Рішення № 62761028, 17.11.2016, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/9569/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2016 року Рівненський міський суд

під головуванням судді - Ковальова І.М.

при секретарі - Грицаюк О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів та позбавлення батьківських прав,-

в с т а н о в и в :

В Рівненський міський суд з позовом до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів та позбавлення батьківських прав звернулась ОСОБА_1

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримала, просить суд їх задоволити з підстав, викладених у позовній заяві та збільшити розмір аліментів та стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь її довірительки кошти на утримання (аліменти) малолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі в розмірі по 800,00 грн. щомісячно, починаючи з дня подачі позову до суду - 17 листопада 2014 року і до досягнення сином повноліття та позбавити відповідача ОСОБА_2 батьківських прав стосовно його малолітнього сина ОСОБА_4.

Суду пояснила, що позивач та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають спільного малолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Спільне життя у позивача з відповідачем не склалось. Рішенням Рівненського міського суду від 21 січня 2013 року шлюб між ними розірвано, малолітній син залишений на проживанні з матір'ю; стягнуто з відповідача на користь позивача аліменти в розмірі по 400 грн. щомісячно, починаючи з 23 жовтня 2012 року і до досягнення дитиною повноліття. Відповідач аліменти згідно рішення суду не сплачує, не дивлячись на те, що їх син є інвалідом дитинства та хворіє на вроджений порок серця у зв'язку з чим потребує значних витрат на лікування. Здоров'ям та життям сина відповідач не цікавиться, матеріальної допомоги на утримання дитини позивачу не надає.

Тому з цих підстав просить суд заявлені позовні вимоги задоволити.

В судовому засіданні представник відповідача до початку судового розгляду заявив клопотання про оголошення в судовому засіданні перерви з наданням йому часу для підписання мирової угоди позивачем, проект якої він підготував на умовах які погоджені сторонами по справі. Дане клопотання представника відповідача судом задоволене та оголошену перерву до 16 години. Однак представник відповідача у визначений час в судове засідання не з'явився, заяв, клопотань про відкладення судового засідання до суду не подав.

Обговоривши вказане питання з учасниками судового процесу, суд прийшов до висновку про можливість розгляду вказаної справи у відсутність представника відповідача, який належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи.

В судовому засіданні представник органу опіки та піклування підтримала висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав.

Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи суд вважає, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Судом встановлено, що сторони по справі перебували у зареєстрованому шлюбі з 10 червня 2005 року від якого мають малолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Дана обставина стверджується дослідженим в судовому засіданні свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 виданим 16 грудня 2005 року відділом реєстрації актів цивільного стану Рівненського міського управління юстиції з якого вбачається, що ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Рівне, про що в Книзі реєстрації народжень 2005 року грудня місяця 16 числа зроблено відповідний актовий запис за №2641. Батьками записані ОСОБА_2 та ОСОБА_1.

З дослідженого в судовому засіданні рішення Рівненського міського суду від 21 січня 2013 року по цивільній справі №1715/19311/12 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів та додаткових витрат на утримання дитини вбачається, що позовні вимоги позивача задоволено частково. Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований 10 червня 2005 року відділом реєстрації актів цивільного стану Рівненського міського управління юстиції за актовим записом №628 - розірвано. Малолітню дитину ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 залишено на вихованні матері. Стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі чотириста гривень щомісячно, починаючи з моменту подачі заяви до суду а саме з 23 жовтня 2012 року і до досягнення дитиною повноліття.

Як було встановлено в судовому засіданні малолітній син сторін ОСОБА_4 проживає з матір'ю, перебуває на її повному утриманні.

З огляду на ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка згідно Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є обов'язковою для застосування національними судами, зміст якої передбачає, що рішення суду повинне бути не тільки законним та обґрунтованим, але й справедливим.

Відповідно до ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Відповідно до ч.1 ст.192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п.17 Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2016 рік», установлено у 2016 році прожитковий мінімум дітей віком від 6 до 18 років: з 1 травня - 1531 гривня.

Враховуючи вищезазначену норму СК України, суд вважає, що в у позивача є всі підстави для зміни розміру аліментів шляхом їх збільшення, оскільки розмір аліментів в сумі 400 гривень щомісячно було визначено в 2013 році, а з даного часу минуло вже понад три роки і з урахуванням інфляції та зміни рівня життя, суд вважає, що у позивача є право на збільшення розміру аліментів до 800 гривень, який також заявлений з врахуванням вимог розумності та справедливості, а заявлені позовні вимоги в частині збільшення розміру аліментів є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.

Тому суд вважає, що аліменти слід присудити саме з моменту звернення позивача до суду - 20 червня 2014 року.

Як було встановлено в судовому засіданні, відповідач не займається вихованням сина, не бере участі у його утриманні, а також у додаткових витратах на утримання сина ОСОБА_4, який є інвалідом, постійно хворіє та потребує довго вартісного лікування; він не телефонує сину, не цікавиться шкільним життям сина.

З дослідженого в судовому засіданні висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради від 22 липня 2016 року №08-1437 про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 вбачається, що комісія з питань захисту прав дитини, як консультативно-дорадчий орган при виконавчому комітеті Рівненської міської ради прийняла рішення про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав стосовно дитини ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1.

Враховуючи вищевикладені факти, керуючись ст.19, ст.164 СК України органи опіки вважають за доцільне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав стосовно сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1.

Даний висновок представник органу опіки та піклування повністю підтримала в судовому засіданні.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Відповідно до ст.18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Законодавство України, яке регулює сімейні відносини визначає, що батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли це право обмежене законом.

Відповідно до п.п.2 п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Як було встановлено в судовому засіданні, будь-яких перешкод відповідачу виконувати належним чином покладені на нього обов'язки по вихованню малолітнього сина ніхто не чинить, він сам усунувся від своїх обов'язків, матеріально дитину не забезпечує, її вихованням та здоров'ям не цікавиться, батьківської любові та турботи до нього не проявляє.

Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, суд вважає що позовні вимоги в частині позбавлення батьківських прав є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ст.88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

При подачі позову до суду позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 243,60 грн. згідно квитанції №ПН559520С1 від 20 червня 2014 року.

Оскільки рішення прийнято на користь позивача, тому судові витрати слід стягнути з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,60,88,212,213,215,294 ЦПК України, ст.ст.141,164,191,192 СК України, суд,-

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів та позбавлення батьківських прав - задоволити. Збільшити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 згідно рішення Рівненського міського суду від 21 січня 2013 року по цивільній справі №1715/19311/12.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі по 800 грн. щомісячно, починаючи з дня подачі позову до суду - 20 червня 2014 року і до досягнення сином повноліття.

Позбавити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 батьківських прав стосовно його малолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по справі, а саме сплачений судовий збір в розмірі 243,60 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий :