Ухвала суду № 62761339, 10.11.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/7868/16-ц Провадження № 22-ц/772/2483/2016Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1Категорія 53Доповідач Береговий О. Ю.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючого судді Берегового О.Ю.,

суддів Денишенко Т.О., Матківської М.В.,

за участі секретаря Топольської В.О.,

позивача ОСОБА_2, його представника ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Бріс" ЛТД про скасування наказу, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 24 червня 2016 року,

встановила:

ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до відповідача ТОВ фірма «Бріс» ЛТД про скасування наказу відповідача №79/1В від 30.11.2015 року про утримання з нього середньомісячного заробітку.

Позовні вимоги мотивував тим, що він з 03.11.2003 року по 30.11.2015 року працював начальником автоколони ТОВ фірми «Бріс» ЛТД.

В звязку з невиплатою йому відповідачем заробітної плати у повному обсязі позивач звернувся із відповідним позовом до суду.

Під час розгляду даної справи йому стало відомо про існування наказу відповідача від 30.11.2015 року №79/1В, яким було утримано з нього середньомісячний заробіток за шкоду заподіяну відповідачу у розмірі 2334,95 грн.

Вважає, що даний наказ прийнятий відповідачем з порушенням вимог чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню, оскільки визначивши позивача матеріально-відповідальною особою, відповідач не повідомив позивача про проведення інвентаризації, провів її без участі позивача, не ознайомив з її результатами, провів неповноважним складом комісії, чим порушив вимоги Положення про інвентаризацію активів і зобовязань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 року №879 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.10.2014 року за 31365/26142.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 24 червня 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обгрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, та вимог, заявлених в суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України, - рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалено на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України, - під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правові норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам оскаржуване рішення суду відповідає.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_2 з 03.11.2003 року по 30.11.2015 року працював на посаді начальника автоколони ТОВ фірми «Бріс» ЛТД, та був звільнений з роботи за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України (а.с.6).

03.11.2003 року між ТОВ фірма «Бріс» ЛТД в особі директора ОСОБА_5, що діє на підставі статуту, з однієї сторони, та працівником ОСОБА_2, з другої сторони, було укладено договір про повну матеріальну відповідальність, відповідно до змісту якого працівник, що займає посаду начальника автоколони, безпосередньо повязану зі зберіганням наданих йому матеріальних цінностей, які використовуються в господарській діяльності фірми, приймає на себе повну матеріальну відповідальність по забезпеченню збереження довірених йому підприємством матеріальних цінностей. У випадку незабезпечення з вини працівника зберігання ввірених йому матеріальних цінностей, працівник несе повну матеріальну відповідальність за заподіяну шкоду, розмір та порядок відшкодування якої визначається чинним законодавством України (а.с.34).

Наказом директора ТОВ фірма «Бріс» ЛТД» №59/1-0 від 29.10.2015 року «Про проведення інвентаризації», на підприємстві створено комісію для проведення інвентаризації запасних частин, виробничого та господарського інвентарю, інструментів, інших матеріальних цінностей та основних засобів на Вінницькій автоколоні ТОВ фірма «БРІС» з перевіркою їх фактичної наявності та документального підтвердження станом на 01.11.2015 року з обовязковим складанням інвентаризаційних описів, інвентаризацію провести 30.10.2015 року в присутності матеріально-відповідальних осіб(а.с.48).

При проведенні інвентаризації комісією було встановлено нестачу запасних частин на суму 130199 грн. (без ПДВ). В ході проведення перевірки вказаного факту частково встановлено списання запасних частин на суму 58237 грн. (без ПДВ), а тому фактична нестача склала 71965 грн. (без ПДВ) (а.с. 9,33).

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з відсутності підстав для задоволення позову, так як посилання позивача не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, інвентаризація була проведена відповідно до вимог чинного законодавства, при цьому позивач брав участь в її проведенні, однак відмовився від підпису відповідних документів, що документально підтверджено.

Колегія суддів погоджується з такими висновками зважаючи на наступне.

В поданій апеляційній скарзі, як підставу для скасування оскаржуваного рішення сулу заявник зазначив, що інвентаризація була проведена з порушенням встановленого порядку.

Однак, такі посилання заявника не заслуговують на увагу, зважаючи на наступне.

