Ухвала суду № 62759959, 16.11.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 361/9031/15-ц Головуючий у І інстанції Маценко Н. П.Провадження № 22-ц/780/4759/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 26 16.11.2016

УХВАЛА

Іменем України

16 листопада 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді: Мережко М.В.,

суддів: Журби С.О., Матвієнко Ю.О.,

секретар: Бобко О.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 25 травня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання недійсним підвищення процентної ставки за кредитом та про зобовязання здійснити перерахунок зайво сплачених грошових коштів і їх повернення на картку.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів,

встановила:

У грудні 2015 року ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання недійсним підвищення процентної ставки за кредитом та про зобовязання здійснити перерахунок зайво сплачених грошових коштів і їх повернення на картку.

В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що на підставі анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг та Тарифів на обслуговування кредитної картки 24 вересня 2012 року відповідач оформив йому кредитну картку «UNIVERSAL» з кредитною лінією - 2000 грн. зі сплатою процентної ставки за користування кредитом у розмірі 2.5 % щомісячно (30.0% річних).

Взяті на себе зобовязання він виконував та виконує належним чином, при цьому відповідач безпідставно змінює первині умови договору, чим становить його у скрутне фінансове становище. Так, банк двічі змінював процентну ставку з 01 вересня 2014 року до 2.9 % та з 01 квітня 2015 року до 3.6%), не повідомивши його про це належним чином.

Дії відповідача щодо зміни процентної ставки вважає такими, що порушують його права, як споживача. При цьому кредитний договір містить норми, які явно є не вигідними та дискримінаційними по відношенню до нього, як сторони договору та не відповідають чинному законодавству, а саме ст. 1056-1 ЦК України якою банкам заборонено змінювати умови кредитного договору в односторонньому порядку.

На підставі викладеного просив визнати п. 1.1.3.2.4 договору недійсним у частині підвищення процентної ставки за користування кредитними коштами; визнати незаконним підняття процентної ставки від 01.09.2014 року та від 01.04.2015 року за договором від 24.09.2012 року, укладеним між ним та ПАТ КБ «ПриватБанк»; зобовязати ПАТ КБ «ПриватБанк» впродовж одного місяця з дня набрання рішенням законної сили, перерахунок здійснених платежів за користування кредитними коштами за договором від 24.02.2011 року з урахуванням відсоткової ставки 2,5 % та зарахувати різницю на його картковий рахунок.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 25 травня 2016 року позов задоволено частково.

Зобовязано ПАТ КБ «ПриватБанк» здійснити перерахунок здійснених ОСОБА_2 платежів за користування кредитними коштами за кредитним договором від 24 вересня 2012 року з урахуванням відсоткової ставки 2,5 % та зарахувати різницю на картковий рахунок ОСОБА_2

В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ПАТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішеня Броварського міськрайонного суду Київської області від 25 травня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 24 вересня 2012 року ОСОБА_2 з одного боку та ПАТ КБ «ПриватБанк» з другого боку укладено договір, за умовами якого позивачу оформлено кредитну картку «Універсальна» та відкрито кредитну лінію у розмірі 2 000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,5 % щомісячно (а.с. 4).

При укладенні названого договору сторони керувалися ч. 1 ст. 634 ЦК України згідно з якою, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Позивач, згідно із анкетою-заявою, приєднався до Умов і Правил надання банківських послуг та Тарифів на обслуговування кредитної картки.

Пунктом 1.1.3.2.3. Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що банк має право здійснювати зміни тарифів, а також інших умов обслуговування рахунку. При цьому банк за винятком випадків зміни наданого кредиту зобовязаний не пізніше ніж за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта, зокрема у виписці по картрахунку відповідно до п. 1.1.3.1.9 Умов і Правил. Якщо впродовж 7 днів банк не отримав повідомлення від клієнта про незгоду зі змінами, то рахується, що клієнт погодився та приймає нові умови та тарифи.

Як видно з матеріалів справи, за карткою «Універсальна» банком збільшено відсоткову ставку з 01 вересня 2014 року до 2,9% та 01 квітня 2015 року до 3,6 % на місяць.

За змістом ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч. 1 ст. 653 ЦК України в разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Виходячи із аналізу ст. ст. 627, 629, 653 ЦК України слід дійти висновку про те, що якщо умовами кредитного договору, щодо яких сторони дійшли згоди під час його укладення, передбачено право банку в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом у разі настання певних умов із додержанням установленої кредитним договором процедури повідомлення позичальника, то збільшення банком розміру процентної ставки за цим кредитним договором в односторонньому порядку є правомірним за умови, що рішення банку про таку зміну розміру процентної ставки було прийнято до набрання чинності Законом № 661-VІ. Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 19.12.2012 року по справі № 6-149цс12.

Разом з тим, 9 січня 2009 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку» № 661-VІ від 12.12.2008р., яким ЦК України доповнено ст. 1056-1, якою передбачено, що: фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору, встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку, умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

У п. 28 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" роз'яснено, що при вирішенні спорів щодо правомірності підвищення процентної ставки згідно зі статтею 1056-1 ЦК у зв'язку з прийняттям Закону України від 12 грудня 2008 року № 661-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку", яким передбачено, що встановлений кредитним договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшений банком в односторонньому порядку, а також, що умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною, суди мають виходити з того, що цей закон набрав чинності з 10 січня 2009 року.

Отже, кредитний договір, яким обумовлено можливість односторонньої зміни процентної ставки банком, укладено між сторонами до набрання чинності Законом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», при цьому рішення про збільшення розміру процентів прийнято банком також до набрання чинності вказаним законом, відповідно до умов якого встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку.

Статтею 1056-1 ЦК України встановлено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про часткову обґрунтованість заявлених позовних вимог, а саме щодо зобовязання ПАТ КБ «ПриватБанк» здійснити перерахунок здійснених позивачем платежів за користування кредитними коштами за договором від 24 лютого 2011 року з урахуванням відсоткової ставки 2,5 % та зарахувати різницю на картковий рахунок позивача.

Доводи апеляційної скарги про те, що зміни умов договору в частині відсоткової ставки були закладені ще спочатку, тобто, позивач до підписання кредитного договору мав можливість ознайомитися з його умовами, оцінюються колегією суддів критично.

Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

При цьому не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору умови, якщо вони не містять підпису позичальника; не встановлено наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці умови розумів позичальник, підписуючи заяву (правова позиція Верховного суду України у справі №6-16цс15 від 11 березня 2015 року).

Решта доводів апеляційної скарги не ґрунтується на доказах та законі і не спростовують висновків суду.

Таким чином, суд першої інстанції повно зясував обставини справи, дав належну оцінку доказам, висновки суду відповідають вимогам закону, підтверджуються матеріалами справи, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 -315,317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» відхилити.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 25 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий М.В. Мережко

Судді Ю.О. Матвієнко

ОСОБА_3