 КУпАП наклав стягнення у виді штрафу в розмірі 10200 грн. на користь держави, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Посилання апелянта на його скрутне становище та стан здоров'я не є підставою для зміни постанови.

Таким чином, підстав для скасування постанови суду через малозначність вчиненого адміністративного правопорушення та закриття провадження по справі,про що просить апелянт, немає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП,

постановив:

Апеляційну скаргу особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 27 вересня 2016 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП залишити без зміни.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя апеляційного суду

Миколаївської області О.В. КУЦЕНКО