Рішення № 62760537, 02.11.2016, Володимирецький районний суд Рівненської області

№ 556/1530/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.11.2016 дата розгляду справи

Володимирецький районний суд Рівненської області в складі

головуючої судді Іванків О.В.,

при секретарі Басик Г.Т.,

з участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Володимирець цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Володимирецького обєднаного управління ПФУ в Рівненській області про стягнення коштів та за зустрічним позовом Володимирецького обєднаного управління ПФУ в Рівненській області до ОСОБА_3 про скасування свідоцтва про право на спадщину, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом про стягнення з Володимирецького обєднаного управління ПФУ коштів в сумі 22124,46 грн., які входять до складу спадщини після смерті чоловіка позивача. В обґрунтування позовних вимог вказувала, що на виконання постанови Володимирецького районного суду ОСОБА_4 було донараховано пенсію, з якої 22124,46 грн. залишились невиплаченими на час смерті чоловіка, і у відповідності до ст.1227 ЦК України увійшли до складу спадщини. Про це позивачу видано свідоцтво про право на спадщину. Оскільки в добровільному порядку відповідач коштів не виплачує, для захисту своїх прав позивач звертається до суду.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги, надала пояснення в межах позову.

Представник відповідача заперечила проти позовних вимог ОСОБА_3 та пояснила, що пенсія, нарахована ОСОБА_4 на підставі постанови Володимирецького районного суду, повністю виплачена пенсіонеру за його життя, на картковий рахунок у ОСОБА_5, що підтверджується виплатними відомостями та іншими доказами. В той же час, при оформленні спадщини після смерті ОСОБА_4 М, працівником управління було помилково надано довідку державному нотаріусу про наявність невиплачених сум пенсії. У звязку з цим нотаріусом було помилково та безпідставно видано свідоцтво про право на спадщину на кошти в сумі 22124,46 грн. Враховуючи викладене, заперечуючи первісний позов ОСОБА_3, управління звернулось до суду із зустрічним позовом про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, видане ОСОБА_3 на невиплачені суми пенсії в сумі 22124,46 грн., у спадковій справі №241-2012, № в реєстрі 81.

Представник позивача ОСОБА_3 заперечила проти зустрічного позову та пояснила, що чоловік позивача ОСОБА_3 ОСОБА_4 можливо дійсно отримував за життя кошти, нараховані на підставі постанови суду, однак всіх коштів він не отримав, на день смерті ОСОБА_4 за управлінням ПФУ рахувалась заборгованість, що підтверджується довідкою №7246/03 від 06.12.2012 року. Тому просила відмовити у задоволенні зустрічного позову. Крім того, представник позивача ОСОБА_3 зробила заяву про застосування до зустрічних позовних вимог наслідків спливу строку позовної давності.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, дослідивши докази у справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що у задоволенні первісного позову слід відмовити, в той же час зустрічний позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що постановою Володимирецького районного суду від 22.02.2011 року задоволено позовну заяву ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України у Володимирецькому районі Рівненської області про перерахунок пенсії та зобов'язано відповідача нараховувати та виплачувати йому пенсію виходячи із розрахунку 8 (восьми) розмірів мінімальної пенсії за віком та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 75% (сімдесят п'ять відсотків) встановленого законодавством розміру мінімальної пенсії за віком, починаючи з 03 серпня 2010 року, з урахуванням фактично виплачених сум та зміни розміру прожиткового мінімуму.

Вказане рішення було звернуто до негайного виконання, виконувалось у примусовому порядку, і на його виконання органами Пенсійного фонду України нараховано та виплачено ОСОБА_4 22124,46 грн., після чого виконавче провадження закінчено органами державної виконавчої служби.

17.12.2011 року ОСОБА_4 помер, і спадщину після його смерті прийняла його дружина позивач ОСОБА_3.