Відповідно до Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, ТМЦ, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11.08.1994 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26.08.1994 р. за № 202/412, (яка була чинна до 31.12.2014 року), Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.1993 року, проведення інвентаризації є обов'язковим при зміні матеріально-відповідальної особи на день прийому-передачі справ. Відповідальність за організацію інвентаризації несе керівник підприємства, який повинен створити необхідні умови для її проведення у стислі строки, визначити об'єкти, кількість і строки проведення інвентаризації.

Із матеріалів справи вбачається, що наказом директора ТОВ фірма «Бріс» ЛТД» №59/1-0 від 29.10.2015 року «Про проведення інвентаризації» у звязку із зміною матеріально-відповідальної особи начальника колони автомобільної у м.Вінниці з метою підтвердження даних та отримання повної та достовірної інформації про активи і зобовязання згідно бухгалтерського обліку на підприємстві було створено комісію для проведення 30 жовтня 2015 року інвентаризації.

На виконання вказаного наказу на підприємстві було проведено інвентаризацію, за результатами якої було складено висновок відповідно до якого було встановлено нестачу запасних частин на суму 71962 грн. Зазначені висновки були складені на основі інвентаризаційного опису станом на 30.10.2016 року.

Разом з тим, зі змісту висновку вбачається, що інвентаризація проводилась у присутності позивача, як матеріально-відповідальної особи, проте останній від підпису відмовився, про що комісією було складено відповідний акт від 30.10.2015 року (а.с.74).

Окрім того, в матеріалах справи наявний акт відповідача від 05.11.2015 року, зі змісту якого вбачається, що позивач відмовився від участі в засіданні інвентаризаційної комісії, на якій проводилось підведення підсумків інвентаризації у Вінницькій автоколоні. Позивач також відмовився від підписання висновку інвентаризаційної комісії щодо нестачі запасних частин по Вінницькій автоколоні в сумі 86354,40 грн., в тому числі ПДВ 20% (а.с.63).

Зазначені обставини спростовують доводи заявника стосовно того, що інвентаризація була проведена у його відсутність, з висновками якої його не було ознайомлено.

Крім того, посилання заявника щодо нелегітимності робочої комісії не заслуговують на увагу, так як ним не було надано будь-яких доказів на підтвердження таких фактів.

За таких обставин, твердження ОСОБА_2 та його представника відносно порушення порядку проведення інвентаризації не знайшли свого підтвердження та не спростовують вірний висновок суду першої інстанції в цій частині.

Підстави, умови, порядок, межі і розмір матеріальної відповідальності працівників за шкоду, заподіяну ними підприємству, установі, організації встановлені гл. ІХ КЗпП України.

Положеннями ч. 1 ст. 130 КЗпП України передбачено матеріальну відповідальність працівників за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.

Відповідно до ч. 2 ст. 130 КЗпП України умовами настання матеріальної відповідальності працівника є: 1) пряма дійсна шкода; 2) протиправна поведінка працівника; 3) вина в діях чи бездіяльності працівника; 4) прямий причинний зв'язок між протиправним і винним діянням працівника і шкодою, яка настала.

Згідно з п. 1 ч. 1ст. 134 КЗпП Українипрацівник несе повну матеріальну відповідальність, коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до ст. 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілісності майна переданого йому на зберігання.

Такий договір було укладено і з позивачем ОСОБА_2

Згідно зіст. 136 КЗпП Українипокриття шкоди працівниками в розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку, проводиться за розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, керівниками підприємств, установ, організацій та їх заступниками - за розпорядженням вищестоящого в порядку підлеглості органу шляхом відрахування із заробітної плати працівника. Таке розпорядження має бути зроблено не пізніше двох тижнів з дня виявлення заподіяної працівником шкоди і звернено до виконання не раніше семи днів з дня повідомлення про це працівникові. У решті випадків покриття шкоди провадиться шляхом подання власником або уповноваженим ним органом позову до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду.

З урахуванням наявності договору про повну матеріальну відповідальність, укладеного між ТОВ фірма «Бріс» ЛТД та ОСОБА_2, а також відсутності обгрунтованих доказів, які б спростовували висновки проведеної інвентаризації, якою встановлено нестачу запасних частин, висновки суду першої інстанції щодо відповідності вимогам закону наказу ТОВ фірма «Бріс» ЛТД № 79/1В від 30.11.2015 року «Про вирахування середньомісячного заробітку» є вірними.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, встановивши дійсні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення спору, і ухвалив у справі законне та обґрунтоване рішення, підстав для скасування якого колегія суддів не вбачає.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія cуддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 24 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: