Рішення № 62761267, 15.11.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/3721/16-ц Провадження № 22-ц/772/3231/2016Головуючий в суді першої інстанції Овсюк Є. М.Категорія 30 Доповідач Ковальчук О. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі :

головуючого Ковальчука О.В.,

суддів : Вавшка В.С., Іващука В.А.

при секретарі Ліннік Я.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна», про відшкодування майнової та моральної шкоди,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20 вересня 2016 року у цій справі,

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2016 року ОСОБА_2 звернулась до суду із вказаним позовом, мотивуючи його тим, що внаслідок дорожньо-траспортної пригоди, яка сталась 27 квітня 2015 року, їй, водієм автомобіля «Mercedes-Benz» ОСОБА_3, було завдано майнову шкоду шляхом пошкодження належного їй автомобіля «AUDI A6» внаслідок зіткнення цих транспортних засобів. ОСОБА_2, як пасажир, та її чоловік ОСОБА_4, який керував автомобілем «AUDI A6», отримали легкі тілесні ушкодження. За даним фактом було відкрито кримінальне провадження, яке постановою слідчого віл 15 липня 2015 року було закрито за відсутністю в діях ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України. Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 28 серпня 2015 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 124 КУпАП та накладено стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом строком на один рік. Постановою Апеляційного суду Вінницької області від 21 вересня 2015 року вказану постанову скасовано, а провадження у справі закрито на підставі ч. 4 ст. 38 КУпАП у зв'язку з порушенням строків накладення адміністративного стягнення.

Цивільна-правова відповідальність відповідача, як власника наземного транспортного засобу, застрахована ПАТ «СК «Країна». За заявою ОСОБА_2 від 20 жовтня 2015 року даною страховою компанією 23 жовтня 2015 року їй було виплачено страхове відшкодування у розмірі 49 500 грн. Сума страхового відшкодування визначена із врахуванням суми франшизи на яку його було зменшено з 50 000 грн. до 49 500 грн. Згідно висновку автотоварознавчого дослідження від 11 червня 2015 року, проведеного за заявою ОСОБА_5, вартість майнового збитку, заподіяного власнику автомобіля AUDI A6, складає 76 454 грн. 65 коп. Таким чином, різниця між фактичним розміром майнової шкоди, завданої позивачу, та страховим відшкодуванням становить 26 954 грн. 65 коп.

Такими неправомірними діями відповідача, крім 500 грн. франшизи, на яку зменшено страхове відшкодування, та майнової шкоди їй було завдано моральну шкоду, яка полягає у її душевних, психологічних переживаннях, проходженні лікувальних заходів внаслідок отриманих тілесних ушкоджень, зміні повсякденного способу життя.

Посилаючись на викладені обставини, позивач просила стягнути з відповідача на свою користь майнову шкоду у загальному розмірі 27 454 грн. 65 коп. та 15 000 грн. відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 20 вересня 2016 року позов задоволено частково, зокрема, ухвалено стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 500 грн. франшизи та 2 000 відшкодування моральної шкоди, вирішено питання щодо розподілу судових витрат

Не погодившись із ухваленим рішенням у частині відмови у задоволенні вимог щодо майнової шкоди, ОСОБА_2, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріально та процесуального права, в апеляційній скарзі просить оскаржуване рішення змінити, задовольнивши вимоги щодо стягнення майнової шкоди у розмірі 26 954 грн. 65 коп.

Оскільки рішення суду оскаржується лише в частині відмови у задоволенні вимог про відшкодування майнової шкоди, тому, з огляду на положення ст. 303 ЦПРК України, в іншій його частині рішення не підлягає перевірці щодо законності та обґрунтованості.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Однак, таким вимогам рішення суду першої інстанції у повній мірі не відповідає та підлягає зміні в частині визначення судом розміру майнової шкоди.

Судом встановлено, що 27 квітня 2015 року у м. Вінниці по вул. Восьмого Березня, водій ОСОБА_3, керуючи автомобілем «Mercedes-Benz», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, не дотримався безпечної дистанції, у порушення вимог п. 13.1 ПДР України, допустив зіткнення з автомобілем «AUDI A6», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, який від удару зіткнувся з іншим автомобілем. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди вказані автомобілі було пошкоджено, а водій та пасажир транспортного засобу «AUDI A6» отримали легкі тілесні ушкодження.

За даним фактом було відкрито кримінальне провадження, яке постановою слідчого віл 15 липня 2015 року було закрито за відсутністю в діях ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 28 серпня 2015 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 124 КУпАП та накладено стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом строком на один рік. Постановою Апеляційного суду Вінницької області від 21 вересня 2015 року вказану постанову скасовано, а провадження у справі закрито на підставі ч. 4 ст. 38 КУпАП.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 власником автомобіля «AUDI A6», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, є ОСОБА_2 На момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди цим автомобілем керував чоловік позивача ОСОБА_5

Відповідальність ОСОБА_3, водія автомобіля «Mercedes-Benz», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АІ № 7482088, застраховано у ПАТ «СК «Країна».

20 жовтня 2015 року позивач звернулась до ПАТ «СК «Країна» із заявою про виплату страхового відшкодування, розмір якого було погоджено між нею та страховою компанією у сумі 50 000 грн. 23 жовтня 2015 року позивачу було виплачено страхове відшкодування у розмірі 49 500 грн. (за виключенням суми франшизи у розмір 500 грн.).

Згідно висновку автотоварознавчого дослідження від 11 червня 2015 року, проведеного за заявою ОСОБА_5, вартість майнового збитку, заподіяного власнику автомобіля AUDI A6, складає 76 454 грн. 65 коп.

Відмовляючи у задоволенні вимог щодо стягнення майнової шкоди у розмірі 26 954 грн. 65 коп., суд, встановивши вказані обставини страви та керуючись ст. 58 ЦПК України, виходив із того, що, з огляду на положення наведеної статті, вказане експертне дослідження не може бути належним доказом, оскільки воно проводилось лише за участю ОСОБА_5 та не є судовою експертизою.

Із такими висновками суду погодитись не можна з огляду на таке.

Відповідно до положень ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно положень ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов?язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). (ст. 1194 ЦК України)

Положеннями ст. 9 Закону України «Про Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 тисяч гривень на одного потерпілого.

Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. (ст. 12 цього Закону).

Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи, якщо за результатом проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна. (ст. 36 вказаного Закону)

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем, на вимоги ст. ст. 10, 60 ЦПК України, доведено ті обставини, на які вона посилалась як на підставу своїх вимог, зокрема те, що відповідачем їй було завдано майнову шкоду, а також доведено розмір цієї шкоди.

Вказане вище автотоварознавче дослідження, яке суд не взяв до уваги, як таке, що одержане з порушенням порядку, встановленого законом, є належним та допустимим письмовим доказом, який містить інформацію щодо предмета доказування, має суттєве значення для вирішення справи і здобутий у передбачений законом спосіб. Зокрема, ст. 13 Закону України «Про судову експертизу» визначено право експерта проводити на договірних засадах дослідження з питань, що становлять інтерес для юридичних і фізичних осіб, з урахуванням обмежень, передбачених законом.

Таким чином, суд безпідставно не взяв до уваги висновок експерта з автотоварознавчого дослідження, який є належним та допустимим доказом у цій справі щодо розміру завданої майнової шкоди, оскільки всупереч вимогам ст. 10, 60 ЦПК України відповідач не довів протилежного, зокрема того, що позивачу не було завдано шкоду у заявленому нею розмірі, сам відповідних клопотань, спрямованих на визначення розміру цієї шкоди шляхом проведення експертизи, не заявляв.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги та зміни оскаржуваного рішення у частині визначення розміру відшкодування майнової шкоди, яку слід збільшити з 500 грн. до 27 454 грн. 65 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 88, 303, 309, 314, 316, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити, рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20 вересня 2016 року змінити у частині визначеного ним розміру відшкодування майнової шкоди, збільшивши його з 500 грн. до 27 454 грн. (двадцяти семи тисяч чотирьохсот п'ятдесяти чотирьох гривень) 65 коп.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1 157 грн. (одна тисяча сто п'ятдесят сім гривень) 52 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.

На рішення може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий О.В. Ковальчук

Судді : В.С. Вавшко

В.А. Іващук