Вказані обставини підтверджуються постановою Володимирецького районного суду від 22.02.2011 року, постановою про відкриття виконавчого провадження від 20.04.2011 року (ВП №26163405), постановою про закінчення виконавчого провадження №26163405 від 28.11.2012 року у звязку із фактичним виконанням постанови суду, пенсійною справою ОСОБА_4, спадковою справою №241/2012, а також іншими письмовими доказами.

Зокрема, вивченням матеріалів пенсійної справи ОСОБА_4, дослідженої із участю спеціаліста з питань нарахування та виплати пенсій ОСОБА_6, встановлено, що у відповідності до протоколу від 14.07.2011 року управлінням ПФУ у Володимирецькому районі проведено перерахунок пенсії ОСОБА_4 у відповідності до постанови Володимирецького районного суду від 22.02.2011 року, визначено розмір пенсії, виходячи із 8-ми кратного розміру мінімальної пенсії за віком, і за період з 03.08.2010 року по 22.02.2011 року (по день винесення судом постанови) нараховано 22124,46 грн.

Розрахунки належних до виплати сум пенсії, проведені самостійно позивачем та її представником, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки ні позивач, ні її представник спеціалістами з питань нарахування пенсії не являються.

Вказані кошти в сумі 22124,46 грн., перераховані управлінням ПФУ до ПАТ «ОСОБА_7 ОСОБА_5» та зараховані на особовий рахунок пенсіонера ОСОБА_4 25.08.2011 року, що підтверджується протоколом про зарахування пенсії.

Таким чином, судом на підставі належних та допустимих доказів встановлено, що ОСОБА_4 за його життя було нараховано та переведено до банківської установи кошти на виконання рішення суду в сумі 22124,46 грн.

Вивченням матеріалів спадкової справи встановлено, що на банківському рахунку ОСОБА_4 в ПАТ «ОСОБА_7 ОСОБА_5» на час його смерті вказані кошти були відсутні, що, на думку суду, свідчить про отримання нарахованої пенсії пенсіонером.

В той же час, відповідно до розпорядження Володимирецького управління ПФУ №132286 від 22.06.2011 року, починаючи з 23.02.2011 року розмір пенсії ОСОБА_4 встановлено в сумі від 3084,56 грн., тобто відновлено нарахування та виплату пенсії без врахування постанови Володимирецького районного суду від 22.02.2011 року.

Доводи представника позивача про те, що подібні дії управління ПФУ є незаконними, оскільки порушують принцип обовязковості судового рішення, не можуть бути прийняті судом до уваги при розгляді даної справи з огляду на таке.

Як вбачається зі ст.124 Конституції України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), ст.14 КАС України, рішення суду, що набрали законної сили, є обовязковими для виконання на всій території України.

В той же час, пенсіонер ОСОБА_4 за життя не оскаржував дій управління ПФУ, працівники якого з 23.02.2011 року припинили нарахування та виплату пенсії ОСОБА_4 у відповідності до постанови Володимирецького районного суду у справі №2-а-568/11, , а його спадкоємцям таке право не належить.

Такий висновок суду ґрунтується на положеннях ст..1227 ЦК України, з якої вбачається, що до складу спадщини входять лише ті суми соціальних виплат, які належали, тобто були нараховані спадкодавцю, однак не отримані ним за життя.

В той же час право на отримання пенсії це право, яке нерозривно повязане з конкретною фізичною особою, і припиняється з часу її смерті.

З урахуванням викладеного, судом встановлено, що відповідачем у справі управлінням ПФУ у Володимирецькому районі, правонаступником якого є Володимирецьке обєднане управління ПФУ нараховано та виплачено ОСОБА_4 на виконання рішення суду 22124,46 грн., які отримані пенсіонером до часу його смерті. Подальше нарахування за постановою суду не проводилось, і ці дії відповідача уповноваженою особою в судовому або будь-якому іншому порядку не оскаржувались.

Посилання представника позивача на ту обставину, що після смерті ОСОБА_4 розмір його пенсії становив понад 6 тис. грн.., що підтверджується пенсійною справою та постановою Володимирецького районного суду від 16.05.2013 року, не спростовують висновків суду, оскільки, як це вбачається з пенсійної справи ОСОБА_4 та пояснень спеціаліста ОСОБА_6 при її дослідженні, після смерті ОСОБА_4 при визначенні пенсії для виплат по втраті годувальника його неповнолітнім дітям, було враховано не вимоги судового рішення, а розмір трудового стажу та інші складові для перерахунку пенсії. В той же час, починаючи з 23.02.2011 року розмір пенсії ОСОБА_4 становив від 3000 грн.

Оскільки кошти отримані спадкодавцем за життя, вони не можуть входити до складу спадщини. З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що на час смерті ОСОБА_4 заборгованість управління ПФУ перед ним була відсутньою, довідка про розмір заборгованості видана державному нотаріусу помилково, і права на спадкування коштів в сумі 22124,46 грн. позивач ОСОБА_3 не набула

У відповідності до ст.1301 ЦК України, свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Таким чином, сукупність вказаних обставин є підставою для задоволення зустрічного позову та для відмови у задоволенні первісного позову ОСОБА_3

З приводу пропуску управлінням ПФУ строку позовної давності при предявленні зустрічного позову, судом встановлено наступне.

Як вбачається зі ст.ст.256, 257, 261 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

З матеріалів справи вбачається, що 06.12.2012 року управлінням ПФУ у Володимирецькому районі державному нотаріусу надано довідку №7246/03, з якої вбачається, що на особовому рахунку ОСОБА_4 рахується невиплачена сума коштів 22124,46 грн., нарахована за рішенням суду, і на підставі вказаної довідки державним нотаріусом 06.12.2012 року було видано ОСОБА_3 свідоцтво про право на спадщину за законом у спадковій справі №241-2012, зареєстроване в реєстрі за №81.

Разом з тим, факт видачі вказаної довідки не свідчить про порушення прав держави в особі управління ПФУ, оскільки з вимогою про виплату коштів в сумі 22124,46 грн. ОСОБА_3 звернулась до відповідача лише 20.08.2015 року, надавши копію свідоцтва про право на спадщину. Таким чином, про наявність свідоцтва про право на спадщину відповідачу стало відомо в серпні 2015 року, і саме з цього часу, на думку суду розпочався перебіг строку позовної давності.

З урахуванням викладеного, зустрічний позов Володимирецького обєднаного управління ПФУ в Рівненській області предявлено в межах строку позовної давності.

З приводу судових витрат судом встановлено, що позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_3 є особою, що постраждала від аварії на ЧАЕС 1-ої категорії, що підтверджується посвідченням №518910 С, і у відповідності до п. 10) ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору. У звязку із викладеним, враховуючи, що судових витрат Володимирецьке обєднане управління ПФУ не понесло, судові витрати підлягають віднесенню за рахунок держави, як це вбачається зі змісту ст..88 ЦПК України.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст.256, 257, 261, 1227, 1251, 1301 ЦК України, ст..ст.88, 209-212 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

В задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Зустрічний позов Володимирецького районного управління Пенсійного Фонду України задовольнити повністю.

Визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 06.12.2012 року ОСОБА_3 у спадковій справі №241-2012, зареєстроване у спадковому реєстрі за №81 в частині грошових сум, які залишились невиплаченими Управлінням Пенсійного фонду України у Володимирецькому районі Рівненської області на день смерті ОСОБА_4 в сумі 22124,46 грн.

Судові витрати віднести за рахунок держави.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Рівненської області через Володимирецький районний суд. Апеляцію може бути подано сторонами протягом десяти днів після проголошення рішення. Особи, що приймали участь у розгляді справи але не були присутніми під час проголошення рішення, мають право подати апеляцію протягом десяти днів з часу отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляцію не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після оголошення ухвали апеляційного суду.

С У Д Д Я :